"01" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1140/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Свічкар В.В.,
розглянувши справу №916/1140/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача: Національного університету "Одеська юридична академія" 65009, Одеська обл., місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 23; код ЄДРПОУ 20933314)
про стягнення 97694,76 грн.
Представники сторін:
від позивача - Пронюк В.Я.;
від відповідача - не з'явився.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Національного університету "Одеська юридична академія" (далі - відповідач, споживач) про стягнення 97694,76 грн., з яких 73175,21 грн. основного боргу, 5613,24 грн. пені, 5881,12 грн. 3% річних, 13025,19 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору постачання природного газу №4639/18-ТЕ(Т)-23 від 16.04.2018р. (далі - Договір).
Ухвалою від 05.05.2021р. прийнято позовну заяву (вх.№1179/21 від 26.04.2021р.) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1140/21, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін. Розгляд справи призначено на "02" червня 2021р., встановлено сторонам строки для реалізації процесуальних прав на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
28.05.2021р. до суду надійшло клопотання позивача (вх. №14426/21) про розгляд справи без участі представника.
02.06.2021р. розгляд справи відкладено на 01.07.2021р.
01.07.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на виконання умов Договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 289 124,80 грн.
Вказав, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем склала 73 175,21 грн.
Зазначив, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5613,24 грн., 3% річних у розмірі 5 881,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 025,19 грн. Надав детальний розрахунок суми заборгованості та штрафних санкцій.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку представника у судові засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
16.04.2018р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір постачання природного газу №4639/18-ТЕ(Т)-23, пунктом 1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві у квітні-травні 2018 року природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Пунктом 3.7. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці (п. 3.10. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 6.4. Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, шо грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
Підпункт 6 п. 7.2. Договору встановлює обов'язок споживача своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
На підставі п. п. 8.1., 8.2. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.04.2018р. до 31.05.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу” від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У квітні 2018р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 36,414 тис.м.куб., вартістю 215949,59 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2018р. (а.с. 21).
У травні 2018р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 12,339 тис.м.куб., вартістю 215949,59 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2018р. (а.с. 22).
08.05.2018р. на виконання умов Договору, як вбачається з наданої позивачем довідки по операціям (а.с. ), відповідачем було перераховано позивачу 215949,59 грн.
Як вказав позивач, відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати природного газу в повному обсязі та своєчасно не виконав, у зв'язку з чим, станом на момент подачі позовної заяви, за відповідачем рахується заборгованість за природний газ у розмірі 73175,21 грн.
Доказів оплати відповідачем суми заборгованості за природний газ у розмірі 73175,21 грн. матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За несвоєчасне виконання зобов'язань по Договору, з урахуванням суми та строку прострочення сплати боргу, позивачем нараховано відповідачеві пеню у розмірі 5613,24 грн., 3% річних у розмірі 5 881,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 025,19 грн.
Матеріали справи містять детальний розрахунок зазначених сум (а.с. 20).
Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки розміру пені та 3% річних, вважає їх правильними та обґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині - такими, що підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції, суд виявив арифметичну помилку, у зв'язку з чим, здійснив власний розрахунок інфляційного збільшення заборгованості.
Суд враховує, що за період з липня 2018р. по лютий 2021р. були встановлені наступні індекси інфляції:
січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень
2018 99,3100,0101,9101,7101,4100,8
2019101,0100,5100,9101,0100,799,599,499,7100,7100,7100,199,8
2020100,299,7100,8100,8100,3100,299,499,8100,5101,0101,3100,9
2021101,3101,0
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період заборгованостіІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
1234 (5-2)5 (2*3/100)
26.06.2018 - 28.02.202173175,21117,612 878,8486 054,05
Сукупний індекс інфляції був розрахований за формулою:
ІІс = (ІІ1 / 100) х (ІІ2 / 100) х (ІІ3 / 100) х ... (ІІZ / 100), де
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення;
ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення;
ІІ3 - індекс інфляції за третій місяць прострочення;
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції був виконаний шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.
У зв'язку з вищезазначеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 12878,84 грн.
Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 77, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 241 ГПК України, суд
1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720) до Національного університету "Одеська юридична академія" 65009, Одеська обл., місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 23; код ЄДРПОУ 20933314) про стягнення 97694,76 грн. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Національного університету "Одеська юридична академія" 65009, Одеська обл., місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 23; код ЄДРПОУ 20933314) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720) 73175,21 грн. основного боргу, 5613,24 грн. пені, 5881,12 грн. 3% річних, 12878,84 грн. інфляційних втрат, 2270,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 01 липня 2021р. Повний текст рішення складений та підписаний 01 липня 2021 р.
Суддя Р.В. Волков