ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 липня 2021 року м. Київ № 640/32771/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доТериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району міста Києва
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району міста Києва (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Комунальної установи територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району міста Києва № 189 від 21.12.2018 року «Про припинення надання соціальних послуг» в частині припинення надання ОСОБА_1 соціальних послуг у відділенні соціальної допомоги вдома та у відділенні надання адресної допомоги і виконання соціальних програм;
- зобов'язати Комунальну установу Територіальний Центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району міста Києва поновити безоплатне надання ОСОБА_1 соціальних послуг в частині безоплатного обслуговування у відділенні соціальної допомоги вдома та у відділенні надання адресної допомоги і виконання соціальних програм.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2021 у справі №640/32771/20 було звільнено позивача від сплати судового збору та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність спірного наказу, оскільки, на переконання позивача, підстави прийняття рішення про припинення надання соціальних послуг позивачу є хибними та надуманими, заяву про відмову від надання соціальних послуг позивач не подавала, порядок надання та отримання соціальних послуг не порушувала.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності прийнятого рішення, зазначив, що починаючи з 22 січня 2015 року по 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 систематично отримувала соціальні послуги у відділенні адресної допомоги і виконання соціальних програм. Протягом вказаного періоду ОСОБА_1 неодноразово своєю поведінкою спричиняла конфлікти (сварки) як з персоналом, так із іншими споживачами соціальних послуг відповідача. Поведінка позивача була зневажливою по відношенню до персоналу відповідача, зухвалою по відношенню до керівництва відповідача та нетолерантною по відношенню до інших споживачів соціальних послуг. Позивач неодноразово безпідставно та грубо ображала і принижувала працівників та інших споживачів соціальних послуг відповідача, провокувала їх на конфлікти. Зазначені факти фіксувались відповідними Актами та доповідними (службовими) записками щодо поведінки позивача.
Також відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Суд відхиляє клопотання відповідача з огляду на те, що право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо дати ознайомлення позивача з оскаржуваним рішенням, а позивач зазначає про отримання інформації про нього з листа від 12.10.20р.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Згідно наказу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району міста Києва від 21.12.2018 №189, відповідно до підпунктів 2, 6 пункту 11 «Переліку соціальних послуг, умов та порядку їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1417 «Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)», на підставі доповідної записки фахівця із соціальної роботи відділення надання адресної допомоги і виконання соціальних програм від 20 грудня 2018 року, протокольного рішення районної комісії з питань звільнення громадян, що мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, від плати за надання соціальних послуг та надання соціальних послуг із встановленням диференційованої плати від 10 грудня 2018 року № 8, припинено надання соціальних послуг відділенням надання адресної допомоги і виконання соціальних програм гр. ОСОБА_1 .
Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, визначає Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р. № 966-IV (далі - Закон № 966-IV, чинний на момент спірних правовідносин), згідно зі статтею 1 якого соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем.
Відповідно до статті 7 Закону № 966-IV соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.
Соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами, а також іншими суб'єктами, що надають соціальні послуги із залученням бюджетних коштів, в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, безоплатно надаються:
громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, бездомністю, стихійним лихом, катастрофами, особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, якщо середньомісячний дохід цих осіб нижчий, ніж встановлений прожитковий мінімум;
дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.
Особам, крім зазначених у частині п'ятій цієї статті, соціальні послуги в обсягах, визначених державними стандартами, можуть надаватися із встановленням диференційованої плати залежно від доходу таких осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Перелік соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 р. № 1417 (далі - Перелік № 1417).
Відповідно до пункті 6, 7 Переліку № 1417 територіальний центр забезпечує безоплатне в обсягах, визначених державними стандартами, надання соціальних послуг:
громадян похилого віку, інвалідів, хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, або рідні є громадянами похилого віку чи визнані інвалідами в установленому порядку;
громадян, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей,
дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей нижчий ніж прожитковий мінімум для сім'ї.
Для окремих структурних підрозділів територіального центру можуть передбачатись особливі умови здійснення безоплатного надання соціальних послуг.
Територіальний центр може надавати платні соціальні послуги (в межах наявних можливостей), визначені постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. N 12 "Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку":
громадянам похилого віку, інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
громадянам, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей вищий ніж прожитковий мінімум для сім'ї.
Таким чином, спеціальним законом у сфері надання соціальних послуг, а саме Законом № 966-IV, визначено, що соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами, а також іншими суб'єктами, що надають соціальні послуги із залученням бюджетних коштів, в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, безоплатно надаються, зокрема, громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.
Постановою КМУ від 29.12.2009р. №1417 "Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" було затверджено Типове положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі за текстом - Положення), згідно з п.1 якого територіальний центр надання соціальних послуг (далі за текстом - територіальний центр) є бюджетною установою, рішення щодо утворення, ліквідації або реорганізації якої приймає місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Також, вказаною постановою КМУ від 29.12.2009 №1417 затверджено Перелік соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі-Перелік).
Пункт 11 Переліку встановлює підстави припинення підрозділим територіального центру надання соціальних послуг, а саме:
1) поліпшення стану здоров'я, виходу із складних життєвих обставин, в результаті чого громадянин втрачає потребу в наданні соціальних послуг;
2) виявлення у громадянина, якого безоплатно обслуговує територіальний центр, працездатних рідних (батьків, дітей, чоловіка, дружини) або осіб, які відповідно до законодавства повинні забезпечити йому догляд і допомогу, або осіб, з якими укладено договір довічного утримання (догляду);
3) направлення громадянина до будинку-інтернату для громадян похилого віку, пансіонату, психоневрологічного інтернату, надання громадянину соціальної послуги з догляду вдома в будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів, інших закладах постійного проживання;
4) зміни місця проживання/перебування (за межами адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження територіального центру);
5) поліпшення матеріально-побутових умов, у результаті якого громадянин не потребує соціально-економічних послуг (для громадян, які потребували надання цих послуг у відділенні організації надання адресної натуральної та грошової допомоги);
6) грубого, принизливого ставлення громадянина до обслуговуючого персоналу, соціальних працівників, соціальних робітників та інших працівників територіального центру і його структурних підрозділів;
7) порушення громадського порядку (сварки, бійки тощо);
8) систематичного перебування в стані алкогольного, наркотичного сп'яніння;
9) виявлення медичних протипоказань для надання соціальних послуг територіальним центром;
10) надання громадянинові соціальних послуг фізичною особою, якій призначено щомісячну компенсаційну виплату, допомогу на догляд в установленому законодавством порядку (крім обслуговування у відділенні організації надання адресної натуральної та грошової допомоги);
11) надання громадянином соціальних послуг іншій особі та отримання ним щомісячної компенсаційної виплати, допомоги на догляд в установленому законодавством порядку;
12) відмови отримувача соціальних послуг або його законного представника від отримання соціальних послуг;
13) невиконання громадянином без поважних причин вимог щодо отримання соціальної послуги з догляду вдома після письмового попередження про припинення чи обмеження її надання або після обмеження надання такої послуги;
14) припинення діяльності територіального центру.
Згідно пункту 12 Переліку про припинення надання соціальних послуг громадянина видається наказ, на підставі якого вноситься інформація до електронної бази даних територіального центру і робиться позначка в журналі обліку та в особовій справі із зазначенням дати за підписом завідувача відділення, яке обслуговувало громадянина. Повідомлення про припинення надання соціальних послуг громадянина територіальним центром надсилається до відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації або виконавчого органу міської, районної в місті ради.
Як вбачається зі спірного наказу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району міста Києва від 21.12.2018 №189 про припинення соціальних послуг позивачу, останній прийнятий на підставі пп.6 п. 11 Перелік соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), про що вказано в наказі від 21.12.2018 №189 та Додатку №2 до наказу.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що саме на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладений обов'язок доведення правомірності своїх рішень, зокрема, обставину вчинення позивачем грубого, принизливого ставлення до обслуговуючого персоналу, соціальних працівників, соціальних робітників та інших працівників територіального центру і його структурних підрозділів.
Натомість позиція відповідача обґрунтовується виключно актами, складеними співробітниками відповідача.
При цьому позивач заперечує наявність в своїх діях грубого, принизливого ставлення до обслуговуючого персоналу, соціальних працівників, соціальних робітників та інших працівників територіального центру і його структурних підрозділів, про що прямо зазначено в тексті позовної заяви.
Нормами вищезазначеного Переліку соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), як і іншими нормами чинного законодавства, не встановлено того, якими доказами має підтверджуватися вчинення дій, встановлених у підпункті 6 пункту 11 даного Переліку.
За таких обставин суд доходить висновків про необхідність застосування загальних положень глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою вказаної правової норми визначено, що ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
При цьому відповідачем не було заявлено клопотань про допит свідків, якими б могли підтверджуватися обставини вчинення позивачем певних дій. З урахуванням викладеного суд доходить висновків, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження таких обставин.
За таких обставин суд вважає обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача визнати протиправним та скасувати наказ відповідача та зобов'язання відповідача відновити обслуговування позивача.
Однак суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача зобов'язати Комунальну установу Територіальний Центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району міста Києва поновити безоплатне надання ОСОБА_1 соціальних послуг в частині безоплатного обслуговування у відділенні соціальної допомоги вдома.
При цьому суд виходить з того, що матеріалами справи не підтверджується надання таких послуг позивачу відповідачем до моменту прийняття оскаржуваного акту. Не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат, оскільки матеріалами справи не підтверджується понесення позивачем таких витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Комунальної установи територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району міста Києва № 189 від 21.12.2018 року «Про припинення надання соціальних послуг» в частині припинення надання ОСОБА_1 соціальних послуг.
Зобов'язати Комунальну установу територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району міста Києва поновити надання ОСОБА_1 соціальних послуг.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян