Справа № 638/9425/21
Провадження № 3-в/638/38/21
02 липня 2021 року суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Поволяєва О.В., розглянувши подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення від відбування накладеного адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строків давності виконання судового рішення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Начальник Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області звернувся до суду з поданням, в якому просить звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, накладеного постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2019 року у зв'язку із закінченням строків давності виконання судового рішення.
Представник Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області в судовому засіданні подання підтримав, просив його задовольнити.
Згідно ст. 303 КУпАП не підлягають виконанню постанови про накладення адміністративного стягнення, якщо їх не звернуто до виконання протягом 3 місяців з дня винесення.
Стаття 80 КК України (за аналогією) передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Особа, на яку накладено адміністративне стягнення певного виду не може перебувати в потенційному очікуванні виконання фактично покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і правопорушником адміністративні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання постанови про накладення стягнення.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного стягнення зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, на яку накладено певний вид стягнення, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування статті 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Судом встановлено, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2019 року визнано ОСОБА_1 винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді ста двадцяти годин виконання суспільно корисних робіт.
Дану постанову було звернено до виконання.
ОСОБА_1 покарання у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт не відбув, що може свідчити про ухилення або злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року в задоволенні подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення від відбування накладеного адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строків давності виконання судового рішення відносно ОСОБА_1 відмовлено.
Оскільки підстави для відмови у задоволенні подання не усунуті, правопорушник фактично покарання не відбув, суд приходить до висновку про відмову в задоволення подання про звільнення від відбування накладеного адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строків давності виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 325-4 КУпАП у разі ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. У разі злісного ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законом.
Передбачені ст. 325-4 КУпАП заходи органом пробації не вживалися, тому вирішувати питання звільнення особи від відбування адміністративного стягнення передчасно.
Викладені у поданні доводи щодо неодноразового звернення органом пробації до Дзержинського районного суду м. Харкова з поданням про вирішення питання, пов'язаного з виконанням постанови, та повернення судом такого подання без вирішення по суті не є правовою підставою для звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення, оскільки постановами Дзержинського районного суду м. Харкова подання про вирішення питання, пов'язаного з виконанням постанови були повернуті для належного оформлення з підстави відсутності прохальної частини подання, та жодного разу органом пробації зазначені недоліки усунуті не були.
Також не є правовою підставою для звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення доводи щодо повернення виконавчого листа стягувачу без подальшого виконання, оскільки постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2019 року, якою визнано ОСОБА_1 винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді ста двадцяти годин виконання суспільно корисних робіт, у встановленому законом порядку скасована не була та набрала законної сили 18 лютого 2019 року. Факт повернення виконавчого листа стягувачу без подальшого виконання не скасовує необхідність виконання постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2019 року та не звільняє ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 183-1 КУпАП.
Доводи представника органу пробації щодо недоцільності вжиття заходів при ухиленні або злісному ухиленні особи від суспільно корисних робіт з тих підстав, що ОСОБА_1 до уповноваженого органу пробації не прибув та не отримав направлення до місця відбування адміністративного стягнення є неспроможними, оскільки не спростовують факт можливого ухилення останнього від відбування суспільно корисних робіт. Крім того, неприбуття останнього до органу пробації з метою отримання направлення до місця відбування адміністративного стягнення не є обґрунтованою підставою для звільнення від відбування адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
За таких обставин суд приходить до висновку, що подання є передчасним та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 304, 325-4 КУпАП, суд,-
В задоволенні подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення від відбування накладеного адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строків давності виконання судового рішення відносно ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова - особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя О.В. Поволяєва