ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 червня 2021 року місто Київ № 640/5939/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Лук'янець Д.В., здійснюючи підготовче провадження, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі
за позовомОСОБА_1
до третя особа Служби судової охорони Вища рада правосуддя
про визнання протиправним та скасування наказу від 01.02.2021 №49, встановлення відсутності компетенції,
за участі:
представників позивача - Дубовика В.Є., Стригуна М.А.,
представників відповідача - Стоцького О.Л., Угрінчука О.Е.,
представник третьої особи - Цуцкірідзе І.Л.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Служби судової охорони про визнання протиправним та скасування наказу від 01.02.2021 №49, встановлення відсутності компетенції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2021 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/620/21 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2021 суд ухвалив вийти із спрощеного провадження та призначити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
У підготовчому судовому засіданні 07.06.2021 судом залучено в якості третьої особи Вищу раду правосуддя та оголошено перерву.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 14.06.2021 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі №640/5939/21 в частині позовних вимог щодо:
- встановлення відсутності компетенції (повноважень) Голови Служби судової охорони створювати дисциплінарну комісію в порядку Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893;
- встановлення відсутності у період з 1 по 5 лютого 2021 року, компетенції (повноважень) дисциплінарної комісії, створеної на підставі наказу Голови Служби судової охорони №49 від 01.02.2021, а саме відсутність у цієї комісії повноважень дисциплінарної комісії, визначених у Законі України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893.
В обгрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначив про те, що позивач не є суб'єктом владних повноважень, а тому він не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю та не має статусу спеціального суб'єкта, який відповідно до чинного законодавства має право звертатись до суду з адміністративним позовом щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.
У підготовчому засіданні 29.06.2021 представники відповідача та представник третьої особи підтримали дане клопотання та просили суд його задовольнити; представники позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечували. Так, представник позивача зауважив, що судова практика, яка надана відповідачем на підтвердження позиції щодо закриття провадження у справі є безпідставною, адже спірні відносини, які наведені у наданій практиці, виникли на момент чинності попередньої редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи питання щодо закриття провадження у справі №640/5939/21 суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили; 7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб'єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили; 8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 5 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження є, серед іншого, оскаржується встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 5 частини першої статті статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а отже не виключає та не позбавляє права позивача на звернення до адміністративного суду з приводу визнання відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18) сформульовано правову позицію згідно якої, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб'єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.
З наведеного вбачається, що позивач у даній справі не обмежений у своєму праві на звернення до суду адміністративної юрисдикції, у тому числі і щодо наявності (відсутності) компетенції (повноважень) у суб'єкта владних владних повноважень.
Оскільки вказаний спір безпосередньо впливає на права та інтереси позивача, а також беручи до уваги приписи статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачає підстав для закриття провадження у цій справі.
Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №640/5939/21 в частині позовних вимог щодо:
- встановлення відсутності компетенції (повноважень) Голови Служби судової охорони створювати дисциплінарну комісію в порядку Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893;
- встановлення відсутності у період з 1 по 5 лютого 2021 року, компетенції (повноважень) дисциплінарної комісії, створеної на підставі наказу Голови Служби судової охорони №49 від 01.02.2021, а саме відсутність у цієї комісії повноважень дисциплінарної комісії, визначених у Законі України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893.
Ухвала набирає законної сили негайно в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено 01.07.2021.
Суддя Іщук І.О.