Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 5023/10192/11 (922/1105/21)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом ФОП Калашника Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича (03022, м. Київ, а/с 64)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" (62360, Харківська область, Дергачівський район, смт. Вільшани, вул. Казакевича, 50-А, код ЄДРПОУ 36613827)
про визнання недійсним договору
яка розглядається у справі про банкрутство
за участю :
представника позивача - арбітражний керуючий Віскунов О.В. (свідоцтво №115 від 07.02.2013) приймає участь в режимі відеоконференції;
представника відповідача ТОВ "Агроленд-2010" - Семененко Д.В. (ордер ВХ №1011122 від 15.04.21);
представника кредитора ТОВ "Сегура-Капітал" - Бєлінський О.В. (довіреність б/н від 18.01.21);
представника кредитора ТОВ "ФК "Алькор Інвест" - Філіпович О.Є. (довіреність б/н від 18.12.20);
інші учасники у справі про банкрутство не з'явились.
В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №5023/10192/11 за заявою ФОП Калашника Володимира Олександровича про визнання його банкрутом.
Постановою господарського суду Харківської області від 20.12.2011 ФОП Калашника В.О. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2017 по справі 5023/10192/11 ліквідатором ФОП Калашника В.О. призначено арбітражного керуючого Віскунова О.В.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №533/2020 від 26.08.2020, у зв'язку з закінченням повноважень судді Савченко А.А. було призначено повторний автоматизований розподіл справи №5023/10192/11.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 для розгляду справи було призначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою суду від 27.08.2020 справу №5023/10192/11 про банкрутство ФОП Калашника В.О. прийнято до провадження судді Прохорова С.А. та призначено судове засідання з розгляду звіту ліквідатора.
31.03.2021 до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ФОП Калашника В.О. в особі ліквідатора Віскунова О.В. в межах справи про банкрутство до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" в якій ліквідатор просить суд визнати недійсним з моменту його укладення договір оренди земельної ділянки, загальною площею 13,9671 га, кадастровий номер 6322056200:00:000:0427, укладений 23.02.2012р. між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з ТОВ «Агроленд-2010» (код ЄДРПОУ 36613827, адреса: 62360, Харківська область, Дергачівський район, смт. Вільшани, вул. Казакевича, буд.50-А), відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (державна реєстрація речового права (оренди), номер запису про інше речове право: 33358481 від 18.09.2019р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48826522 від 24.09.2019р. 11:14:52, державним реєстратором Пономарьовою І.В, Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області).
Позовна заява мотивована тим, що оспорюваний договір оренди укладено боржником самостійно поза процедури банкрутства, що є порушенням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній на момент його укладання, а тому даний договір підлягає визнанню його недійсним в порядку передбаченому ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Підставою для визнання договору оренди земельної ділянки від 23.02.2012 недійсним, яку вказує ліквідатор з посиланням на ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства є те, що боржник після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом, уклав спірний договір, що призвело до суттєвого зменшення активів боржника, які б можна було б спрямувати на погашення вимог кредиторів.
Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.03.2021, згідно положення п.7.4. Засад використання Автоматизованої системи документообігу суду, справу № 922/1105/21 передано для розгляду судді Прохорову С.А., у провадженні якого знаходиться справа №5023/10192/11 про банкрутство ФОП Калашника В.О..
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2021 прийнято позовну заяву ліквідатора ФОП Калашника В.О. - арбітражного керуючого Віскунова О.В. (вх. 922/1105/21) до розгляду в межах провадження у справі про банкрутство №5023/10192/11 та відкрито провадження у справі №922/1105/21, розгляд справи призначено за правилами загального провадження, почато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.
19.04.2021 від відповідача по справі ТОВ «Агроленд-2010» надійшов відзив (вх. №8809) на позовну заяву з додатками, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовної заяви ліквідатора, просить суд залишити її без задоволення, також, просить суд застосувати до позовних вимог наслідки спливу позовної давності, про що, надано окрему заяву.
Відповідно до повідомлення від 19.04.2021, підготовче засідання призначене на 26.04.2021 не відбулось у зв'язку з хворобою судді Прохорова С.А.
Ухвалою суду від 05.05.2021 повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання по справі відбудеться 24.05.2021.
17.05.2021 на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Віскунова О.В. надійшли заперечення (вх. №2720) на заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до якої ліквідатор вважає заяву відповідача безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, зазначає, що при проведенні ліквідаційної процедури, як ним так і попередніми ліквідаторами були вчинені всі дії передбачені для пошуку майнових активів боржника, однак тільки у 2019 році з'явився запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за боржником.
Також, 17.05.2021 на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Віскунова О.В надійшла відповідь на відзив (вх. №2721).
Ухвалою суду від 24.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі до 03.07.2021.
24.05.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі 922/1105/21 та призначено справу до розгляду по суті на 09.06.2021.
31.05.2021 на адресу суду від кредитора ТОВ «ФК «Алькор Інвест» надійшли письмові пояснення на заяву ліквідатора ФОП Калашника О.В. (вх. №12536), відповідно до яких, просив суд заяву ліквідатора задовольнити та визнати недійсним з моменту укладання договір оренди земельної ділянки.
08.06.2021 від представника боржника ФОП Калашника В.О. адвоката Смирного О.С. надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності (вх. № 13481).
09.06.2021 в судовому засіданні протокольною ухвалою оголошено перерву до 25.06.2021 о 12 год. 00 хв, на стадії судових дебатів.
25.06.2021 після перерви в судове засідання з розгляду позовної заяви з'явились: ліквідатор, який приймає участь в режимі відеоконференції, представник відповідача - ТОВ «Агроленд-2010», представники кредиторів ТОВ «ФК «Алькор Інвест» та ТОВ «СЕГУРА-КАПІТАЛ», інші учасники у справі про банкрутство не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.
Враховуючи, що всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, однак, боржник, кредитори: ФОП Лісовець Д.С. та ФОП Куйдіна І.О. своїм процесуальним правом щодо участі в судовому засіданні не скористались, суд вважає за можливе розглянути справу 922/1105/21 в судовому засіданні 25.06.2021 за їх відсутності.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази у відповідності ст.86 ГПК України, суд встановив наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2011 порушено провадження у справі 5023/10192/11 про банкрутство ФОП Калашника О.В. за положеннями ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013. (далі - Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Харківської області від 20.12.2011 у справі №5023/10192/11 визнано фізичну особу-підприємця Калашник Володимира Олександровича банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, в редакції Закону, чинній до 19.01.2013.
Отже, порушення провадження у справі про банкрутство ФОП Калашника О.В. та введення ліквідаційної процедури було урегульовано нормами Закону про банкрутство від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції, чинній до 19.01.2013).
19.01.2013 набрав чинності Закон України від 22.12.2011 № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за винятком окремих його положень) (далі - Закон про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI), яким Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.
Окрім того, 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII. У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У зв'язку з тим, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII втратив чинність з 21.10.2019 року з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства, відтак можна зробити висновок, що вказаний вище Кодекс України з процедур банкрутства розповсюджує свою дію на процесуальний розгляд справ про банкрутство, враховуючи приписи статті 7 цього Кодексу. Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19).
Судом встановлено, що ліквідатором під час проведення ліквідаційних заходів, виявлено відомості, щодо проведення боржником самостійно, поза процедури банкрутства у період з 2019-2020 років державної реєстрації права власності на земельні ділянки: кадастровий номер 6322080904:05:000:0023, площею 1,36 га (реєстраційний номер 2087328163220) та кадастровий номер 6322056200:00:000:0427, площею 13,9671 га (реєстраційний номер 1921117863220) та зареєстрованого права оренди на земельну ділянку загальною площею 13,9671 га за Договором оренди б/н укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроленд-2010» 23.02.2012 року.
Відповідно до наданої Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка за кадастровим номером: 6322056200:00:000:0427, площею 13,9671 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дата державної реєстрації 18.09.2019 року. Підстава для державної реєстрації: Державний акт на право приватної власності на землю ІV-XP №079956 виданий 12.12.2002 Дергачівською районною державною адміністрацією Ради народних депутатів.
Також, на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_1 земельна ділянка за кадастровим номером: 6322080904:05:000:0023 загальною площею 1,36 га. Дата державної реєстрації 21.05.2020. Підстава для державної реєстрації: Державний акт на право приватної власності на землю Р2 №763657 виданий 01.04.2003 Дергачівською районною державною адміністрацією Ради народних депутатів.
Крім того, судом встановлено, що, 23.02.2012 між ОСОБА_1 (далі-Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010» (далі-Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки б/н.
Відповідно до п.8 Договору оренди земельної ділянки б/н, копію якого надано ліквідатором, вказаний договір укладено строком на 15 років.
Пунктом 1 передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту і перебуває у власності орендодавця згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-ХР № 079956, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів 12.12.2002 р. за №13, кадастровий номер земельної ділянки - 6322056200:00:000:0427.
Згідно п.5, п.9, п. 10 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 254 319 грн. 40 коп., орендна плата нараховується орендарем в розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативно грошової оцінки, що становить 7629,58 грн на рік та виплачується у грошовій або натуральній формі (за заявою Орендодавця) - за собівартістю продукції, але не більше державних закупівельних цін. Розмір орендної плати щорічно індексується станом на 1 число звітного року на коефіцієнт розрахований відповідно до пункту 289,2 статті 289 Податкового кодексу України.
Пунктами 15, 16 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (ведення товарного сільськогосподарського виробництва), право оренди не буде відчужене, передане в заставу, спадщину, внесене до статутного фонду.
Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується Актом приймання-передачі земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроленд-2010», Актом визначення та погодження меж земельної ділянки, Викопіюванням з проекту організації території земельних часток (паїв) за рахунок земель ПФ «Росток» на території Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області.
Вищевказаний договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Дергачівському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.04.2012 року № 632205624000409, що вбачається з копії вказаного Договору.
Відповідно до наданого ТОВ «Агроленд -2010» розрахунку за вих. №3 від 14.04.2021, сплачена ТОВ «Агроленд-2010» орендна плата ОСОБА_1 за період з 2012 по 2020 роки дії Договору становить 132 019 грн 81 коп., яка складається з орендної плати за: 2012 рік - 6485,14 грн, 2013 рік - 6485,14 грн, 2014 рік - 6485,14 грн, 2015 рік - 10609,34 грн, 2016 рік - 15932,96 грн, 2017 рік - 18422,09 грн, 2018 рік - 21600, 00 грн, 2019 рік - 22000, 00 грн, 2020 рік - 24000, 00 грн.
Факт отримання орендної плати за договором ОСОБА_1 підтверджується його підписами у платіжних відомостях та відомостях про виплату грошей, які надані ТОВ «Агроленд-2010» до матеріалів справи разом з відзивом.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, введеного в дію з 21.10.2019, передбачено підстави та право арбітражного керуючого і кредитора звернутись із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, в межах справи про банкрутство.
Предметом даного судового розгляду є, заявлені в межах справи про банкрутство, вимоги ліквідатора ФОП Калашника В.О. арбітражного керуючого Віскунова О.В. до ТОВ "Агроленд-2010" щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, з підстав ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та на підставі ч.1,5 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ч. ч. 1,2, 3 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:
боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
2. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник уклав договір із заінтересованою особою;
боржник уклав договір дарування.
3. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника, у тому числі у разі загрози неплатоспроможності або надмірної заборгованості, до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, вчинені у цей період часу, є сумнівними, частиною першою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, вчинених ним протягом зазначеного в Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків, передбачених цією нормою.
Позиція щодо застосування норми права висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі № 910/7827/17.
Розглядаючи спори у порядку статті 42 КУзПБ, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема (але не виключно), щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною, значно нижчою від ринкової, для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети, або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилитися від розрахунків з контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц надано визначення угодам (правочинам) боржника, що вчинені боржником на шкоду кредиторам. Такі угоди поіменовано фраудаторними правочинами.
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах зокрема:
у банкрутстві (стаття 20 Закону про банкрутство), на теперішній час ст. 42 КУзПБ;
при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»).
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
З огляду на сферу регулювання КУзПБ загалом і за змістом зазначеної норми статті 42, вона є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Разом з тим, метою визнання недійсним правочину зі спеціальних підстав, визначених ст. 42 КУзПБ, є встановлення факту укладення правочину у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передував її порушенню) та обов'язкова наявність обставин, прямо визначених положеннями ст. 42 цього Кодексу.
Однак, як вбачається з наданих сторонами доказів, ОСОБА_1 земельна ділянка не відчужувалась, а була передана ним в оренду, тобто в платне користування ТОВ «Агроленд-2010», що свідчить про те, що ділянка з власності ОСОБА_1 не вибула, що підтверджується наданою Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, а тому суд приходить до висновку, що активи боржника не зменшились та підстав для визнання вказаного Договору передбачених ст. 42 КУзПБ немає. Також, ліквідатором не зазначено у свої заяві у разі визнання Договору недійсним, які наслідки визнання його недійсним повинен застосувати суд, оскільки інформація щодо включення спірної земельної ділянки до складу ліквідаційної маси відсутня.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Пунктом 6 частини 2 статті 114 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний виконувати функції з управління та розпорядження майном боржника.
Також, частиною 1 статті 61 КУзПБ, окрім іншого, передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Частиною 1 статті 59 КУзПБ передбачено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.
Тобто, нормами діючого Кодексу України з процедур банкрутства, передбачено, що саме до повноважень ліквідатора належить управління та розпорядження майном боржника, а також чітко визначено можливість виконання договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період його продажу у процедурі ліквідації, що не позбавляло можливості ліквідатора звернутись до відповідача ТОВ «Агроленд-2010» з відповідною заявою та отримувати дохід від спірного Договору в ліквідаційній процедурі.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається: б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
31.03.2020 прийнято Закон України №552-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов земель сільськогосподарського призначення», яким внесено зміни, зокрема, до Земельного кодексу України та викладено п. 15 Розділу «Перехідні положення» Земельного кодексу України викладено в іншій редакції.
При цьому, згідно п.1 ч. ІІ зазначеного Закону, він набирає чинності з 01 липня 2021 року.
З аналізу зазначених приписів діючого законодавства вбачається, що мораторій на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення сільськогосподарського виробництва діє до набрання чинності зазначеним вище Законом, тобто до 01.07.2021 року.
Оскільки, земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а на теперішній час діє пряма заборона на купівлю-продаж або відчуження іншим способом земельних ділянок з таким цільовим призначенням, тоді як формування ліквідаційної маси передбачає здійснення реалізації активів банкрута, включених до її складу з метою задоволення вимог кредиторів, відповідно до реєстру вимог кредиторів, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що до набрання чинності Законом України №552-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов земель сільськогосподарського призначення» (01.07.2021), вказана земельна ділянка виключена з обороту та на даний час, не може бути здійснено її продаж за для задоволення вимог кредиторів.
Щодо посилань ліквідатора на загальні норми визнання правочинів недійсними передбачені Цивільним кодексом України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
З огляду на положення ст.ст. 4, 53 Цивільного Кодексу України, Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Судом встановлено, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки б/н, укладений між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" (Орендар) -23.02.2012 повністю відповідає вимогам Розділу ІІ Цивільного кодексу України та вимогам ст.203 Цивільного Кодексу України, а відповідно правових підстав для визнання його недійсним на підставі ст.215 Цивільного Кодексу України у суду немає.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Щодо позовної давності, про застосування якої заявив відповідач- ТОВ «Агроленд-2010» та боржник ФОП Калашник В.О., суд зазначає таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Як роз'яснено, пп. 2.2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", яка є чинною, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Отже, у даному випадку за умов відсутності підстав для задоволення вимог позивача у зв'язку з необґрунтованістю заявленого позову та по причині недоведеності порушення його прав відповідачем, обставини пропуску строку позовної давності, та обставини наявності чи відсутності поважних причин його пропущення, судом не досліджуються.
Крім того, суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача - ФОП Калашника В.О. в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Віскунова О.В..
Також, відповідачем в судовому засіданні 09.06.2021 було зроблено заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки таку заяву було зроблено до закінчення судових дебатів, суд вважає за необхідне надати відповідачу п'ятиденний строк після ухвалення рішення суду для подання заяви про їх відшкодування у відповідності до ст. 129 ГПК України.
Керуючись 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 203, 215 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 2-5, 12, 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86,129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові ФОП Калашника Володимира Олександровича в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича відмовити повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на ФОП Калашника Володимира Олександровича в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач - ФОП Калашник Володимир Олександрович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича (03022, м. Київ, а/с 64);
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроленд-2010» (62360, Харківська область, Дергачівський район, смт Вільшани, вул. Казакевича, 50-А, код ЄДРПОУ 36613827);
Кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 20Б, код ЄДРПОУ 41617928);
Кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Алькор Інвест» (61057, м. Харків, пров. Мар'яненко, 4, оф. 19, код ЄДРПОУ 39306471);
Кредитор - ФОП Лісовець Денис Сергійович ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 );
Кредитор - ФОП Куйдіна Ірина Олександрівна ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2021.
Суддя С.А. Прохоров