07 червня 2021 року Справа № 160/2682/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 з урахуванням позову в новій редакції від 01.04.2021 року, 23.02.2021 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати дії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66990-58 У від 16.08.2019 року в сумі 5 507,70 грн. (п'ять тисяч п'ятсот сім гривень 70 коп.) та нарахування боргу зі слати єдиного внеску в сумі 20 611,36 грн.( двадцять тисяч шістсот одинадцять гривень 36 коп.) - протиправними;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66990-58 У від 16.08.2019 року в сумі 5 507,70 грн (п'ять тисяч п'ятсот сім гривень 70 коп.);
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати суму нарахувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зі слати єдиного внеску в сумі 20 611,36 грн. ( двадцять тисяч шістсот одинадцять гривень 36 коп.);
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування особового рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення з особового рахунку платника податків нарахувань зі сплати єдиного внеску в сумі 20 611,36 грн.( двадцять тисяч шістсот одинадцять гривень 36 коп.).
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) у сумі 5 507,70 грн. є протиправно та підлягає скасування, оскільки позивач тільки з 05.08.2008 року по 07.12.2018 року здійснювала приватну нотаріальну діяльність (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 3763, видане 26.10.2000 р., реєстраційне посвідчення № 368 від 05.08.2008 року). Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 773/7 від 07.12.2018 року, наказу Міністерства юстиції України № 760/7 від 12.09.2019 року та №928/7 від 16.12.2020 року приватна нотаріальна діяльність Позивача була припинена. Вказані дії були вчинені Позивачем у зв'язку з від'їздом на тимчасове місце проживання до країни Ізраїль. З 07.12.2018 року по сьогоднішній день ОСОБА_1 діяльність не провадить, доходу не отримує, тому не є платником єдиного внеску. Отже, у даному випадку є також безпідставним нарахування з боку ДПС заборгованість по розрахункам з бюджетом зі сплати єдиного внеску в сумі 20 611,36 грн.
21.04.2021 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування означеного податковий орган зазначив, що позивач перебуває на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області Нікопольська ДПІ (м. Нікополь) з 21.08.2008 року як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, на день подачі позову не знята з обліку. Код ВЄД 74.11.2 - нотаріальна та інша юридична діяльність. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 та пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску. На підставі цього, сплата єдиного соціального внеску згідно законодавства повинна відбуватися як фізичною особою-підприємцем та особою, що здійснює незалежному професійну діяльність.
Відповідач стверджує, що на дату формування оскаржуємої вимоги позивач не перебувала у стані припинення підприємницької діяльності. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів вона не отримувала, і як наслідок, повинна була сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Із врахуванням зазначеного, мінімальний страховий внесок у 2017 році становить 704,00 грн. на місяць (3200,00 грн. х 22%, де 3200 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017). За 2017 рік сума нарахувань єдиного внеску становить 8448,00 грн. У 2018 році мінімальний страховий внесок становив 819,06 грн. на місяць ( 3723,00 грн.х22%, де 3723,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018). У 2019 році мінімальний страховий внесок становив 918,06 грн. на місяць (4173,00 грн.х22%, де 4173,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019).
На підставі ч. 4 ст. 25 Закону №2464 та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 04.05.2018 №469(449) була сформована та належним чином направлялась вимога про сплату боргу (недоїмки) яка була направленна Позивачу у відповідності з законом й повернута Податковому органу у зв'язку з закінченням терміну зберігання, відповідно до рекомендованого повідомлення.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно з порядком, визначеним , п. 4 розд. VI Інструкції №449 , після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів.
При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до п.5. розд. VI Інструкції №449, протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Податковий орган на підставі п. 4 розд. VI Інструкції №449 надіслав позивачу вимогу від 16.08.2019 року №Ф-66990-58 на суму 5507,70грн., яка перебувала на поштовому відділені й була повернута податковому органу за закінченням терміну зберігання 28.10.2019
року. Отже, вимога від 16.08.2019 року №0-66990-58 на суму 5507,70грн. набула статусу узгодженої 07.11.2019 року.
Після узгодження з позивачем вимоги від 16.08.2019 року №0-66990-58 на суму 5507,70грн. податковий орган сформував заяву про примусове виконання рішення на боржника ОСОБА_1 й сформувавши вимогу від 16.08.2019 року №0-66990-58 У на суму 5507,70грн., надіслав до Нікопольського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):
вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред'являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.
Отже, вказана вимога позивача, яку позивач оскаржує, а саме вимога від 16.08.2019 року №0-66990-58 У на суму 5507,70 грн., була надіслана відповідачем до органу державної виконавчої служби на підставі діючого законодавства, саме після узгодження раніше надісланої вимоги від 16.08.2019 року №0-66990-58 на суму 5507,70 грн. з позивачем. Тобто, оскаржувана вимога позивачем, не повинна була надсилатися позивачеві, а після узгодження раніше надісланої податковим органом вимоги від 16.08.2019 року №Ф-66990-58 на суму 5507,70грн. позивачу, надсилається до органів державної виконавчої служби згідно з додатком 8 до відповідної Інструкції. Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога). В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції. Позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтованих підстав для звільнення від сплати сум нарахованого єдиного внеску. Отже вищенаведене свідчить про те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, під час прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) діяв у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для скасування вимоги про сплату боргу.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області також зазначає, що відповідно до п. 2 розд. VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Згідно з п. 3могу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Відповідно до п.13 розд. VII Інструкції, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. З вказаною нормою узгоджується норма передбачена ч. 16 ст. 25 Закону №2464 - строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Позивач зазначає, що вона не отримувала доходів від незалежної професійної діяльності та взагалі не здійснювала незалежну професійну діяльність з 07.12.2018 року (згідно наказу Міністерства юстиції України №773/7 від 07.12.2018 року, наказом №760//7 від 12.09.2019 року та наказом928/7 від 16.12.2020 року), але це не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464.
Крім цього, п. 4 розд. VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
З огляду на зазначене, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відтак, оскаржувана вимога є такою, що винесена виключно на законних підставах у спосіб та у межах повноважень передбачених чинним законодавством. Щодо нарахування боргу зі сплати єдиного внеску в умі 20611,36грн. є протиправними й не підлягають скасуванню.
27.04.2021 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначила про те, що посилання відповідача по тексту «відзиву на позовну заяву» на норми Закону України «Про адвокатура та адвокатську діяльність» є безпідставними, оскільки не мають відношення до нотаріальної діяльності. Оскільки перевірка відповідачем не проводилась, акт перевірки позивачу вручено не було то й, відповідач пред'явивши позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску діяв всупереч закону.
Окрім того, як зазначено вище «Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення». До відзиву на позовну заяву відповідач додав копію корінця вимоги про сплату боргу (недоїмки) яка сформована 16 серпня 2019 року. Також відповідач додає копію конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до вказаних документів вимога яка сформована. 16.08.2019 року була відправлена відповідачем 28.10.2019 року. Тобто, не протягом трьох робочих днів, а через два місяці.
Відповідно до п. 1.15 Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса, затвердженого наказом Міністра юстиції України 22.03.2011 № 871/5, про анулювання або припинення дії реєстраційного посвідчення територіальний орган Міністерства юстиції протягом п'яти робочих днів повідомляє податковий орган за місцем постійного проживання приватного нотаріуса. Таким чином, зазначаємо, що неповідомлення контролюючого органу за місцезнаходженням робочого місця нотаріуса - ОСОБА_1 , приватна діяльність якої припинена незалежало від неї, оскільки п. 1.15 Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса, затвердженого наказом Міністра юстиції України 22.03.2011 № 871/5, чітко визначено, що саме орган юстиції повідомляє податкову інспекцію за місцезнаходженням робочого місця нотаріуса, приватна діяльність якого припинена. Враховуючи вищезазначене, а також те, що з 07.12.2018 року по теперішній час позивач не здійснювала нотаріальну діяльність, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України № 773/7 від 07.12.2018 року, наказом № 760/7 від 12.09.2019 року та наказом № 928/7 від 16.12.2020 року, тому ОСОБА_1 не є платником єдиного внеску в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, у зв'язку з чим, спірна податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-66990-58 У від 16.08.2019 року є такою, що прийнята відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначеного рішення; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що мають наслідком порушення прав та законних інтересів позивача в публічно-правових відносинах з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов'язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області подати до суду засвідчені належним чином відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України: 1) підтвердження щодо отримання позивачем вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66990-58 У від 16.08.2019 року в сумі 5 507,70 грн.; 2) вмотивовані пояснення (період, рік, місяць (помісячно), сума)) та детальний розрахунок щодо нарахування боргу у сумі 5 507,70 грн. відповідно до вимоги Ф-66990-58 У від 16.08.2019 року. Зобов'язано Міністерство юстиції України подати до суду: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України письмові докази (наказ або інш.) стосовно призупинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1 з 07.12.2018 року до 12.12.2022 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та Міністерство юстиції України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Турчак Т.С. про заміну відповідача у справі №160/2682/21задоволено. Замінено відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ на правах філії (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658).
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 з 05.08.2008 року по 07.12.2018 року здійснювала приватну нотаріальну діяльність (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 3763, видане 26.10.2000 р., реєстраційне посвідчення № 368 від 05.08.2008 року).
07.12.2018 року за №773/7 наказом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області «Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А.» згідно з вимогами статей 29, 29-1, 29-2 Закону України «Про нотаріат», Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 березня 2011 року № 871/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 березня 2011 року за № 388/19126, у зв'язку із надходженням повідомлення приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А. від 28.08.2019 року зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А. до 10.10.2019 року у зв'язку з укладенням 03.12.2018 року угоди про заміщення з приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Пахомовською Д.С.
Наказом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області «Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А.» від 12.09.2019 року за №760/7 згідно з вимогами статей 29, 29-1, 29-2 Закону України «Про нотаріат», Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 березня 2011 року № 871/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 березня 2011 року за № 388/19126, у зв'язку із надходженням повідомлення приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А. від 03.12.2018 року зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А. до 10.12.2020 року у зв'язку з укладенням 28.08.2019 року угоди про заміщення з приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Пахомовською Д.С.
Наказом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області «Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А.» від 16.12.2020 року за №928/7 згідно з вимогами статей 29, 29-1, 29-2 Закону України «Про нотаріат», Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 березня 2011 року № 871/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 березня 2011 року за № 388/19126, у зв'язку із надходженням повідомлення приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А. від 10.12.2020 року продовжено термін зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А. до 12.12.2022 року у зв'язку з укладенням 25.11.2020 року додаткового договору до договору від 03.12.2018 року про заміщення з приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Пахомовською Д.С.
Як пояснила позивач у поданій до суду позовній заяві, дії щодо зупинення нотаріальної діяльності були вчинені позивачем у зв'язку з від'їздом на тимчасове місце проживання до країни Ізраїль. Тобто, з 07.12.2018 року по сьогоднішній день ОСОБА_1 діяльність не провадить, доходу не отримує, тому не є платником єдиного внеску.
Натомість, як також зазначила позивач у позові, 16.08.2019 ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66990-58 У на суму 5 507,70 грн. - заборгованості зі сплати єдиного внеску, про яку ОСОБА_1 належним чином повідомлена не була. Про існування даної вимоги позивачу стало відомо у листопаді 2020 року після блокування платіжної картки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 . Зателефонувавши на гарячу лінію банку, позивачу стало відомо, що такі дії були вчинені банком у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження за заявою Нікопольського управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області про примусове виконання рішення (вимоги). Податкова вимога щодо сплати єдиного соціального внеску надсилається тільки особі, яка зареєстрована в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка відповідно до чинного законодавства повинна сплачувати даний збір та подає звітність до державної податкової служби. Проте, у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач не зазначена.
25.01.2021 року до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було подано заяву про надання інформації щодо наявності або відсутності боргу перед бюджетом. 10.02.2021 року позивачем отримано лист із інформацією про те, що станом на 09.02.2021 року, згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу ОСОБА_1 має заборгованість по розрахункам з бюджетом зі сплати єдиного внеску в сумі 20 611,36 грн.
Вважаючи спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та нарахування недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 5 507,70 грн., позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Слід зазначити, що Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року), єдиний внесок нараховується: - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу. Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску(п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI).
Згідно пункту 5 статті 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2020 року (справа №620/2449/19), постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).
Статтею 29-1 Закону України «Про нотаріат» №3425-XII від 02.09.1993 встановлено підстави зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.
Нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії таких обставин:
1) якщо приватний нотаріус не має приміщення для розміщення робочого місця (контори) або це приміщення не відповідає встановленим цим Законом умовам, - до усунення цих недоліків, але не більше 60 днів з дня виявлення цього порушення;
2) якщо приватний нотаріус не уклав договір про страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса або розмір страхової суми не відповідає вимогам цього Закону, - до усунення цих недоліків, але не більше 30 днів з дня виявлення цього порушення;
3) якщо приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства, - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів);
4) у разі необґрунтованої відмови приватного нотаріуса від надання Міністерству юстиції України, його територіальному органу в порядку, передбаченому цим Законом, документів для перевірки організації нотаріальної діяльності та виконання правил нотаріального діловодства - до усунення цієї обставини;
5) у разі заміщення приватного нотаріуса в порядку, передбаченому цим Законом, - на строк такого заміщення;
6) у разі ненадання інформації приватним нотаріусом органам та особам, зазначеним у частинах п'ятій - восьмій, десятій статті 8 цього Закону, - до усунення цієї обставини;
7) у разі обрання нотаріуса на посаду, зайняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності;
8) у разі направлення територіальним органом до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю - до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців.
Приватний нотаріус вправі зупинити нотаріальну діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує двох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, догляд за дитиною, хвороба тощо) подавши до територіального органу Міністерства юстиції України відповідну заяву.
Про зупинення нотаріальної діяльності на строк більше трьох днів приватний нотаріус зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України із зазначенням причин та строку, протягом якого він не здійснюватиме нотаріальну діяльність, не пізніше ніж за один робочий день до дати зупинення.
За вимогами ч. 1 ст. 29-2 Закону №3425-XII, Рішення про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса у випадках, передбачених частиною першою статті 29-1 цього Закону, приймає керівник відповідного територіального органу Міністерства юстиції України.
Відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня видання наказу про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса письмово повідомити приватного нотаріуса про зупинення його нотаріальної діяльності.
Наказ про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса може бути оскаржений ним до Міністерства юстиції України або до суду.
Приватний нотаріус зобов'язаний зупинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про тимчасове зупинення його нотаріальної діяльності.
При зупиненні нотаріальної діяльності приватного нотаріуса він має право, а якщо строк зупинення більше одного місяця, - зобов'язаний, укласти договір про його заміщення з іншим приватним нотаріусом за виключенням підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 29-1.
Приватний нотаріус, діяльність якого зупинена, за відсутності заміщення його іншим приватним нотаріусом, має право: видавати з депозиту гроші та цінні папери, документи, прийняті на зберігання, дублікати та копії документів, що зберігаються у справах приватного нотаріуса, а також видавати довідки про вчинені нотаріальні дії.
Крім того, статтею 30 Закону №3425-XII визначено підстави припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, а статтею 30-1 - порядок припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.
Тобто, зупинення та припинення діяльності нотаріуса є різними за змістом поняттями, здійснюються з відмінних, передбачених Законом №3425-XII, підстав, у різному порядку.
Як вже зазначено вище, наказом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області «Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А.» від 07.12.2018 року за №773/7 зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А. до 10.10.2019 року у зв'язку з укладенням 03.12.2018 року угоди про заміщення з приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Пахомовською Д.С. У подальшому, наказом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області «Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А.» від 12.09.2019 року за №760/7 зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А. до 10.12.2020 року та наказом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області «Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А.» від 16.12.2020 року за №928/7 продовжено термін зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Книгіної О.А. до 12.12.2022 року.
Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для нарахування позивачу єдиного внеску у сумі 5 507,70 грн., а отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66990-58 У від 16.08.2019 про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог позивача з приводу зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати суму нарахувань зі слати єдиного внеску в сумі 20 611,36 грн. та зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування особового рахунку шляхом виключення з особового рахунку платника податків нарахувань зі сплати єдиного внеску в сумі 20 611,36 грн., суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно п.2 вказаного порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДПС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами, а оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.
Разом з цим, перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДПС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.
Пунктом 3 Порядку №422 встановлено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи (п. 4 Порядку № 422).
При цьому, п.5 Порядку №422 встановлено наступне. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.
Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.
При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДПС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.
У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п.1 розділу 2 Порядку №422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки платник відсутній в реєстрі; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов'язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від'ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.
Розбіжності, в контексті приписів п.2 розділу 2 Порядку № 422 не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.
Системний аналіз вищевикладеного дає суду підстави дійти висновку, що у випадку неповного та/або несвоєчасного відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущених як у результаті умисних дій працівників органів ДПС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок, у разі їх виявлення структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДПС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі №825/999/17, від 26 лютого 2019 року по справі №805/4374/15-а, від 25 березня 2020 по справ №826/9288/18 та у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 року по справі № 340/4561/20.
З огляду на скасування в судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) до якої включені суми єдиного внеску, податковий орган повинен привести дані інтегрованої картки платника у відповідність до фактичного стану розрахунків із бюджетом.
Слід зазначити, що частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про порушення прав позивача та неправомірність дій ГУ ДПС у Дніпропетровській області, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є:
- зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інформаційної системи органів ДПС та інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відомості про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 20 611,36 грн. (двадцять тисяч шістсот одинадцять гривень 36 коп.).
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією №1-119ЗК від 22.02.2021 року.
Суд зазначає, що позивачем сплачено судовий збір за чотири позовні вимоги (одна вимога майнового характеру та три немайнового характеру) в розмірі 908 грн. (227*4), що підтверджено квитанцією №1-119ЗК від 22.02.2021 року, з яких у задоволенні однієї вимоги відмовлено, відтак, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 681 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66990-58 У від 16.08.2019 року в сумі 5 507,70 грн. (п'ять тисяч п'ятсот сім гривень 70 коп.) та нарахування боргу зі слати єдиного внеску в сумі 20 611,36 грн.(двадцять тисяч шістсот одинадцять гривень 36 коп.) - протиправними.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66990-58 У від 16.08.2019 року в сумі 5 507,70 грн. (п'ять тисяч п'ятсот сім гривень 70 коп.).
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інформаційної системи органів ДПС та інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відомості про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 20 611,36 грн. (двадцять тисяч шістсот одинадцять гривень 36 коп.).
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 681 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник