ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2021 року м. Київ № 640/18750/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 16.04.2019;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 16.04.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2019 відкрито спрощене провадження та роз'яснено сторонам, що справа буде розглядатись без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України. Запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, оформлений у відповідності до вимог 162 КАС України з доказами направлення відзиву з додатками до нього позивачу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.05.2019 року ОСОБА_2 , як представник позивача за довіреністю, звернулась із заявою в інтересах свого довірителя - ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за призначенням пенсії за віком.
До заяви було додано копію трудової книжки, паспорт, ідентифікаційний код.
Листом від 03.06.2019 №119128/03 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії через те, що відповідно до записів у трудовій книжці та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу загальний страховий стаж становить 23 роки 02 місяці 7 днів, що не відповідає мінімально допустимому стажу на рівні не менше 26 років.
Як зазначено відповідачем в наданому відзиві, страховий стаж 3 роки 3 місяці не було враховано, оскільки відповідно до запису 20 в трудовій книжці НОМЕР_1 про звільнення за власним бажанням з ПВКФ «Аура», на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код підприємства.
Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю відмови у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (п. 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суть спору виходить з того, що страховий стаж 3 роки 3 місяці не було враховано, оскільки відповідно до запису 20 в трудовій книжці НОМЕР_1 про звільнення за власним бажанням з ПВКФ «Аура», на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код підприємства.
Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Крім того, суд також звернути увагу на те, що недоліки щодо ведення та заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії особі, оскільки трудова книжка ведеться та заповнюються керівником підприємства, а відтак позивач не може нести відповідальності за правильність ведення та заповнення трудової книжки роботодавцем.
З аналогічних підстав судом відхиляються наведені у відзиві доводи відповідача про те, що представником позивача за довіреністю ОСОБА_2 16.05.2019 добровільно було написано заяву з проханням не зараховувати до страхового стажу 3 роки 3 місяці роботи позивача на ПВКФ «Аура», оскільки позивач не має нести негативні юридичні наслідки залежно від рівня компетентності повіреного, який до того ж не є адвокатом.
Відповідно до наданої до ГУ ПФУ від ОСОБА_2 копії довіреності, позивач не уповноважувала ОСОБА_3 на вчинення дій, які суперечать її інтересах в даному випадку, у питанні призначенні пенсії, внаслідок чого заява ОСОБА_2 з проханням не враховувати стаж з 01.09.1993 по 30.12.1996, на переконання суду, не мала бути прийнята до уваги ГУ ПФУ, оскільки основним належним та достатнім документом для призначення пенсії позивачу є її трудова книжка, а не будь-які суб'єктивні пояснення повіреного щодо особистого розуміння правильності обрахунку страхового стажу.
Суд зазначає про те, що якщо підприємство не зазначило у своїй печатці коду ЄДРПОУ, це не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).
Посилання відповідача у відзиві на те, що згідно із п.7 Положення про ЄДР від 21.01.1996 №118, ідентифікаційний код є обов'язковим для використання в усіх видах звітних документів, на печатках, штампах, є недоречними, оскільки позивач прийнята на роботу в ПВКФ «Аура» у 1993 році, коли вказана норма була відсутня, а законодавчо не передбачено такого правового наслідку, як не зарахування стажу роботи на підприємстві у випадку відсутності в печатці, якою засвідчений запис у трудовій книжці, коду ЄДРПОУ.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч цим вимогам, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності відмови від 11.02.2020 року.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 16.04.2019;
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 16.04.2019.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м.Київ, ВУЛИУЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 16).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.О. Григорович