ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2021 року м. Київ № 826/2206/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1. Голови Деснянського районного суду міста Києва,
2. Державної судової адміністрації України,
3.Територіального управління Державної судової адміністрації
України в м. Києві
про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Голови Деснянського районного суду міста Києва (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2, ДСА України), Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві (далі - відповідач 3, ТУ ДСА в м. Києві) та з урахуванням заяви, поданої 26 жовтня 2020 року, остаточно просить:
- визнати протиправним та скасувати з 17 січня 2017 року наказ Деснянського районного суду міста Києва №14к від 17 січня 2017 року «Про відрахування зі штату складу суддів ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Деснянський районний суд міста Києва поновити з 17 січня 2017 року у штатному складі Деснянського районного суду міста Києва суддю ОСОБА_1 ;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 січня 2017 року по 18 серпня 2020 року в розмірі 1 507 359,99 грн.;
- зобов'язати ТУ ДСА в м. Києві здійснити зі стягнутої суми вирахування обов'язкових платежів та сплатити до Пенсійного фонду України помісячні суми єдиних соціальних внесків, пов'язаних з виплатою сум заробітної плати за період вимушеного прогулу, а також подати відповідному органу Державної податкової служби України скореговані відомості про помісячні суми заробітної плати за цей період.
Також позивач просить встановити судовий контроль за виконання судового рішення, зобов'язавши відповідачів подати у 30-денний термін з моменту набрання рішенням законної сили звіти про виконання судового рішення, а також покласти на відповідачів судові витрати.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що у зв'язку з прийняттям оскаржуваного наказу №14к від 17.01.2017 р. «Про відрахування зі штатного складу суддів ОСОБА_1 » протиправно допущено обмеження права на працю та доступу до державної служби, що суперечить положенням Конституції України та є протиправним.
Зокрема, позивач стверджує, що підставою для видання оскаржуваного наказу стала постанова Верховної Ради України №1610-VIІІ від 29.09.2016 року «Про звільнення судді», яку у подальшому визнано протиправною та скасовано згідно з постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 13.07.2020 р. у справі №800/515/16.
Наказом від 18.08.2020 р., виданим Деснянським районним судом м. Києва, ОСОБА_1 поновлено на посаді, проте лише з 19.08.2020 року.
Позивач вважає, що має бути поновленою на посаді з 17.01.2017 р. (з дня видання оскаржуваного наказу), при цьому їй має бути виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 17.01.2017 року по день фактичного поновлення - по 18.08.2020 року включно із застосуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу, у зв'язку з чим наводить власний розрахунок заборгованості із виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/2206/17, призначено її до розгляду у судовому засіданні.
В судовому засіданні 06.04.2017 р. оголошено перерву у зв'язку з неналежним повідомленням відповідача 1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2017 року зупинено провадження у справі №826/2206/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №800/515/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконним та скасування рішення.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року поновлено провадження у справі №826/2206/17 , вирішено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, одночасно прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову, задоволено частково клопотання представника ОСОБА_1 про залучення до участі у справі співвідповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет, залучено в якості відповідачів: Державну судову адміністрацію України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві. Також відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні, витребувано від Деснянського районного суду міста Києва: копію особової справи позивача; довідку-розрахунок середньомісячної заробітної плати (суддівської винагороди) позивача, запропоновано відповідачам подати відзиви на позовну заяву з урахуванням уточнень позовних вимог.
Від ТУ ДСА в м. Києві 24.12.2020 року надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачаються заперечення щодо позовних вимог. Відповідач 3 зазначає, що оскаржуваний наказ Деснянського районного суду міста Києва від 17 січня 2017 року №14к вже скасовано наказом Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року, проте питання щодо нарахування та виплати суми суддівської винагороди за час вимушеного прогулу залишилося не вирішеним, у зв'язку з чим відповідач 3 звертає увагу суду, що в цій частині виконання судового рішення можливе лише Державною казначейською службою України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України. При цьому сплата єдиного соціального внеску, нарахована на суму середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу має здійснюватися Державною судовою адміністрацією України.
Іншими відповідачами відзивів на позовну заяву не подано.
Копія витребуваної особової справи ОСОБА_1 , а також довідка-розрахунок середньомісячної заробітної плати (суддівської винагороди) ОСОБА_1 надійшли до суду 18.01.2021 року.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, чинної з 15 грудня 2017 року.
Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Указом Президента України №926/202 від 14.10.2002 року ОСОБА_1 призначена строк на п'ять років на посаду судді Староміського районного суду м. Вінниці.
Постановою Верховної Ради України №261-VI від 10.04.2008 року ОСОБА_1 обрано на посаду судді Староміського районного суду м. Вінниці безстроково.
Указом Президента України про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів від 05.07.2012 №437/2012 були ліквідовані районні суди у Вінниці та утворений Вінницький міський суд Вінницької області, у зв'язку з чим Указом Президента України №503/2013 від 21.09.2012 року ОСОБА_1 переведено на посаду судді Вінницького міського суду Вінницької області.
Указом Президента України №503/2013 від 06.09.2013 року позивача переведено на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва. Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 09 червня 2015 року складено висновок №50/02-15 стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , яким встановлено в її діях порушення присяги судді.
За результатами розгляду зазначеного висновку ТСК Вища рада юстиції 18 листопада 2015 року прийняла рішення №867/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням присяги, та надалі направлено відповідне подання для розгляду Верховною Радою України.
Постановою Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1610-VIIІ ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України звільнено з посади судді Деснянського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги.
Вважаючи зазначену постанову Верховної Ради України протиправною, позивач оскаржила її в судовому порядку.
Між тим, Деснянським районним судом міста Києва 17.01.2017 року винесено наказ №14-к «Про відрахування зі штату складу суддів ОСОБА_1 » на підставі постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 року №1610-VIIІ.
Разом з тим, за результатами розгляду справи №800/515/16 рішенням Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1610-VIIІ «Про звільнення судді». Зазначене рішення набрало законної сили 14.08.2020 року.
На виконання рішення суду вищої інстанції від 13.07.2020 року Головою Деснянського районного суду міста Києва видано наказ від 18.08.2020 року №163-к «Про скасування наказу», відповідно до якого скасовано наказ від 17.01.2017 року №14-к про відрахування зі штатного складу судді Деснянського районного суду міста Києва судді ОСОБА_1 та зазначено вважати ОСОБА_1 такою, що приступила до виконання обов'язків судді з 19.08.2020 року.
Таким чином, наказ, який просить визнати протиправним та скасувати позивач, вже скасовано в порядку виконання рішення суду вищої інстанції відповідно до наказу Голови Деснянського районного суду міста Києва від 18.08.2020 року №163-к «Про скасування наказу».
Враховуючи наведене, суд вважає, що обставини протиправності наказу Деснянського районного суду міста Києва від 17.01.2017 року №14-к про відрахування зі штатного складу судді Деснянського районного суду міста Києва судді Татаурової І.М. визнаються відповідачами у справі, судове рішення в зазначеній частині виконано шляхом скасування оскаржуваного наказу, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають за відсутності предмету спору.
Водночас, суд погоджується з твердженнями позивача в тій частині, що період вимушеного прогулу судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 необхідно відраховувати з 17 січня 2017 року, тобто з дня винесення протиправного та вже скасованого наказу №14-к по день фактичного поновлення на посаді - по 18.08.2020 року включно.
Згідно із правовим висновком, зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року у справі №21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.
Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (зі змінами та доповненнями, діючими на момент виникнення правовідносин) (далі - Порядок №100) обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24 грудня 1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Відповідно до статті 44 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону, який діяв станом на вересень 2016 року) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Листом ТУ ДСА в м. Києві від 18.09.2020 року №2-2876/20-вих поінформовано, що нарахування та виплата суддівської винагороди ОСОБА_1 за листопад-грудень 2016 року не провадилися, оскільки остання в період з 28.09.2016 року по 16.01.2017 року перебувала на лікарняному, тому інформацію надано за вересень 2016 року та за період з січня 2017 року по серпень 2020 року.
Разом з тим, як зазначає позивач у позові, ТУ ДСА в м. Києві здійснило розрахунок середнього заробітку без урахування положень пункту 10 Порядку №100, відповідно до якого у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, упродовж якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Відповідно до частини першої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону від 07.07.2010 року №2453-VI) суддівська винагорода регулюється цим законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною третьою цієї ж статті Закону передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Згідно інформації ТУ ДСА в м. Києві від 18.09.2020 р. №2-2876/20-вих у вересні 2016 року посадовий оклад судді місцевого суду становив 14 500,00 грн., середньоденна заробітна плата складала 856,82 грн., а з 01.01.2017 року посадовий оклад збільшився до 16 000,00 грн. Отже, середньоденна заробітна плата позивача на початок періоду вимушеного прогулу (станом на 17.01.2017 року) становила: 856,82 грн. х 1,10 = 942,50 грн.
За період з 17.01.2017 року по 31.12.2017 року (до наступного підвищення) середній заробіток складає: 942,50 х 239 робочих днів = 225 257,50 грн.
Надалі, з 01.01.2018 року розмір посадового окладу працюючого судді місцевого суду збільшився до 17 620,00 грн., тому коефіцієнт складає:17 620,00 \ 16 000,00 грн = 1,1, а середній заробіток з 01.01.2018 року по 03.12.2018 року складає: 942,50 грн х 1,1 х 231 робочий день = 239 489,25 грн.
З 03.12.2018 року посадовий оклад працюючого судді місцевого суду збільшено до 26 430,00 грн, тобто коефіцієнт підвищення склав: 26 430,00 грн \ 16 000,00 грн = 1,65, а середній заробіток за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року складає: 942,50 х 1,65 х 19 робочих днів = 29 547,38 грн.
З 01.01.2019 року посадовий оклад працюючого судді місцевого суду збільшено до 28 815,00 грн, коефіцієнт підвищення склав:28 815,00 грн. \ 16 000 грн. = 1,8, середній заробіток за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року складає: 942,50 грн. х 1,8 х 249 робочих днів = 422 428,50 грн.
З 01.01.2020 року посадовий оклад працюючого судді місцевого суду збільшено до 63 060,00 грн., тобто коефіцієнт підвищення склав: 63 060,00 грн \ 16 000 грн = 3,94.
Отже, середній заробіток за період з 01.01.2020 року по 18.08.2020 року склав: 942,50 х 3,94 х 157 робочих днів = 583 011,65 грн.
Разом сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить: 225 257,50 грн + 239 489,25 грн + 29 547,38 грн + 422 428,50 грн + 583 011,65 грн = 1 499 734,28 грн.
Розраховані судом суми наведені без відрахування податку на заробітну плату та інших обов'язкових платежів до бюджету.
В цій частині суд зазначає, що відповідно до положень Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині зобов'язання ТУ ДСА в м. Києві здійснити зі стягнутої суми вирахування обов'язкових платежів та сплатити до Пенсійного фонду України помісячні суми єдиних соціальних внесків, пов'язаних з виплатою сум заробітної плати за період вимушеного прогулу, а також подати відповідному органу Державної податкової служби України скореговані відомості про помісячні суми заробітної плати за цей період, є передчасними, оскільки зазначені дії, як вже визначив суд вище, вчиняються на стадії виконання судового рішення в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Окрім зазначеного, в цій частині суд не вбачає станом на час розгляду справи порушених прав позивача, при цьому зазначає, що захисту відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України підлягають лише порушені права та інтереси осіб.
Щодо суб'єктного складу учасників справи, судом враховується те, що відповідно до частини першої статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Згідно з частиною четвертою статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17.01.2019 №141/0/15-19, ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.
Отже, ДСА України є розпорядником вищого рівня і безпосередньо не здійснює розрахунок та виплату суддівської винагороди суддям, у той же час як розпорядником бюджетних коштів, який здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу, у даному конкретному випадку є ТУ ДСА в м. Києві.
Так, відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.
Згідно абзацу 7 пункту 1.2 глави 1 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1407 від 24 грудня 2012 року (далі - Порядок №1407), мережа розпорядника коштів державного бюджету - згрупована відповідно до законодавства головним розпорядником коштів державного бюджету (розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня, що має власну мережу) інформація щодо розпорядників нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику та/або діяльність яких координується ним, а також отримують від нього бюджетні асигнування, та одержувачів коштів державного бюджету.
Відповідно до Порядку №1407, розпорядники нижчого рівня поділяються на бюджетні установи, що мають власну мережу, та на бюджетні установи, що не мають мережі.
Отже, місцеві суди включені до реєстру розпорядників бюджетних коштів як бюджетна установа, що не має власної мережі, а функції розпорядника бюджетних коштів щодо всіх місцевих судів та територіальних управлінь ДСА здійснює безпосередньо ДСА України.
У зв'язку з наведеним вище вбачається, що склад відповідачів, зокрема, ТУ ДСА в м. Києві, визначений судом правильно та відповідно до покладених на них функцій, тому доводи відповідача 3 про інше не приймаються судом.
Слід додати, що, як вже неодноразово зазначалося, право судді на отримання суддівської винагороди гарантовано на рівні Держави шляхом закріплення цих гарантій в Конституції України. На рівні Держави та її установчого акту - Конституції України гарантовано прийняті на себе Державою безальтернативні зобов'язання щодо своєчасної та повної виплати суддівської винагороди саме у розмірах, визначених у спеціальному Законі України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача суми середнього заробітку (суддівської винагороди) за час вимушеного прогулу саме з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Підсумовуючи викладене у сукупності суд знаходить правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову позивачу, який не є суб'єктом владних повноважень.
Суд враховує те, що розгляд справ про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється без сплати судового збору, водночас, позивачем у даній справі заявлені й інші позовні вимоги, за які сплачено судовий збір у розмірі 10 510,00 грн. відповідно до квитанції від 22.10.2020 р.
Отже, враховуючи те що суд задовольняє позовні вимоги частково, на підставі частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві на користь позивача підлягає сплачений судовий збір у розмірі 5 255,00 грн.
Також суд зазначає, що у заяві про збільшення позовних вимог від 22.10.2020 р. (надійшла до суду 26.10.2020 р.) позивач зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, пов'язаних з отриманням правничої допомоги, складає 37 800,00 грн на підставі Договору про надання правової допомоги №3/06/20 від 08.09.2020 р., також заявлені витрати, пов'язані з витребуванням доказів, вчиненням інших процесуальних дій та підготовкою справи до розгляду у розмірі 105,88 грн.
Одночасно позивач зазначила, що оскільки надання правничої допомоги триває, то докази їх отримання будуть надані додатково упродовж п'яти днів після ухвалення судом рішення.
Виходячи з такого, суд, ухвалюючи рішення у даній справі, не вирішує питання щодо наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Окрім того, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вбачає передумов для недобросовісної поведінки відповідачів та не виконання ними цього судового рішення. Вимоги позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за таких обставин також є передчасними.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови Деснянського районного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Деснянський районний суд міста Києва поновити ОСОБА_1 у штатному складі суддів Деснянського районного суду міста Києва з 17 січня 2017 року.
3. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму суддівської винагороди за час вимушеного прогулу за період з 17 січня 2017 року по 18 серпня 2020 року у розмірі 1 499 734,28 грн (один мільйон чотириста дев'яносто дев'ять тисяч сімсот тридцять чотири грн. 28 коп).
4. Рішення суду в частині виплати суддівської винагороди в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 5 255,00 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять грн 00 коп).
В решті позовних вимог та у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення - відмовити.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 .
Відповідач 1: Деснянський районний суд міста Києва, адреса: 02225, м. Київ, пр-т Маяковського, 5-в, код ЄДРПОУ 02896779.
Відповідач 2: Державна судова адміністрація України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795.
Відповідач 3: Територіальне управління Державної судової адміністрації в м. Києві, адреса: 01133, м. Київ, вул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 26268059.
Суддя В.І. Келеберда