24 червня 2021 року Справа № 915/355/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва, пр. Миру, 62-а, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Південь”, вул. Спаська, 75а/1, оф. 105, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41014051)
про стягнення коштів в сумі 551 498, 73 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Онищенко Л.В., довіреність №1318 від 14.04.2021 року;
від відповідача: Машков К.Є., адвокат, довіреність №10/02-2021 від 10.02.2021 року.
До господарського суду Миколаївської області звернувся Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Південь” індексацію вартості внеску КЕВ м. Миколаїв за договором № 15 від 05.102017 в розмірі 551 498, 73 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 22.04.2021 року.
В судовому засіданні 22.04.2021 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.05.2021 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено на 24.06.2021 року.
В судовому засіданні 24.06.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про спільний обробіток землі № 15 від 05.10.2017 року, а саме: зобов'язання щодо необхідності індексації вартості внесків за період 2018-2020 роки, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 15, 16, 202, 509, 525, 526, 530, 626, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 5912/21 від 20.04.2021 року) просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне:
- обов'язковою умовою, встановленою договором, є узгодження сторонами як факту індексації, так і конкретного розміру внесків на відповідний рік після індексації. Ціни внесків мають визначатися та узгоджуватись сторонами договору разом, а не однією із сторін договору на власний розсуд;
- договором не передбачено автоматичної індексації внесків, порядку її проведення;
- узгодження (індексація) ціни внесків має відбуватись шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору в письмовій формі;
- оскільки узгодження (індексація) ціни внесків за 2018, 2019, 2020 роки між сторонами не відбувалась в порядку, передбаченому договором, у відповідача відсутній обов'язок оплати запропонованих позивачем в листі сум в якості індексації внесків за 2018, 2019, 2020 роки;
- припущення позивача про можливість застосування до відносин спільної діяльності правових норм щодо індексації орендної плати за землю є хибним, оскільки вказані правовідносини мають зовсім різну правову природу та підходи до нормативно-правого регулювання;
- позивач не може чітко визначитись з механізмом проведення узгодження індексації: у листі № 4588 від 30.11.2020 позивач порахував, що індексований внесок за 2018-2020 роки становить 222 197, 56 грн., проте в позові просить стягнути 551 498, 73 грн.;
- ціна внесків сторін за договором узгоджується на кожний наступний сільськогосподарський рік і не може узгоджуватись за минулі роки, а саме за 2018, 2019 та 2020 роки, оскільки це не передбачено ані договором, ані чинним законодавством України.
Заперечення обґрунтовані приписами ст. 627 ЦК України та умовами договору.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
05.10.2017 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїв (Сторона - 1) та ТзОВ «Прогрес-Південь» (Сторона - 2) укладено договір № 15 про спільний обробіток землі (арк. 7-10)
До договору між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 21.11.2017 року та додаткову угоду № 2 від 19.11.2018 року (арк. 12, 13).
Договір та додаткові угоди підписано та скріплено печатками сторін.
Додатками до договору є Схема земельних ділянок та Акт обміру земель (арк. 10-11, 14-15).
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів визнання недійсним або розірвання договору № 15 про спільний обробіток землі.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору сторони, що є суб'єктами господарювання, з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети щодо отримання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності - для Сторони 1 та одержання прибутку - для Сторони 2 від здійснення ними господарської діяльності, домовилися про спільну діяльність та співробітництво без утворення юридичної особи, шляхом об'єднання своїх зусиль та вкладів для ведення спільної господарської діяльності з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.
Відповідно до п. 5.1 договору внесок Сторони 1 - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 360,00 (триста шістдесят цілих) га, згідно до Акту обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв'язки та складає 869 760, 00 грн.
Внесок Сторони 2 - грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв'язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.
Відповідно до розділу І Додаткової угоди № 2 до договору сторони погодили внести зміни до абзацу 1 пункту 5.1 «Внески та частки сторін» Договору та викласти в наступній редакції: «Внесок Сторони 1 - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 333,2217 га, згідно до Акту обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв'язки та складає 805 063, 63 грн.».
Відповідно до розділу ІІ Додаткової угоди № 2 ця додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та є обов'язковою до виконання протягом дії основного договору. Сторони домовились, що дія додаткової угоди в частині внесення змін в пункти 2.2 та 5.1 договору розповсюджується на правовідносини, що виникли між ними з 05.10.2017 р., в зв'язку з чим, сплачена стороною-2 в рахунок дострокового розподілу прибутку, грошова сума за період жовтень 2017 - жовтень 2018 року підлягає перерахуванню, а надмірно сплачені кошти зарахуванню в рахунок виконання стороною-2 взятих зобов'язань щодо дострокового розподілу прибутку на наступні місяці.
Відповідно до п. 7.1 договору розрахунковим періодом за даним договором є календарний рік.
Відповідно до п. 7.2 договору прибуток, що отримується сторонами від спільної обробки землі підлягає розподілу наступним чином: Сторона 2 перераховує Стороні 1 щомісячно в рівних долях грошові кошти, що дорівнюють вартості внеску Сторони 1, визначеному п. 5.1 Договору як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності. В такому разі, Сторона 2 самостійно на власний розсуд розпоряджається зібраним врожаєм, отриманим від результату діяльності.
Достроковий розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування Стороною 2 в строк до 15 числа кожного наступного календарного місяця грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони 1, зазначений в договорі. При цьому, прибуток вважатиметься розподіленим достроково лише в разі перерахування Стороною 2 грошових коштів Стороні 1 в розмірі 1/12 від вартості внеску Сторони 1, зазначеному в п. 5.1 договору, в строк до 15.11.2017.
Відповідно до п. 11.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту укладання.
Відповідно до п. 11.2 договору цей договір укладений строком на 7 років, тобто до 05.10.2024 року з обов'язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за цим договором на кожний наступний сільськогосподарський рік в продовж строку дії договору. Обов'язкове щорічне узгодження (індексація) ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 січня кожного року.
Відповідно до п. 11.5 договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється письмовою додатковою угодою до цього договору.
Позивачем КЕВ м. Миколаїв на підтвердження порядку та умов укладення договору, а також обізнаності відповідача з умовами договору згідно клопотання (вх. 7793/21 від 24.05.2021) подано наступні докази: 1) Методичні рекомендації щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України, затверджені заступником Міністра оборони України Павловським І. В. в 2016 році; 2) протокол оцінки конкурсних пропозицій від 16.09.2017; 3) протокол розкриття конкурсних пропозицій від 16.09.2017; 4) конкурсні пропозиції ТзОВ «Прогрес-Південь» (арк. 47-70).
Судом встановлено, що 30.11.2020 року позивачем направлено на адресу відповідача лист № 4588 від 30.11.2020, в якому позивач запропонував відповідачу протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання даного листа сплатити на розрахунковий рахунок Сторони 1, зазначений у договорах про спільний обробіток землі вартість індексованого внеску сторін, зокрема за Договором № 15 від 05.10.2017: за 2018 рік в сумі 110 293, 72 грн.; за 2019 рік - 78 896, 24 грн.; за 2020 рік - 33 007, 61 грн. (арк. 16-17).
До листа позивачем додано розрахунок, виконаний аудиторами Південного територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
У відповідь на лист відповідачем 21.12.2020 року направлено на адресу позивача лист вих. № 21/12-20 від 21.12.2020, в якому відповідач відмовив у проведенні оплати, зазначивши, що: 1) обов'язкове щорічне узгодження ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 січня кожного року; 2) обов'язковою умовою є узгодження сторонами як факту індексації, так і конкретного розміру внесків на відповідний рік після індексації; 3) договором не передбачено автоматичної індексації внесків, порядку її проведення; 4) узгодження (індексація) ціни внесків має відбуватись шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору в письмовій формі; 5) оскільки узгодження (індексація) ціни внесків за 2018, 2019, 2020 роки між сторонами не відбувалась в порядку, передбаченому договором, у відповідача відсутній обов'язок оплати запропонованих позивачем в листі сум в якості індексації внесків за 2018, 2019, 2020 роки; 6) ТзОВ «Прогрес-Південь» готовий узгоджувати індексацію ціни на 2021 рік та очікує на пропозиції щодо розміру ціни внесків (індексації), а також проект відповідної додаткової угоди до договору (арк. 18).
31.12.2020 року позивачем направлено на адресу відповідача лист № 88 від 31.12.2020, в якому позивач повідомив, що згідно даних Держкомстату України, які щомісячно публікуються на сайті газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» індекс інфляції за 2020 рік складв 104, 1 %. Таким чином, проіндексована вартість внеску станом на 01.01.2021 року за договором 15 від 05.10.2017 становить 838 071, 24 грн. Тобто, протягом 2021 року ТзОВ «Прогрес-Південь» належить сплатити 33 007, 61 грн., що становить 2 750, 63 грн. щомісячно. Позивач у листі просив повідомити у разі незгоди з наданим розрахунком (арк. 78).
Судом встановлено, що у 2021 році відповідачем здійснювались оплата внесків та індексації, що підтверджується банківськими виписками (арк. 80-128). Так, відповідно до банківських виписок в період з січня 2021 по травень 2021 ТзОВ «Прогрес-Південь» проведено оплату на загальну суму 360 106, 45 грн.
В свою чергу, відповідно до довідки КЕВ м. Миколаїв № 2426 від 04.06.2021 оплата ТзОВ «Прогрес-Південь» індексації внеску сторін за 2021 рік за договором 15 від 05.10.2017 проведена (сплачена) в розмірі 11 002, 52 грн. (арк. 79).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що проведені в 2021 році відповідачем ТзОВ «Прогрес-Південь» оплати не стосуються предмета позову у даній справі.
Позивач зазначає, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо необхідності індексації вартості внесків за період 2018-2020 роки і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Як вказано судом вище, доказів визнання недійсним або розірвання договору № 15 від 05.10.2017 року на день розгляду справи суду не подано. Отже, суд виходить з положень ст. 629 ЦК України про обов'язковість умов договору для сторін.
Умовами п. 11.2 договору сторони погодили обов'язкове щорічне узгодження (індексацію) ціни внесків сторін за цим договором на кожний наступний сільськогосподарський рік в продовж строку дії договору. Обов'язкове щорічне узгодження (індексація) ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 січня кожного року.
Отже, умовами договору сторони погодили здійснення індексації ціни внесків обома сторонами, тобто волевиявлення щодо направлення пропозицій може бути здійснено як однією, так і іншою стороною договору. При цьому, індексація ціни внесків є обов'язковою для обох сторін. При цьому, помилковими є посилання відповідача на те, що узгодження (індексація) ціни внесків має відбуватись шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору в письмовій формі, оскільки такої умови не передбачено в договорі, крім того, індексація ціни внесків не змінює погоджені сторонами самі умови договору.
Судом встановлено, що позивачем виконано індексацію ціни внесків за період 2018-2020 роки та направлено відповідачу лист для узгодження та проведення оплати коштів. Так, позивачем 30.11.2020 року направлено на адресу відповідача лист № 4588 від 30.11.2020, в якому позивач запропонував відповідачу сплатити вартість індексованого внеску сторін, зокрема за договором № 15 від 05.10.2017: за 2018 рік в сумі 110 293, 72 грн.; за 2019 рік - 78 896, 24 грн.; за 2020 рік - 33 007, 61 грн.
Отже, позивач просив відповідача сплатити індексацію ціни внесків за 2018-2020 в загальній сумі 222 197, 57 грн.
Судом встановлено, що при розрахунку індексації позивачем використано сукупний індекс інфляції за відповідний попередній рік помножений на вартість (ціну) внеску в розмірі 805 063, 63 грн., погоджену в п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2).
Відповідач правомірно зазначає, що умовами договору не передбачено автоматичної індексації ціни внесків, відтак, в силу умов п. 11.2 договору відповідач зобов'язаний був узгодити запропоновану позивачем індексацію або надати власні пропозиції. Матеріали даної господарської справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з власними пропозиціями щодо індексації ціни внесків у вказаному періоді, як і не містять доказів погодження індексації. Відповідач листом вих. № 21/12-20 від 21.12.2020 відмовив у погодженні індексації та проведенні оплати.
В свою чергу, судом встановлено, що звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача 551 498, 73 грн., а саме: індексація за 2018 рік становить 110 293, 72 грн.; індексація за 2019 рік становить 199 998, 71 грн.; індексація за 2020 рік становить 241 498, 73 грн.
Детальний розрахунок зазначено в позовній заяві (арк. 3).
Судом встановлено, що дана сума заявлена позивачем до стягнення, виходячи з розрахунку, виконаного аудиторами Південного територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
В свою чергу, судом встановлено, що вищевказаний розрахунок фактично виконано, виходячи з нарахування індексації на вже проіндексовану вартість (ціну) внеску в попередньому періоді, тобто нараховано інфляцію на інфляцію. При цьому, позивачем не наведено ані норми закону, ані умови договору, які б передбачали нарахування індексації на вже проіндексовану вартість (ціну) внеску. Відтак, є обґрунтованими заперечення відповідача в частині того, що позивач не може чітко визначитись з механізмом проведення узгодження індексації.
Крім того, в силу ст. 15, 16 ЦК України, ст. 2 ГПК України особа звертається до суду за захистом саме порушеного права або інтересу. В спірному випадку позивачем не дотримано передбаченої умовами п. 11.2 договору процедури узгодження індексації ціни внесків з контрагентом за 2018-2020 роки в розмірі 551 498, 73 грн., що свідчить про відсутність порушеного права позивача. Крім того, нарахування індексації на вартість проіндексованого внеску фактично свідчитиме про зміну вартості (ціни) внеску, який в п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2) погоджено сторонами у фіксованому розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача індексації ціни внесків за 2018-2020 в загальній сумі 222 197, 57 грн. (в тому числі за 2018 рік в сумі 110 293, 72 грн.; за 2019 рік - 78 896, 24 грн.; за 2020 рік - 33 007, 61 грн.), оскільки в цій частині позову доведено факт порушення відповідачем прав позивача за договором.
Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення вартості внеску, судом встановлено, що в листі № 4588 від 30.11.2020 позивачем обґрунтовано та арифметично правильно здійснено розрахунок індексації у відповідному році, виходячи з сукупного індексу інфляції за даними Держкомстату України за попередній рік, помноженого на вартість (ціну) внеску, передбаченого п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2).
Судом встановлено, що інфляційне збільшення вартості внеску за 2018-2020 роки становить 222 197, 57 грн. Детальний розрахунок здійснений судом наявний в матеріалах справи (арк. 131).
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості (індексації вартості внеску КЕВ м. Миколаїв) за договором № 15 про спільний обробіток землі від 05.10.2017 року на загальну суму 222 197, 57 грн. за період 2018-2020 роки, як і не спростовано позовних вимог в цій частині. Отже, позовна вимога про стягнення індексації вартості внеску КЕВ м. Миколаїв в розмірі 222 197, 57 грн. підлягає задоволенню.
В решті позову слід відмовити, у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 3 332, 96 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Судовий збір в розмірі 4 939, 52 грн. слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Південь”, вул. Спаська, 75а/1, оф. 105, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41014051) на користь позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва, пр. Миру, 62-а, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523):
- 222 197, 57 грн. (двісті двадцять дві тисячі сто дев'яносто сім грн. 57 коп.) - індексації вартості внеску КЕВ м. Миколаїв за договором № 15 від 05.10.2017 року;
- 3 332, 96 грн. (три тисячі триста тридцять дві грн. 96 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 02.07.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш