01 червня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/767/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Ранецька Л.А.
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Блок Майстер Україна” (вул. Івана Франка, 20, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31104)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” (юридична адреса: с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823; поштова адреса: вул. Музейна, 5, м. Волочиськ, Хмельницька область, 31200
про стягнення 47430, 75 грн. пені, 8457, 22 грн. 3% річних, 8574, 86 грн. інфляційних втрат
За участі представника відповідача - Мирончик Ю. В., довіреність б/н від 01.11.2020р.
В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Ухвалою суду від 14.12.2020р. позовну заяву №б/н від 01.12.2020р. (вх. №892 від 09.12.2020р.) залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 13.01.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 09.02.2021р. Сторони належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи.
У судовому засіданні 09.02.2021р. оголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви на 26.02.2021р., для надання можливості відповідачу ознайомитися з відповіддю на відзив поданий позивачем 06.02.2021р., представники сторін про дату та час розгляду справи повідомлені під розписку.
Позивач подав клопотання б/н від 25.02.2021р. (вх. 1647 від 25.02.2021р.) про відкладення судового засідання, у зв'язку з перебуванням представника у службовому відрядженні, на підтвердження чого додав копію наказу №8-в про відрядження.
Ухвалою суду від 26.02.2021р. задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та оголошено протокольну перерву до 15.03.2021р., з повідомленням представника відповідача під розписку, а позивача - ухвалою суду, яка згідно відстежень на офіційному сайті “Укрпошта” отримана 12.03.2021р.
Ухвалою суду від 15.03.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, призначено судове засідання на 09.04.2021р. із врахуванням строків, передбачених ст. 195 Господарського процесуального кодексу України та п. 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України. Позивач про дату та час розгляду справи повідомлений під розписку та ухвалою суду, яка отримана 12.03.2021р., а відповідач - ухвалою суду, яка отримана 19.03.2021р.
У судовому засіданні 09.04.2021р. відкрито розгляд справи по суті та постановлено ухвалу про оголошення перерви на 23.04.2021р., а у судовому засіданні 23.04.2021р. постановлено ухвалу про оголошення перерви на 11.05.2021р., які занесено у протоколи судових засідань. Сторони повідомлені про дату та час розгляду справи.
У судовому засіданні 11.05.2021р. оголошено перерву на 21.05.2021р., у зв'язку з необхідністю витребування у позивача обґрунтованого розрахунку щодо суми боргу, враховуючи здійснені платежі відповідачем та не враховані позивачем на суму 23 000,00грн., яку занесено у протокол судового засідання. Представники сторін про дату та час розгляду справи повідомлені під розписку.
Директор ТОВ “Блок Майстер Україна” подав заяву б/н від 18.05.2021р. (вх. 4143 від 19.05.2021р.) про розгляд справи без участі позивача та його представника але не надав витребуваний судом розрахунок суми позову, а зазначив, що підтримує позовні вимоги в заявленій сумі.
У судовому засіданні 21.05.2021р., продовжено строк розгляду справи по суті та оголошено перерву на 01.06.2021р., для надання можливості позивачу надати обґрунтований розрахунок суми позову, яку занесено у протокол судового засідання. Відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений під розписку, а позивач - ухвалою суду отриманою ним 27.05.2021р.
Позивач, його представник, в процесі розгляду справи в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між сторонами укладено Договір №15/19 від 19.09.2019р. про виготовлення і відвантаження продукції, на виконання умов якого відповідачу було виготовлено та передано у власність продукцію на суму 2 092 115, 55 грн., які останній мав оплатити до 10.12.2019р. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості товару станом на 10.12.2019р. виконав частково на суму 1 317 560 грн., а станом на 16.08.2020р. сума боргу склала 264 555, 55грн., враховуючи проведену оплату, що стало підставою для звернення до суду. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.09.2020р. у справі №924/480/20 затверджено мирову угоду, відповідно до якої сторони погодили графік погашення суми заборгованості 264 555,55 грн. та відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1984,17 грн. до 16.12.2020р.
Оскільки, відповідач не сплатив вартість поставленої продукції у строки визначені Договором №15/19 від 19.09.2019р. та положеннями Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 47430, 75 грн. пені, 8457, 22 грн. 3% річних, 8574, 86 грн. інфляційних втрат за період з 11.12.2019р. по 16.09.2020р. Позивач зазначає, що мирова угода не містить положень про відсутність майнових претензій щодо неналежного виконання умов Договору взагалі, а розрахунок нарахованих штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору щодо оплати поставленої продукції проведено по дату затвердження мирової угоди - 16.09.2020р.
Відповідач, його представник, у відзиві на позовну заяву не заперечив щодо права позивача на стягнення заявлених сум, але заперечив щодо суми боргу, на яку проведено такі нарахування та просить суд врахувати розрахунок відповідача згідно якого вважає правомірним нарахування : пені-18782,94 грн., інфляційні нарахування - 255,00 грн. та 3% річних 2340,02 грн., а всього 21377,96 грн. , в якому суму боргу зменшено на суму заборгованості, визначену в мировій угоді (264 555, 55 грн.), оскільки позивач зобов'язався не мати жодних претензій до відповідача з приводу цієї заборгованості. Звертає увагу суду, що відповідачем виконана мирова угода відповідно до встановленого графіка платежів.
Відповідач у письмових поясненнях вказує на те, що затвердження мирової угоди у справі №921/480/20 призвело до зміни матеріально-правових відносин сторін, в тому числі і порядку сплати існуючого основного боргу за договором щодо погодження інших, ніж встановленого умовами договору, строків сплати такого боргу. Укладення мирової угоди фактично здійснено розстрочення сплати заборгованості за договором про виготовлення і відвантаження продукції №15/19 від 19.09.2019р. та встановлено інший порядок та строки розрахунків за договором. Тобто, за умовами угоди сторони за взаємною згодою змінили та визначили інші строки сплати основного боргу (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 25.10.2019р.у справі 920/115/18 та постановах Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №904/8731/17.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, суд встановив:
- між Старокостянтинівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (Замовник) укладено 19.09.2019р. Договір №15/19 про виготовлення і відвантаження продукції (Договір), згідно п.п.1.1, 2.3.2, 5.2 якого Виконавець зобов'язався виготовити та відвантажити Замовнику металоконструкції (продукцію) орієнтовною вагою 59,964 тони, вартістю 2 087 106,78 грн.,у т.ч. ПДВ- 20% ( 347851,16 грн.);
- оплата продукції Замовником здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на умовах: попередня оплата на закупку матеріалів для виготовлення елементів конструкцій в розмірі 1 782 728,50 грн. протягом 3-х днів з моменту підписання Договору але не пізніше 24.09.2019р. Доплата до 100% вартості партії продукції здійснюється Замовником протягом 3-х банківських днів з моменту одержання партії продукції (п. 6.1 Договору);
- за прострочення строків платежу за поставлену продукцію Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 10.4 Договору);
- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019р. але в будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по Договору (п.12.1 Договору).
На виконання умов Договору Старокостянтинівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна» виготовлено та передано у власність ТОВ «Агробізнес» металоконструкції на загальну суму 2 092 115,55 грн., що підтверджується видатковими накладними:№142 від 01.11.2019р. на суму 167 444,70грн.;№143 від 06.11.2019р. на суму 255 813,65 грн.; №147 від 13.11.2019р. на суму 371 473, 99 грн.;№152 від 19.11.2019р. на суму 165 050,05 грн.; №153 від 21.11.2019р. на суму 372 841,86 грн.;№155 від 22.11.2019р. на суму 166 487,54 грн.; №156 від 26.11.2019р. на суму 77 554,74 грн.;№161 від 29.11.2019р. на суму 365 748,41 грн.; №164 від 05.12.2019р. на суму 149 700,61 грн.
Відповідачем здійснено оплату вартості отриманої продукції, що підтверджується платіжними дорученнями: №ф1819 від 23.09.2019р. на суму 47 560,00 грн.; №ф1890 від 02.10.2019р. на суму 250 000,00 грн.; №ф1923 від 07.10.2019р. на суму 250 000,00 грн.; №ф1978 від 15.10.2019р. на суму 250 000,00 грн.; №ф2043 від 24.10.2019р. на суму 250 000,00 грн.; №ф2139 від 06.11.2019р. на суму 100 000 ,00 грн.; №ф2342від 05.12.2019р. на суму 120 000,00 грн.; №ф2373 від 10.12.2019р. на суму 50 000,00 грн.; №ф2405 від 17.12.2019р. на суму 50 000,00 грн.; №ф2443 від 23.12.2019р. на суму 50 000,00 грн.; №ф31 від 03.01.2020р. на суму 50 000,00 грн.; №ф72 від 11.01.2020р. на суму 50 000,00 грн.;№ф109 від 15.01.2020р. на суму 50 000,00 грн.; №ф130 від 20.01.2020р. на суму 50 000,00 грн.;№ф225 від 04.02.2020р. на суму 50 000,00 грн.; №ф281 від 12.02.2020р. на суму 50 000,00 грн.; №ф356 від 12.02.2020р. на суму 50 000,00 грн.; №ф659 від 20.05.2020р. на суму 50 000,00 грн.; №ф1535 від 08.09.2020р. на суму 10 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.09.2020р. затверджено мирову угоду у справі №924/480/20, укладену між позивачем та відповідачем, відповідно до якої відповідач сплачує заборгованість (264 555, 55 грн. з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) , зокрема,: 58638,89 грн. борг та судовий збір 1984,17 грн. до 30.09.2020р.; 68638,89 грн. - до 16.10.2020р.; 68638,89 грн. - до 16.11.2020р.; 68638,88 грн. - до 16.12.2020р.
На виконання мирової угоди відповідач здійснив платежі у відповідності до графіку: №ф1631 від 22.09.2020р. на суму 1 984,17 грн.; №ф1632 від 22.09.2020р. на суму 20 000,00 грн.; №ф1637 від 24.09.2020р. на суму 20 000,00 грн.; №ф1667 від 25.09.2020р. на суму 18 638,89 грн.; №ф1725 від 12.10.2020р. на суму 22 879,63 грн.; №ф1763 від 13.10.2020р. на суму 22 879,63 грн.; №ф1786 від 15.10.2020р. на суму 22 879,63 грн.; №ф1973 від 13.11.2020р. на суму 22 879,63 грн.; №ф2008 від 16.11.2021р. на суму 45 759,26 грн.; №ф2220 від 15.12.2020р. на суму 22 879,63 грн.; №ф2233 від 15.12.2020р. на суму 22 879,63 грн.; №ф2235 від 16.12.2020р. на суму 22 879,63 грн., всього на суму 264 555, 56 грн. боргу та 1984,17 грн. судовий збір.
Позивач, враховуючи порушення строків оплати за отриману продукцію до затвердження мирової угоди нарахував пеню,річні та інфляційні втрати та просить їх задовольнити.
Суд, на підставі ст.ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
При цьому, суд виходив із наступного:
- укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України), порядок виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України;
- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.
Щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві,зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .
Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.
Передбачений сторонами розмір відповідальності за порушення грошового зобов'язання у п. 10.4 Договору відповідає вищезазначеним нормам чинного законодавства.
Як підтверджується матеріалами справи, останнім днем виконання грошового зобов'язання є 10.12.2019р., враховуючи останню поставку 05.12.2019р. та обов'язок здійснити оплату протягом 3-х банківських днів з моменту одержання партії продукції.
Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати поставленої продукції, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період до затвердження мирової угоди (16.09.2020р.) - пеню в сумі 47 430,75 грн. (з 11.12.2019р. по 11.06.2020р.), - 3% річних в сумі 8 457,22 грн. (з 11.12.2019р. по 16.09.2020р.), та інфляційні нарахування в сумі 1 049,11 грн. (з 15.01.2020р. по 19.01.2020р.), в сумі 6202,97 грн. (з 10.03.2020р. по 19.05.2020р.) та в сумі 1322,78грн. (з 08.09.2020р. по 16.09.2020р.), в загальній сумі 8574,86 грн.
Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу пеню, інфляційні нарахування та 3% річних, встановив правомірність таких нарахувань на суми та періоди: 18 782,94 грн. пеня з 11.12.2019р. по 11.06.2020р., 2340,02 грн. 3% річних з 11.12.2019р. по 07.09.2020р. та 1666, 73 грн. інфляційних нарахувань з 11.12.2019р. по 07.09.2020р., які підлягають до задоволення.
У решті стягнення 28647,81 грн. пені, 6117,20 грн. 3% річних та 6908,13 грн. інфляційних нарахувань суд відмовляє, як надмірно заявлених, оскільки позивачем в розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 08.09.2020р. по 16.09.2020р. включено суму заборгованості 264 555,55 грн., яка затверджена мировою угодою, тоді як у мировій угоді укладеній між сторонами та затвердженій ухвалою суду від 16.09.2020р. у справі №924/480/20 є застереження , що у випадку належного виконання Мирової угоди позивач не матиме жодних майнових претензій до Боржника з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї Мирової Угоди. Умови мирової угоди відповідачем виконані згідно узгодженого графіку, що не заперечується позивачем.
Отже, після затвердження господарським судом мирової угоди, в якій сторони досягли згоди щодо фактичного розстрочення сплати відповідачем суми основного боргу за договором, відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних за умов належного виконання основного зобов'язання на змінених мировою угодою умовах (аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 04.12.2019р. у справі №904/3974/18, від 25.10.2019р. у справі №920/115/18, від 11.06.2019 у справі №904/8731/17).
А також, матеріалами справи підтверджено, що з урахуванням здійснених поставок та оплат станом на 11.12.2019р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 774 555,55 грн., а станом на 17.12.2019р. - 724 555,55 грн., тоді як позивач помилково нараховує пеню та річні (без врахування здійснених платежів) на суму боргу в розмірі 797 555,55 грн. за період з 11.12.2019р. по 16.12.2019р. та на суму боргу в розмірі 747 555,55 грн. за період з 17.12.2019р. по 22.12.2019р. (тобто різниця на нараховані позивачем суми боргу становить 23000 грн.), що потягло за собою надмірне нарахування заявлених до стягнення сум пені та річних.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими в частині стягнення 18 782,94 грн. пені, 2340,02 грн. 3% річних та 1666,73 грн. інфляційних втрат, які підлягають до задоволення, а в іншій частині заявлених нарахувань у позові відмовляється.
Судовий збір у розмірі 743 грн. 15 коп., згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст.73-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” (юридична адреса: с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823; поштова адреса: вул. Музейна, 5, м. Волочиськ, Хмельницька область, 31200, ідентифікаційний код 30915832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Блок Майстер Україна” (вул. Івана Франка, 20, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31104, ідентифікаційний код 36387055) - 18 782 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 94 коп. пені, 2340 (дві тисячі триста сорок) грн. 02 коп. 3% річних, 1666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 743(сімсот сорок три) грн.15 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Тернопільський місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 29 червня 2021 року
Суддя М.С. Стадник