29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"29" червня 2021 р. Справа № 924/103/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі судового засідання Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Миля", м. Хмельницький
до акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ
про повернення переданого на зберігання зерна
представники сторін:
від позивача - Павлунішен С.М.
від відповідача - Перевозник П.М.
встановив:
Позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути йому 119 059 кг. зерна соняшника, переданого на відповідальне зберігання та неповернуте в строки, визначені договором складського зберігання зерна від 26.09.18 року за № 308ЗБ/2018 з урахуванням змін за додатковою угодою від 30.05.19 № 2. Доводить, що згідно вищевказаного договору (та додаткової угоди) позивач передав відповідачу зерно на відповідальне зберігання, граничний строк якого 31.05.19 (в подальшому, згідно додаткової угоди до 30.06.19).
У відповідності з умовами договору позивач подав відповідачу заяву на відвантаження зерна соняшника врожаю 2018 року в загальній кількості, визначеній складським документом, яка становить 287 713 кг. Додатково до заяви, позивач направив відповідачу також листи від 13.06.19 № 22-06/410, від 18.06.19 б/н, від 26.06.19 № 26/06/19-ю із проханням забезпечити своєчасне та повне відвантаження зерна у визначеній в заяві кількості до закінчення граничних строків зберігання.
Проте, незважаючи на подану заяву, відповідач свої зобов'язання за договором щодо відвантаження зерна в заявленій кількості не виконав. Залишок не відвантаженого зерна становить 119 059 кг.
В подальшому, позивач направив відповідачу вимогу про негайне повернення залишків зерна та просив повідомити про строки реального відвантаження зерна в залишковій кількості та терміново повернути його. Однак, на зазначені звернення відповідач жодним чином не відреагував, відповіді не направив.
Крім цього, позивач направив відповідачу лист з проханням ініціювати проведення документальної звірки зерна, яке залишилось у відповідача, а також заяву про видачу позивачу складської квитанції на залишок зерна. На виконання даних звернень, відповідач надав складську квитанцію на зерно від 14.06.19 № 857. Лист з проханням проведення звірки відповідач залишив без реагування. Також, відповідач повідомив про перебування запиту на розгляді, який станом на дату подання позову продовжує розглядатись.
Наведені обставини, окрім підтвердження дати видачі відповідачем складської квитанції на зерно № 857 від 14.06.19 встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.20 у справі № 924/1272/19 (ті ж сторони та вимоги без урахування обставин, зазначених у позові у справі № 924/103/21), залишеним без змін рішенням суду апеляційної інстанції. Даним рішенням відмовлено у позові з підстав недоведеності порушення прав позивача, оскільки останній мав можливість звернутися до відповідача з новою заявою на відвантаження зерна (враховуючи складську квитанцію від 14.06.19 № 857), однак не зробив цього.
Врахувавши вказані обставини, позивач, 25.06.20 в черговий раз звернувся до відповідача з вимогою про повернення зерна у кількості 119 059 кг., до якої додано: заяву на відвантаження зерна, за формою, встановленою договором; оригінал першого примірника складської квитанції на зерно від 14.06.19 № 857; оригінали довіреностей позивача на отримання зерна; копію договору на перевезення зерна, укладеного позивачем з транспортною організацією; примірник акту звірки розрахунків за період з січня по листопад 2019 року; два примірники акту звірки розрахунків за період з грудня 2019 року по 15 липня 2020 року; докази повної оплати послуг по відвантаженню зерна, в кількості відповідно до заяви на відвантаження зерна від 31.05.19; копію рахунку відповідача; копію платіжного доручення.
Однак, вимога позивача про повернення зерна в черговий раз відповідачем не виконана.
Враховуючи вказані обставини, прийнято рішення про прибуття представників позивача за місцем передачі та зберігання зерна на територію філії відповідача - „Богданівецький КХП”. За вказаним місцем зберігання зерна позивачем забезпечено прибуття вантажного автомобіля для завантаження всієї кількості зерна. При цьому, залучено представника Хмельницької торгово-промислової палати для перевірки фактичної наявності зерна і його кількості. Однак, відповідач, в особі представника - директора філії, відмовився повертати зерно, мотивуючи це його відсутністю. З метою припинення протиправної поведінки відповідача та враховуючи ймовірне викрадення зерна, позивач викликав також наряд поліції.
Крім того, згідно Закону „Про зерно та ринок зерна в Україні” у позивача є обов'язок забрати зерно після закінчення строку його зберігання. При цьому, виконання такого обов'язку позивачем безпосередньо залежить від волі відповідача, спрямованої на дотримання вимог даного Закону, в силу яких передбачено обов'язок відповідача письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити позивача про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна. Однак, даного обов'язку відповідач не виконав.
Позивач також звертає увагу на те, що не слід приймати до уваги посилання відповідача на зміну тарифів щодо наданих послуг зберігання зерна, оскільки, всупереч умовам договору, відповідач жодного попередження з даного приводу позивачу не надсилав. Позивач наголошує, що він, неодноразово ініціював перед відповідачем проведення звірки розрахунків, остання з яких була проведена лише після судового засідання 07.04.21. При цьому, за даними бухгалтерського обліку відповідача, починаючи з липня 2019 року по час розгляду справи, незмінною залишається кредиторська заборгованість (перед позивачем) на суму 4 667, 23 грн. Тому, мотивація відповідача про невиконання зобов'язання з відвантаження зерна з причин наявності боргу позивача перед відповідачем є надуманою та слугує лише можливістю для відповідача виправити власну неналежну поведінку та ігнорувати виконання зобов'язання. Неповернуте ж зерно продовжує безпідставно перебувати у відповідача.
Таким чином, внаслідок протиправної поведінки відповідача, неналежного виконання ним договірних зобов'язань та порушення вимог Закону „Про зерно та ринок зерна в Україні”, а також ігнорування звернень позивача, станом на час розгляду справи не повернутим залишається належне позивачу зерно у кількості 119 059 кг.
У відповіді на відзив, позивач додатково зазначає про необґрунтованість посилань відповідача на обставини, встановлені судом у справі № 924/1272/19, оскільки підстави звернення з позовом у вказаній справі докорінно відрізняються від підстав позову, зазначених у справі № 924/103/21.
Позивач звертає увагу на безпідставність твердження відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України щодо несплати вартості послуг по зберіганню зерна. Так, згідно укладеного між сторонами договору зберігання зерна сторони укладають та підписують акти прийому-передачі наданих послуг до 10 числа місяця, наступного за місяцем в якому були надані послуги зберігання. Оплата здійснюється з розрахунку залікової ваги зерна. У випадку, якщо фактична вага зерна, внаслідок проведення доробки чи природного убутку відрізняється від залікової, що підтверджується відповідним актом-розрахунком, наданим позивачу, оплата за зберігання з моменту підписання такого акту здійснюється з розрахунку фактичної ваги зерна, вказаної в такому акті. Однак, починаючи з липня 2019 року відповідач жодного акту прийому-передачі на адресу позивача не направляв. Отже, на момент розгляду справи у позивача відсутні будь-які грошові зобов'язання перед відповідачем, тим більше прострочені.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмових заявах по суті справи зазначають таке.
Порядок відвантаження зерна передбачений договором. Позивач сам порушив зазначений порядок та не надав відповідачу відповідних документів для відвантаження зерна. Отже, у відповідача були відсутні підстави для передачі зерна. Вказане підтверджується рішенням суду від 12.06.20 у справі № 924/1272/19, яким позов ТОВ „Зелена Миля” до АТ „ДПЗКУ” про повернення зерна, переданого на зберігання, залишено без задоволення. Зокрема, в даному рішенні суд вказав, що оскільки заява позивача від 31.05.19 стосувалась складської квитанції на 287 713 кг. зерна, яка після часткового виконання відповідачем була погашена, а на залишок невідвантаженого зерна позивачу було видано нову складську квитанцію на зерно № 857 від 14.06.19, суд дійшов висновку про те, що за змістом ст. 25 Закону „Про зерно та ринок зерна в Україні” у позивача виникло зобов'язання з надання відповідачу нової складської квитанції на зерно № 857 від 14.06.19 та нової заяви на відвантаження зерна з пакетом документів, визначених умовами договору. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем дотримано порядок та умови повернення зерна, визначені договором, та надано зерновому складу нову складську квитанцію на зерно № 857 від 14.06.19 та нову заяву на відвантаження зерна.
Крім того, відповідач зазначив, що оскільки укладений між сторонами договір на зберігання зерна припинив свою дію 30.06.19, всі подальші правовідносини сторін щодо залишку зерна регулюються нормами Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” (який є спеціальним по відношенню до спірних відносин). Згідно вказаного Закону, якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання. Однак, в порушення вищевказаних законодавчих положень, позивач, починаючи з липня 2019 року припинив оплату послуг зберігання зерна.
Наведені обставини свідчать про безпідставність твердження позивача про застосування умов договору до правовідносин, які склалися після припинення його дії, а саме відносно: визначення вартості зберігання залишків зерна після 30.06.19 на підставі тарифів, визначених додатком до договору; надання відповідачем після 30.06.19 позивачу актів прийому-передачі наданих послуг та рахунків в порядку, визначеному договором; застосування після 30.06.19 пунктів договору, які визначають порядок зміни умов договору.
Дана обставина, згідно ст. 538 та 594 ЦК України є підставою для відповідача (як сторони зобов'язання по відношенню до якої не виконано зобов'язання іншою стороною) зупинити виконання свого обов'язку/ притримати річ у себе до виконання боржником зобов'язання. Тобто, дані законодавчі положення надають право відповідачу не відвантажувати позивачу залишок зерна в кількості 119 059 кг., до моменту погашення позивачем існуючої заборгованості за весь час фактичного зберігання зерна.
Позивач зазначає про наявність кредиторської заборгованості за договором у розмірі 4 667, 23 грн., що підтверджується актом звірки. При цьому, він зазначає про відсутність в нього заборгованості перед відповідачем. Разом з тим, акти звірки розрахунків за договором відображають виключно стан розрахунків за самим договором і не охоплюють інших розрахунків, в тому числі тих, що пов'язані з оплатою послуг зберігання на підставі Закону після припинення дії договору.
Отже, доводи позивача не спростовують тверджень відповідача, які свідчать про порушення позивачем вимог чинного законодавства України та наявність у відповідача права не відвантажувати зерно позивачу до моменту погашення ним заборгованості.
Матеріалами справи встановлено.
26.09.18 між ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” ( в подальшому акціонерне товариство „Державна продовольчо-зернова корпорація України - відповідач/Зерновий склад) та ТОВ „Зелена Миля” (позивач/поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 308ЗБ/2018, згідно якого поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених договором. Згідно п. 1.3. договору кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом поклажодавцю відповідно до умов договору.
За п. 3.1. договору Зерновий склад приймає від поклажодавця зерно, забезпечує його кількісне і якісне зберігання, та здійснює відвантаження (видачу) зерна поклажодавцю. В силу п. 3.3. договору поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, оформлення, доробки, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг пов'язаних із зберіганням зерна. Після закінчення строку зберігання зерна, поклажодавець зобов'язаний забрати зерно із Зернового складу не пізніше останнього дня граничного строку зберігання, вказаного у п. 12.1. договору (п. 3.4.).
Порядок відвантаження зерна передбачений розділом 6 договору, за яким:
- (п. 6.1.) часткове або повне відвантаження зерна здійснюється Зерновим складом на підставі письмової заяви поклажодавця (додаток № 5 до договору) із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), експедитора/перевізника, виду транспорту та дати відвантаження. Заява має бути надана Зерновому складу не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна;
- (п. 6.3.) для отримання зерна поклажодавець зобов'язаний надати Зерновому складу оригінал першого примірника складського документу на зерно, заяву на відвантаження зерна, довіреність на отримання зерна із зазначенням його кількості та підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на дату відвантаження;
- (п. 6.4.) у випадку, якщо поклажодавець забирає партію зерна в кількості меншій, ніж вказано в складському документі на зерно, Зерновий склад видає йому, в обмін на раніше виписаний документ, новий складський документ із зазначенням залишкової кількості зерна, розрахованої на підставі відповідного акту-розрахунку Зернового складу, з урахуванням даних особового рахунку поклажодавця;
- (п. 6.6.) відвантаження зерна проводиться після повної оплати поклажодавцем послуг Зернового складу, включно з оплатою послуг по відвантаженню зерна. Сторони погодили, що у разі відсутності повної оплати поклажодавцем наданих послуг Зерновим складом, останній має право притримати зерно або частину зерна в межах суми заборгованості до моменту повного погашення заборгованості, про що Зерновий склад повідомляє поклажодавця письмово (п. 6.6.1.).
Згідно п. 9.1. договору послуги Зернового складу по відвантаженню/переоформленню надаються виключно за умови 100% попередньої їх оплати. Поклажодавець сплачує вартість послуг Зернового складу, пов'язаних з прийманням, очищенням, сушінням зерна при передачі такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг Зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. Оплата здійснюється з розрахунку залікової ваги зерна. У випадку, якщо фактична вага зерна, внаслідок проведення доробки чи природного убутку відрізняється від залікової, що підтверджується відповідним актом-розрахунком, наданим поклажодавцю, оплата за зберігання з моменту підписання такого акту здійснюється з розрахунку фактичної ваги зерна, вказаної у такому акті.
Строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимог про його повернення, але в усякому разі, повернення зерна усіх зернових, олійних (крім ріпаку) та зернобобових культур поклажодавцю відбувається не пізніше 31 травня 2019 року (граничний строк зберігання) - п. 12.1. Зерновий склад зобов'язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення граничного строку зберігання зерна попередити поклажодавця про його закінчення і визначити граничний строк відвантаження зерна (п. 12.4.).
Згідно п. 16.1. договору останній набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 травня 2019 року, а в частині виконання зобов'язань про нерозголошення конфіденційної інформації - згідно відповідних умов договору.
Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.
Додатком 1 до даного договору є тарифи на послуги зернового складу.
30.05.19 між цими ж сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору складського зберігання зерна від 26.09.18 № 308ЗБ/2018 (підписано обома сторонами та скріплено їх печатками), за якою сторони домовились внести зміни в розділ 12 основного договору та виклали п. 12.1. останнього в наступній редакції: „строк зберігання зерна - до подання поклажедавцем вимоги про його повернення, але, повернення зерна усіх зернових, олійних (крім ріпаку) та бобових культур поклажодавцю відбувається не пізніше 30 червня 2019 року (граничний строк зберігання)”.
31.05.19 позивач подав відповідачу заяву на відвантаження зерна на підставі договору складського зберігання зерна № 308ЗБ/2018 від 26.09.18 обсягом 287 713 кг. врожаю 2018 року.
Листом від 13.06.10 № 22-06/410, адресованим відповідачу позивач, зазначивши про те, що відповідач відвантажив лише частину замовленого до відвантаження зерна, просить у термін до 18.06.19 відвантажити решту продукції зерна соняшника врожаю 2018 року, що залишається на зберіганні в повному обсязі.
Також, у заяві від 18.06.19, адресованій відповідачу, позивач просить в термін до 21.06.19 відвантажити решту продукції зерна соняшника врожаю 2018 року, що залишається на зберіганні в загальній кількості 119 059 кг. згідно договору № 308ЗБ/2018 від 26.09.18. При цьому, вказано, що позивач просив відвантажити зерно у кількості 299 476 кг, в той час як відвантаження здійснено лише у кількості 180 420 кг.
У листі від 26.06.19 № 26/06/19-ю позивач просить відповідача повідомити точні строки в які сторони зможуть відвантажити соняшник в кількості 119, 059 тон. з зернового складу згідно наданої позивачем заяви, або, у випадку неможливості його відвантаження, позивач наполягає на компенсації вартості соняшнику в десятиденний термін з дати отримання даного листа.
Листом від 01.07.19 № 810, адресованим позивачу відповідач зазначив, що станом на день написання листа, залишок зерна, що знаходиться на зберіганні складає 119, 059 т. Відповідач повідомив, що термін дії укладеного між сторонами договору закінчився 30 червня 2019 року. Вказано, що у відповідності до наказу ПАТ „ДПЗКУ” від 14.06.19 № 45 збільшено вартість тарифів за надання послуг по зберіганню зернових на 2019/2020 роки. У зв'язку з цим, відповідач просить підписати додаткові угоди до договору складського зберігання, в яких встановити термін зберігання зерна до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але, у всякому разі, не пізніше 31 травня 2020 року продовжити строк дії договору до 31 травня 2020 року та встановити до договору нові тарифи на послуги Зернового складу.
У листі від 29.07.19 № 29/07/19-ю, адресованому відповідачу позивач просить повідомити про строки реального відвантаження зерна соняшнику врожаю 2018 року в кількості 119, 056 т. та повернути, у визначені Зерновим складом строки, вказану продукцію. У разі неможливості повернення зерна, позивач просить компенсувати його вартість. Також звертається увага на відсутність підстав для продовження запропонованого відповідачем терміну зберігання зерна до 31.05.20, що не зменшить збитки позивача. В наслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань з повернення зерна, починаючи з 01.07.19 у позивача відсутні підстави для оплати відповідачу послуг по зберіганню зерна, неповернутого в обсягах 119 056 кг.
Листами від 01.10.19 № 01/10/19-ю, від 04.10.19 № 04/10/19-ю, від 04.10.19 № 04/10/19-ю/1, адресованими відповідачу (в яких міститься підпис представника щодо їх отримання) позивач просить: надати інформацію про розгляд вимоги від 29.07.19 № 29/07/19-ю; провести документальну звірку зерна, що знаходиться на зберіганні відповідача за кількісними показниками, з урахуванням всіх робіт по доробці, що проводились з зерном; надати складську квитанцію на залишок неповернутого в строк до 30.06.19 зерна в обсягах 119 056 кг.
В листі від 15.10.19 № 1438, адресованому позивачу відповідач вказав, що запит позивача від 29.07.19 № 29/07/19-ю направлено 31.07.19. за належністю до АТ „ДПЗКУ” для розгляду та прийняття рішення. Станом на 10.10.19 запит позивача знаходиться на розгляді в АТ „ДПЗКУ”, оскільки потребує погоджень безлічі відповідальних підрозділів, що в свою чергу зумовлює збільшення термінів прийняття рішення.
26.06.20 позивач направив відповідачу вимогу № 25/06/20-ю від 25.06.20 де пропонує відповідачу повернути зерно соняшника урожаю 2018 року у кількості 119 059 кг. у термін до 15.07.20. Докази направлення вимоги: опис цінного листа на ім'я АТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” з штампом пошти, де зазначено про направлення вищевказаної вимоги з додатками; поштова накладна від 26.06.20 № 2900704101102 де відправником є ТОВ „Зелена Миля”, одержувачем - відповідач; фіскальний чек від 26.06.20; опис цінного листа на ім'я філії АТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” „Богданівський ХПП” з вказівкою відправки вимоги з додатками та штампом пошти; поштова накладна № 2900704101099 де відправник - позивач, отримувач - відповідач; фіскальний чек від 26.06.20.
При цьому, в матеріали справи додано всі додатки до вимоги, які містяться в описі вкладення в цінний лист щодо відправлення вимоги (тобто наявні докази направлення відповідачу вказаних додатків), зокрема:
- заява на відвантаження зерна від 25.06.20, де поклажедавцем вказано позивача, підстава - договір № 308ЗБ/2018 від 26.09.18. Вказано, що заявник просить склад забезпечити відвантаження зерна - соняшника кількістю 119 059 кг. врожаю 2018 року не пізніше 15 липня 2020 року;
- довіреності на отримання від відповідача зерна соняшника вагою 119 059 кг., видані позивачем від 24.06.20 №, № 5, 6, 7;
- договір від 01.06.20 № 01/06/20 перевезення автомобільним транспортом, укладений між позивачем та ТОВ „Оболонь Агро” про зобов'язання перевізника надати позивачу послуги з перевезення вантажу;
- акт звірки між сторонами за період з січня 2019 року по листопад 2019 року, підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками;
- акт звірки розрахунків між сторонами за період з 01.12.19 по 15.07.20, який засвідчений позивачем;
- рахунок на оплату № 179 від 06.06.19, де постачальником є відповідач, покупцем - позивач, підстава - договір № 308ЗБ/2018 від 26.09.18, послуги - зберігання соняшника та відвантаження;
- платіжне доручення від 06.06.19 № 161, де платником є позивач, отримувачем - відповідач, призначення платежу - послуги елеватора за рахунком № 179 від 06.06.19.
09.07.20 позивач направив також відповідачу вимогу № 09/07/20-ю (повторно), де просить повідомити про реальну готовність повернути зерно соняшника врожаю 2018 року в кількості 119 059 кг. в запропоновані терміни до 15.07.20. Докази направлення: описи кореспонденції з штампом пошти на ім'я відповідача та філії з вказівкою про відправку вимоги; поштові накладні № 2900103910801 від 09.07.20 та № 2900103910798 від 09.07.20 з вказівками відправника - позивач та отримувача - відповідач; фіскальні чеки від 09.07.20.
В листі від 19.01.21 № 19/01/21-ю, адресованому відповідачу позивач просить надати документи і відомості з метою підготовки матеріалів для звернення до суду. Докази направлення листа: описи вкладення кореспонденції з штампом пошти; поштові накладні; фіскальні чеки.
Листом від 28.01.21 № 130-37-04/45, адресованим позивачу відповідач зазначив, що під час відвантаження партії зерна позивачу у червні 2019 року філією останньому було видано оригінал першого примірника складської квитанції на залишок зернових серії АЧ 884967 № 857 від 14.06.19. Зазначено, що позивач не заперечує її отримання, а навіть підтверджує те, що остання була в наявності у позивача. Це підтверджується шляхом долучення оригіналу зазначеної складської квитанції до вимоги позивача від 25.06.20 № 25/06/20-ю направленої до відповідача. У зв'язку з вищевказаним, надання відомостей від філії щодо фактичної дати отримання позивачем оригіналу першого примірника складської квитанції серії АЧ 884967 № 857 від 14.06.19 та інформації, які заходи вживались відповідачем по врученню/наданню позивачу вищевказаного складського документу під час процедури відвантаження зернових є неактуальним.
Також у справі наявні:
- складська квитанція на зерно від 14.06.19 № 857 (АЧ № 884967), видана ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” на підтвердження того, що зерновий склад прийняв від ТОВ „Зелена Миля” на зберігання зерно соняшника урожаю 2018 року в кількості 119 059 кг.;
- акт експертизи № 57 від 16.07.20 соняшника 119 059 кг., де вказано: вантажоодержувач - позивач, постачальник - відповідач, надано документ - складська квитанція на зерно від 14.06.19 № 857 серії АЧ № 884967, висновок - експерту не пред'явлено товар (зерно соняшника) для визначення фактичної кількості, вказаної у заявці вантажоодержувача;
- лист ДП „Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків” № 211/305 від 07.10.19, адресований позивачу, де зазначено орієнтовний рівень закупівельних цін на внутрішньому ринку України на умовах поставки ЕХW франко-елеватор на насіння соняшнику;
- лист відповідача, адресований позивачу (з доказами направлення) (арк.. справи № 174), де вказано, що згідно з вимогами чинного законодавства України, отриманий від позивача оригінал складської квитанції на зерно від 14.06.19 № 857 серії АЧ № 884967 АТ „ДПЗКУ” направлено за належністю (зерновий склад) за адресою: вул. Привокзальна, буд. 1 смт. Богданівці, Хмельницький район, Хмельницька обл. З приводу питання повернення вказаного оригіналу примірника складської квитанції на зерно відповідач просить звернутися на філію;
- акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.21 по 07.04.21, який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками, де вказано, що за даними філії АТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” Богданівецький комбінат хлібопродуктів на 07.04.21 заборгованість на користь ТОВ „Зелена Миля” 4 667, 23 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними заяви по суті справи з доданими доказами та давши їм оцінку в сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, які регулюють спірні відносини, суд врахував таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір складського зберігання зерна від 26.09.18 № 308ЗБ/2018, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.
Згідно ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
В силу ст. 26 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На виконання вищевказаного договору позивач, як поклажодавець передав на зберігання відповідачу, як Зерновому складу зерно соняшника урожаю 2018 р., що не заперечується обома сторонами.
Згідно п. 12.1 договору строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але в усякому разі, повернення зерна усіх зернових, олійних (крім насіння ріпаку) та зернобобових культур поклажодавцю відбувається не пізніше 31 травня 2019 року (граничний строк зберігання). Пізніше, додатковою угодою № 2 від 30.05.19 граничний строк зберігання зерна сторони продовжили до 30 червня 2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.19 позивач подав відповідачу заяву на відвантаження зерна в кількості 287 713 кг. згідно договору № 308ЗБ/2018 від 26.09.18. Відповідач здійснив часткове відвантаження зерна, в зв'язку з чим залишок невідвантаженого зерна згідно вищевказаної заяви становить 119 059 кг., що підтверджується подальшим листуванням сторін та рішенням суду від 12.06.20 у справі № 924/1272/19 (за позовом ТОВ „Зелена Миля” до АТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” про повернення переданого на зберігання зерна за договором № 308ЗБ/2018 від 26.09.18).
Враховуючи неповне відвантаження зерна (неналежне виконання договору) відповідачем, позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з відповідним позовом. За цим позовом відкрито провадження у справі № 924/1272/19 у якій прийнято рішення яким у позові відмовлено. При цьому, вказано, що зважаючи на те, що подана позивачем заява від 31.05.19 стосувалась складської квитанції, яка після часткового виконання була погашена, а на залишок невідвантаженого зерна було видано нову складську квитанцію, суд приходить до висновку, що за змістом ст. 26 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” у позивача виникло зобов'язання з надання нової заяви з повним пакетом документів, визначених п. 6.1. договору складського зберігання № 308ЗБ/2018 від 26.09.18. Наявне в матеріалах справи листування між позивачем та відповідачем підтверджує, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути залишок невідвантаженого зерна, однак в матеріалах справи відсутні докази, що позивачем дотримано порядок та умови повернення зерна, визначені п. 6.1. договору та пред'явлено Зерновому складу складську квитанцію № 857 від 14.06.19р. АЧ № 884967 до відвантаження.
Звертаючись із позовом у справі № 924/103/21 про повернення невідвантаженого зерна в кількості 119 059 кг, позивач, в тому числі, посилається також на нові обставини та додаткові докази, які не були предметом дослідження у справі № 924/1272/19.
Так, як вбачається з наданих до справи матеріалів, 26.06.20 позивач подав відповідачу вимогу № 25/06/20-ю від 25.06.20 про повернення зерна соняшника урожаю 2018 року у кількості 119 059 кг. в термін до 15.07.20.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про те, що невідвантаження заявленого до повернення зерна відбулося внаслідок порушення відповідного порядку самим позивачем. При цьому, як зазначає відповідач, таке порушення позивачем порядку повернення зерна підтверджується обставинами, встановленими у рішенні суду по справі № 924/1272/19.
Однак, досліджуючи дані обставини, суд враховує, що рішенням суду у справі № 924/1272/19 охоплено спірні правовідносини, у період з моменту їх виникнення до 12.06.20 (дата ухвалення рішення). В той же час, обставини, якими обґрунтовується позов у даній справі (924/103/21) передбачають продовження спірних відносин вже після 12.06.20. Зокрема, заявлене до повернення зерно так і не повернуте позивачу станом на час розгляду справи, а чергова вимога про повернення зерна направлена 26.06.20.
Як вбачається з п. 16.1. договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 30.05.19 договір діє до 30.06.19., і доказів продовження його дії у справі немає. Тобто, спірні правовідносини, які тривають між сторонами, починаючи з 01.07.19. є позадоговірними.
Згідно п. 16.9 договору спірні питання та суперечності (розбіжності), які можуть виникати із договору або обставин, пов'язаних із ним, вирішуються у порядку, встановленому діючим законодавством України.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері зберігання зерна є Закон України „Про зерно та ринок зерна в Україні”. Зокрема, згідно ст. 3 вказаного Закону його дія поширюється на всіх суб'єктів ринку зерна. За ст. 5 Закону суб'єктами ринку зерна є: суб'єкти виробництва зерна; суб'єкти зберігання зерна; акредитовані біржі; Аграрний страховий пул створений відповідно до Закону України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою"; Гарантійний фонд; інші суб'єкти господарювання, які діють на ринку зерна.
Згідно ст. ст. 6, 7 Закону суб'єктами виробництва зерна є власники, орендарі та користувачі земельних ділянок, які використовують їх для виробництва зерна; суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна. Суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.
Згідно п. 15 ст. 1 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” зерновий склад - суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно. За п. 10 цієї ж статті зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
Враховуючи зазначене, а також перехід спірних відносин у позадоговірну площину, при поверненні зерна зі зберігання сторонам слід керуватися саме нормами діючого законодавства. Згідно ст. 24 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.
За ст. 31 даного Закону поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. В силу ст. 35 Закону Зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. Згідно ст. 24 Закону видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Стаття 37 Закону передбачає, що Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.
З аналізу вказаних законодавчих положень, а також загальних принципів виконання договорів вбачається, що після закінчення строку зберігання зерна (терміну дії договору в разі співпадіння граничного строку зберігання з датою закінченням строку дії договору, що має місце у данному разі), останнє має бути повернуте володільцю. При цьому, за першою вимогою володільця складського документа, зерновий склад зобов'язаний повернути майно.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача від 31.05.19 виконана частково. Неповернення ж зерна в кількості 119 059 кг., як вбачається з рішення суду у справі № 924/1272/19, пов'язане з тим, що позивач не довів дотримання ним порядку та умов повернення зерна до відвантаження, з пред'явленням відповідачу складської квитанції № 857 від 14.06.19 АЧ № 884967.
Однак, після ухвалення рішення у вищевказаній справі, позивач подав відповідачу вимогу від 25.06.20 № 25/06/20-ю з дотриманням вищевказаного законодавче встановленого порядку повернення зерна, який передбачає повернення зерна на першу вимогу володільця складської квитанції. Згідно ст. 24 Закону видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. За ст. 43 Закону якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. При цьому, як видно з опису вкладення до цінного листа, яким вимога направлена відповідачу, додатком до вимоги є заява на відвантаження зерна та оригінал першого примірника складської квитанції (яка підтверджує прийняття зерна на зберігання) на зерно від 14.06.19 № 857 серії АЧ № 884967. Дана квитанція наявна в справі, з якої вадачається, що вона видана відповідачем для позивача на підставі договору № 308ЗБ/2018 від 26.09.18 про прийняття відповідачем на зберігання зерна в кількості 119 059 кг.
Таким чином, враховуючи наявність доказів направлення вимоги відповідачу (як самому товариству так і філії) про повернення зерна, в останнього виник обов'язок щодо його повернення у зазначеній в квитанції кількості 119 059 кг. Відсутність же доказів такого повернення, свідчить про невиконання вимог закону саме з боку відповідача. При цьому, вищевказаним спростовуються доводи відповідача щодо того, що невідвантаження заявленого до повернення зерна відбулося внаслідок порушення відповідного порядку самим позивачем.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив також те, що не відвантаження зерна відбулося внаслідок того, що позивач, в порушення норм Закону „Про зерно та ринок зерна в Україні”, не здійснив оплату послуг відповідача за весь фактичний час зберігання зерна. Отже, у відповідача виникло право на зупинення/притримання виконання обов'язку щодо повернення зерна згідно ст. 538 ЦК України та 594 ЦКУ.
З даного приводу судом враховується таке.
Згідно ст. 28 Закону „Про зерно та ринок зерна в Україні” плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.
З вищевказаних законодавчих положень випливає, що дійсно, якщо поклажодавець, після закінчення дії договору складського зберігання не забрав зерно, то у нього виникає обов'язок щодо внесення плати за весь фактичний час його зберігання. Обставини справи свідчать про те, що позивач не забрав зерно після закінчення дії договору 30 червня 2019 року.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Оскільки зобов'язання складського зберігання (в даному випадку відносини позадоговірні, регулюються законом) мають двосторонній характер, тобто певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону (позивач зобов'язаний оплатити фактичний час зберігання, а відповідач - передати зерно), то у такому зобов'язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. Виконання зустрічних зобов'язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов'язку у порядку, встановленому в даному випадку законом. Якщо ж одна із сторін зобов'язання не виконує свого обов'язку у порядку і строки, встановлені законом, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов'язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Однак, слід вказати, що частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Слід зазначити, що у зобов'язаннях, що є предметом дослідження у справі, позивач є боржником щодо зобов'язання забрати зерно та оплатити фактичний час зберігання зерна, а відповідач, в даному разі є кредитором. Враховуючи ж, що зобов'язання є двостороннім, відповідач є боржником відносно зустрічного зобов'язання - передати зерно після відповідної заявки позивача. При цьому, як встановлено вище, невідвантаження спірного зерна відбулось саме у зв'язку з порушенням відповідного порядку відповідачем - тобто відбулося прострочення кредитора щодо повернення зерна.
Таким чином, виконання зобов'язання позивачем, як боржником у зобов'язанні забрати зерно та оплати його за час фактичного зберігання (після припинення дії договору) може бути відстрочене на час прострочення відповідача, як кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання (не передав зерно після правомірної заявки позивача на його повернення). Тобто в такому випадку боржник (позивач) не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій. Отже, застосування до спірних правовідносин ст. 538 ЦКУ є необґрунтованим.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.10.20 у справі № 904/3253/19.
Не можна вважати обґрунтованими посилання відповідача на норми ст. 594 ЦКУ, оскільки дана стаття регулює притримання передачі речі, якою кредитор володіє правомірно. Однак, як встановлено судом, не відвантаження/не повернення зерна відповідачем (знаходження його в відповідача) є неправомірним. Крім того, притримання, яке передбачене ст. 594 ЦК України є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України). Згідно ст. 547 ЦКУ правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Таким чином, посилання відповідача на ст. 594 ЦК України, як на підставу правомірного неповернення зерна, без доказів наявності письмового договору щодо притримання є необгрунтованим.
Судом відмічається, що порушення строків оплати за зберігання зерна може бути підставою для застосування до позивача передбаченої законом відповідальності, а не порушення відповідачем строків передачі зерна (після подання заяви) та може бути предметом окремого позову в господарській справі.
Отже доводи позивача знайшли своє документальне та правове підтвердження (при не підтвердженні доводів відповідача) в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Вилучити в акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, ЄДРПОУ 37243279) в особі філії "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" (вул. Привокзальна, 1, с. Богданівці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 31345) та передати товариству з обмеженою відповідальністю "Зелена Миля" (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 14/5, ЄДРПОУ 32312627) зерно соняшника в кількості 119 059 кг.
Стягнути з акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, ЄДРПОУ 37243279) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Миля" (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 14/5, ЄДРПОУ 32312627) 14 108, 14 грн. (чотирнадцять тисяч сто вісім грн. 14 коп.) судових витрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 02.07.21.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук. 4 прим.:
1- до справи
2- позивачу (29000, вул. Зарічанська, 14/5, м. Хмельницький)
3 - відповідачу (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1)
4 - філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівський КХП" (31345, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с. Богданівці, вул. Привокзальна, буд. 1)
Всім рекомендованим з повідомленням