Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1802/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом", м.Кам'янське Дніпропетровської області
до Державного підприємства "Харківський автомобільний завод", м.Харків
про стягнення 38 513,70грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Харківський автомобільний завод" (надалі - відповідач) про стягнення 38513,70грн., з яких: 31076,88грн. основного боргу, 303,96грн. 3% річних, 1259,33грн. інфляційних втрат, 3698,15грн. пені, 2175,38грн. штрафу.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, отриманого за договором поставки №2/179 від 29.10.2020.
Ухвалою від 17.05.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У даному випадку клопотань про розгляд справи з повідомленням учасників справи до суду не надходило. Згідно з частиною 8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частиною 1 статті 251 ГПК України визначено, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Оскільки копія ухвали про відкриття провадження у даній справі була отримана відповідачем 21.05.2021, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідач мав право подати відзив не пізніше 07.06.2021 (з урахуванням вихідних днів). Проте він своє право на подання відзиву не реалізував.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 1 статті 248 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
29 жовтня 2020 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки №2/179 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується партіями, відповідно до заявок покупця, поставляти покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно зі специфікацією, яка міститься в Додатку 1 до договору і є його невід'ємною частиною (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах даного договору.
Згідно з п.2.1 Договору загальна ціна договору та ціна за одиницю товару зазначаються в специфікації та включають у себе вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього договору. Ціна товару визначається в національній валюті України.
Відповідно до п.2.3 Договору розрахунок здійснюється за кожну окрему поставлену партію товару після підписання акта приймання-передачі або видаткової накладної на партію товару відповідно до умов специфікації.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що датою поставки (передачі) товару та переходу права власності на товар є дата фактичного отримання товару покупцем від постачальника у відповідності до належно оформлених первинних документів: видаткової накладної або акта приймання-передачі товару (далі разом - первинні документи). Первинні документи крім обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством, повинні містити посилання на номер та дату договору та відповідний номер та дату заявки, згідно з якою здійснюється поставка товару.
За умовами п.5.1 Договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання відповідних зобов'язань за даним договором.
29 жовтня 2020 року сторони підписали Специфікацію (Додаток 1 до Договору), якою передбачено поставку товару "Емаль біла НЦ-132" у кількості 310кг на загальну суму 31076,88грн.
У п.5 Специфікації сторони узгодили, що оплата товару здійснюється наступним чином: 100% впродовж 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання кожної окремої партії товару.
23 листопада 2020 року на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу обумовлений Специфікацією товар на суму 31076,88грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №399 від 02.11.2020 та експрес-накладною №10038407905.
Відповідач мав оплатити отриманий до 05.01.2021 включно (п. 5 Специфікації), однак свій обов'язок не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 31076,88грн.
Позивач направив відповідачу претензію №0504/5-1 від 05.04.2021, в якій вимагав погасити заборгованість.
Відповідач своїм листом №1/86 від 08.04.2021 визнав суму заборгованості у розмірі 31076,88грн. та зазначив, що в квітні - травні поточного року підприємство очікує підписання основних договорів, які дозволять погасити борг. Строки погашення заборгованості будуть повідомленні додатково.
Втім, до даного часу заборгованість відповідачем не погашена.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 31076,88грн. основного боргу, 303,96грн. 3% річних, 1259,33грн. інфляційних втрат, 3698,15грн. пені, 2175,38грн. штрафу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за Договором на загальну суму 31076,88грн., який мав бути оплачені останнім в строк до 05.01.2021.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази оплати отриманого за Договором товару.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 31076,88грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що сторони по договору за неналежне виконання своїх зобов'язань несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами даного Договору.
Так, частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаних норм законодавства позивач здійснив нарахування відповідачу 303,96грн. 3% річних за період з 06.01.2021 по 05.05.2021, 1259,33грн. інфляційних втрат за період січень-березень 2021 року, 3698,15грн. пені за період з 06.01.2021 по 05.05.2021, 2175,38грн. штрафу у розмірі семи відсотків від вартості поставленого товару (31076,88грн. х 7%).
Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували наведені у позові обставини, судом здійснено розгляд справи з урахуванням наявних у ній матеріалів, які підтверджують правомірність вимог позивача.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00грн.
Так, статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00грн. підтверджується Договором про надання правової допомоги №22/04/21 від 22.04.2021; описом наданих послуг виконаних адвокатом за цим договором на загальну суму 7000,00грн., квитанція №22/04/21 від 22.04.2021 про сплату вартості наданих правничих послуг у розмірі 7000,00грн.; ордером серії АЕ1068077 від 22.04.2021, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №4169 від 13.03.2020.
Суд зауважує, що відповідачем, відповідно до приписів частин 5 та 6 статті 126 ГПК України, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, на відповідача слід покласти витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00грн.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Харківський автомобільний завод" (61034, м.Харків, вул.Цементна, буд.2, код 07934846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (51925, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, тупик Прохідний, буд.2, офіс 9, код 41853226) 31076,88грн. основного боргу, 303,96грн. 3% річних, 1259,33грн. інфляційних втрат, 3698,15грн. пені, 2175,38грн. штрафу, 2270,00грн. судового збору, 7000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "02" липня 2021 р.
Суддя М.В. Калантай