01 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/891/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» - Гладишева О.О., адвокат (ордер від 22.04.2021),
відповідача - приватного акціонерного товариства «Лебединський насіннєвий завод» - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50»
на рішення господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 (суддя Скиба Г.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 (головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Поляк О.І., Ходаківська І.П.)
у справі № 925/891/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» (далі - ТОВ «Ліга-50», позивач, скаржник)
до приватного акціонерного товариства «Лебединський насіннєвий завод» (далі - ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод», відповідач)
про визнання третейського застереження в угоді недійсним.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Ліга-50» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» про визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження, що міститься у пункті 10.2 договору поставки від 11.05.2019 № Д-ВА-19-01076.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, зокрема, про те, що підписи на кожній сторінці договору поставки від 11.05.2019 № Д-ВА-19-01076, у тому числі, й на тій (сторінці) де міститься третейське застереження, не належать директору ТОВ «Ліга-50» Шабатурі Ю.В., у зв'язку з чим наявні правові підстави для визнання третейського застереження у договорі поставки від 11.05.2019 № Д-ВА-19-01076 недійсним в силу приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 12 Закону України «Про третейські суди».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 у справі № 925/891/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, зокрема, про те, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсним третейського застереження, оскільки умови договору поставки від 11.05.2019 № Д-ВА-19-01076 є виконаними, волевиявлення сторін направлено на настання певних юридичних наслідків; позивач розумів ризики господарської діяльності та ймовірні наслідки наведеного. Місцевий господарський суд зазначив також про те, що метою даного позову є ухилення позивача від виконання грошового зобов'язання та «ревізування» рішення, прийнятого не на користь позивача.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Ліга-50» залишено без задоволення; змінено мотивувальну частину рішення суду першої від 26.10.2020 у справі № 925/891/20, при цьому залишено в силі його резолютивну частину.
Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції щодо відмови в позові, апеляційний господарський суд водночас не погодився з викладеними у рішенні мотивами відмови у задоволенні позову, зазначивши, що ТОВ «Ліга-50» мало можливість заперечити розгляд справи у третейському суді і вказувати на необхідність розгляду спору у державному суді, у тому числі, з тих підстав, що третейська угода підписана від імені ТОВ «Ліга-50» особою, яка не мала повноважень на її підписання. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що ухвалою Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник» від 16.03.2019 відкрито провадження у справі за ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» до ТОВ «Ліга-50» про стягнення 2 073 382,92 грн. заборгованості. ТОВ «Ліга-50» брало участь у засіданнях третейського суду у спорі, що виник у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки, проте не заперечувало проти третейської угоди та компетенції третейського суду під час третейського розгляду. Посилаючись на приписи статті 27 Закону України «Про третейські суди», апеляційний господарський суд дійшов висновку, що третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду; у разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, останній повинен відмовити у розгляді справи. Водночас Черкаським обласним постійнодіючим третейським судом при Корпорації «Радник» ухвалено рішення у третейській справі № 06/08-2020, згідно з яким позов ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» задоволено повністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції і постановою суду апеляційної інстанції, 23.04.2021 ТОВ «Ліга-50» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило зазначені судові рішення зі справи скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування підстави касаційного оскарження ТОВ «Ліга-50» посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, щодо застосування приписів частини четвертої статті 203 ЦК України, частини другої статті 207 ЦК України та статті 12 Закону України «Про третейські суди» стосовно визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження, оформленого пунктом договору, а також застосування приписів статей 86, 269 ГПК України в частині дослідження та оцінки доказів у справі, у тому числі, на стадії апеляційного розгляду, в яких доказуванню підлягає, зокрема, факт належності/неналежності підпису у договорі уповноваженій особі від імені юридичної особи та, відповідно, засобу доказування таких обставин у справі, а саме, почеркознавчої експертизи.
Доводи інших учасників справи
ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
ТОВ «Ліга-50» брало участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції 17.06.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення згідно з ухвалою суду від 15.06.2021.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 17.06.2021 розгляд касаційної скарги відкладався на 01.07.2021.
ТОВ «Ліга-50» брало участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції 01.07.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду згідно з ухвалою суду від 29.06.2021.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 11.05.2019 ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» та ТОВ «Ліга-50» укладено договір поставки № Д-ВА-19-01076.
Договір укладений в письмовій формі та підписаний сторонами.
Відповідно до пункту 10.2 договору поставки № Д-ВА-19-01076 сторони встановили, що на вимогу будь-якої зі сторін, спір по даному договору може бути переданий на вирішення Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник». Сторони погодили, що норми даного пункту договору є третейською угодою у вигляді третейського застереження, і погоджують передачу будь-якого спору, що може виникнути по даному договору або в зв'язку з ним, на розгляд третейського суду за бажанням будь-якої зі сторін. Сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник», а розгляд спорів буде здійснюватися одноособово суддею Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник»; за відсутності можливості розгляду спору зазначеним суддею - будь-яким суддею Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник», що призначений його головою.
Отже, сторонами укладено третейську угоду у формі третейського застереження у договорі поставки.
На виконання договору поставки № Д-ВА-19-01076 відповідачем поставлено, а позивачем отримано товар, відповідно до специфікації до договору поставки № Д-ВА-19-01076, що підтверджується копіями видаткових накладних.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснено часткову оплату за отриманий товар, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Крім того судами встановлено, що в березні 2019 ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» звернулося до Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник» з позовом до ТОВ «Ліга-50» про стягнення боргу за договором поставки № Д-ВА-19-01076.
Ухвалою Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник» від 16.03.2019 відкрито провадження у справі за позовом ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» до ТОВ «Ліга-50» про стягнення 2 073 382,92 грн. заборгованості.
ТОВ «Ліга-50» брало участь у засіданнях третейського суду у спорі, що виник у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки та подавало відзив у третейській справі № 06/08-202, проте не заявляло своїх заперечень щодо компетенції третейського суду під час третейського розгляду.
Рішенням Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник» від 15.07.2020 у третейській справі № 06/08-2020 позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Ліга-50» на користь ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» 2 073 382,92 грн. заборгованості та 11 866,92 грн. третейського збору.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначав, що договір поставки № Д-ВА-19-01076, у тому числі, й третейське застереження, директор ТОВ «Ліга-50» Шабатура Ю.В. не підписував, у зв'язку з чим просив визнати третейську угоду у вигляді третейського застереження, що міститься в пункті 10.2 договору поставки № Д-ВА-19-01076 недійсною силу приписів статей 203, 215 ЦК України та статті 12 Закону України «Про третейські суди».
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження, що міститься у пункті 10.2 договору поставки від 11.05.2019 № Д-ВА-19-01076.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження ТОВ «Ліга-50» посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, щодо застосування приписів частини четвертої статті 203 ЦК України, частини другої статті 207 ЦК України та статті 12 Закону України «Про третейські суди» стосовно визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження, оформленого пунктом договору, а також застосування приписів статей 86, 269 ГПК України в частині дослідження та оцінки доказів у справі, у тому числі, на стадії апеляційного розгляду, в яких доказуванню підлягає, зокрема, факт належності/неналежності підпису у договорі уповноваженій особі від імені юридичної особи та, відповідно, засобу доказування таких обставин у справі, а саме, почеркознавчої експертизи.
Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.
У відповідності до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про третейські суди» третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин; третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі.
Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (стаття 12 Закону України «Про третейські суди»).
Верховний Суд зазначає, що скаржник, посилаючись на недійсність третейського застереження у договорі поставки у зв'язку з тим, що підписи на кожній сторінці договору, зокрема, і на тій (сторінці) на якій міститься третейське застереження, не належать директору ТОВ «Ліга-50» Шабатурі Ю.В., не враховує наведеного змісту статті 12 у сукупності з іншими приписами Закону України «Про третейські суди», які визначають компетенцію третейського суду.
Так, стаття 27 Закону України «Про третейські суди» визначає, що: сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті; при прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду.
У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах, передує вирішенню господарським судом як вимог про скасування рішення третейського суду, так і питання про наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до статті 355 ГПК України, статті 56 Закону України «Про третейські суди».
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 зі справи № 876/32/20.
Апеляційним господарським судом встановлено, що спір про стягнення заборгованості за договором поставки був розглянутий третейським судом по суті.
Рішенням Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник» від 15.07.2020 у третейській справі № 06/08-2020 позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Ліга-50» на користь ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» 2 073 382,92 грн. заборгованості та 11 866,92 грн. третейського збору. При цьому ТОВ «Ліга-50» брало участь у засіданнях третейського суду у спорі, що виник у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки та подавало відзив у третейській справі № 06/08-202, проте не заявляло своїх заперечень щодо компетенції третейського суду під час третейського розгляду.
Обставин невирішення третейським судом у розгляді справи № 06/08-2020 питання наявності та дійсності третейської угоди у вигляді третейського застереження позивачем не доведено та судами у цій справі не встановлено.
Апеляційний господарський суд, у свою чергу, дослідив обставини участі позивача під час розгляду та вирішення спору Черкаським обласним постійнодіючим третейським судом при Корпорації «Радник» з посиланням на приписи статті 27 Закону України «Про третейські суди».
Проте, суд апеляційної інстанції помилково зазначив про те, що зважаючи на автономність третейської угоди від цивільно - правового правочину, частиною якого є третейська угода у формі застереження, застосування судом першої інстанції у вирішенні питання недійсності такого застереження положень ЦК України щодо дійсності правочину, укладеного особою з перевищенням повноважень у разі наступного схвалення правочину особою, яку представляють, є недоречним; третейська угода про передачу спору на розгляд третейського суду є одним із способів реалізації особою права на захист своїх прав, тому у її підписанні мають брати участь лише уповноважені на таке підписання особи.
Разом з тим, суд касаційної інстанції не може у повній мірі погодитися з висновком апеляційного господарського суду стосовно вказаних мотивів для зміни рішення суду першої інстанції у його мотивувальній частині, з огляду на те, що автономність третейської угоди від цивільно-правового правочину, частиною якого є така третейська угода не змінює правової суті (природи) такої третейської угоди як правочину із застосуванням до нього норм ЦК України про правочини та представництво, зокрема і приписів статті 241 ЦК України.
Крім того, за змістом частини другої статті 124 Конституції України, статей 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 16 ЦК України, частини четвертої статті 4 ГПК України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Таким чином, третейська угода про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. Відповідно наявність/відсутність висновку третейського суду про відсутність або недійсність зазначеної угоди може бути оцінена судом у сукупності з іншими обставинами справи, але сама по собі не є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, з огляду на предмет та підстави його подання.
Враховуючи викладене Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував до третейської угоди приписи статті 241 ЦК України та здійснив оцінку обставин справи, пов'язаних зі схваленням юридичною особою оспорюваного правочину в цілому.
Водночас судом апеляційної інстанції додатково були досліджені також й обставини участі позивача в процесі розгляду і вирішення спору Черкаським обласним постійнодіючим третейським судом при Корпорації «Радник».
У порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, суд досліджує вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.
Суди попередніх судових інстанцій хоча й у повному обсязі встановили обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, проте неправильно застосували приписи статті 241 ЦК України, що призвело до частково помилкових мотивів відмови у задоволенні позову, проте не вплинуло на правильність рішень судів попередніх інстанцій про відмову в позові в цілому, зокрема, з урахуванням частини другої статті 86 ГПК України (суд досліджує вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності).
З огляду на викладене, враховуючи у сукупності наведені у цій постанові обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначає, що аргументи, викладені в касаційній скарзі, хоча й знайшли своє часткове підтвердження, проте неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права (статті 241 ЦК України) не вплинуло на правильність прийнятих по суті спору рішень про відмову в позову.
При цьому матеріалами справи підтверджується, що апеляційний господарський суд надав оцінку відмові суду першої інстанції у задоволенні клопотання позивача про призначення у даній справі почеркознавчої експертизи, зазначивши, що частина друга статті 164 ГПК України зобов'язує позивача додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Водночас до позову не були додані докази, які підтверджували б доводи позивача про укладення від імені позивача третейської угоди у вигляді арбітражного застереження у договорі поставки особою без належних на те повноважень.
Також суд апеляційної інстанції згідно з ухвалою від 10.02.2021 залишив без розгляду заяву позивача про долучення до матеріалів даної справи висновку експерта від 08.02.2021 № 5/21 за результатами проведення почеркознавчої експертизи, мотивуючи зазначене тим, що позивач не довів об'єктивної неможливості подати відповідний доказ (додатковий доказ) до суду першої інстанції.
Отже, Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо процесуальних порушень дослідження та оцінки доказів у справі з урахуванням того, що судом апеляційної інстанції досліджено та надано належну оцінку аргументам позивача стосовно як відмови суду першої інстанції у призначенні почеркознавчої експертизи, так і щодо долучення до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду додаткового доказу (висновку експерта), який не було надано до суду першої інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин, проте в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений правом переоцінювати докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків судів попередніх інстанцій не призвела до прийняття неправильного рішення по суті спору, Верховний Суд, користуючись повноваженнями, наданими процесуальним законом, вважає за необхідне рішення та постанову судів попередніх інстанцій у справі залишити без змін, з урахуванням тих мотивів, які викладені у цій постанові.
Судові витрати
Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-50» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 26.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі № 925/891/20 - без змін, з урахуванням тих мотивів, які наведені у цій постанові.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова