ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 червня 2021 року м. Київ № 640/27232/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до ОСОБА_1 Офісу Генерального прокурора Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Кіровоградської обласної прокуратури
провизнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку
Позивач, ОСОБА_1 ;
Пр-к позивача, ОСОБА_2 ;
Пр-к відповідача 1, ОСОБА_3 ;
Пр-к відповідача 2, ОСОБА_4 ;
Пр-к відповідача 3, ОСОБА_5 .
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора (далі також - Відповідач 1, Офіс), Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі також - Відповідач 2, Кадрова комісія), Кіровоградської обласної прокуратури (далі також - Відповідач 3, Кіровоградська облпрокуратура), в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 16.09.2020 № 217дп-20 «Про накладення на начальника Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення».
2. Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 29.09.2020 № 174к.
3. Поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області.
4. Стягнути з прокуратури Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дати звільнення до дати фактичного поновлення на посаді.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки Позивач не вчиняв дисциплінарного поступку, то оскаржувані накази Відповідачів є протиправними, а звільнення Позивача є незаконним, чим порушено його право на працю, отже таке право має бути поновлено у заявлений ним спосіб.
Представник Відповідача 1 подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому вказав, що Кадрова комісія є незалежним органом, який самостійно розглядає дисциплінарні скарги та здійснює дисциплінарні провадження щодо прокурорів, а звільнення прокурорів обласних та окружних прокуратур з адміністративних посад належить до повноважень керівника обласної прокуратури, тож Офіс у даній справі прав та інтересів Позивача не порушував, отже не є належним відповідачем у справі.
Представник Відповідача 2 подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому вказав на безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, натомість вважаючи звільнення Позивача правомірним, а спірні рішення та наказ такими, що прийнятий виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок вчинення Позивачем дисциплінарного проступку.
Представник Відповідача 3 подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки спірний наказ прийнятий Відповідачем 3 виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок вчинення Позивачем дисциплінарного проступку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач працював в органах прокуратури з 14.01.2009 на різноманітних посадах, характеризується позитивно (том 1, а.с. 91-92).
Наказом керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області від 15.12.2015 № 1 Позивач був переведений на посаду начальника Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури (том 1, а.с. 94).
Наказом в.о. прокурора Кіровоградської області від 16.09.2019 № 96, з метою перевірки повідомлення про можливе керування прокурором транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, відносно Позивача було призначено службове розслідування (том 1, а.с. 109-110).
На виконання наказу в.о. прокурора Кіровоградської області від 16.09.2019 № 96 відносно Позивача було проведено службове розслідування щодо можливого керування начальником Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, за результатами якого 14.11.2019 складено Висновок (далі також - Висновок від 14.11.2019) (том 1, а.с. 6-14).
Зі змісту Висновку від 14.11.2019 вбачається, що приводом для призначення службового розслідування стало повідомлення керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури про можливе керування прокурором транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння (том 1, а.с. 112-113).
Так, за інформацією керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури встановлено, що 13.09.2019 близько 14:30 працівниками Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУ НП в Кіровоградській області після надходження анонімного повідомлення на лінію 102 про те, що на автомобілі Пежо 407, д.н.з. НОМЕР_1 , рухається нетверезий водій, на перехресті вулиць Миколаївська та Комсомольська в м. Бобринець в напрямку руху до Бобринецького районного суду було зупинено вказаний автомобіль під керуванням начальника Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури ОСОБА_1, який йому належить.
На вимогу працівників поліції пройти освідування на вміст алкоголю в крові ОСОБА_1 відмовився та повідомив, що освідування на стан сп'яніння пройде в Бобринецькій центральній районній лікарні. По приїзду до лікарні останній також відмовився від проходження освідування, в результаті чого відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статі 130 НУпАП (тнаспортний засіб не вилучався).
Начальник Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури ОСОБА_1 пояснив, що 12.09.2019 до Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури звернувся гр. ОСОБА_6 , який повідомив, що йому нанесли тілесні ушкодження 11.09.2019 у вечірній час працівники Бобринецького відділення поліції, також розбили мобільний телефон та вкрали з гаманця 900 гривень. Дане звернення було передано до Новоукраїнської місцевої прокуратури та відповідно зареєстровано. З усної інформації Бобринецької ЦРЛ ОСОБА_1 стало відомо, що у заявника дійсно маються тілесні ушкодження: перелом ребра та інші. Після цього ним було встановлено, що у той вечір в СРПП чергував поліцейський ОСОБА_7 , відносно якого раніше до Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури вже надходила заява ОСОБА_8 (том 1, а.с. 154), якого також у приміщенні Бобринецького відділення поліції побив поліцейський ОСОБА_7 , за результатами розгляду заяви було внесено відомості до ЄРДР та скеровано за підслідністю до ДБР (том 1, а.с. 161, 164-165). Після надходження заяви гр. ОСОБА_6 до ОСОБА_1 звертався т.в.о. начальника Бобринецького відділення поліції Дремлюга А.В. з інформацією, що нібито заявник неодноразово судимий та не варто, щоб за результатами розгляду його заяви настали наслідки. Проте ОСОБА_1 відповів, що звернення зареєстроване та буде розглянуто.
Приблизно о 14:30 год. 13.09.2019 ОСОБА_1 , рухаючись на власному автомобілі Пежо 407, д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті вулиць Миколаївська та Комсомольська в м. Бобринець в напрямку руху до Бобринецького районного суду, за допомогою проблискових маячків, на службовому автомобілі був зупинений працівниками Бобринецького відділення поліції. Після зупинки його відразу один працівник - рядовий ОСОБА_9 , почав знімати на камеру, а інший - ОСОБА_7 повідомив, що на лінію 102 надійшло анонімне повідомлення про те, що на автомобілі Пежо 407, д.н.з. НОМЕР_1 рухається нетверезий водій, та без понятих запропонував пройти освідування на вміст алкоголю. ОСОБА_1 відразу з розумів, що дана ситуація є наслідком реєстрації вищевказаного звернення та його розглядом, тому повідомив, що обстеження пройде у лікарні. Далі він за кермом свого автомобіля поїхав до Бобринецької ЦРЛ.
По приїзду до лікарні, він разом з двома поліцейськими, один з яких ОСОБА_7 пройшли до приймальної кімнати, де перебували дві особи, ймовірно лікарі, які не представлялися, знову ж таки без понятих, що відразу його насторожило, одна записала його анкетні дані та провела тест на координацію. Після цього інша неодноразово спілкувалась по мобільному телефону, при цьому виходила за межі кімнати та, через деякий час, внесла якийсь пристрій. ОСОБА_1 дана обставина занепокоїла та він, з метою недопущення настання наслідків у вигляді недостовірних відомостей, які б можливо надав пристрій про його стан, вирішив відмовитися від його проходження.
За інформацією ОСОБА_1 , далі ОСОБА_10 , на вулиці біля приміщення лікарні, без понятих, почав складати адміністративний протокол за результатами йог відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння. Посеред написання протоколу він знову з незрозумілих причин, зайшов до лікарні, де перебував тривалий час. Коли ОСОБА_10 повернувся з лікарні, то у протоколі вже було зазначено понятих, проте хто ці поняті були він не знає. При цьому ніяких понятих не було. Через годину було складено протокол, копію якого він отримав лише о 15:45 год, в якому зауважив, що хода у нього стійка, почервоніння очей відсутнє, відсутній запах.
Після цього, відразу це з двома чоловіками, які є свідками усіх подальших подій ( ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) поїхав до м.Кропивницький з метою неупередженого та об'єктивного освідування.
По приїзду до Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру, зайшовши до середини їм повідомили, що лікар знаходиться у п'ятій кімнаті, коли вони підійшли до кімнати, звідти вийшов якийсь чоловік з лікарем (як йому пізніше стало відомо - ОСОБА_13 ), яка запропонувала пройти для освідування в кімнату. Коли вони зайшли до приміщення кімнати, то туди зайшов і той чоловік, якого їм представила лікар як працівника внутрішньої безпеки ГУ НП в Кіровоградський області. ОСОБА_1 відразу стало зрозуміло, що його намагаються працівники поліції скомпрометувати по роботі з наведеної вище причини. Тому ОСОБА_1 було прийнято рішення їхати до іншого медичного закладу. Найближчий був у м. Знам'янка, проте по приїзду до лікарні там відбулась майже аналогічна ситуація, а саме коли вони під'їхали до входу, там вже стояв службовий автомобіль з працівниками поліції та розмовляли про щось з лікарями. У ОСОБА_1 не залишилося ніяких сумнівів у тому, що це саме планова «акція» відносно нього. ОСОБА_1 , ПІБ, звання та посаду співробітника ВБ ГУ НП в Кіровоградській області, який був присутнім у Кіровоградському наркологічному диспансері назвати не може.
З метою проходження все ж таки об'єктивного освідування ОСОБА_1 прийняв рішення поїхати до іншої області. Найближче місто було Кременчук Полтавської області. По приїзду до м. Кременчука знайшов Кременчуцький обласний наркологічний диспансер, де ним о 20:00 годині було пройдено освідування, за результатами якого ознак сп'яніння не виявлено. Після цього він повернувся до м. Бобринець.
Дану подію пов'язує зі свою професійною діяльністю, зокрема, вищеописаною обставиною. ОСОБА_1 стверджував, що 12.09.2019 алкогольні напої не вживав, останні раз у не значній кількості вживав 11.09.2019.
ОСОБА_1 відмовився від проходження обстеження на стан алкогольного сп'яніння за допомогою пристрою «Драгер» та у лікувальних закладах, оскільки з урахуванням сукупності всіх обставин майже був впевнений, що ОСОБА_7 був явно упередженим.
Одночасно ОСОБА_1 надав висновок Комунального закладу «Кременчуцький обласний наркологічний диспансер Полтавської обласної ради» № 581 від 13.09.2019, який свідчить, що за результатами медичного огляду ознак алкогольного сп'яніння не виявлено.
В ході службового розслідування були опитані ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які пояснили, що 13.09.2019 біля 15:00 на території Бобринецької ЦРЛ побачив ОСОБА_1 , який повідомив, що відносно нього вчиняються незаконні дії працівником поліції ОСОБА_14 , а саме намагаються скласти протокол про адміністративне правопорушення. Ознак сп'яніння у ОСОБА_1 ніяких не було. Також зазначені особи підтвердили обставини, наведені ОСОБА_1 вище по тексту (том 1, а.с. 182-183).
Згідно з поясненнями терапевта Бобринецької ЦРЛ ОСОБА_15 , 13.09.2019 на приймальне відділення у супроводі двох поліцейських було доставлено вказаного громадянина для проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння по направленню працівника поліції. Під час проходження огляду у відділенні приймального покою була медична сестра ОСОБА_16 , два працівника поліції та обстежуваний ОСОБА_1 . На момент огляду обстежуваний був охайно одягнений, відмічалося почервоніння шкіри та червоні очі. При об'єктивному огляді відмічався підвищений тиск, аритмічний пульс. Хода впевнена, не хитка. Зі слів ОСОБА_1 травм не має, пізно у вечері 12.09.2019 зловживав алкоголем. З ротової порожнини відчувався значних запах алкоголю. Від подальшого обстеження відмовився. Йому було запропоновано здати аналіз сечі та крові, обстеження на апараті «Аконт-01СУ». Також ОСОБА_15 пояснила, що протокол про адміністративне правопорушення складався в кабінету лікарні, під час чого ОСОБА_1 не був присутнім. Одночасно пояснила, що освідування водіїв проводить лікар-нарколог, який працює за сумісництвом до 12 години, а за його відсутності освідування проводять лікарі приймального відділення (том 1, а.с. 190-193). Аналогічні пояснення надала медична сестра ОСОБА_17 (том 1, а.с. 195-196).
При цьому, за інформацією Бобринецької ЦРЛ, відповідно до наказу головного лікаря від 10.01.20119 № 16 проведення огляд водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу на швидкість реакції забезпечується черговими лікарями у нічний час, в денний час, при відсутності лікаря-нарколога, проводить лікар інтенсивної терапії та реанімації ОСОБА_18 та лікар функціональної діагностики ОСОБА_19 (том 1, а.с.149-150). Згідно з графіком чергувань лікарів на вересень місяць 2019 року на 13.09.2019 черговим лікарем визначено ОСОБА_20 (том 1, а.с. 151).
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 108872, складного відносно позивача, встановлено, що 13.09.2019 о 14:30 год. за адресою: м. Бобринець, вул. Гагаріна, останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей, нестійка хода), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку водій відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_17 (том 1, а.с. 181).
Вказані події щодо факту можливого керування ОСОБА_1 13.09.2019 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та відмови від проходження огляду на стан сп'яніння були предметом розгляду адміністративної справи Кіровським районним судом м. Кіровограда у справі № 404/6984/19. За результатами розгляду Кіровським районним судом м. Кіровограда 08.10.2019 справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 провадження у справі було закрито постановою суду (набрала законної сили 21.10.2019), у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (том 1, а.с. 23-24).
Так, судовим рішенням встановлено, що з боку ОСОБА_1 відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не було.
Комісія у Висновку від 14.11.2019 також зазначила, що з огляду на викладене, в ході службового розслідування факт складання відносно позивача адміністративного протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП та п.п. 2.5. Правил дорожнього руху України (відмова водія від проходження перевірки на стан алкогольного сп'яніння) та зібрані у ході службового розслідування дані не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив дії, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, керував транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані.
Комісія визначила, що зібрані в ході службового розслідування матеріали свідчать про недоведеність факту можливого керування Позивачем транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння. Інших факти порушення Позивачем вимог Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів не встановлено.
Враховуючи викладене Комісія дійшла висновку, зокрема, що підстав для ініціювання питання щодо притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності не вбачається.
У той же час, наказом прокуратури Кіровоградської області від 05.12.2019 № 115 «Про скасування висновку службового розслідування», у зв'язку з неповнотою службового розслідування, Висновок від 14.11.2019 було скасовано, створено комісію для проведення додаткового службового розслідування (том 1, а.с. 230-231).
Також, до третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів надійшла дисциплінарна скарга прокурора Кіровоградської області ОСОБА_21 від 28.12.2019 № 11-467вих-19 про вчинення начальником Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури ОСОБА_1 дисциплінарного проступку (том 1, а.с. 56-57). Як підставу для відкриття відносно Позивача дисциплінарного провадження та для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», у скарзі наведені обставини, які були підставою для проведення службового розслідування, що описано в даному рішенні вище, тобто щодо подій за участі Позивача 13.09.2019.
За вказаною дисциплінарною скаргою та на підставі наказу від 05.12.2019 № 115 відносно Позивача проведено службове розслідування щодо факту можливого керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, за результатами чого складено Висновок від 23.12.2019, який був затверджений прокурором Кіровоградської області 27.12.2019 (том 1, а.с. 60-71).
Зі змісту Висновку від 23.12.2019 вбачається, що приводом для призначення службового розслідування стало повідомлення керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури про можливе керування прокурором транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння.
У Висновку від 23.12.2019, окрім наведених вище обставини та пояснень щодо події, яка відбулась 13.09.2019 за участі Позивача, які зафіксовані у Висновку від 14.11.2019, також зазначено наступне.
Як пояснили працівники поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_22 , окрім іншого, 13.09.2019 під час несення служби та патрулювання м. Бобринець близько 14:20 год. з лінії 102 на планшетний пристрій надійшло анонімне повідомлення про те, що водій автомобіля чорного кольору марки Пежо можливо керує автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим вказаний автомобіль було зупинено, водію повідомлено причину зупинки та запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою алкотестеру «Драгер» або поїхати до медичної установи, а саме Бобринецької ЦРЛ. Останній повідомив, що бажає пройти тест в медичній установі. На пропозиції поїхати на службовому автомобілі ОСОБА_1 відмовився. У лікарні ОСОБА_1 відмовився пройти тест «Алкотон» та повідомив, що вживав алкогольні напої напередодні 12.09.2019 о 00:30 год. У зв'язку з наведеним останньому було повідомлено про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП. Також ОСОБА_7 пояснив, що від гр. ОСОБА_6 дійсно надходила заява на його дії, за наслідком якої відкрито кримінальне провадження, але зупинка ОСОБА_1 ніяк не пов'язана із вказаною подією (том 1, а.с. 242-244, 245-245).
З пояснень в.о. начальника Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП ГУ НП у Кіровоградській області Дремлюги А.В. (том 1, а.с. 239-241) зокрема встановлено, що про складання працівниками поліції на ОСОБА_1 адміністративного протоколу за статтею 130 КУпАП він дізнався у післяобідній час. Про вказану полію повідомлено ВІОС ГУ НП в Кіровоградській області відповідно доручення ГУ НП в області. Щодо звернення гр. ОСОБА_6 повідомив, що здається телефонував ОСОБА_1 та питав, що зроблено за результатами розгляду звернення, але точно вказати не може. Разом з тим зазначив, що розмов особистого характеру не було.
У Висновку від 23.12.2019 також зазначено про рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.10.2019 про відсутність в діях Позивача складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, і про встановлені судом обставини, зокрема, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, окрім протоколу, зафіксована висновком щодо результатів огляді від 14.09.2019. У той же час, згідно акту огляду № 7 від 13.09.2019 поведінка ОСОБА_1 адекватна, відсутня вказівка на почервоніння очей, лише вказано на наявність запаху алкоголю. При цьому, як вбачається з відеозапису, під час огляду, лікар жодним чином не вказував на дану ознаку.
Незважаючи на наведене, у Висновку від 23.12.2019 вказано, що притягнення чи не притягнення прокурора до адміністративної відповідальності не виключає в його діях дисциплінарного проступку.
При цьому зазначено, що ОСОБА_1 характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має, відповідає займаній посаді (том 1, а.с. 107).
З огляду на викладене комісія вважала, що факт порушення Позивачем вимог статі 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, Присяги працівника прокуратури, тобто вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики доведено.
Таким чином, Комісія дійшли висновку, що факт можливого керування Позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не знайшов свого об'єктивного підтвердження. Водночас, підтверджено факт відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння та ненадання достовірних документів, які підтверджують, що він не перебував у такому стані.
Також Комісія дійшла висновку, що Позивачем допущено порушення вимог статі 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, у зв'язку з чим на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» вбачається ознаки дисциплінарного проступку, що є підставою для вирішення питання щодо відкриття відносно нього дисциплінарного провадження Комісією та притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням члена Кадрової комісії від 24.01.2020 № 07-9дс-106дп-20 «Про відкриття дисциплінарного провадження» відносно Позивача було відкрито відповідне провадження за вищезгаданою дисциплінарною скаргою прокурора Кіровоградської області ОСОБА_21 (том 1, а.с. 72-73).
В рамках дисциплінарного провадження Позивач надав Кадровій комісії пояснення від 10.02.2020 (том 1, а.с. 80-82), в яких, окрім вже наведених судом вище обставин додатково зазначив, що він від проходження освідування на наявність алкогольного сп'яніння він не відмовлявся, зокрема від здачі сечі та крові (як було запропоновано медичним працівником), а відмовився від проходження саме на приборі, так як з урахуванням сукупностей всіх обставин був упевнений, що пристрій покаже неправдиву інформацію щодо його стану, оскільки поліцейський ОСОБА_7 був явно упередженим. Також наголосив, що його позиція про спланованість дій працівників поліції, направлених на досягнення мети щодо його дискредитації, підтверджується тим фактом, що ніякого анонімного повідомлення до Бобринецького відділення поліції не надходило, а зазначений у рапорті номер мобільного телефону, нібито анонімний, належить працівникові поліції ОСОБА_22 , який проводив відеофіксацію нібито правопорушення. Також працівниками поліції до суду надано лише частину відеозапису, іншу частину не надано, так як на ній чітко видно, що понятих не було, а чути як поліцейський ОСОБА_7 запитує, чому о нього таке принципове відношення.
Член Кадрової комісії склав висновок від 04.05.2020 № 07-9дс-106дп-20 (том 2, а.с. 27-46), відповідно до якого, вивчивши матеріали дисциплінарного провадження, дійшов висновку про наявність підстав для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки він вчинив дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», зазначивши, що факт відмови Позивача від проходження огляду на стан сп'яніння на місці події та в медичному закладу є діями, які зашкоджують як його репутації, так і авторитету органів прокуратури, викликають негативний суспільний резонанс, а тому є грубим порушення правил прокурорської етики.
Розглянувши висновок члена Кадрової комісії від 04.05.2020 № 07-9дс-106дп-20, встановивши факт відмови Позивача від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці події та в медичному закладі, дійшовши висновку про недотримання Позивачем норм прокурорської етики, пов'язане з керуванням транспортним засобом у стані сп'яніння у робочий час, Кадрова комісія прийняла рішення від 16.09.2020 № 217дп-20 «Про накладення на начальника Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», яким вирішали притягнути Позивача до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури (том 2, а.с. 37-46).
На підставі рішення Кадрової комісії від 16.09.2020 № 217дл-20, наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 29.09.2020 № 174к, керуючись статтею 11, пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру», за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики та поведінки, до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури (пункт 6 частини першої статі 43 Закону України «Про прокуратуру») (том 2, а.с. 50).
Вважаючи рішення Кадрової комісії від 16.09.2020 № 217дл-20 та наказ керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 29.09.2020 № 174к протиправним, а своє звільнення незаконним, Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам і поясненням сторін (їх представників) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано норми Конституції України, Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України), Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі також - Закон № 1697-VII), Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі також - Кодекс), Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України 06.12.2017 № 343 (далі також - Інструкція № 343).
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22, 24 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статей 38, 43 Конституції України, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення також закріплені статтями 2, 5-1 КЗпП України.
Відповідно до статті 222 КЗпП України, особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92, частини другої статті 131-1 Конституції України, зокрема, організація і діяльність прокуратури визначаються виключно законами України.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
За приписами пункту 1 частини першої, частини третьої статті 16 Закону № 1697-VII незалежність прокурора забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
У свою чергу, відповідно до пункту 4 частини четвертої статі 19 Закону № 1697-VII, прокурор зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
При цьому, згідно зі статтею 4 Кодексу, професійна діяльність прокурорів ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина, недопущення дискримінації; незалежності та самостійності; політичної нейтральності; презумпції невинуватості; справедливості, неупередженості та об'єктивності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; прозорості службової діяльності, конфіденційності; утримання від виконання незаконних наказів та вказівок; недопущення конфлікту інтересів; компетентності та професіоналізму; доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості; поваги до незалежності суддів.
Зокрема, прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї (стаття 11 Кодексу).
При виконанні службових обов'язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (частина перша статі 16 Кодексу).
За приписами статті 21 Кодексу, прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Прокурору слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.
Статтею 32 Кодексу закріплено, що оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій.
Відповідно до статті 33 Кодексу, у разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Інструкції № 343, наявність даних про керування прокурором транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння є однією з підстав для проведення службового розслідування.
Згідно з розділом VI. Інструкції № 343 під час проведення службового розслідування з'ясуванню підлягають наступні питання: обставини (час, місце, наслідки тощо) події, у зв'язку з якою проводиться службове розслідування; правомірність дій (бездіяльності) прокурора, що призвели(а) до події чи безпосередньо передували(а) їй; наявність чи відсутність порушень положень законів чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів, а також встановлення осіб, які їх допустили; наявність чи відсутність у діянні прокурора ознак кримінального, корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, інших дій, що порочать звання прокурора, порушень Присяги прокурора і правил прокурорської етики, дисциплінарного проступку, їх мотиви; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності прокурора чи знімають безпідставні звинувачення або підозри стосовно нього; характеристика прокурора, стосовно якого проводиться службове розслідування (ставлення до виконання службових обов'язків, поведінка до події, у зв'язку з якою проводиться службове розслідування); причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, роль безпосереднього керівника особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, інших посадових осіб у забезпеченні належної поведінки підлеглого, стосовно якого проводиться службове розслідування; характер і розмір завданих порушенням матеріальних збитків, а також можливість їх відшкодування; наявність прийнятого відповідними компетентними органами рішення за фактом події.
Відповідно до розділу VIII. Інструкції № 343 посадова особа, яка призначила службове розслідування, у встановленому Законом України «Про прокуратуру» порядку за наявності підстав вживає адміністративних та організаційних заходів, у тому числі щодо звільнення прокурора з адміністративної посади, чи ініціює питання про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з пунктами 5, 6 частини першої, частини другої статті 43 Закону № 1697-VII, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, окрім іншого: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 45, частини десятої статті 46 Закону № 1697-VII, дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.
Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (частина перша статті 47 Закону № 1697-VII).
Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (частина перша статті 48 Закону № 1697-VII).
Відповідно до частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII, при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
Приписами частини першої, частини четвертої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
За результатами дисциплінарного провадження може бути прийнято рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора) у разі: 1) якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення; 2) якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який притягувався до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на викладене вище вбачається, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора є повне доведення його вини в ході службового розслідування чи дисциплінарного провадження, метою якого і є саме з'ясування обставин вчинення дисциплінарного проступку, уточнення ступеня вини особи. Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях прокурора ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Крім того, суд звертає увагу, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, а звільнення як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу та має застосовуватися обґрунтовано у крайніх (виняткових випадках) випадках.
Разом з тим, судом встановлено, що Відповідачами 2, 3 проігноровано наведені норми при прийнятті спірного рішення від 16.09.2020 № 217дп-20 та наказу від 29.09.2020 № 174к, не враховано характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Також, жодними належними та допустимими доказами не доведено обставин настання тяжких наслідків внаслідок події за участі Позивача 13.09.2019, а судом не виявлено у поведінці останнього саме протиправної винної дії, як обов'язкової ознаки дисциплінарного проступку.
Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що Позивач характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має, відповідає займаній посаді.
Натомість, у взаємозв'язку з вищенаведеними нормами та обставинами справи, у тому числі зважаючи на різноманітність видів дисциплінарного стягнення, суд дійшов висновку, що Відповідачі 2, 3 належним чином не встановили, чи дійсно поведінка Позивача мала ознаки дисциплінарного проступку та не врахували: ступінь його тяжкості; наявність/відсутність шкоди; обставини, за яких сталася подія; обставини, які пом'якшують відповідальність; попередню роботу Позивача, при цьому застосувавши до останнього крайню (виняткову) міру дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, що за висновком суду є непропорційним обставинам події, що сталася 13.09.2019.
Більше того, Відповідачами 2, 3 проігноровано, що події щодо факту можливого керування ОСОБА_1 13.09.2019 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та відмови від проходження огляду на стан сп'яніння були предметом розгляду в адміністративній справі № 404/6984/19 Кіровським районним судом м. Кіровограда.
Так, постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.10.2019 по справі № 404/6984/19, яка набрала законної сиди 21.10.2019, закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
При цьому, зазначеним судовим рішенням встановлено, що з що з боку ОСОБА_1 відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не було.
Вказані обставини були відомі Відповідачам 2, 3 на час прийняття ними спірних рішення та наказу. Натомість, всупереч наведеного, Кадрова комісія дійшли висновку про підтвердження факту відмови Позивача від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, що і стало підставою для прийняття спірних актів індивідуальної дії.
Разом з тим, відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частинами другою, третьою статті 14, частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, оскілки судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що з боку ОСОБА_1 відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не було, у суду відсутні правові підстави ставити під сумнів дійсність таких обставин.
У той же час, вказані, спростовані в судовому порядку, обставини стали єдиною підставою для прийняття Відповідачами 2,3 спірних рішень та наказу, що у взаємозв'язку з вищенаведеним свідчить про їх протиправність.
При цьому суд враховує, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ).
Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» №1906-IV від 29.06.2004, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколу № 1 та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
ЄСПЛ визнає звільнення працівника з роботи, у тому числі з посад публічної служби однозначним втручанням у право на повагу до приватного життя.
За сталою практикою Європейського Суду, приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (пункт 25 «C. проти Бельгії» від 07.08.1996 (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (пункт 61 рішення Суду у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002)). Поняття «приватне життя» не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру. Адже саме у діловому житті більшість людей мають неабияку можливість розвивати відносини із зовнішнім світом (пункт 29 рішення Суду у справі «Niemietz проти Німеччини» від 16.12.1992). Таким чином, обмеження, встановлені щодо доступу до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (пункт 47 рішення Суду у справі «Sidabras and Dћiautas проти Латвії» (справи № 55480/00 та № 59330/00, ECHR 2004) і пункти 22-25 рішення Суду у справі «Bigaeva проти Греції» від 28.05.2009 (справа 26713/05)). Крім того, зазначалося, що звільнення з посади становило втручання у право на повагу до приватного життя (пункти 43-48 рішення Суду у справі «Ozpinar проти Туреччини» від 19.10.2010 (справа № 20999/04)).
Отже, виходячи з викладеного, наказ про звільнення Позивача становить втручання держави у його приватне життя і оцінюється судом крізь призму дотримання нею наступних критеріїв: 1) чи здійснювалося таке втручання на підставі закону, тобто чи мало втручання правове підґрунтя у національному законодавстві; 2) чи мало втручання у здійснення права легітимну мету; 3) чи є таке втручання необхідним у демократичному суспільстві.
За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення законної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності», та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті. Хоча саме національні органи влади здійснюють початкову оцінку необхідності втручання, остаточна оцінка щодо відповідності та достатності наведених підстав для втручання, залишається предметом вивчення Суду на відповідність вимогам Конвенції (рішення у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» [ВП] (Chapman v. the United Kingdom) [GC], заява № 27238/95, пункт 90, ЄСПЛ 2001).
Таким чином, суд не погоджується з позицією Відповідачів, що приймаючи оскаржувані рішення та наказ вони діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття наказів; неупереджено; добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані спірні рішення та наказ.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних рішення Відповідача 2 від 16.09.2020 № 217дп-20 та наказу Відповідача 3 від 29.09.2020 № 174к.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено або на рівнозначній посаді.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.02.2018 у справі № 817/280/16, від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняної до займаної посади.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права Позивача, який виключатиме подальше його звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, буде його поновлення в органах прокуратури на посаді начальника Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області (з якої його було звільнено) з 30.09.2020.
Відповідно, виходячи з наведених норм та встановлених обставин, Позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.09.2020 по день ухвалення судового рішення.
Відповідно до пункту 32 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 № 21-395а13, в якій зазначено, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Враховуючи обставини справи, наведені норми та дані листів Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 та «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» від 12.08.2020 № 3501-06/219, судом здійснено розрахунок середнього заробітку Позивача за час вимушеного прогулу з 30.09.2020 по 02.06.2021, який загалом склав 187 746,72 грн.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, з урахуванням положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами (їх представниками) пояснення по суті заявлених вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви, оскільки деякі позовні вимоги заявлені Позивачем некоректно (зокрема, не зазначено дату поновлення на посаді; не надано розрахунку суми стягнення за вимушений прогул; період стягнення середнього заробітку заявлений по дату фактичного поновлення на посаді).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, Відповідачі обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України належним чином не виконали.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про, зокрема, присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 16.09.2020 № 217дп-20 «Про накладення на начальника Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення».
3. Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 29.09.2020 № 174к.
4. Поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області з 30.09.2020.
5. Стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30.09.2020 по 02.06.2021 в сумі 187 746,72 грн.
6. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 21 792,05 грн.
7. В решті позову відмовити.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Офіс Генерального Прокурора (код єдрпоу 00034051, адреса: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15).
Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (адреса: 01011, місто Київ, вулиця різницька, будинок 13/15).
Кіровоградська обласна прокуратура (код ЄДРПОУ 02910025, адреса: 25006, Кіровоградська обл., місто Кіровоград(п), вулиця Велика Пермська, будинок 4).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення складено 30.06.2021.
Суддя П.О. Григорович