01 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/3667/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Вронська Г. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі колегії суддів: Мостепаненко Ю. І., Лічман Л. В., Погребна К. Ф.
від 08.07.2020 та
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Будішевська Л. О., Поліщук Л. В., Таран С. В.
від 15.10.2020
за позовом ОСОБА_2
до Обслуговуючого кооперативу "Автостоянка "Електрон"
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_3
про визнання недійсними рішень загальних зборів,
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.07.2021 № 29.3-02/1706 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 916/3667/19 у зв'язку із відпусткою судді Кролевець О. А.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.07.2021 для розгляду справи № 916/3667/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Бакуліна С. В., Вронська Г. О.
Ухвалою від 18.01.2021 (Студенець В. І. - головуючий, судді: Баранець О. М., Мамалуй О. О.) Верховний Суд повернув первісно подану касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі № 916/3667/19, оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги належним чином: не наведено конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
28 квітня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Верховного Суду через "Скриню" з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі № 916/3667/19 із повторним клопотанням про поновлення строку, встановленого для подання касаційної скарги.
Ухвалою від 31.05.2021 ( Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А.) Верховний Суд залишив без руху повторно подану касаційну скаргу ОСОБА_1 на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі № 916/3667/19, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, Суд визнав неповажними підстави, наведені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку, встановленого для подання касаційної скарги, оскільки в повторно поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що ухвала Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 916/3667/19, якою повернута первісно подана касаційна скарга, отримана ним 27.01.2021, проте не вказав причин повторного звернення з касаційною скаргою лише 28.04.2021. При цьому Суд відхилив посилання ОСОБА_1 на клопотання про поновлення строку, встановленого для подання касаційної скарги від 12.11.2020, оскільки в ньому викладені підстави і обґрунтування пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень при первісному зверненні до Верховного Суду.
Водночас Суд втретє роз'яснив, що саме має містити касаційна скарга при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та зауважив, що у разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Водночас Суд наголосив, що заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Скаржнику надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом:
- зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу;
- наведення інших підстав/обґрунтувань для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Скаржнику також роз'яснено наслідки невиконання ухвали Верховного Суду від 31.05.2021, передбачені частиною 4 статті 174, частиною 2 статті 292, абзацом 2 частини 3 статті 292 та пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
31 травня 2021 року на адресу Суду надійшла заява ОСОБА_5 про приєднання до касаційної скарги.
23 червня 2021 року на адресу Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі № 916/3667/19 "за змістом не містить жодного посилання на висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що згідно положення п.3 частини 2 ст.287 ГПК України є підставою касаційного оскарження судового рішення". Також, у якості другої підстави касаційного оскарження, ОСОБА_1 визначає пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України та наголошує, що при прийнятті рішення Господарський суд Одеської області не дослідив і не врахував значну частину доказів, що унеможливило прийняття правосудного рішення.
Приписами пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодекс України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Таким чином посилання ОСОБА_1 , що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі № 916/3667/19 не містить жодного посилання на висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, як обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, Судом до уваги не беруться, оскільки скаржником не зазначено конкретну норму (норми) права, яка застосована судом першої та/або апеляційної інстанції та щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її застосування.
Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, Суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Тобто умовою для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки Судом встановлено, що скаржником не виконано вимоги пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, належним чином не обґрунтовано заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилання на оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, Судом до уваги також не беруться.
Крім того, до заяви про усунення недоліків додана, зокрема, заява про поновлення строку, встановленого для подання касаційної скарги, в якій повторно викладені причини пропуску строку на касаційне оскарження при первісному зверненні з касаційною скаргою до Верховного Суду. Водночас ОСОБА_1 не зазначено і не обґрунтовано причини повторного звернення з касаційною скаргою лише 28.04.2021, тоді як первісно подана касаційна скарга повернута ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 та отримана скаржником 27.01.2021.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає про те, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарського процесуального кодексу України. Тобто, вирішуючи таке питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку.
Наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень в касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин, проте у даному випадку Судом таких об'єктивних перешкод установлено не було.
Поряд із цим Суд також звертає увагу, що ОСОБА_1 неодноразово роз'яснювалося в ухвалах від 09.12.2020, від 18.01.2021 та від 31.05.2021 що саме має містити касаційна скарга при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та наголошувалося, що в клопотанні про поновлення пропущеного строку скаржнику необхідно вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень саме при повторному зверненні з касаційною скаргою. Проте скаржником так і не усунуто недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений, зокрема, ухвалою Верховного Суду від 31.05.2021.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).
При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права скаржника не порушені, оскільки йому було надано право на обґрунтування пропуску строку на оскарження судового рішення про яке він був обізнаний.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/3667/19.
З огляду на відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/3667/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020, заява ОСОБА_5 про приєднання до касаційної скарги повертається заявникові.
Керуючись статтями 234, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд,
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку, встановленого для подання касаційної скарги.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/3667/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020.
3. Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до скарги матеріали (в тому числі квитанція № 94160 від 07.11.2020 про сплату 3 842,00 грн) надіслати скаржникові; копію цією ухвали - іншим учасникам справи. Копію касаційної скарги та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження залишити у Верховному Суді.
4. Заяву ОСОБА_5 про приєднання до касаційної скарги повернути заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді С. В. Бакуліна
Г. О. Вронська