24 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/2805/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
за участю секретаря Гарига Л.О.,
представника позивача Підгорного К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить:
визнати неправомірним повернення Міністерством внутрішніх справ України, що оформлено листом 25.02.2021 № 7536/22-8021, заяви ОСОБА_1 від 30.07.2020 про призначення пенсії за вислугою років, що адресувалася органу пенсійного фонду, та доданих до неї документів;
зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України оформити всі необхідні документи, подання про призначення пенсії, які разом з заявою ОСОБА_1 від 30.07.2020 про призначення пенсії, що адресована Головному управлінню пенсійного фонду України в Чернігівській області направити до Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83а) для розгляду та прийняття рішення щодо призначення пенсії.
Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно повернув заяву від 30.07.2020 та не направив її до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для призначення пенсії за вислугою років.
Ухвалою судді від 31.03.2021 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.
Ухвалою від 31.05.2021 розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
У відповіді на відзив представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що пенсія за вислугу років призначається при наявності календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 з 05.09.1995 проходив службу в органах внутрішніх справ та був звільнений зі служби наказом УМВС в Чернігівській області від 06.11.2015 №416 о/с за пунктом «г» (через скорочення штатів).
Позивач на день звільнення має в календарному обчисленні - 21 рік 7 місяців 19 днів, в пільговому - 22 роки 11 місяців 25 днів.
Як стверджує позивач, 07.11.2015 він набув право на пенсію за вислугу років, тож через ДУ «ТМО МВС України по Чернігівській області» звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Територіальне медичне об'єднання МВС України по Чернігівській області, повідомило позивача, що він не має права на пенсію за вислугу років, тому подання необхідних матеріалів до Пенсійного фонду України для призначення пенсії не здійснив, натомість повернув заяву про призначення пенсії з доданими до неї документами.
Вказана бездіяльність Територіального медичного об'єднання МВС України по Чернігівській області, що полягає в не направленні матеріалів до органу, що призначає пенсію за місцем проживання, була оскаржена позивачем в суді.
Рішенням суду по справі № 620/5686/20, що набрало законної сили, було визнано протиправними дії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» щодо повернення позивачу заяви про призначення пенсії за вислугу років та доданих до неї документів; зобов'язано Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» направити на адресу Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років та додані до неї документи.
На виконання рішення суду у справі № 620/5686/20, Державна установа «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» листом від 18.02.2021 №33/45-358 направила на адресу відповідача заяву про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , що адресована органу Пенсійного фонду, разом з доданими до неї документами.
Відповідач листом від 25.02.2021 № 7536/22-2021 повернув заяву та документи позивача без виконання, в обґрунтування таких дій зазначено, що відповідачем прийнято рішення, відповідно до якого позивач не має права на пенсійне забезпечення через відсутність необхідної вислуги років.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свої прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-XII передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно із статтею 10 Закону №2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
За приписами статті 48 Закону №2262-XII заява про призначення пенсії подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до пункту 1 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію подаються цими особами до головних управлінь ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Згідно із пунктом 12 Порядку №3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.02.2019 № 129 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій» уповноваженим структурним підрозділом в МВС, на який покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії відповідно до Закону, необхідних для призначення пенсій, документів особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ є Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності (Департамент персоналу).
З метою своєчасного та якісного обслуговування пенсіонерів системи органів внутрішніх справ безпосередньо за місцем їх проживання, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №787 «Про організаційно-штатні зміни у МВС» при територіальних медичних об'єднаннях Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києву створено сектори із соціально-гуманітарних питань, до функцій якого входить, у тому числі: прийом від осіб, які набули право на пенсію відповідно до Закону, заяв та документів для призначення (перерахунку) пенсії; перевірка правильності оформлення поданих документів для призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта громадянина України та іншим документам; надання до уповноваженого структурного підрозділу МВС матеріалів щодо призначення (перерахунку) пенсій пенсіонерам ОВС.
Статтею 49 Закону України № 2622 встановлено пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України; документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії; повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Аналіз вказаних норм Закону № 2622 та Порядку № 3-1 свідчить, що повноваження з прийняття рішення щодо призначення пенсії за вислугу років входить до виключних повноважень органу пенсійного фонду, а не відповідача.
Повноваження відповідача та порядок його дій, після отримання від позивача заяви про призначення пенсії за вислугу років встановлені Порядком № 3-1.
Пунктом 12 розділу «Підготовка і подання документів для призначення пенсії» Порядку визначено чіткі дії відповідача після отримання від позивача заяви про призначення пенсії, і до адресованого органу пенсійного фонду повноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
Повноваженнями вчиняти інші дії, ніж встановлені пунктом 12 Порядку, відповідача не наділено.
Одним з обов'язкових документів, які зобов'язаний оформити відповідач у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії є подання про призначення пенсії (додаток 2 до пункту 12 Порядку).
Таким чином, відповідач протиправно повернув заяву ОСОБА_1 від 30.07.2020 без оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про неправомірність дій Міністерства внутрішніх справ, яка полягає у поверненні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років, що адресувалася органу пенсійного фонду, та доданих до неї документів; зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України оформити всі необхідні документи, подання про призначення пенсії, які разом з заявою ОСОБА_1 від 30.07.2020 про призначення пенсії, що адресована Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області, направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83а) для розгляду та прийняття рішення щодо призначення пенсії.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги від 30.06.2020 № б/н, акт прийому-передачі робіт з розрахунком витраченого часу від 06.05.2021, квитанцію до прибуткового касового ордера від 06.05.2021 № б/н на суму 3000,00 грн та ордер на надання правничої допомоги від 01.02.2021.
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є:
надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення (згідно змін, внесених Законом №198-IX від 17.10.2019).
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що обґрунтована сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи № 620/2805/21 з огляду на дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу становить 3 000 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн, у зв'язку із чим за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь мають бути стягнуті кошти в сумі 908,00 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірним повернення Міністерством внутрішніх справ України, що оформлено листом 25.02.2021 № 7536/22-8021, заяви ОСОБА_1 від 30.07.2020 про призначення пенсії за вислугою років, що адресована органу Пенсійного фонду, та доданих до неї документів.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України оформити всі необхідні документи, подання про призначення пенсії, які разом з заявою ОСОБА_1 від 30.07.2020 про призначення пенсії, що адресована Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області, направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83а) для розгляду та прийняття рішення щодо призначення пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Міністерство внутрішніх справ України, вул.Богомольця, 10,м.Київ,01601, код ЄДРПОУ: 00032684.
Третя особа : Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ: 21390940.
Повний текст рішення суду виготовлено 02 липня 2021 року.
Суддя О.В. Заяць