ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 липня 2021 року м. Київ № 640/23270/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міністр юстиції України Малюска Денис Леонтійович про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Міністерства юстиції України (надалі також - відповідач-1), Міністра юстиції України Малюски Д.Л. (надалі також - відповідач-2), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів, що полягає, на думку позивача, у неналежному розгляді його звернення від 15.09.2020, поданого через Урядовий контактний центр за реєстраційним номером №ФИ-11246458 та ненадання відповіді не за підписом Міністра.
Також просить зобов'язати відповідача повторно розглянути його звернення від 15.09.2020 та вжити заходи реагування щодо обставин, викладених у зверненні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити позивачу в його задоволені з підстав необґрунтованості.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Так, позивач надіслав через Урядовий контактний центр звернення від 15.09.2020 №ФИ-11246458 до МЮУ (Міністру юстиції України Малюски Д.Л. ) стосовно питань про притягнення до відповідальності винних осіб за порушення Закону України «Про звернення громадян» при розгляді його звернень.
Листом Заступника Міністра О.Банчук надано відповідь від 22.09.2020 №42044/Ф-26243/7.1.5 та зазначено, що порушені у зверненні питання не стосуються питань, пов'язаних з діяльністю МЮУ, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МЮУ.
Також повідомлено про направлення звернення (скарги) позивача, відповідно до ст.5 Закону України «Про звернення громадян», за належністю для розгляду по суті та прийняття рішення Уповноваженого ВРУ з прав людини, який згідно зі ст.28 згаданого Закону, здійснює контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян.
Позивач, не погоджуючись з такою відповіддю, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі, надає роз'яснення з питань, пов'язаних з діяльністю Мін'юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються.
Згідно зі ст.ст.5, 7 Закону України «Про звернення громадян» Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача не стосувалося питань, які віднесені до компетенції Мін'юсту, розгляд по суті зазначеного звернення не відбувався, рішення по скарзі не приймалось. Відтак, звернення (скарги) позивача, відповідно до ст.5 Закону України «Про звернення громадян», надіслано відповідачем за належністю для розгляду по суті та прийняття рішення Уповноваженого ВРУ з прав людини, який згідно зі ст.28 згаданого Закону, здійснює контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян.
Крім того, відповідно до ст.3 Закону України «Про звернення громадян» Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Натомість Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина, або створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод, або незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки, або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Порядок розгляду заяв (клопотань) визначено ст.15 Закону, згідно якої Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Заяви (клопотання) АДРЕСА_1 , осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Стаття 16 Закону передбачає, що Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, визначено ст.19.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Оскільки порушені питання у зверненні позивача стосувалися оскарження дій посадових осіб ЦП УТОС щодо розгляду звернень громадянина ОСОБА_1 та не стосувалися питань компетенції МЮУ, зазначене звернення не розглядалось по суті з урахуванням вище зазначених норм Закону, рішення за результатом не приймалось.
Враховуючи те, що позивачу в межах компетенції було надано відповідь на його запит, направлено його звернення за належністю, суд зазначає, що права позивача порушено не було та свідчить про безпідставність позовних вимог в цій частині.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 №6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_3 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи)», частину 2 ст.55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
В контексті даної норми, умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав, свобод чи існування перешкод у здійсненні цих прав.
Також, підписи
Відповідно до статті 112 Закону №1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя (далі - ВРП) у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
Судами встановлено і підтверджено матеріалами справи, що рішенням ВРП від 15.08.2019 №2152/0/15-19 позивача звільнено з посади судді Дарницького районного суду міста Кіровограда на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Підставою для його прийняття стало рішення ВККСУ від 11.01.2017 №1/дп-17, яким притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку та застосовано до нього стягнення у вигляді внесення подання про звільнення судді з посади.
Відповідно до запису у трудовій книжці позивач відрахований зі штату Дарницького районного суду м. Києва у зв'язку зі звільненням з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, тобто за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Статтею 115 Закону №1402-VIII регламентовано звільнення судді з посади у разі вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками. Так, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом).
Отже, аналіз вказаної норми спеціального закону дає підстави для висновку, що за своїми змістовними ознаками та характером у співставленні із відповідними положеннями КЗпП України в ній встановлено підставу звільнення працівника, який обіймає посаду зі спеціальними функціями та статусом за ініціативою уповноваженого органу за неналежну поведінку при виконанні своїх трудових обов'язків, яка має ознаки істотного дисциплінарного проступку.
В розумінні частини другої статті 22 Закону №1533-ІІІ звільнення позивача з останнього місця роботи на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України є аналогічною до статті 40 КЗпП України підставою, визначеною іншим спеціальним законом. З огляду на це рішення відповідача про призначення позивачу допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі є правомірним.
Щодо позовних вимог в частині ненадання відповіді не за підписом Міністра, то такі вимоги також не знайшли свого підтвердження за результатом розгляду даної справи, оскільки заступник Міністра юстиції Банчук О.А. згідно з наказом МЮУ від 06.07.2020 №2178/к «Про розподіл повноважень між Міністром, першим заступником Міністра, заступниками Міністра, заступником Міністра з питань державної реєстрації, заступником Міністра з питань виконавчої служби, заступником Міністра з питань європейської інтеграції, заступником Міністра - Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, заступником Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації» координує напрями роботи та спрямовує діяльність Департаменту публічного права, який було визначено головним у міністерстві з розгляду відповідного звернення громадянина ОСОБА_1 .
Згідно з Положенням про Департамент з питань судової роботи, затвердженим наказом Міністра юстиції від 31.08.2020 №2959/5, одним з основних завдань Департаменту є забезпечення самопредставництва та представництва інтересів Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та їх посадових осіб в судах України.
Однією з функцій Департаменту є самопредставництво в судах України КМУ, МЮУ та їх посадових осіб, в тому числі через територіальні органи МЮУ.
Згідно з наказом МЮУ від 08.07.2020 №2198/к «Про призначення» Крилевець М.С. , головний спеціаліст відділу судово-претензійної роботи МЮУ Управління судово-претензійної роботи Департаменту з питань судової роботи наділена повноваженнями діяти від імені МЮУ, тобто самопредставництво юридичної особи.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій в рамках даної справи, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.139, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), Міністр юстиції України Малюска Денис Леонтійович (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій