ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 липня 2021 року м. Київ № 640/24788/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Київського міського військового комісаріату (надалі також - відповідач, КМВК), в якому просить:
- визнати протиправними дії КМВК, які полягають у незастосуванню положень п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача станом на 01.03.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня календарного року, а саме: Закону України «Про Державний бюджет України» на 2018, 2019, 2019 роки;
- зобов'язати КМВК вчинити дії щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача станом на 01.03.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 з урахуванням положень п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача станом на 01.03.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня календарного року, а саме: Закону України «Про Державний бюджет України» на 2018, 2019, 2019 роки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві три окремі довідки про новий розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку і виплати пенсії станом на 01.03.2018, 01.01.2019, 01.01.2020;
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем при обчислені пенсії позивачу та визначенні розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням протиправно застосовано прожитковий мінімум, оскільки обрахунок пенсії має здійснюватися виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 р. та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2020 позовну заяву залишено без руху, на виконання вимог якої позивачем усунуто недоліки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами з урахуванням ст. 126 КАС України, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України від 26.12.2001 №1215 позивача звільнено з військової служби за посадою заступника начальника управління тилу ГК ЗСУ у запас за станом здоров'я.
Наказом Головнокомандувача ЗСУ від 31.12.2001 №350 позивача з 31.12.2001 виключено зі списків особового складу та направлено на військовий облік до Дарницького РВК м. Києва.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2002 та отримує пенсію за вислугу років як військовий пенсіонер.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено позивачу перерахунок пенсії з 01.03.2018 у зв'язку з підвищенням розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на підставі постанови КМУ від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Безпосереднє проведення перерахунку пенсії позивача відбувалось з урахуванням положень постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби та деяким іншим категоріям осіб».
Для перерахунку пенсії позивача КМВК виготовив і подав до ГУ ПФУ в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 19.03.2018 №ФА 132890.
Позивач не погоджується із цими перерахунками, оскільки при їх проведенні не враховано особливостей, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», вказаних в Додатку № 1 в «примітці».
Відповідно до перерахунку пенсії, здійсненого з 01.03.2018, пенсія позивача складається з наступного грошового забезпечення: посадовий оклад - 8 740,00 грн.; оклад за військовим званням - 1 480,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 50% - 5 110,00 грн. Всього - 15 330,00 грн.
Не погоджуючись із здійсненим перерахунком позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до вимог статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з вимогами п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Так, п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року за № 45, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з вимогами п. 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній на момент прийняття постанови), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Проте, в лютому 2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 було внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції: « 4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Однак, згідно із Приміткою 1 Додатку 1 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт та відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Суд зазначає, що розрахунки проводяться шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 тарифний розряд для посади заст. начальника управління Головного командування ЗСУ - 41, а тарифний коефіцієнт для цього розряду складає - 4.96.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII установлено, що у 2018 р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня становить 3723 гривні.
Судом встановлено, що 1 січня 2018 р., виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 грн.), встановленого законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» визначено посадовий оклад позивача у розмірі 8 740,00 грн. (41 тар. розряду відповідає коефіцієнт = 4,96 х 1762 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2018 р.) = 8739,52 грн. (8740,00 грн.), згідно поданої довідки відповідача.
Разом з тим, суд зазначає, що при визначенні посадового окладу відповідачу необхідно було взяти 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати станом на 2018, 2019, 2020 роки та помножити на відповідний тарифний коефіцієнт.
Станом на 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1762 грн., а мінімальна заробітна плата - 3723 грн. Отже, 50% мінімальної заробітної плати буде складати 1861 грн. 50 коп.
Відтак, вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням повинен бути 1861 грн. 50 коп. Отже, посадовий оклад позивача як заст. начальника управління Головного командування ЗСУ на 1 березня 2018 р. повинен становити 9 230,00 грн. (1861 грн. 50 коп. х 4,96 = 9230,00 грн.).
Зазначені висновки за 2018 рік стосуються і для перерахунку пенсії позивача за 2019 рік, де посадовий оклад позивача як заст. начальника управління Головного командування ЗСУ на 1 січня 2019 р. повинен становити 10 350,00 грн., на 1 січня 2020 р. - 11 710,00 грн.
Аналогічне правило застосовується до визначення розміру окладу за військовим званням «полковника». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 тарифний коефіцієнт для цього розряду складає - 0.8 4.
Отже, оклад позивача за військовим званням полковника на 01.03.2018 - повинен становити 1560,00 грн., на 01.01.2019 - 1750,00 грн., на 01.01.2020 - 1 980,00 грн. (1861 грн. 50 коп. х 0,84; 2086,50 х 0,84; 2361,50 х 0,84)
Отже, шляхом розрахунку можливо дійти висновку, що посадовий оклад позивача повинен складати: станом на 1 січня 2018 р. - 9 230,00 грн., а не 8740,00 грн., як це визначено відповідачем і застосовується до наступних років - 2019, 2020.
Оскільки ці розміри при здійсненні перерахунку пенсії позивачу було визначено неправильно, а всі довідки та вихідні дані для їх обчислення у відповідача були, то суд зазначає, що позовні вимоги, які було вказано позивачем у позовній заяві, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання КМВК скласти і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві три окремі довідки про новий розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку і виплати пенсії станом на 01.03.2018, 01.01.2019, 01.01.2020, суд зазначає, що ця вимога заявлена на майбутнє, отже не підлягає задоволенню, оскільки обов'язковою умовою надання судового захисту є наявність порушеного права.
Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішення від 10 квітня 2018 р. справі «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до вимог п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн. згідно з квитанцією від 21.10.2020 №32285.
Суд, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 800 грн. 00 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.139, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які полягають у незастосуванню положень п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача станом на 01.03.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня календарного року, а саме: Закону України «Про Державний бюджет України» на 2018, 2019, 2019 роки.
Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат (04112, м.Київ, вул.Парково-Сирецька, 19, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) вчинити дії щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача станом на 01.03.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 з урахуванням положень п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача станом на 01.03.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня календарного року, а саме: Закону України «Про Державний бюджет України» на 2018, 2019, 2019 роки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського військового комісаріату ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Відповідач: Київський міський військовий комісаріат (04112, м.Київ, вул.Парково-Сирецька, 19, код ЄДРПОУ 07774420).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій