Справа № 953/12033/21
н/п 2/953/3047/21
"02" липня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Лях М.Ю., при секретарі - Хомінської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса,-
На розгляду судді Лях М.Ю. перебуває цивільна справа № 953/12033/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.07.2021 року за позовною заяво ОСОБА_1 відкрито спрощене позовне провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Одночасно з пред'явленням позову заявником подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 3366 від 09.09.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суми у розмірі 69 566,22 грн.
В обґрунтування зазначає, що 09.09.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем було вчинено виконавчий напис № 3366 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» в сумі 69 566,22 грн. 15.06.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. було відкрито виконавче провадження №65814395. Як зазначає позивач, оспорюваний виконавчий напис був вчинений з порушенням норм діючого законодавства України, суперечить фактичним обставинам, у зв'язку з чим, підлягає визнанню протиправним, оскільки сума заборгованості вказана не вірно, однак на підставі спірного виконавчого напису з доходу позивача продовжують провадитись відрахування на незаконних підставах. У зв'язку з чим, позивач звертається до суду з даною заявою, оскільки, в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виконання виконавчого напису може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суд, перевіривши доводи, викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши надані копії документів в їх системному зв'язку між собою приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог з огляду на наступне.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Відповідно до п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії та зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Підстави зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказаною нормою визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дії, які вчиняються державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме зупинення виконавчого провадження вирішується безпосередньо державним виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.
Водночас ч. 3 ст. 432 ЦПК України передбачено, що до розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.
Законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.
Відповідноч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Як роз'яснено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При здійсненні судочинства суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги наведені представником позивача обставини в обґрунтування заявлених вимог про забезпечення позову, здійснюючи співвідношення від настання правових наслідків вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також наслідки заборони здійснювати певні дії, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №65814395, відкритому на підставі виконавчого напису.
У відповідності до положень ч.1 статті 153 ЦПК України, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, забезпечуючи принцип змагальності судового процесу, дотримуючись принцип пропорційності судом розглядається заява про забезпечення позову без повідомлення учасників справи на підстави наданих стороною, якою ініційоване заявлене питання копій документів в обґрунтування заявлених доводів, з урахуванням наявних в матеріалах цивільної справи письмових доказів.
На підставі вищезазначеного та керуючись статтями 81, 149-153, 260,261, 353 ЦПК України, суд -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №65814395, відкритому на підставі виконавчого напису № 3366 від 09.09.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суми у розмірі 69 566,22 грн., до завершення розгляду справи судом та набрання рішенням суду законної сили.
Згідно ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Ухвала суду про зупинення стягнення за виконавчим написом підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання протягом трьох років.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя -