ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 липня 2021 року м. Київ № 640/31434/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві визнання протиправними та скасування рішення від 27.08.2020 №2600-0305-8/120124,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про відмову здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , викладене у листі від 27.08.2020 № 2600-0305-8/120124;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату з 13.12.2019 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, від 14.08.2020 № 21-1578зп, виданої Офісом Генерального прокурора, та інших документів пенсійної справи позивача відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимальним розміром пенсії та виплатити різницю пенсії між фактично отриманою та належною до сплати з 13 грудня 2019 року.
Позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру (від 5 жовтня 1991 року № 1789-ХІІ) у розмірі 90 відсотків від місячної заробітної плати без обмеження максимальним розміром. 10.02.2020 позивач особисто звернувся до пенсійних органів з заявою про перерахунок пенсії на підставі виданої Офісом Генерального прокурора довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, від 07.02.2020 №21-20зп, проте відповіді не отримав. 26.08.2020 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років згідно з довідкою Офісу Генерального прокурора від 14.08.2020 № 21-1578зп, але у здійсненні перерахунку пенсії йому відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 16.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про те, що відповідно до рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Пунктом І постанови Кабінету Міни рів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 № 1155 затверджено схеми посадових окладів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних та прирівняних до них прокуратур. Згідно ц. 7 Постанови встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру". У відзиві на позовну заяву відповідач також просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки законодавцем встановлення умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, яким відповідний нормативно-правовий акт не прийнято. Чинним Законом України «Про прокуратуру» передбачено, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури здійснюється з розрахунку 60% від заробітної плати і тому відсутні підстави для здійснення перерахунку у розмірі 90% заробітної плати. Максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому у перерахунку пенсії відмовлено у зв'язку зі зменшенням її розміру.
Відповідач також зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, проте норми цього Закону щодо перерахунку пенсії втратили чинність і мають застосовуватися норми Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 28.02.2016 №1697-18. Окрім того, згідно з пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру». Враховуючи зазначене, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з відсутністю законних підстав.
Від позивача 15.06.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження того, що відповідач необгрунтовано відмовив у перерахунку пенсії останньому, адже така відмова порушує гарантовані Конституцією України соціальні права на пенсійне забезпечення позивача. У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, як таких, що грунтуються на законі, та з огляду на те, що питання умов та порядку перерахунку призначеної йому пенсії за вислугу років вже було предметом судового розгляду. Так, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.02.2017 дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугою років визнано неправомірними та зобов'язано провести перерахунок пенсії, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідок Генеральної прокуратури України від 29.09.2016 №18-1273зп та №18-1274зп у розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру пенсії. Це рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві. У листопаді 2009 року йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру (від 5 жовтня 1991 року № 1789-ХІІ) у розмірі 90 відсотків від місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У подальшому ОСОБА_1 продовжив працювати на прокурорських посадах в системі органів прокуратури України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» (далі - Постанова КМУ №657), яка набрала законної сили 06.09.2017, підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.
З 18.11.2019 наказом Генерального прокурора від 18.11.2019 №995-вк ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника Головного військового прокурора Генеральної прокуратури України.
13.12.2019 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини двадцятої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами (далі - Закон № 1697-VІІ), яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Конституційний Суд України постановив, що частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції.
10.02.2020 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії до пенсійних органів та подав довідку про заробітну плату, видану Офісом Генерального прокурора 07.02.2020 №21-20зп. Відповіді за результатами розгляду своєї заяви не отримав.
14.08.2020 Офісом Генерального прокурора позивачу видано довідку №21-1578зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Зазначену довідку позивач 26.08.2020 надав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.08.2020 №2600-0305-8/120124 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. Не заперечуючи, що пенсія працюючому працівнику прокуратури перераховується у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання, збільшенням розміру складових його заробітної плати, відповідач обгрунтував відмову тим, що перерахунок має здійснюватися у розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати з застосуванням максимального розміру пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а після проведення перерахунку розмір пенсії зменшується.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 22, частини 1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури станом на дату призначення позивачу пенсії визначалось статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Згідно з частиною сімнадцятою цього Закону призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.
У подальшому до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, внаслідок яких частина сімнадцята статті 50-1 з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
14.10.2014 прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, який набрав чинності 15.07.2015.
Частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (в первинній редакції) передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2015, зокрема, частину двадцяту статті 86 Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру» №1697-VІІ викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Цим же Законом зменшено розмір пенсії у відсотках від заробітної плати до шестидесяти.
Згідно з частиною 13 статті 86 Закону №1697-VIІ, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
Проте, починаючи з 01 січня 2015 року, жоден закон не визначав умов (підстав) та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Таким чином, упродовж тривалого періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність уряду.
Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд.
Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", та зобов'язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано.
Відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
Отже, неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у такому перерахунку, що гарантований законом.
Конституційний Суд України 13 грудня 2019 року за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення №7-р(II)/2019, відповідно до якого визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Пунктом 3 Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, частина двадцята статті 86 Закону №1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню, починаючи з цієї дати.
Відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, зі змінами, заробітна плата прокурора регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Цією ж статтею врегульовано складові та розмір заробітної плати прокурора.
Проте, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу доповнено пунктом 26, у відповідності до якого, зокрема, норми статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, 26 березня 2020 року відновлено дію статті 81 Закону України «Про прокуратуру» в частині визначення розміру та складових заробітної плати прокурорів.
Судом досліджено питання щодо твердження відповідача про те, що згідно з пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру», та встановлено наступне.
Так, 19.09.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ, що набув чинності з 25.09.2019.
Вказаним Законом, зокрема, змінено редакції статей 7, 10 Закону України «Про прокуратуру» (№ 1697-VІІ), положення яких в редакції Закону № 113-ІХ визначають, що систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) легалізована антикорупційна прокуратура (частина 1 статті 7); у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура (частина 1 статті 10).
Пунктом 21 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодачих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ внесено зміни до статті 8 Закону України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст.12 із наступними змінами), а саме: у назві слова "Генеральна прокуратура України" замінено словами "Офіс Генерального прокурора".
Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» цього ж Закону установлено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора визначається рішенням Генерального прокурора.
Дослідженням тексту постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» установлено, що цим нормативним актом затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур, визначено розміри та види надбавок до посадових окладів, порядок та розміри преміювання, виплати матеріальної допомоги тощо. Тобто дія цієї постанови поширювалася на прокурорів, які пройшли атестацію та призначені, зокрема, до Офісу Генерального прокурора і не поширювалася на прокурорів, які працювали в Генеральній прокуратурі України. До моменту початку роботи Офісу Генерального прокурора умови оплати праці працівників Генеральної прокуратури України було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (Офіційний вісник України, 2012 р., № 44, ст. 1697; 2015 р., № 80, ст. 2668; 2017 р., № 72, ст. 2201).
Відповідно до наказу Генерального прокурора від 18.11.2019 №995-вк, ОСОБА_1 з 18.11.2019 призначено на посаду першого заступника Головного військового прокурора Генеральної прокуратури України. Наказом Генерального прокурора від 28 грудня 2019 року №2696ц його переведено на посаду керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері нагляду за кримінальними провадженнями про військові злочини та у сфері оборонно-промислового комплексу Офісу Генерального прокурора з 02 січня 2020 року.
Відповідно до наказу Генерального прокурора від 23.12.2019 №351 днем початку роботи Офісу Генерального прокурора України визначено 02 січня 2020 року.
Як встановив суд, позивач двічі звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявами про перерахунок пенсії, а саме: 10.02.2020 (за результатами відповіді не отримав) та 26.08.2020 (в перерахунку пенсії відмовлено).
В матеріалах справи міститься копія заяви позивача про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 10.02.2020 та розписка-повідомлення від 10.02.2020 №2440 про її отримання, копія довідки від 07.02.2020 №21-20зп, виданої Офісом Генерального прокурора для пред'явлення в Пенсійний фонд України, про розмір середньої заробітної плати позивача за посадою першого заступника Головного військового прокурора Генеральної прокуратури України.
Також у матеріалах справи міститься копія довідки від 14.08.2020 №21/1578зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, за нормами, чинними на 26.03.2020, видана відповідно до Рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2020 та від 26.03.2020 №6-р/2020 Офісом Генерального прокурора ОСОБА_1 за посадою першого заступника Головного військового прокурора Генеральної прокуратури України.
Відповідач не заперечує проти фактів отримання та достовірності довідок про заробітну плату позивача, що свідчить про те, що ці документи долучено до пенсійної справи ОСОБА_1 .
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» , оскільки право позивача на перерахунок пенсії виникло у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», а тому положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» не застосовуються до спірних правовідносин.
Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування, оскільки ця постанова уряду є рішенням про «збільшення розміру складових заробітної плати» позивача.
Що стосується права позивача на перерахунок пенсії за вислугу років, суд вважає, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) позивач отримав можливість реалізувати право на перерахунок пенсії за вислугу років, яке виникло до прийняття зазначеного рішення, а саме: у зв'язку зі збільшенням розміру складових його заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», з призначенням його на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання.
Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Проте, враховуючи обставини справи та з урахуванням рішення Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з 13 грудня 2019 року.
За результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії та у відзиві на позов відповідач не заперечував, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження граничним розміром. Разом з тим, відповідач відмовив в перерахунку пенсії позивачу, оскільки, на його думку, при перерахунку має бути застосовано менший відсоток від заробітної плати, ніж був застосований раніше, а також обмежено пенсію максимальним розміром. Позивач у позовній заяві та відповідач у відзиві висловили протилежні позиції, що є очевидним свідченням існування спору щодо цих аспектів перерахунку.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип очікування суб'єктом відносин визначних правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-р2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Конституційний Суд України зазначив, що звуження обсягу конституційних прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісних показників. Суд врахував, що держава загалом повинна дотримуватися узятих на себе певних зобов'язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені перед людьми обіцянки (поняття «законні очікування»), про що зазначено у п.48 доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською комісією «За демократію через право» 25-26.03.2011. Також, Конституційний Суд України відокремив соціальні пільги та інші засоби допомоги держави від конституційного права громадян на пенсійне забезпечення, яке має фундаментальний характер.
Конституційний Суд України у Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп дав чітке тлумачення принципу незворотності дії закону в часі - це означає, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цими законами чи нормативно-правовими актами чинності. Закріплення вказаного принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, породжує у громадян упевненість в тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту.
В іншому Рішенні Конституційного Суду України (№ 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року) також дано роз'яснення, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності тільки за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.
Надання зворотної сили законам суперечить конституційному принципу верховенства права та духу правової держави, при цьому наголошено, що метою принципу незворотності є блокування ущемлення прав і свобод людини з боку держави.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, а отже набуте законне право не може бути скасоване чи звужене.
У постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі №127/11720/14-а зазначено, що «при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому: внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали. Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 308/11498/16 зроблено висновок, що оскільки перерахунок пенсії позивачу, пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначені розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача. Виходячи із припису ст.58 Конституції України, колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
На незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 04.02.2019 за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформована правова позиція та викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 360/1428/17 (адміністративне провадження № К/9901/17860/18), а саме «дія положень Закону України від 24.12.2015 № 911-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016 (згідно із п. 2 Прикінцевих положень цього Закону)».
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного та викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а.
Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Як уже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
В контексті викладеного, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-VІІ» внесено зміни до частини 15 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Тобто безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Враховуючи, що позивач вже отримує пенсію за вислугу років, призначену до 01 січня 2016 року, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ.
Судом встановлено, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 21.02.2017 по справі №755/2315/17 дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років визнано неправомірними. Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідок Генеральної прокуратури України від 29 вересня 2016 року №18-1273зп, від 29 вересня 2016 року №18-1274зп у розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати пенсії з 01 лютого 2016 року. Це рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України «обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини».
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та керуючись встановленими судом обставинами, суд приходить до обгрунтованого висновку, що вказаною вище постановою суду визнано законне право позивача на перерахунок та отримання пенсії, виходячи із 90% суми місячної заробітної плати без обмеження її граничного (максимального) розміру.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Згідно із частинами 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість зазначених дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене та викладене в листі від 27 серпня 2020 року №2600-0305-8/120124 та зобов'язати відповідача здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії, призначеної позивачу відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 14 серпня 2020 року №21/1578зп та інших документів пенсійної справи позивача без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою пенсією та належною до сплати.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, то варто зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Зважаючи, що покладання на суб'єкта владних повноважень такого зобов'язання є правом, а не обов'язком суду, з урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з квитанції № 26190 від 11.12.2020, позивач сплатив за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва судовий збір у розмірі 840,80 грн.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16 м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) від 27.08.2020 №2600-0305-8/120124 щодо відмови ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку пенсії за вислугу років.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16 м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, від 14.08.2020 №21-1578зп, виданої Офісом Генерального прокурора, та інших документів пенсійної справи позивача без обмеження максимальним розміром пенсії, а також виплатити різницю пенсії між фактично отриманою та належною до сплати з 13.12.2019.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16 м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн 80 коп (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.