ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
02 липня 2021 року м. Київ № 640/14559/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 7, код ЄДР: 22886300), в якому, в первинній позовній заяві просив суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат в частині порушення строку розгляду заяви від 13.03.2021 ОСОБА_1 про здійснення перерахунку та проведення виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік;
2) зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійснення соціальних виплат здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік визначеного частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998 № 367-XIV, та з урахуванням раніше фактично виплаченої суми 450 (чотириста п'ятдесят), та залишок якої становить 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп.
До суду з вказаною позовною заявою позивач звернувся 24.05.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Залишаючи позовну заяву без руху судом була звернута увага позивача на недотримання позивачем строків звернення до суду, оскільки з даним позовом позивач звернувся до суду поза межами шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України. При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява не містить, а також доказів на підтвердження поважності таких причин суду не надано.
Також була звернута увага на те, що вимога зобов'язального характеру не є похідною вимогою від визнання протиправної бездіяльності відповідача, оскільки вимога зобов'язального характеру стосується перерахунку та проведення виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік визначеного частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998 № 367-XIV, та з урахуванням раніше фактично виплаченої суми 450 (чотириста п'ятдесят), та залишок якої становить 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп., тоді як вимога про визнання протиправною бездіяльності стосується порушення строку розгляду заяви від 13.03.2021 ОСОБА_1 про здійснення перерахунку та проведення виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Крім того, була звернута увага позивача на те, що позивачем до позовної заяви надано посвідчення у такому вигляді, з якого неможливо у повному обсязі встановити зміст такого документа, заради фіксування інформації якого було створено його копію.
Відтак, ухвалою суду від 02.06.2021 позивача зобов'язано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:
1) заяви/уточнення із приведенням змісту позовних вимог у відповідність до вимог КАС України із зазначенням чітких та зрозумілих позовних вимог, які мають бути похідними одна від одної;
2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;
3) належним чином засвідчену копію посвідчення, з якої можливо у повному обсязі встановити зміст такого посвідчення.
22.06.2021 позивачем на усунення недоліків позовної заяви надано суду уточнений адміністративний позов, в якому позивачем уточнено зміст позовних вимог та в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік визначеною частиною четвертою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998 №367-XIV та з урахуванням раніше фактично виплаченої суми 450 (чотириста п'ятдесят), та залишок якої становить 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) гри. 00 коп.;
2) зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійснення соціальних виплат здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік визначеного частиною четвертою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998 №367-XIV та з урахуванням раніше фактично виплаченої суми 450 (чотириста п'ятдесят), та залишок якої становить 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп.
Крім того, до даного адміністративного позову додано копію посвідчення учасника бойових дій у належному вигляді.
Тобто, вимоги позовної заяви позивачем в цій частині виконано.
Також позивачем надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що 13.03.2021 ОСОБА_1 направив до Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат заяву про перерахунок та здійснення виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та з урахуванням фактично виплаченої суми, що становить в розмірі 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп.
Однак позивач наголошує, що на сьогоднішній день відповідь та виплата ОСОБА_1 з Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат не надходила.
24.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахування та здійснення соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії.
02.06.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, позивач зауважує, що предметом адміністративного позву є визнання протиправною бездіяльністю Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік визначеного частиною четвертою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998 №367-XIV, та з урахуванням раніше фактично виплаченої суми 450 (чотириста п'ятдесят), та залишок якої становить 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп. Таким чином, як наголошує сам позивач, шестимісячний строк звернення до адміністративного суду сплив 06 листопада 2020 року.
Однак наголошує, що він 12.03.2021 звернувся до Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат з заявою про здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік визначеного частиною четвертою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998 №367-XIV, та з урахуванням раніше фактично виплаченої суми 450 (чотириста п'ятдесят), та залишок якої становить 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп., тож фактично оскаржується протиправна бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат після отримання заяви від 12.03.2021 та не здійснення перерахунку та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Також зауважує, що відповідно до п. З Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Додає, що п. 1 постанови № 1236 від 09.12.2020 Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30.06.2021 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 23, від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Відтак позивач просить суд поновити йому строк звернення до суду з даним позовом.
Разом з тим, щодо строку звернення до суду з даним позовом, то суд зазначає, що причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними.
Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Тобто, суд звертає увагу позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.
Так, як вже було зазначено судом, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік визначеною частиною четвертою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998 №367-XIV та з урахуванням раніше фактично виплаченої суми 450 (чотириста п'ятдесят), та залишок якої становить 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) гри. 00 коп.; 2) зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійснення соціальних виплат здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік визначеного частиною четвертою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998 №367-XIV та з урахуванням раніше фактично виплаченої суми 450 (чотириста п'ятдесят), та залишок якої становить 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп.
Так, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відтак, суд звертає увагу позивача на те, що разова грошова допомога отримується особами щороку до 5 травня, а у разі неотримання такої грошової допомоги або отримання її у меншому розмірі особа має знати або повинна дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, що надавало такій особі право на звернення, у строк до 30 вересня, до органів праці та соціального захисту населення для виплати такої допомоги у повному розмірі.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 та від 14.08.2018 у справі № 473/2190/17.
Тобто, 30.09.2020 - встановлений законом кінцевий строк, до якого позивач міг звернутися за отриманням такої допомоги та, за наявності такого звернення особи до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у строк до 30.09.2020 та не отримання ним до 30.09.2020 виплати йому такої допомоги шестимісячний строк звернення до суду, в такому випадку, обраховувався б з 30.09.2020.
Натомість у разі не звернення учасником бойових дій із заявою до 30 вересня відповідного року щодо отримання виплати, шестимісячний строк звернення до суду обраховується з дня, до якого учасникам бойових дій мала б бути виплачена разова грошова допомога, тобто до 05 травня.
Суд звертає увагу позивача на те, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися до 05 травня, отримавши щорічну грошову допомогу за 2020 рік у розмірі, меншому від встановленого законодавством.
Така правова позиції узгоджується із позицією Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 14.01.2021 у справі № 640/24111/20.
Між тим, матеріали позовної заяви не містять жодних доказів звернення позивача до відповідача із заявою у строк до 30 вересня 2020 року щодо доплати недоотриманої до 05 травня 2020 року разової грошової допомоги за 2020 рік.
Звернення позивача до відповідача із заявою від 13.03.2021 щодо виплати йому разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком до 05 травня за 2020 рік не змінює обрахунок перебігу шестимісячного строку звернення до суду, оскільки таке звернення відбулося вже поза межами строків, встановлених ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (до 30 вересня поточного року).
Таким чином, в даному випадку, зважаючи на те, що матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою у строк, передбачений ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для отримання такої виплати, шестимісячний строк звернення до суду почав свій перебіг 05.05.2020 та сплинув 05.11.2020.
При цьому, варто зауважити, що одноразова грошова допомога у розмірі 450,00 грн. позивачу була виплачена напередодні травня 2020 року, про що сам позивач зазначає у позовній заяві, тобто про порушення своїх прав позивач знав або міг дізнатися до 05 травня 2020 року з моменту отримання ним одноразової грошової виплати у невідповідному розмірі.
Натомість як вже було зазначено судом, позивач звернувся до суду лише 24.05.2021, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів неможливості позивача у строк, починаючи з 05.05.2020 до вересня 2020 року звернутися до органів праці та соціального захисту населення для виплати такої допомоги у повному розмірі щодо доплати йому разової грошової допомоги у повному розмірі, а також відсутні докази неможливості звернення до суду у шестимісячний строк, починаючи з 05.05.2020.
Посилання позивача у заяві про поновлення строку звернення суду на те, що п. 1 постанови № 1236 від 09.12.2020 Кабінетом Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» з 19.12.2020 до 30.06.2021 на території України установлено карантин, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки постанову від 09.12.2020 № 1236 Кабінетом Міністрів України прийнято вже після спливу строків, передбачених як для звернення до 30 вересня 2020 року до відповідача із заявою щодо отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, так і для звернення до суду протягом шестимісячного строку, з моменту коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав.
Крім того, слід наголосити, що поновлення строку звернення до суду пов'язується з фактом визнання судом поважності причин пропуску строку звернення до суду, що зумовлені обтяженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Однак, позивачем не надано суду жодних у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували обтяження звернення позивача до суду з даним позовом у зв'язку з карантином.
Варто також зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239) «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 24.04.2020 на усій території України встановлено карантин.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 шляхом заміни у пункті 1 цифр і слова « 24 квітня» цифрами і словом « 11 травня».
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 шляхом заміни у пункті 1 цифри і слово « 11 травня» замінити цифрами і словом « 22 травня».
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, продовжено з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, якими цифри і слово « 22 червня» замінено цифрами і словом « 31 липня».
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, продовжено з 22 липня 2020 року до 31 серпня 2020 року.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Разом з тим, 18.06.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», пунктом 2 якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
16.07.2020 вказаний Закон опубліковано у Голосі України №№ 119-120 та в Урядовому кур'єрі за № 135, з огляду на що 17.07.2020 Закон України № 731-IX набрав чинності.
Відтак, строки, продовжені Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчилися 06.08.2020, тобто після спливу 20-ти днів після набрання чинності Закону України від 18.06.2020 № 731-IX. Разом з тим, перебіг шестимісячного строку звернення до суду у позивача закінчився поза межами дії строку карантину.
При цьому, суддя також акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду позивача, є неповажними та, як наслідок суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду визнати неповажними.
2. Відмовити позивачу у поновленні пропущеного строку звернення до суду.
3. Позовну заяву повернути позивачу.
4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін