ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2021 року м. Київ № 640/16695/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
треті особи ОСОБА_1 , Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неповернення ОСОБА_2 безпідставно та помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 6 500,00 грн.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) повернути ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 6 500,00 грн., шляхом формування та подання до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві подання про повернення ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 20.07.2017 року, у розмірі 6 500,00 грн. (шість тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), сплаченого згідно квитанції №ПН614 від 20.07.2017 року.
В обґрунтування позову зазначено, що 20.07.2017 року на підставі договору купівлі-продажу позивачем та третьою особою ОСОБА_1 вперше придбано квартиру та сплачено 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, 10.06.2020 року та 30.06.2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Державної казначейської служби України у м. Києві та УДКСУ у Печерському районі м. Києва із заявами, у якій просила про повернення безпідставно та помилково сплаченого збору в розмірі 6 500,00 грн., на що позивачем отримано відмову та рекомендовано для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 6 500,00 грн. звернутись до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Управління Державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва, ОСОБА_1 .
Від Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва 12.08.2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) надійшли пояснення на адміністративний позов, де вказано, що саме на Відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. При цьому, вважає, що повернення судового збору має здійснюватися з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані.
19.08.2020 року представником відповідача через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано відзив на адміністративний позов, в якому останній проти позовних вимог заперечує, а також зазначено, що документи, які свідчать про те, що Позивачем житло придбавалось вперше, не можуть бути наявні в Управлінні, оскільки ані реєстрацію договорів купівлі-продажу, ані реєстрацію права власності на житло Управління не здійснює. Окрім того, зауважено, що покладання на Управління обов'язку доведення факту щодо придбання житла громадянином не вперше є по своїй суті абстрактним та неможливим, оскільки останній не є суб'єктом владних повноважень, що здійснює саме реєстрацію договорів купівлі-продажу та реєстрацію права власності. Також відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах районах у містах, а також об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 року №28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15.01.2015 року за №41/26486, до функцій і повноважень управління Фонду не віднесено збір та перевірка інформації про факт придбання житла вперше. А відтак, Управління не наділено повноваженнями на це. Вказано, що процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджеті бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за №1650/24182. Вказаний порядок застосовується у тому випадку, коли Пенсійний фонд не заперечує факт придбання особою житла вперше та помилково сплачені кошти повертаються в добровільному порядку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.
20.07.2017 року між позивачем, третьою особою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О.Ю., зареєстровано в реєстрі за №1697.
Відповідно до копії квитанції від 20.07.2017 року № ПН614 позивачем сплачено збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, 1%, у сумі 6 500,00 грн.
10.06.2020 року ОСОБА_2 звернулася із заявою щодо надання інформації про сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного Управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якій просила надати наявну інформацію про суми, дати сплати фізичною особою ОСОБА_2 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за всіма фактами придбання нерухомого майна.
30.06.2020 року позивач звернулася із заявою щодо повернення безпідставно та помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла вперше до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, УДКСУ у Печерському районі, в якій просила повернути безпідставно та помилково сплачений нею збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 6 500, 00, на що відповідачем та Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві надано відмову в наданні вказаної інформації.
Листом від 09.07.2020 року №2600-0502-8/93280 відповідачем рекомендовано позивачу звернутись до суду для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 6 500,00 грн.
Листом від 28.07.2020 року 05-08/7189 Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві повідомлено позивача, що для здійснення повернення коштів у сумі 6 500,00 грн., позивачу необхідно подати до Головного управління Казначейства заяву та оригінал подання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, (дата та час формування 20.07.2017 року 16:30:34) та згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (дата, час формування: 13.06.2020 19:38:09), містяться відомості про реєстрацію 20.07.2017 року права власності (спільна часткова) за позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Тетерською О. Ю. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:1697, виданий 20.07.2017 року.
Щодо інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності позивача на підставі договору купівлі-продажу, відомостей не міститься.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, пояснення на адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Закон № 400/97-ВР), Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (далі також - Порядок № 1740), Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 (далі також - Порядок № 787), Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року № 215 (далі також - Положення № 215).
Суд зауважує, що відповідні нормативно-правові акти застосовано в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом дев'ятим статті 1 Закону № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком № 1740.
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 вказаного Порядку, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначено Порядком № 787.
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Аналіз вище зазначених правових норм дає підстави для висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Беручи до уваги інформацію, яка міститься у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, (дата та час формування 20.07.2017 року 16:30:34) та згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (дата, час формування: 13.06.2020 19:38:09), містяться відомості про реєстрацію 20.07.2017 року права власності (спільна часткова) за позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Тетерська О. Ю. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:1697, виданий 20.07.2017 року. Інших відомостей, зокрема, про наявність у власності позивача іншого нерухомого майна (житла) чи про придбання нею такого майна, немає.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, то саме на Управління Пенсійного фонду України в місті Києві покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію.
В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме державою не виконано обов'язок щодо запровадження внутрішньої процедури встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року (справа № 819/1249/17), від 19.06.2018 року (справа № 819/1554/16).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Згідно з статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно наявної у матеріалах справи квитанції від 13.07.2020 року №3482 під час звернення з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неповернення ОСОБА_2 безпідставно та помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 6 500,00 грн.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) повернути ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 6 500,00 грн., шляхом формування та подання до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві подання про повернення ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 20.07.2017 року, у розмірі 6 500,00 грн. (шість тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), сплаченого згідно квитанції №ПН614 від 20.07.2017 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок, відповідно до квитанції від 13.07.2020 року №3482
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою татті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) ;
Треті особи: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 );
Головне управління Державної казначейської служби в м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 37993783);
Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва ( код ЄДРПОУ 38004897, адреса: 01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського, 9-А).
Повне судове рішення складено 30.06.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна