29 червня 2021 року Справа 160/10182/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в м. Дніпрі матеріали адміністративної справи за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Відповідач 1: Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», Відповідач 2: Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», Відповідач 3: Комунального некомерційного підприємства «Першотравенська міська лікарня» Першотравенської міської ради (КНП «Першотравенська МЛ»), Відповідач 4: Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_1 , Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання періодичних медоглядів, повідомлення про хронічне професійне захворювання УкрНДІПМ та висновку МСЕК недійсними,-
23 червня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Відповідач 1: Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», Відповідач 2: Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», Відповідач 3: Комунального некомерційного підприємства «Першотравенська міська лікарня» Першотравенської міської ради (КНП «Першотравенська МЛ»), Відповідач 4: Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_1 , Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати недійсними медичні огляди ОСОБА_1 , проведені Комунальним некомерційним підприємством «Першотравенська міська лікарня» Першотравенської міської ради (КНП «Першотравенська МЛ») за період його роботи з 2015 року по 2019 рік на шахті «Степова»;
- визнати недійсними повідомлення про хронічне захворювання (отруєння) від 01.11.2019 року, видане Державною установою «Науково-дослідний інститут промислової медицини» м. Кривий Ріг;
- визнати недійсним Акт за формою П-4 виданий Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області;
- визнати недійсними Довідки міжрайонної профпатологічної МСЕК № 062416 від 07.12.2020 року та № 129331 від 07.12.2020 року про встановлення ОСОБА_1 60% стійкої втрати працездатності.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/10182/21 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Згідно ч.5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Щодо заявлених до суду позовних вимог слід зазначити таке.
У відповідності до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зауважує, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Так, у прохальній частині позовної заяви позивачем зазначено, що позивач просить суд визнати недійсними:
- медичні огляди ОСОБА_1 , проведені Комунальним некомерційним підприємством «Першотравенська міська лікарня» Першотравенської міської ради (КНП «Першотравенська МЛ») за період його роботи з 2015 року по 2019 рік на шахті «Степова»;
- повідомлення про хронічне захворювання (отруєння) від 01.11.2019 року, видане Державною установою «Науково-дослідний інститут промислової медицини» м. Кривий Ріг;
- Акт за формою П-4 виданий Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області;
- Довідки міжрайонної профпатологічної МСЕК № 062416 від 07.12.2020 року та № 129331 від 07.12.2020 року про встановлення ОСОБА_1 60% стійкої втрати працездатності.
Водночас, ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі оскарження індивідуального акта, то такий акт слід визнавати протиправним та скасовувати (конкретизувати спірне рішення) або визнавати дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправними та як наслідок зобов'язати вчинити певні дії.
В свою чергу, суд зауважує, що вимоги позовної заяви повинні викладатись чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.
При цьому, суд зазначає, що пунктом 9 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Водночас відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковою умовою щодо віднесення конкретної справи до юрисдикції адміністративних судів є те, що однією зі сторін у такій справі виступає суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції відносно особи, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною публічно-владних управлінських функцій.
Таким чином, до адміністративного суду може бути оскаржене саме рішення медико-соціальних експертних комісій. При цьому, медико-соціальна експертна комісія є суб'єктом владних повноважень лише у вертикальних відносинах з особами, стосовно яких прийнято відповідне рішення.
Суд звертає увагу позивача на те, що медичні огляди, повідомлення про хронічне захворювання, Акт за формою П-4, довідки не є тими рішенням, які можуть бути оскаржено до адміністративного суду.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, позивачу необхідно сформулювати позовні вимоги відповідно до вимог процесуального законодавства.
Крім цього, відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зауважити, що у заві про поновлення процесуального строку позивачем в обґрунтування поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначено, що 26.04.2021 року на адресу позивача надійшла позовна заява від третьої особи ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди і з якої позивачу вперше стало відомо про те, що останньому встановлено МСЕК професійного захворювання та втрату професійної працездатності в розмірі 60 %.
При цьому, Акт за формою П-4 виданий Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, що є предметом оскарження, складений 19 листопада 2019 року за участі представників позивача, однак позивач звернувся до суду лише 17.06.2021 року.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Згідно висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Фогарді проти Сполученого Королівства", право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України", яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.
Відтак, вказані причини не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не носять ознак об'єктивності та непереборності. Інших обґрунтованих причин, що перешкоджали позивачу звернутись з позовом до суду позивачем не наведено.
Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Визнати підстави пропуску строку звернення до суду із даною позовною заявою, викладені у заяві представника позивача про поновлення строку звернення до суду - неповажними.
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Відповідач 1: Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», Відповідач 2: Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», Відповідач 3: Комунального некомерційного підприємства «Першотравенська міська лікарня» Першотравенської міської ради (КНП «Першотравенська МЛ»), Відповідач 4: Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_1 , Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання періодичних медоглядів, повідомлення про хронічне професійне захворювання УкрНДІПМ та висновку МСЕК недійсними - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення (отримання) копії циєї ухвали усунути недоліки позовної заяви, вказані в мотивувальній частині ухвали, шляхом надання до суду:
1) заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначеннями інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду із позовною заявою;
2) позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви уточненого змісту позовних вимог у відповідності до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (із зазначенням відповідних рішень, прийнятих медико-соціальною експертною комісією; обґрунтувати порушення прав, свобод та інтересів позивача);
3) примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко