02 липня 2021 року Справа № 915/1036/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши матеріали заяви Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» про забезпечення позову (скарги на постанову про арешт коштів боржника) у справі
за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (54000, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; ідентифікаційний код 05410263)
до відповідача: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А; ідентифікаційний код 31319242)
про: стягнення грошових коштів,
орган, рішення якої оскаржується: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13),
30.06.2021 до Господарського суду Миколаївської області від Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» надійшла скарга № 2085/32 від 29.06.2021 на постанову про арешт коштів боржника від 16.06.2021р. у виконавчому провадженні № 65814697 (з додатками), в якій заявник просить суд:
- прийняти скаргу до розгляду;
- визнати постанову про арешт коштів боржника від 16.06.2021 у виконавчому провадженні № 65814697 неправомірною;
- зобов'язати начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення, шляхом скасування постанови про арешт коштів боржника від 16.06.2021 у виконавчому провадженні № 65814697.
Звертаючись до суду зі скаргою, Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» оскаржує постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. про арешт коштів боржника від 16.06.2021 у виконавчому провадженні № 65814697, з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2021 у справі № 915/1036/20 про стягнення з Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» пені в сумі 242792,89 грн, трьох відсотків річних в сумі 269300,07 грн, інфляційних збитків в сумі 873105,13 грн, а також 24420,91 грн судового збору.
Разом із поданням скарги 30.06.2021 Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звернулося до суду з заявою № 2086/32 від 29.06.2021 про забезпечення позову (скарги на постанову про арешт коштів боржника від 16.06.2021 у ВП № 65814697), в якій просить суд:
- прийняти до розгляду заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову та розглянути не пізніше двох днів з дня її надходження до суду;
- вжити заходи забезпечення позову (скарги) шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа по справі № 915/1036/20 (у виконавчому провадженні № 65814697 від 16.06.2021 р.).
Вказана заява в частині обґрунтування підставності забезпечення скарги ґрунтується на приписах п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
Ознайомившись з поданою заявою суд дійшов висновку щодо відмови у її прийнятті до розгляду по суті, виходячи з такого:
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Приписами ж ст.ст. 136, 137 ГПК України визначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.
Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які покликані гарантувати за його позовом реальне виконання рішення.
Так, за змістом ч. 1 ст. 136, п. 5 ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Водночас, відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.
Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
На переконання суду, відповідач, як скаржник, помилково ототожнює порядок оскарження рішень державного виконавця з підставами та процесуальним порядком забезпечення позову, який передбачений для ефективного захисту або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній у даній справі звертався.
Положення статей 136-140 ГПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 339-345 ГПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Вказане mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.03.2021 у справі 752/26606/18.
Додатково, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження).
При цьому, Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі 752/26606/18 наголосив, що вказані приписи постанови стосуються оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що як у Господарському процесуальному кодексі України, та і у Законі України «Про виконавче провадження» відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 136-137 ГПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.
Скаржником не зазначено норми процесуального права, керуючись якими, останній просить суд вчинити зупинення стягнення за наказом та не наведено належного обґрунтування для застосування таких заходів судом.
Крім того, приписи п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачають, що одним із заходів забезпечення позову є зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. У даному випадку, виконавчим документом є наказ господарського суду, виданий на виконання рішення суду, прийнятого за результатами розгляду господарської справи, що виключає безспірний порядок стягнення.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Таким чином, рішення суду є обов'язковим до виконання та нормами чинного законодавства України не врегульовано зупинення виконання рішення суду (стягнення за виконавчим документом), за винятком того випадку, коли питання про зупинення виконання рішення суду або зупинення його дії вирішується судом касаційної інстанції у відповідності до ч.4 ст. 294 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, приписами господарського процесуального закону не передбачено права місцевого господарського суду зупинити стягнення за виконавчим документом, виданим в межах справи, яка розглядається, у зв'язку із розглядом скарги на дії органу виконавчої служби.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для розгляду поданої заяви по суті, використовуючи інститут господарського процесуального права - забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136-140, 233, 234, 235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Обласному комунальному підприємству «Миколаївоблтеплоенерго» у прийнятті до розгляду по суті заяви № 2086/32 від 29.06.2021 про забезпечення позову (скарги на постанову про арешт коштів боржника від 16.06.2021 у ВП № 65814697) у справі № 915/1036/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Г. Смородінова