23 червня 2021 року Справа № 915/392/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача: Обласного комунального підприємства “МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 31319242)
про стягнення заборгованості,
за участі представників учасників справи:
від позивача: Піун С.П., згідно довіреності,
від відповідача: Іщенко Н.С., згідно довіреності,
29.03.2021 позивач звернувся до господарського суду з позовної заявою №39/5-2185-21 від 19.03.2021, якою просить суд стягнути з Обласного комунального підприємства “МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” борг за договором №6442/18-ТЕ-22 постачання природного газу у загальній сумі 106248608,49 грн, у тому числі: основний борг у сумі 83442115,40 грн, пеня у сумі 10483251,53 грн, 3% річних у сумі 5276118,97 грн, інфляційні втрати у сумі 7047122,59 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений природний газ своєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову погашена частково. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування пені, збитків від інфляції та 3% річних.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/392/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 26.04.2021, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
26.04.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24 травня 2021 року об 11:20 год.
24.05.2021 позивачем подано до господарського суду клопотання від 24.05.2021 №39/5-3803-21 про призначення справи до розгляду по суті.
24.05.2021 на адресу суду надійшло клопотання відповідача за вих. №1634/32 від 24.05.2021 про зменшення розміну стягуваної пені, відсотків річних та відстрочення виконання рішення.
Зокрема, відповідач просить суд зменшити розмір стягуваної пені до 104833,00 грн, зменшити 3% річних до 52762,00 грн, відстрочити виконання рішення до 24.05.2022.
В обґрунтування вказаних клопотань, відповідач посилається на те, що ОКП “МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО” знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності, стягнення пені у повному розмірі, який підлягає стягненню може призвести до негативних наслідків внаслідок зупинки діяльності підприємства боржника, що завдасть шкоди його споживачам, серед яких населення міста, бюджетні установи (заклади освіти, охорони здоров'я тощо) та інші.
Відповідач вказує й про те, що зазначені обставини свідчать також про неможливість на сьогоднішній день самостійного виконання у повному обсязі зобов'язань перед позивачем. Відстрочення надасть відповідачу можливість поступового виконання рішення та погашення заборгованості. Примусове ж його виконання призведе до накладання арешту на поточні рахунки ОКП “МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО”, що як наслідок, паралізує роботу підприємства та призведе до реальної загрози його банкрутства. Враховуючи соціальну значимість підприємства це може призвести також до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Миколаєва, бюджетних установ та інших споживачів.
24.05.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 23 червня 2021 року об 10:30 год.
31.05.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив за вих. №39/5-3971-21 від 31.05.2021.
Позивач у відповіді №39/5-3971-21 від 31.05.2021 на відзив просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, та заперечує проти зменшення пені й відстрочення виконання рішення суду посилаючись на те, що укладаючи з позивачем договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов'язання у разі прострочення виконання умов договору нести відповідальність у вигляді пені у розмірі, визначеному цим Договором. Не є підставами звільнення від відповідальності порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника потрібних коштів. Відповідач до матеріалів справи не надав жодних належних доказів, які б підтверджували неспроможність відповідача виконати взяті на себе зобов'язання. Відповідно до консолідованої фінансової звітності станом на кінець 2020 року чистий збиток НАК «Нафтогаз України» становить 19002 млн. грн, сукупний збиток становить 33199 млн. грн. На думку позивача несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Зменшення пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
До того ж, позивач вказує, що обставини, на які посилається відповідач не є тими виключними обставинами в розумінні ст.331 ГПК України для надання відстрочки виконання судового рішення, та відповідачем не надано доказів наявності виключних обставин (відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, наявність реальної загрози банкрутства), які є підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Під час розгляду справи представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 23.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
04.10.2018 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, як постачальником, та Обласним комунальним підприємством “МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО”, як споживачем, було укладено договір постачання природного газу №6442/18-ТЕ-22 (далі - Договір) (а.с.25-35), згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору (п.п.1.1. Договору).
За змістом Додаткової угоди №4 до договору постачання природного газу від 04.10.2018 №6442/18-ТЕ-22 від 26.11.2018 сторони погодили викласти розділи 1-12 цього Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018 до нього (а.с.39-48).
Пунктом 2.1 Договору, з урахуванням додаткових угод, зокрема додаткової угоди №10 від 29.03.2019 та додаткової угоди №12 від 19.04.2019 (а.с.54, 56), сторони визначили, що постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 50195,638 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 0,0; листопад 2018 - 8119,254; грудень 2018 - 11172,380; січень 2019 - 12392,174; лютий 2019 - 9550,830; березень 2019 - 7461,0; квітень 2019 - 745,649.
Ціна за 1000 куб.м газу становить 6235,51 грн, крім того ПДВ - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 7482,61 грн (п.4.2 Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018 до нього (а.с.39-48).).
У пункті 3.8 Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018 до нього (а.с.39-48), сторонами визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п.3.8.1. Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018 до нього (а.с.39-48), споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2. цього Договору.
Відповідно до п.5.1 Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018 до нього (а.с.39-48), оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п.7.2 Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018 до нього (а.с.39-48) у разі прострочення споживачем оплати згідно п.5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п.11.1 Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018 до нього (а.с.39-48), договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір та додаткові угоди до нього підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
На виконання умов Договору, позивач протягом листопада 2018 року - квітня 2019 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 368084439,97 грн, що підтверджується підписаними з обох сторін без жодних зауважень актами приймання-передачі природного газу (а.с.58-63), за який, у визначені Договором строки відповідач в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 83442115,40 грн.
У зв'язку з наявністю непогашеної заборгованості позивач був змушений звернутись до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача основної суми боргу та нарахованих на неї пені, 3% річних та інфляційних втрат.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору купівлі-продажу та поставки ст.ст.655, 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за спожитий по Договору у жовтні 2018 року - квітні 2019 року природний газ, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 83442115,40 грн.
Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу в розмірі 83442115,40 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 83442115,40 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Вказане право кредитора є імперативним, встановленим законодавством, тому не потребує підтвердження у договорі.
Позивач на підставі ч.2 ст.625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 5276118,97 грн - 3% річних нарахованих за період з 28.11.2017 по 25.11.2019 та 7047122,59 грн збитків від інфляції нарахованих за період з грудня 2018 року по січень 2021 року.
Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що розрахунки є арифметично правильними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
Пунктом 7.2 Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018 до нього (а.с.39-48) встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На підставі п.7.2 Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018 до нього (а.с.39-48) та, з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, позивачем на щомісячні зобов'язання відповідача нарахована пеня в загальній сумі 10483251,53 грн за період з 27.12.2018 по 01.01.2021.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично правильним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, відповідач у просить суд зменшити розмір стягуваної пені до 104833,00 грн, зменшити розмір процентів річних до 52762,00 та відстрочити виконання рішення до 24.05.2022.
Звертаючись з вказаними клопотаннями про зменшення розміру стягуваної пені, процентів річних та відстрочення виконання рішення суду, відповідач вказує, що несвоєчасність розрахунків має місце через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів.
Відповідач зазначає, що основною метою діяльності ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання”, теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів та здійсненої оплати наданих послуг, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.
Так, ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є основним джерелом теплопостачання в м.Миколаєві та обслуговує понад 85 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 324 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 40 медичних закладів, 58 шкільних закладів та 44 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.05.2021 становить 162,5 млн. грн, з них: бюджетних установ становить 3,9 млн. грн, госпрозрахункових організацій становить 7,3 млн. грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 151,3 млн. грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”. Єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даним судовим рішення є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенції на надання пільг, субсидій та компенсацій.
Згідно ст.ст.19, 20 Закону України “Про теплопостачання”, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, згідно з діючими тарифами. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та є регульованими. Згідно з чинним законодавством, уповноважений орган має встановлювати тарифи на економічно обґрунтованому рівні, з врахуванням планового прибутку на здійснення інвестицій. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Однак, діючі тарифи, встановлені НКРЕКП є збитковими (внаслідок невідповідності обсягів виробництва теплової енергії в затверджених тарифах фактичному виробництву), що і стало основною причиною незадовільного фінансового стану та виникнення різниці в тарифах, яка на сьогодні є ненарахованою та не погашеною, що призводить до накопичення кредиторської заборгованості перед основним постачальником енергоресурсів (НАК “Нафтогаз України”). Відсутність механізму її відшкодування на державному рівні ставить під загрозу функціонування підприємства, і разом з тим 1000 робочих місць для жителів міста та опалення більшої його частини.
Крім того, відповідачем постійно ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам. Так, безперервно здійснюється претензійно-позовна робота відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень. Зокрема, за десять місяців 2019 року відповідачем направлено 94959 претензій боржникам на загальну суму 394109996,27 грн, пред'явлено 426 позовів на суму 6893631,78 грн, направлено до відділів державної виконавчої служби 973 виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму 8498082,72 грн.
Проте, майже всі виконавчі документи, що направляються на примусове виконання, повертаються органами Державної виконавчої служби без виконання. Це тривалий час призводило до суттєвого обмеження можливості практичного виконання рішень про стягнення заборгованості за судовими рішеннями на користь ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”.
Згідно з “Порядком розподілу коштів, що надходять па поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, переважна більшість грошових коштів, що надійшли від споживачів, перераховуються відповідачем за спожитий природний газ на рахунок гарантованого постачальника природного газу ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, і в розпорядження відповідача не потрапляють. Коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства (в січні 2021 року - це 29.44% від населення, в лютому 2021 - 28,56%, в березні 2021 - 28,19%, в квітні 2021 - 29,27%), катастрофічно не вистачає для виконання в повному обсязі податкових зобов'язань, розрахунків за енергоносії, здійснення ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт.
Заборгованість підприємства з податків та зборів станом на 05.05.2021 становить 22,2 млн. грн. (ПДФО - 19,6 млн.грн, ПДВ (штрафи та пені) - 2,5 млн.грн, профвнески- 0,1 млн.грн.
Звіт про фінансові результати свідчить, що 2020 рік для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 131,6 млн.грн.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до рішень суду з ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” на користь АТ “НАК “Нафтогаз України” підлягає стягненню, крім заборгованості за даним рішенням, заборгованість в загальній сумі 178902622,88 грн, яких: за рішенням №915/459/19 від 01.07.2019 заборгованість в сумі 65178729,77 грн, за рішенням №915/2096/19 від 15.01.2020 заборгованість в сумі 109017224,32 грн, за рішенням №915/2097/19 від 16.03.2020 заборгованість в сумі 3684411,55 грн, за рішенням №915/2372/19 від 15.07.2020 заборгованість в сумі 1022257,24 грн,
Посилаючись на вказані обставини відповідач зазначає, що ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності, стягнення пені у повному розмірі, який підлягає стягненню може призвести до негативних наслідків внаслідок зупинки діяльності підприємства боржника, що завдасть шкоди його споживачам, серед яких населення міста, бюджетні установи (заклади освіти, охорони здоров'я тощо) та інші.
Відповідач вказує й про те, що зазначені обставини свідчать також про неможливість на сьогоднішній день самостійного виконання у повному обсязі зобов'язань перед позивачем. Відстрочення надасть відповідачу можливість поступового виконання рішення та погашення заборгованості. Примусове ж його виконання призведе до накладання арешту на поточні рахунки ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”, що як наслідок, паралізує роботу підприємства та призведе до реальної загрози його банкрутства. Враховуючи соціальну значимість підприємства це може призвести також до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Миколаєва, бюджетних установ та інших споживачів.
В разі виконання найближчим часом обов'язку перед позивачем ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” опиниться перед загрозою необхідності закриття підприємства та загрозою зриву опалювального сезону. Це найближчим часом може призвести до повного припинення діяльності підприємства, його банкрутства та, у зв'язку з цим, відсутності централізованого теплопостачання у більшості житлових будинків, лікарень, шкіл, інших закладів соціальної сфери, підприємств тощо.
У зв'язку з тим, що надходження коштів від споживачів за спожиті послуги теплопостачання в міжопалювальний період та на початку опалювального сезону значно менше ніж в опалювальний період, з метою недопущення посилення соціальної напруги через невиплату заробітної плати працівникам відповідача, припинення або обмеження безперебійного постачання теплової енергії споживачам, загрози зриву опалювального сезону, припинення господарської діяльності підприємства відповідач просить надати відстрочку виконання судового рішення до 24.05.2022.
Позивач у відповіді №39/5-3971-21 від 31.05.2021 на відзив просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважає доводи відповідача, викладені в його клопотанні безпідставними та необґрунтованими, та заперечує проти зменшення пені, процентів річних й відстрочення виконання рішення суду.
Оцінивши викладені відповідачем та позивачем обставини та дослідивши надані ними докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені та штрафу зменшувати їх розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Під час прийняття рішення по даній справі судом також досліджується ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Судом встановлено, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати спожитого газу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенцій на погашення різниці у тарифах на теплову енергію, які до цього часу не відповідають фактичній собівартості теплової енергії.
Судом при розгляді клопотання в частині зменшення пені враховано, що основний борг з оплати природного газу відповідачем погашено на 77%, натомість, позивачем не доведено суду, що понесення ним збитків сталося внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань саме за спірним договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов такого договору.
Що стосується виробничої діяльності відповідача, то основною метою діяльності ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.
Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію.
Відповідно до Інформації про заборгованість абонентів перед ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” станом на 01.05.2021 загальна сума заборгованості становить 162,5 млн.грн, з яких: заборгованість основного споживача теплової енергії населення - 151,3 млн.грн, бюджетні установи - 3,9 млн.грн та інші споживачі (госпрозрахункові організації) - 7,3 млн.грн.
Наданий відповідачем Звіт про фінансові результати за 2020 рік та копія Балансу (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2020 (а.с.108,109) свідчать, що 2020 рік для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 89,6 млн.грн, що свідчить про значну стійку збитковість підприємства.
Вказані обставини, на думку суду, підтверджують відсутність можливості відповідача своєчасно здійснювати розрахунки за спожитий природний газ та свідчать про значне погіршення фінансового стану підприємства та реальну загрозу його банкрутства.
При розгляді викладених у клопотанні відповідача обставин, судом взято до уваги, що АТ “НАК “Нафтогаз України” має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, однак, останнім не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан відповідача.
Згідно наданої відповідачем Довідки про заборгованість з податків та зборів, станом на 05.05.2021 ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” має непогашену заборгованість по зборах та обов'язкових платежах в загальній сумі 22,2 млн. грн (а.с.107). Заборгованість відповідача по заробітній платі станом на 31.12.2020 становить 4,67 млн. грн (а.с.109).
В підтвердження максимального вчинення залежних від нього дій на погашення заборгованості перед позивачем, відповідачем надані суду докази здійснення претензійно-позовної роботи відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень.
Так, за інформацією відповідача (а.с.98) за чотири місяці 2021 року ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” направлено 94959 претензій боржникам на загальну суму 394109996,27 грн, пред'явлено 426 позовів на суму 6893631,78 грн, направлено до відділів державної виконавчої служби 973 виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму 8498082,72 грн.
Вказані обставини, на думку суду свідчать про те, що відповідач не уникає свого зобов'язання перед позивачем, шукає шляхи та вживає заходи для погашення боргу, однак у зв'язку з несприятливою фінансовою ситуацією в економіці держави в цілому, підвищення тарифів та низьким рівнем платоспроможності населення, не може своєчасно здійснювати розрахунки за спожитий газ та негайно погасити заборгованість.
При цьому, згідно з Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, переважна більшість грошових коштів, що надійшли від споживачів, перераховуються відповідачем за спожитий природний газ на рахунок гарантованого постачальника природного газу ПАТ “НАК “Нафтогаз України“, і в розпорядження відповідача не потрапляють. В розпорядженні відповідача залишалось в січні 2021 року - 29,44% від населення, в лютому 2021 року - 28,56%; в березні 2021 року - 28,19%; в квітні 2021 - 29,97%), що за твердженням боржника не вистачає для виконання в повному обсязі податкових зобов'язань, розрахунків за енергоносії, здійснення ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт. Заборгованість підприємства з податків і зборів станом на 05.05.2021 становить 22,2 млн.грн. Збиток підприємства за 2020 рік становить 131,6 млн. грн.
Поступове збільшення розміру збитків підприємства свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що, враховуючи соціальну значимість останнього, може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Миколаєва, лікувальних закладів, шкіл, інших об'єктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів. В свою чергу, в умовах існуючої соціальної напруги та суттєвого погіршення платоспроможності населення, такі дії можуть призвести до соціального вибуху.
Оцінивши вказані обставини та проаналізувавши докази, надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції, врахувавши інтереси позивача, а саме те, що він забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, та як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, суд вважає, що соціальний статус відповідача, його матеріальний стан, вжиття ним заходів до стягнення заборгованості з безпосередніх споживачів теплової енергії, відсутність вини у несвоєчасному погашенні заборгованості перед позивачем, при цьому враховуючи те, що відповідач не ухиляється від виконання зобов'язання, а навпаки шукає всі можливі способи та вживає заходи для погашення основного боргу в повному обсязі, а також те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, тощо, надають суду достатньо підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
Нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 7047122,59 грн та 3% річних в сумі 5276118,97 грн та певної суми пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, з метою співвідношення інтересів сторін, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 90% до 1048325,15 грн, що суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1048325,15 грн пені.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суд вважає його передчасно поданим, оскільки ст.331 ГПК України передбачає надання розстрочки або відстрочки виконання рішення, яке вже набрало законної сили.
Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 794500,00 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 106248608,49 грн.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 794500,00 грн.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 185, 191, 233, 238, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Обласного комунального підприємства “МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО” (54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А; код ЄДРПОУ 31319242) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; код ЄДРПОУ 20077720):
- 83442115,40 грн - основного боргу;
- 5276118,97 грн - 3% річних;
- 7047122,59 грн - інфляційних витрат;
- 1048325,15 грн - пені;
- 794500,00 грн - судового збору.
3. В решті вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720),
відповідач: Обласне комунальне підприємство “МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 31319242).
Повний текст судового рішення складено і підписано суддею 02.07.2021.
Суддя В.О. Ржепецький