Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
02 липня 2021 року м. ХарківСправа № 922/2593/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши заяву Харківської міської ради (вх.номер 2593/21 від 30.06.2021) про забезпечення позову у справі
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олигар", м. Харків (перший відповідач); ОСОБА_1 , м. Харків (другий відповідач); Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояжор", м. Харків (третій відповідач)
про скасування рішення про державну реєстрацію прав,
До господарського суду Харківської області від Харківської міської ради (позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олигар", м. Харків (перший відповідач); ОСОБА_1 , м. Харків (другий відповідач); Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояжор", м. Харків (третій відповідач) в якій позивач просить суд:
- скасувати державну реєстрацію прав (індексний номер рішення 54549728 від 13.10.2020) на нежитлову будівлю літ. “А-1” по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1452243363101);
- визнати недійсним та скасувати акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу ВП №63092651 від 08.10.2020 та постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу ВП №63092651 від 08.10.2020, відповідно до якого ТОВ “Вояжор” передало ТОВ “Олигар” нежитлову будівлю літ. “А-1” загальною площею 352,4 кв.м. по АДРЕСА_1 у рахунок погашення боргу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1452243363101);
- визнати недійсним та скасувати акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу б/н від 13.11.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 передала ТОВ “Олигар” нежитлову будівлю літ. “А-1” загальною площею 352.4 кв.м. по АДРЕСА_1 (додаткові відомості навіс літ. “Б-1”, навіс літ. “Д-1”. навіс літ. “Г-1”) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1452243363101);
- скасувати державну реєстрацію прав (індексний номер рішення 55260482 від 20.11.2020) на нежитлову будівлю літ. “А-1" по АДРЕСА_1 за ТОВ “Олигар” з одночасним припиненням речових прав (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1452243363101);
- скасувати рішення державного реєстратора Дергачівської міської ради Зоткіна С.В. від 09.03.2021 (індексний номер 56990261) про державну реєстрацію змін до об'єкту нерухомого майна нежитлової будівлі літ. “А-1” по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1452243363101);
- зобов'язати ТОВ “Вояжор” (ЄДРГІОУ: 32337545) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 від навісів літ. “Б-1”, літ. “Г-1” та літ. “Д-1” з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.
Частиною 6 статті 176 ГПК України визначено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Оскільки другим відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, судом направлено відповідний запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області.
Разом з позовною заявою позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій Харківська міська рада просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження стосовно об'єкта нерухомого майна нежитлової будівлі (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1452243363101) по АДРЕСА_1 ; до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчинити будь-які дії (відчуження, дарування, продажу, застави та ін.) щодо нежитлової будівлі (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1452243363101) по АДРЕСА_1 до закінчення розгляду даної справи по суті і набранням остаточним судовим рішенням у даній справі законної сили.
В обґрунтування вказаної заяви позивач вказує на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2019 у справі № 922/2589/19, залишеним без змін Східним апеляційним господарським судом та Касаційним господарським судом, встановлено, що ТОВ “Вояжор” неправомірно збільшило загальну площу забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 на 1309,1 м2 за рахунок спорудження навісів без дозволів Міськради, а рішення про державну реєстрацію права власності на навіси літ. “Б-1”, літ. “Г-1”, літ. “Д-1” прийняте державним реєстратором Зоткіним С.В. є незаконним та його скасовано. В подальшому приватним виконавцем Бабенко Д.А. відкрито виконавче провадження №63092651 на примусове виконання рішення суду по справі №922/319/20 - боржник ТОВ “Вояжор”, за результатами якого винесено постанову про передачу майна у рахунок погашення боргу від 08.10.2020. Відповідно до змісту постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 08.10.2020 встановлено, що 07.10.2020 до приватного виконавця надійшла заява директора ТОВ “Вояжор” (код ЄДРГІОУ 32337545) про передачу арештованого майна, а саме нежитлової будівлі літ. “А-1” загальною площею 352,4 м2 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1452243363101). На той час ТОВ “Вояжор” було обізнане про постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 у справі №922/2589/20, відповідно до якої скасовано реєстрацію навісів літ. "Б-1", літ. "Г-1", літ. "Д-1" у складі нежитлової будівлі літ. "А-1". Таким чином, ТОВ “Вояжор” достеменно розуміючи, що рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/2589/19 скасовано реєстрацію змін до права власності на нежитлову будівлю літ. “А-1” площею 352,4 м2, фактично всупереч нормативно-правовим актам, а також інтересам територіальної громади м. Харкова, з метою невиконання рішення суду в майбутньому протиправно забезпечило перехід права власності на нежитлову будівлю літ. “А-1” із самочинно побудованими спірними навісами. У зв'язку з чим, з комунальної власності Харківської міської ради без волі власника вибула земельна ділянка під спірними навісами літ. “Б-1”, літ. “Д-1”, літ. “Г-1” по АДРЕСА_1 . В подальшому, ТОВ “Вояжор” в рахунок погашення боргу передало Євдокімовій Світлані Миколаївні нежитлову будівлю літ. “А-1” по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1452243363101). Реєстраційні дії по нежитловій будівлі літ. “А-1” (реєстраційний № 1452243363101) проведено державним реєстратором ПНХМНО Ушивець О.Ю. 13.10.2020 (індексний номер рішення 54549728) на підставі: акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу ВП №63092651 від 08.10.2020, виданого приватним виконавцем Бабенко Д.А.; постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу ПВ №63092651, виданої приватним виконавцем Бабенко Д.А. Отже, самочинно споруджені спірні навіси літ. “Б-1”, літ. “Д-1”, літ. “Г-1” по АДРЕСА_1 у складі об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. “А-1” перейшли до нового власника - ОСОБА_1 . В подальшому, ОСОБА_1 , 13.11.2020 здійснила відчуження нежитлової будівлі літ. “А-1” разом із самочинно спорудженими спірними навісами шляхом передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ “Олигар”. Реєстраційні дії по нежитловій будівлі літ. “А-1” (реєстраційний № 1452243363101) проведено державним реєстратором ПНХМНО Жиляєвою С.В. 20.11.2020 (індексний номер рішення 55260482) на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 13.11.2020 б/н. Згодом в Реєстрі 09.03.2021 зареєстровані зміни: нежитлова будівля літ. “А-1” загальною площею 352,4 м2 змінено на нежитлові будівлі; видалено загальна площа 352.4 м2; у розділі “додаткові відомості” навіс літ. “Б-1”, навіс літ. “Г-1”. навіс літ. “Д-1” змінено на літ. “А-1” площею 352.4 м2, літ. “Б-1” площею 181.2 м2, літ. “Д-1” площею 503.7 м2, літ. “Г-1” площею 661,1 м2. Реєстраційну дію проведено державним реєстратором державним реєстратором Дергачівської міської ради - Зоткіним С.В. (індексний номер рішення: 56990261, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1452243363101). Підставою визначено - 3 технічні паспорти б/н від 27.01.2021, виданого ФОП Циганковим С.В. З урахуванням викладеного, перехід права власності на нежитлову будівлю літ. “А-1” разом із спірними навісами від ТОВ “Вояжор” новим набувачам ОСОБА_1 , а в подальшому ТОВ “Олигар” суперечить приписам чинного законодавства, порушує права територіальної громади м. Харкова як власника земельної ділянки під самочинно спорудженими спірними навісами.
Заявник вказує на те, що оскільки вказаний спір виник з приводу протиправного виникнення прав на об'єкт нерухомого майна, а подальше його відчуження наступним добросовісним набувачам зробить неможливим виконання рішення суду, дізнавшись про подання Харківською міською радою відповідного позову відповідачами можуть здійснюватися дії щодо відчуження вказаного об'єкту нерухомого майна з метою використання аргументів стосовно добросовісного набувача під час розгляду вищевказаного позову та ухилення від настання наслідків, передбачених рішенням суду. Також, заявник звертає увагу суду на той факт, що згідно інформації з Реєстру відповідач у справі є власником спірного нерухомого майна, має всі можливості вільно розпоряджатися спірним майном, тобто може в будь-який час укласти правочин та відчужити спірне майно третім особам, що негативно вплине на їх права у майбутньому, а у подальшому призведе до необхідності залучення їх до участі у справі, визнання цивільно-правових угод недійсними, а також скасування відповідних рішень державних реєстраторів про реєстрацію речових прав на це спірне майно, що в цілому негативно вплине на строки розгляду справи по суті та затягуванню процесу. Крім того, це порушить права і свободи особи, яка придбає спірне майно. Позивач вважає, що такі види забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами, оскільки накладення арешту на нежитлові будівлі (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1452243363101) по вул. Жутівській, 118 у м. Харкові лише обмежує право відповідача на відчуження нерухомого майна, проте не позбавляє відповідача права користування та володіння ним та носить тимчасовий характер та не порушує права інших осіб.
З огляду на зміст ст. 137 ГПК України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
Частиною 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18).
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Тобто, вжиття заходу забезпечення пов'язуються з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Разом з тим, оскільки у даній справі позивач звернувся до суду з вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі задоволення яких, не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18).
Як вбачається із матеріалів заяви, предметом спору є скасування державної реєстрації прав, актів приймання-передачі спірного майна, рішень державних реєстраторів, тобто, немайнові вимоги.
З урахуванням того, що предметом спору є немайнові вимоги, згідно з правовими висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, суд має дослідити, чи може відсутність таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Ефективність захисту права полягає також і у розумінні того, що обраний особою спосіб захисту є спочатку обраним вірно та дійсно спроможний захистити або відновити порушене або не визнане право.
Заявник намагається захистити власне право шляхом скасування державної реєстрації прав та скасування актів приймання-передачі у власність спірного майна третім особам, яке в подальшому було передане теперішнім власникам.
У той же час, ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Також суд звертає увагу, що відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, стосуються та впливають на права теперішніх власників спірного майна. Наразі укладені третіми особами правочини щодо придбання спірного майна не визнані недійсними, а отже, заборона їм здійснювати права, які виникли на підставі цих правочинів, є втручанням у право мирного володіння майном.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості заяви Харківської міської ради щодо необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову, ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, адекватності вимог заявника про забезпечення позову, з урахуванням збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні поданої заяви слід відмовити.
Частиною 1 ст. 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви Харківської міської ради про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви Харківської міської ради про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Ухвала підписана 02 липня 2021 року.
Суддя О.В. Погорелова
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.