про закриття провадження у справі
02 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2289/20-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про відмову від позову у справі за позовом ГУ ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
У провадженні суду знаходиться адміністративна справа за позовом ГУ ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
30.06.2021 року до суду надійшло клопотання позивача про відмову від позову внаслідок задоволення його відповідачем.
Розглянувши заяву - клопотання позивача про відмову від адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статей 9, 44, 47, 189 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Враховуючи те, що подання заяви про відмову від позову у справі не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, суд вважає за доцільне прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі.
Крім того позивач у клопотання просить повернути судовий збір шляхом стягнення з відповідача.
Згідно з ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частинами 1, 2 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Так ст.139 КАС України є загальною для вирішення питання розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи. Також КАС України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (ст.140 КАС України), а також повернення судового збору у разі відмови позивача від позову (ст.142 КАС України).
За приписами ч.1 ст.142 КАС України, якій кореспондують норми ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Водночас згідно з ч.1 ст.140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
В даному випадку, слід звернути увагу, що положення статей 140 та 142 КАС України у порівнянні із ч.ч. 1 та 2 ст. 139 КАС України не конкретизують та не ставлять в залежність можливість отримання відшкодування понесених судових витрат від приналежності позивача до певного суб'єктного складу, чи то позивачем є фізична особа, юридична особа чи суб'єкт владних повноважень. Приналежність до такого складу та вид понесених витрат, не мають впливу на вирішення цього питання відповідно до наведених норм. Наведені норми мають різний предмет регулювання, правову природу виникнення та застосування.
Таким чином, ст.140 КАС України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами ст.142 КАС України та ст.7 Закону України "Про судовий збір" правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь-яких інших причин, що має наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до ст.140 КАС України.
У даному випадку суд дійшов висновку про закриття провадження у цій справі за заявою позивача про відмову від позову у зв'язку з задоволенням відповідачем позову після подання позовної заяви, а тому цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.02.2020 року у справі № 260/1378/18, у якій було надано правову оцінку щодо застосування відповідних положень ст.142 КАС України у взаємозв'язку зі статтею ст.39 КАС України, та у постанові від 03.02.2021 року у справі №200/6826/20-а, у якій оцінці підлягали положення ст.139 та 140 КАС України відносно одна одної, які по-різному регулюють спірні правовідносини щодо розподілу судових витрат.
З врахуванням викладеного, клопотання позивача про вирішення питання повернення сплаченого судового збору підлягає задоволенню.
Судом встановлено, ГУ ДПС у Чернівецькій області при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 2102,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 3732 від 26.10.2020 року. (а. с. 4).
Таким чином, враховуючи те, що позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, суд присуджує ГУ ДПС у Чернівецькій області понесені ним витрати зі сплати судового збору шляхом стягнення їх з ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 139, 140, 189, 238, 239, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Клопотання позивача задовольнити повністю.
2. Закрити провадження в адміністративний справі за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-а, код ЄДРПОУ 44057187) судовий збір у сумі 2102,00 грн.
3. Копію ухвали про закриття провадження в справі надіслати сторонам.
Згідно статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя П.Д. Дембіцький