30 червня 2021 року Справа №160/8309/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. рзглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправною бездіяльність Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в частині не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження ВП № 60530124, та не виключення відомостей про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників внесених у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження ВП № 60530124; зобов'язати Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений в межах виконавчого провадження ВП № 60530124; зобов'язати Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників внесених у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження ВП № 60530124.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2021року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8309/21.
Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро): завірену належним чином копію матеріалів ВП № 60530124.
24.06.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просив суд долучити до матеріалів справи копії наданих останнім документів, а саме: копія квитанції № 15458976016_1615885078670; копія листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 16.11.2020 року, копію листа Шевченківського відділу ДВС у м. Дніпрі від 19.05.2021 року № 03-2/22347/5 та копію постанови ВС від 27.03.2020 року у справі № 817/928/17.
Сторони про час, дату та місце розгляду справи . повідомлені належним чином.
Представник позивача у судове засідання 30.06.2021 року не з'явився, проте від нього до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання 30.06.2021 року не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Зважаючи на приписи ч.9 ст.205, ч.3 ст.268 та ч.4 ст.287 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки відсутня потреба заслуховувати свідків та експертів.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про закриття провадження у справі.
Судом встановлено, що у відповідача на виконанні перебувало виконавче провадження № 60530124 з примусового виконання виконавчого листа № 200/22751 виданого 17.12.2018 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 31695, 87 грн.
З листа Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 19.05.2021 року № 03-2/22347/5 вбачається, що 14.11.2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, 26.11.2019 державним виконавцем винесено постанову про накладання арешту на майно боржника.
28.02.2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу по п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
01.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63171478.
22.03.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 63171478., на підставі п.9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
24.03.2021 року позивач звернувся до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з листом, в якому просив скасувати арешт на майно ОСОБА_1 , накладений в межах виконавчого провадження № 60530124.
12.04.2021 року та 11.05.2021 року направлено адвокатські запити до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з проханням надати інформацію щодо законних підстав, через які не було скасовано арешт.
Листом від 19.05.2021 року № 03-2/22347/5 відповідачем надано відповідь на адвокатський запит, в якому, зокрема, зазначено, що серед наслідків завершення виконавчого провадження з 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено зняття арешту, який накладено на майно (кошти) боржника, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та скасування інших вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення, оскільки вимоги виконавчого документа не було фактично виконані.
Вважаючи бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) протиправною, яка полягає у не скасуванні арешту нерухомого майна, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Визначаючись з приводу того, чи належить розглядати даний спір в порядку адміністративного судочинства, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що фраза "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах встановлено Кодексом адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Частиною 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення поняття суб'єкта владних повноважень наведене у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, згідно з якою під таким розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Суд враховує, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
Так, відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого судового порядку оскарження. Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності зазначених осіб, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Такі ж висновки викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/12964/17.
Водночас, нормативно-правовим актом, який врегульовує особливості здійснення виконавчого провадження, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).
Частиною 1 статті 74 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Разом із тим, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина 2 статті 74 Закону №1404-VIII).
Відтак, розгляд справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акту, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, який постановив рішення у справі та видав виконавчий лист, зокрема за винятком випадків, встановлених частиною 2 статті 74 Закону №1404-VIII.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №814/1727/16 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності держвиконавця, які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов'язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.
Відтак, за загальним правилом сторони виконавчого провадження, їхні представники та прокурор можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист. Разом з цим інші учасники виконавчого провадження можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби до адміністративного суду.
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 808/8368/15.
Як свідчать обставини справи, в рамках виконавчого провадження ВП №60530124 державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про накладання арешту на майно боржника.
При цьому, таке виконавче провадження здійснювалося щодо виконання виконавчого листа №200/22751/17, що виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 31695, 87 грн.
Отже, позивачем оскаржується бездіяльність Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), що допущена в межах виконавчого провадження, яке здійснювалося з примусового виконання виконавчого листа, що виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за результатами розгляду цивільної справи. Разом із тим, ОСОБА_1 визначений боржником у виконавчому документі, тобто є стороною виконавчого провадження.
На переконання суду, таку справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, адже позивачем оскаржується бездіяльність органів державної виконавчої служби, що допущена при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за результатами розгляду цивільної справи.
Більше того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №814/1727/16 касаційний суд висновувався про те, що обставини звернення до суду сторони виконавчого провадження з метою оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, навіть після завершення виконавчого провадження, не наділяє таку особу статусом іншого учасника виконавчого провадження та не змінює статусу цього учасника у вказаному виконавчому провадженні.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, провадження у справі належить закрити.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 1 статті 239 КАС України).
Цивільним процесуальним кодексом України (надалі - ЦПК України) визначено порядок оскарження рішень державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до положень цього Кодексу.
Так, за приписами частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із частиною 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Таким чином, правила статей 447, 448 ЦПК України встановлюють інший порядок судового оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого судом за результатами розгляду цивільної справи,
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскільки позивачем оскаржується бездіяльність органів державної виконавчої служби, що допущена при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за результатами розгляду цивільної справи, тому така справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 19, 238, 239, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд цієї справи слід здійснювати в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська