м. Вінниця
01 липня 2021 р. Справа № 120/2993/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань міністерства юстиції України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (далі - управління, відповідач) яким просив:
- визнати протиправним рішення №14-608-21/П-188 від 23.02.2021 р.;
- зобов'язати провести повну та об'єктивну перевірку щодо порушення прав засудженого ОСОБА_1 , а саме, усунення порушення температурного режиму у камреному приміщенні (№133).
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що його засуджено до довічного позбавлення волі та покарання відбуває в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)". Позивач вказує, що в листопаді 2020 р. звернувся до ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" щодо усунення порушень, внаслідок яких температурний режим в камерному приміщенні №133, де він утримується менше норми 18 градусів, однак відповіді не отримав. Відтак, в подальшому звернувся на гарячу лінію та його скаргу перенаправлено до Департаменту, за наслідком розгляду якої відповідач вказав, що не встановлено порушень температурного режиму в камерному приміщенні №133.
Позивач вважає, що таке рішення Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України є протиправним.
Ухвалою від 20.04.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідно до вказаної ухвали суду позивача звільнено від сплати судового збору та встановлено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив.
01.06.2021 р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, однак такий до уваги не приймається оскільки не підписано представником відповідача.
03.06.2021 до суду було подано відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що відповідачем не проведено належної перевірки звернень. Також вказано, що з наданих фотокопій не є можливим встановити, яка температура зазначена на термометрі і не зрозуміло , коли саме відбувались заміри температури в приміщенні.Окремо зазначено, що в поясненнях засуджених не вказано їх камерний номер, відповідно не є можливим встановити чи має камерне приміщення №133 відношення до останніх.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені доводи, суд встановив наступне.
Вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 позивача засуджено до довічного позбавлення волі. Місцем відбування призначеного покарання є Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".
20.01.2021 р. ОСОБА_1 звернувся на урядову гарячу лінію щодо усунення порушення температурного режиму у камерному приміщенні (№133).
Вказані звернення позивача були скеровані за належністю до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для розгляду по суті.
У листі від №14-608-21/П-188 від 23.02.2021 р. відповідач вказав, що температура повітря в приміщенні складала +20 С, що відповідає санітарним нормам.
Вважаючи лист відповідача щодо перевірки його звернень протиправним, позивач з метою захисту своїх прав та законних інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується та виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими є - Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК України).
Відповідно до частини першої статті 7 КВК України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч. 2 ст. 7 КВК України).
Частиною четвертою статті 7 КВК України визначено, що правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
Статтею 8 КВК України передбачені основні права засуджених. Зокрема одним із них є право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.
В свою чергу, порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі визначені ст. 151 КВК України. Так, частина друга статті 151 КВК України вказує, що на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
При цьому, Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі , регламентуються Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 (далі - Правила № 2823/5).
Відповідно до пункту 1 розділу XXII Правил № 2823/5, для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови. У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні не нижче плюс 18 °C.
Отже, як видно у холодну року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань має бути не нижче плюс 18 °C.
Так, позивач вказує, що в листопаді 2020 року звертався до керівництва ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" щодо усунення порушень, внаслідок яких температурний режим в камерному приміщенні №133, де він утримується менше норми 18 градусів, однак відповіді не отримав, що стало підставою для звернення на урядову гарячу лінію.
За наслідком розгляду скарги, відповідач скерував до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, у підпорядкуванні якого перебуває ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" .
У зв'язку із чим, комісією , що склалась із посадових осіб ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" проведено обстеження камерного приміщення №133, про що складено акт від 03.02.2021 р. та встановлено, що температура в даному приміщенні складала 20С.
Також, ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" відібрано пояснення у засуджених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 які вказали, що перебуваючи в приміщенні їм не було холодно та претензій до установи з приводу температурного режиму останні не мають.
При цьому, сам позивач від дачі письмових пояснень установі з приводу не дотримання температурного режиму в приміщенні, в якому він відбуває покарання відмовився, про що складено акт 10.02.2021 р.
Згідно довідки від 04.02.2021 р. ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" вказано, що з 01.12.2020 р. по 01.02.2021 р. ОСОБА_1 не звертався на особистий прийом до адміністрації установи з приводу низької температури в камерному приміщенні.
Отже, як видно проведено перевірку викладених у скарзі ОСОБА_1 питань щодо порушення температурного режиму в камерному приміщенні №133 та встановлено що температура повітря в такому (приміщенні) складала +20 С, що відповідає санітарним нормам.
Окрім того, суд вказує й на те, що, як зазначено вище, відповідні звернення (кореспонденція) подаються засудженимии до адміністрації установи виконання покарань та про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Однак, позивачем доказів звернення в листопаді 2020 р. до установи покарань з приводу порушення температурного режиму в камерному приміщенні, зокрема талону -підтвердження не надано.
При цьому, в ході розгляду справи жодних доказів, які б спростовували позицію відповідача, суду не надано. Листи ж на які посилається ОСОБА_1 , зокрема Вінницької місцевої прокуратури, Секретаріату уповноваженого ВР України з прав людини датовані 28.12.2017 р., 27.03.2018 р. , та не можуть свідчити про те, що з листопада 2020 р. відбувались порушення температурного режиму в камерному приміщенні №133.
При цьому, визначаючись щодо предмету оскарження, а саме, листа від 23.02.2021 р., то суд зазначає про наступне.
Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Разом з тим, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Так, нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, який спрямовано на регулювання суспільних відносин, містить нормативні приписи, розрахований на багаторазове застосування й дія якого не вичерпується одноразовим виконанням.
Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
В свою чергу, листи -це службова кореспонденція, які не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії та носять лише роз'яснювальний і інформаційний характер, відповідно не зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян.
А отже, оскаржуваний лист не є рішенням в розумінні КАС, відповідно, не може бути предметом оскарження.
За таких обставин, беручи до уваги,що лист, який оскаржується не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також те, що відповідачем проведено повну та об'єктивну перевірку скарги позивача стосовно порушення температурного режиму у камерному приміщенні, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому, в задоволені позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (вул.Юрія Іллєнка, 81, м.Київ, код ЄДРПОУ 43501242).
Повний текст рішення сформовано :01.07.2021 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна