16 червня 2021 року Справа № 915/342/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Светолюкс-Электромонтаж”, вул. Потьомкінська, 131-В, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 30975988)
про стягнення коштів в сумі 1 312 084, 15 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Левченко О.В., довіреність №01/54-186 від 17.02.2021 року;
від відповідача: Гутиря М.М., адвокат.
До господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство “Миколаївобленерго” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Светолюкс-Электромонтаж” збитки в сумі 1 312 084, 15 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 22.04.2021 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.04.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 01.06.2021 року.
В судовому засіданні 01.06.2021 року судом оголошено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16.06.2021 року.
В підготовчому засіданні 16.06.2021 року відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України сторонами надано згоду на початок розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. В підготовчому засіданні 16.06.2021 року судом оголошено ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та початок розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 16.06.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення коштів. Підставою позову позивачем зазначено, що між ПАТ “Миколаївобленерго” (позивач, замовник) та ТзОВ “Светолюкс-Электромонтаж” (відповідач, підрядник) 28.04.2016 укладено два договори про закупівлю робіт № 11/т-55 та 11/т-56.
Позивач зазначає, що 12.02.2018 отримав вимогу Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області від 07.02.2018 № 15-14-05-14-14/497 про усунення порушень, що відображені в акті ревізії від 03.01.2018 № 15-14-11/1 виявлених за результатами проведеної планової виїзної ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Товариства за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, в тому числі, за договорами про закупівлю робіт від 28.04.2016 № 11/т-55 та № 11/т-56, укладеними між ПАТ “Миколаївобленерго” та ТзОВ “Светолюкс-Электромонтаж”.
В акті ревізії зазначено, що Держаудитслужбою проведено зустрічну звірку у ТзОВ “Светолюкс-Электромонтаж”, за результатами якої встановлено завищення вартості виконаних будівельних робіт за вищевказаними договорами на загальну суму 1 312 084, 15 грн.
Також позивач вказує, що П'ятим апеляційним адміністративним судом по справі № 814/627/18 прийнято постанову від 09.12.2020 в якій останнім встановлено обставини щодо завищення вартості будівельних робіт ТзОВ “Светолюкс-Электромонтаж” в сумі 1 312 084, 15 грн.
Позивач, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, зазначає, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу надмірно сплачені ним кошти в сумі 1 312 084, 15 грн. (з ПДВ).
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 256, 257, 267, 1212 ЦК України, ст. 10, 15 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансово контролю в Україні”.
У відповіді на відзив (вх. № 5477/21 від 13.04.2021 року) позивач зазначає, що в своєму відзиві відповідач заперечує щодо правових підстав позову, проте жодним чином не заперечує щодо наведених позивачем обставин та не посилається на відповідні докази та норми права.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
У відзиві на позовну заяву (вх. № 5188/21 від 07.04.2021 року) відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідач зазначає, що з позовної заяви не зрозуміло правову природу коштів, які позивач просить стягнути з відповідача, а саме: позивач зазначає, що це матеріальна шкода (збитки), безпідставно набуте майно та надмірно сплачені кошти одночасно - при цьому, це абсолютно різні правові підстави стягнення.
В запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 6005/21 від 21.04.2021 року) відповідач зазначає наступне.
Сторонами була досягнута домовленість щодо договірної ціни, яка є невід'ємним додатком до кожного з договорів, яка визначена з урахуванням локальних кошторисів розрахунків підрядника, погоджених з замовником; платежі замовник здійснив на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в і довідок про вартість виконаних робіт і витрат форми КБ-3.
Відповідач з посиланням на ст. 853 ЦК України зазначає, що перевірка усіх складових, які включені в акти приймання виконаних робіт і довідок про вартість виконаних робіт, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника.
Відповідач вказує, що до позовної заяви додані документи, що підтверджують, що відповідачем виконані роботи за договорами, а позивачем прийняті без зауважень та оплачені дані роботи, що підтверджується актами прийняття виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін, та платіжними дорученнями.
Відповідач, посилаючись на ст. 1212 ЦК України та постанову ВС від 25.03.2021 року по справі № 910/9213/19, зазначає, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Щодо посилання позивача на акт ревізії від 03.01.2018 №15-14-11/1 планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, як на підставу для стягнення збитків, то відповідач зазначає, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись судом як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Крім того, відповідач вважає, що зазначені позивачем причини пропущення позовної давності не унеможливлювали своєчасне подання позову, оскільки у позовній заяві позивач зазначає, що « ... намагався досудово врегулювати спір з відповідачем, про що 21.02.2018 за вих. № 01/26-1504 направив останньому претензію, в якій вимагало перерахувати на рахунок позивача коштів в сумі 1 312 084, 15 грн.», що свідчить про обізнаність позивача про порушення його права та можливість останнього звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Заперечення обґрунтовані приписами ст. 11, 256, 261, 509, 526, 627, 628, 632, 637, 638, 843, 853, 857, 882, 1212 ЦК України, ст. 175, 180 ГК України та практикою Верховного Суду.
Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 6006/21 від 21.04.2021), в якій відповідач просить суд застосувати позовну давність. Відповідач обраховує початок перебігу строку позовної давності з 01.01.2017, тобто з наступного дня після закінчення строку дії договорів. Відповідач зазначає, що позивач мав право звернутись до суду в межах трирічного строку позовної давності, тобто до 01.01.2020.
В письмових поясненнях (вх. № 7891/21 від 25.05.2021 року) позивач зазначає, що незгода з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних відносин не є підставою для відмови у позові (постанова ВС від 17.03.2020 по справі № 917/353/19).
Перебіг строку позовної давності для позивача почався 09.12.2020 - дата прийняття П'ятим апеляційним адміністративним судом рішення по справі № 814/627/18.
Крім того, П'ятий апеляційний адміністративний суд по справі № 814/627/18 прийняв постанову від 09.12.2020, в якій встановив обставини щодо завданих збитків в сумі 1 312 084, 15 грн., отже зазначені обставини не повинні доводитись позивачем під час вирішення цього спору.
В письмових поясненнях (вх. № 8233/21 від 31.05.2021) відповідач зазначив, що П'ятий апеляційний адміністративний суд не встановлював обставини щодо завданих саме збитків, а колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість висновків ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності AT «Миколаївобленерго» за період з 01.01.2016 по 30.08.2017 щодо порушень, які призвели до втрат на загальну суму 1 603 784, 81 грн. з ПДВ.
Відповідач зазначає, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідне наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
При цьому, відповідач вказує наступне:
- у діях відповідача відсутня протиправна поведінка, адже договори, усі зміни та доповнення до нього підписані сторонами без зауважень; належним чином виконані;
- наявність шкоди (збитків) - повернення грошових коштів, які були сплачені на підставі належного виконання договорів, не відносяться до складових збитків, що передбачені законодавством;
- відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками;
- відсутня вина відповідача.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Договір про закупівлю робіт № 11/т-55 від 28.04.2016.
28.04.2016 року між ПАТ «Миколаївобленерго» (замовник) та ТзОВ «Светолюкс-Электромонтаж» (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт № 11/т-55 (том 1, арк. 11-12), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з реконструкції лінії ПЛ-10кВ ф. Лівобережний з реконструкцією ПЛ-0,4кВ від КТП-40, КТП-240, КТП-84 (Будівельно-монтажні роботи), далі - об'єкт, відповідно до затвердженої кошторисної документації, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість у порядку і строки, визначені цим договором (п. 1.1 договору).
До договору сторонами складено додатки, які є невід'ємною частиною договору, а саме: «Договірна ціна», «Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1», «Підсумкова відомість ресурсів» (том 1, арк. 13-59).
Відповідно до п. 4.1 договору ціна договору становить 7 291 357, 18 грн., окрім цього 20 % ПДВ 1 458 271, 44 грн., а всього 8 749 628, 62 грн. з ПДВ, згідно договірної ціни, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2016 р.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Відповідно до п. 6.3.3 договору підрядник зобов'язаний виконати роботи, передбачені цим договором. У відповідності до державних будівельних норм, норм охорони праці, правил пожежної безпеки та інших нормативних документів України.
Відповідно до п. 9.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
Відповідно до п. 9.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує збитки іншій стороні в частині, не покритій штрафними санкціями, визначеними цим договором.
Відповідно до п. 9.5 договору у разі невиконання або неналежного (не в повному обсязі) виконання робіт по договору, підрядник повертає замовнику сплачену останнім попередню оплату або різницю вартості між фактично виконаними роботами та отриманим авансом (попередня оплата), а також сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені даним Договором.
Судом встановлено, що відповідачем ТзОВ «Светолюкс-Электромонтаж» на виконання умов договору № 11/т-55 від 28.04.2016 року виконано будівельні роботи на загальну суму 8 197 628, 62 грн., що підтверджується:
- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за вересень 2016 року від 30.09.2016 року на суму 3 432 724, 88 грн., складеної на підставі актів № 1 форми КБ-2в від 30.09.2016 року приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року на суму 412 358, 86 грн. з ПДВ; на суму 1 540 365, 56 грн. з ПДВ та на суму 654 650, 77 грн. з ПДВ, а також актів № 1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за вересень 2016 (додатково до актів виконаних будівельних робіт) на суму 148 310, 40 грн. з ПДВ, на суму 432 007, 98 грн. з ПДВ та на суму 245 031, 31 грн. з ПДВ (том 1, арк. 60-73);
- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за грудень 2016 року на суму 4 764 903, 74 грн., складеної на підставі актів № 2 форми КБ-2в від 22.12.2016 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року на суму 1 491 032, 42 грн. з ПДВ; на суму 46 801, 40 грн. з ПДВ; на суму 161 221, 75 грн. з ПДВ; на суму 936 691, 85 грн. з ПДВ та на суму 41 087, 51 грн. (з ПДВ), а також актів №1 та № 2 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2016 (додатково до актів виконаних будівельних робіт) на суму 773 805, 90 з ПДВ; на суму 443 286, 00 грн. з ПДВ; на суму 180 226, 73 грн. з ПДВ; на суму 451 950, 18 грн. з ПДВ та на суму 238 800 грн. з ПДВ (том 1, арк. 74-94).
Довідки та акти підписано та скріплено печатками сторін.
Позивачем ПАТ "Миколаївобленерго" на виконання умов договору про закупівлю робіт № 11/т-55 від 28.04.2016 повністю проведено оплату за виконані роботи на загальну суму 8 197 628, 62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4553 від 28.07.2016 на суму 5 000 000 грн., платіжним дорученням № 5421 від 08.09.2016 на суму 1 124 740, 03 грн. та платіжним дорученням № 7880 від 23.12.2016 на суму 2 072 888, 59 грн. (том 1, арк. 95-97).
Договір про закупівлю робіт № 11/т-56 від 28.04.2016.
28.04.2016 року між ПАТ «Миколаївобленерго» (замовник) та ТзОВ «Светолюкс-Электромонтаж» (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт № 11/т-56 (том 1, арк. 98-99), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з реконструкції лінії ПЛ-10кВ ф. Лівобережний з реконструкцією ПЛ-0,4кВ від КТП-255, ЗТП-133, ЗТП-128 (Будівельно-монтажні роботи), далі - об'єкт, відповідно до затвердженої кошторисної документації, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість у порядку і строки, визначені цим договором (п. 1.1 договору).
До договору сторонами складено додатки, які є невід'ємною частиною договору, а саме: «Договірна ціна», «Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1» (том 1, арк. 100-140).
Відповідно до п. 4.1 договору ціна договору становить 7 580 994, 98 грн., окрім цього 20 % ПДВ 1 516 199, 00 грн., а всього 9 097 193, 98 грн. з ПДВ, згідно договірної ціни, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2016 р.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Відповідно до п. 6.3.3 договору підрядник зобов'язаний виконати роботи, передбачені цим договором. У відповідності до державних будівельних норм, норм охорони праці, правил пожежної безпеки та інших нормативних документів України.
Відповідно до п. 9.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
Відповідно до п. 9.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує збитки іншій стороні в частині, не покритій штрафними санкціями, визначеними цим договором.
Відповідно до п. 9.5 договору у разі невиконання або неналежного (не в повному обсязі) виконання робіт по договору, підрядник повертає замовнику сплачену останнім попередню оплату або різницю вартості між фактично виконаними роботами та отриманим авансом (попередня оплата), а також сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені даним Договором.
Судом встановлено, що відповідачем ТзОВ «Светолюкс-Электромонтаж» на виконання умов договору № 11/т-56 від 28.04.2016 року виконано будівельні роботи на загальну суму 9 057 193, 98 грн., що підтверджується:
- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за вересень 2016 року від 30.09.2016 року на суму 1 557 480, 99 грн., складеної на підставі актів № 1 форми КБ-2в від 30.09.2016 року приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року на суму 1 125 403, 26 грн. з ПДВ та на суму 195 012, 55 грн. з ПДВ, а також актів №1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за вересень 2016 (додатково до актів виконаних будівельних робіт) на суму 215 411, 18 грн. з ПДВ та на суму 21 654, 00 грн. (том 1, арк. 141-150);
- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за грудень 2016 року на суму 7 499 712, 99 грн., складеної на підставі актів № 1 форми КБ-2в від 22.12.2016 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року на суму 2 324 083, 91 грн. (з ПДВ), на суму 42 908, 05 грн. з ПДВ, на суму 1 003 096, 42 грн. з ПДВ, на суму 42 908, 05 грн. з ПДВ, на суму 1 226 540, 64 грн. з ПДВ, на суму 78 962, 26 грн. з ПДВ, а також актів №1 та № 2 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2016 (додатково до актів виконаних будівельних робіт) на суму 1 040 178, 35 грн. з ПДВ, на суму 238 800, 00 грн. з ПДВ, на суму 573 287, 15 грн. з ПДВ, на суму 238 800 грн. з ПДВ, на суму 690 148, 16 грн. з ПДВ (том 1, арк. 151-174).
Довідки та акти підписано та скріплено печатками сторін.
Позивачем ПАТ "Миколаївобленерго" на виконання умов договору про закупівлю робіт № 11/т-56 від 28.04.2016 повністю проведено оплату за виконані роботи на загальну суму 9 057 193, 98 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3516 від 07.06.2016 на суму 5 03 617 154, 08 грн., платіжним дорученням № 7869 від 23.12.2016 на суму 815 000, 00 грн., платіжним дорученням № 117 від 17.01.2017 на суму 1 874 158, 19 грн., платіжним дорученням № 3358 від 27.05.2016 на суму 2 500 000, 00 грн. та платіжним дорученням № 5420 від 08.09.2016 на суму 250 881, 71 грн. (том 1, арк. 175-179).
Перевірка фінансово-господарської діяльності ПАТ «Миколаївобленерго».
Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, на виконання п. 2.2.3.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2017 року, проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Миколаївобленерго» за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, якою встановлено ряд порушень та недоліків, про що складено Акт ревізії від 03.01.2018 року № 15-14-11/1 (том 1, арк. 182-192).
З метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків з ПАТ "Миколаївобленерго" за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, фахівцями Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, в ході державного фінансового аудиту діяльності ПАТ "Миколаївобленерго" за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, проведено зустрічну звірку у ТзОВ "Светолюкс-Электромонтаж", за результатами якої встановлено завищення вартості виконаних будівельних робіт за договорами про закупівлю робіт від 28.04.2016 № 11/т-55 та № 11/т-56.
Результати зустрічної звірки у оформлені ТзОВ "Светолюкс-Электромонтаж" оформлені Довідкою від 01.12.2017 № 15-14-12/142-з, яка є додатком № 5 до Акту ревізії (том 1, арк. 193-208).
В акті ревізії встановлено, що внаслідок вказаних в акті порушень замовнику ПАТ «Миколаївобленерго» завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 1 312 084, 15 грн. з ПДВ.
Акти приймання виконаних будівельних робіт, складених за договорами від 28.04.2016 №11/т-55, №11/т-56, в яких завищено вартість будівельних робіт, підписані з боку замовника ПАТ «Миколаївобленерго» директором технічним Бережним В. І. (у вересні 2016 року) та директором з інвестиційної політики та перспективного розвитку Борисовим Д.О. (в грудні 2016 року), з боку підрядної організації ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» - директором Гомзяковим В.О.
07.02.2018 року Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області направлено на адресу ПАТ «Миколаївобленерго» вимогу № 15-14-05-14-14/497 про усунення порушень (том 1, арк. 180-181), оскільки за результатами ревізії виявлено ряд порушень, а саме:
1. В порушення вимог п. 5.3.1.4 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», п. 4.4.2.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва» та п. 1.1.4 ДСТУ Б Д.2.2-33:2012 «Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи» ПАТ «Миколаївобленерго» здійснено оплату завищеної вартості будівельних робіт на користь ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» на суму 139,15 тис. грн, чим товариству завдано збитків у відповідному розмірі.
2. В порушення вимог 6.2.7.4 ДСТУ Б Д 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» та роз'яснень Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 18.02.2013 «Щодо розміру добових у складі коштів на покриття витрат, пов'язаних з відрядженням працівників на будівництво об'єктів» ПАТ «Миколаївобленерго» здійснено оплату на користь ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» компенсації добових працівників будівельної організації у завищених розмірах в сумі 1 028,67 тис. грн, чим товариству завдано збитків на відповідну суму.
3. В порушення вимог п. 5.4.3 ДСТУ-Н Б Д.1.1-5:2013 «Настанова щодо визначення розміру коштів на титульні тимчасові будівлі та споруди і інші витрати у вартості будівництва», п.п. 7, 21 «Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, ПАТ «Миколаївобленерго» безпідставно відшкодовані на користь ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» витрати на перевезення працівників підрядної організації автомобільним транспортом на загальну суму 96,62 тис. грн, чим товариству завдано збитків на відповідну суму.
4. В порушення вимог п. 6.2.7.4 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» ПАТ «Миколаївобленерго» здійснено оплату на користь ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» компенсації витрат на перебазування будівельних організацій на суму 47,64 тис. грн, здійснення яких не підтверджено проведеною у Підрядника зустрічною звіркою, при динамічній договірній ціні, чим Товариству завдано збитків на відповідну суму.
21.02.2018 року позивач ПАТ «Миколаївобленерго» звернувся до відповідача ТзОВ «Светолюкс-Электромонтаж» з претензією № 01/24-1504, в якій позивач вимагав у строк до 02.03.2018 перерахувати кошти у сумі 1 312 084, 15 грн., оформити та надати документи, які підтвердять уточнену загальну вартість виконаних підрядних робіт (том 1, акр. 224-225). Факт надіслання претензії від 21.02.2018 року № 01/24-1504 підтверджується описом вкладення (том 1, акр. 226).
В той же час позивач АТ «Миколаївобленерго» звернулось із адміністративним позовом до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 07.02.2018 № 15-14-05-14-14/497 (том 1, арк. 209).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 року по справі № 814/627/18 у задоволенні адміністративного позову АТ "Миколаївобленерго" до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною і скасування вимоги про усунення порушень від 07.02.2018 р. № 15-14-05-14-14/497 відмовлено (том 1, арк. 210-211).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 року по справі № 814/627/18 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року скасовано. Прийнято по справі нову постанову, якою позовні вимоги АТ «Миколаївенерго» задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Південного офісу Держаудитслужби від 07 лютого 2018 року №15-14-05-14-14/497 «Про усунення порушень» (том 1, арк. 212-214).
Постановою Верховного Суду від 01.10.2020 року по справі № 814/627/18 постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 року у справі № 814/627/18 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до П'ятого апеляційного адміністративного суду (том 1, арк. 215-218).
Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зазначив, що вирішуючи цей спір суду необхідно дослідити питання формування ціни договорів підряду, чи відповідає обсяг виконаних робіт обсягу робіт, обумовлених сторонами в локальних кошторисах; чи мало місце зміна обсягу робіт чи їх вартості та чи вносилися відповідні зміни сторонами в договори підряду та кошториси у порядку та спосіб визначений Законом України «Про здійснення державних закупівель»; чи дотримані правила формування вартості будівництва за ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 та іншими галузевими стандартами.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 року по справі № 814/627/18 апеляційну скаргу АТ «Миколаївобленерго» задоволено частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 року скасовано. Ухвалено у справі постанову, якою відмовлено у задоволенні позову АТ «Миколаївобленерго» до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги (том 1, арк. 219-222).
Постанова набрала законної сили.
Судовою колегією, в тому числі на виконання вказівок Верховного Суду в постанові від 09.12.2020 року по справі № 814/627/18, встановлено наступні обставини:
"... в пунктах 1, 6 та 7 оскаржуваної вимоги від 07.02.2018р. №15-14-05-14-14/497 відповідач викладає аналогічні по суті порушення відносно різних підрядників, які полягають в тому, що в порушення вимог пункту 5.3.1.4 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», п.4.4.2.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва» та п.1.1.4 ДСТУ Б Д.2.2-33:2012 «Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи» (далі - ДСТУ Б Д.2.2-33:2012) позивач здійснив оплату завищеної вартості будівельних робіт на користь: ТОВ «Светолюкс-Електромонтаж» на суму 139,15 тис. грн., на користь ДП «Житомирська механізована колона», на користь ПрАТ «Київсільелектро» на суму 55,26 тис. грн., на користь ТОВ «Стройт-Бьюті» 88,68 тис. грн., чим товариству завдані збитки у відповідних розмірах.
За висновками акту ревізії ці порушення полягають у тому, що ДП «Житомирська механізована колона», ПрАТ «Київсільелектро» та ТОВ «Стройт-Бьюті» у кошторисах на виконання робіт подвійно врахували вартість транспортування будівельних матеріалів (стояків, траверсів, деталей кріплення та ін.) до місця встановлення електроопор. Так відповідач зауважує, що відповідно до п.1.1.4 ДСТУ Б Д.2.2-33:2012 норми збірника 33 передбачають повний комплекс основних, допоміжних та супутніх робіт, включаючи: переходи робітників і переміщення будівельних машин і механізмів від пікету до пікету; втрати матеріалів та конструкцій, передбачені нормами втрат; підтягування опор та конструкцій до місця їх установки; нумерацію опор, кріплення плакатів безпеки, попереджувальні написи; матеріали для захисту з врахуванням їх оборотності при улаштуванні переходів через перешкоди. Тоді, як підрядниками при включенні до актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) додатково застосовані додаткові РЕКН, чим порушено вимоги п.1.1.4 ДСТУ Б Д.2.2-33:2012 та п.4.4.2.2 Настанови щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва (ДСТУ-Н Б Д. 1.1- 2:2013), в якому обумовлено, що вивантаження на приоб'єктному складі та внутрішньобудівельне транспортування (як горизонтальне, так і вертикальне) будівельних матеріалів, виробів, конструкцій від приоб'єктного складу до місця встановлення, монтажу чи використання в діло враховано ресурсними елементними кошторисними нормами.
Так, при виконанні робіт з установлення залізобетонних опор підрядними організаціями ТОВ «Светолюкс-Електромонтаж», ДП «Житомирська механізована колона» ПрАТ «Київсільелектро» та ТОВ «Строй-Бьюти» застосовано РЕКНр ЕЗЗ-103-1 «Установлення залізобетонних одностоякових опор для ВЛ 0,38 кВ і 6-10 кВ (з траверсами)», ЕЗЗ-103-2 «Установлення залізобетонних одностоякових опор з одним підкосом для ВЛ 0,38 кВ і 6-10 кВ (з траверсами)/із гаками-скобами або гаками-кронштейнами», E33-103-4 «Установлення залізобетонних одностоякових опор для спільного підвішування проводів ВЛ 0,38 кВ і 6-10 кВ» зі збірника 33 «Лінії електропередачі» ДСТУ Б Д.2.2-33:2012 «Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи», в п. 1.1.4 якого зазначено, що норми збірника 33 передбачають повний комплекс основних, допоміжних та супутніх робіт, включаючи: переходи робітників і переміщення будівельних машин і механізмів від пікету до пікету; втрати матеріалів та конструкцій, передбачені нормами втрат; підтягування опор та конструкцій до місця їх установки; нумерацію опор, кріплення плакатів безпеки, попереджувальні написи; матеріали для захисту з врахуванням їх оборотності при улаштуванні переходів через перешкоди.
Пунктом 1.1.4 ДСТУ Б Д.2.2-33:2012 Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи «Лінії електропередачі» (Збірник 33) вказано, що норми зазначеного збірника передбачають повний комплекс основних, допоміжних, супутніх робіт (крім перелічених у п.1.1.8).
В пункті 1.1.8 ДСТУ БД.2.2-33:2012 Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи «Лінії електропередачі» (Збірник 33) перелічені не передбачені нормами роботи, витрати на які повинні враховуватись в главі 9 зведеного кошторисного розрахунку окремим розрахунком з оплатою їх за фактично виконані роботи, а саме: водовідлив; гідроізоляція фундаментів і додаткова гідроізоляція стояків залізобетонних опор в агресивному середовищі; транспортування конструкцій і матеріалів до траси по дорогах загального користування чи відомчих (в т. ч. співпадаючих з напрямком траси) і по трасі в умовах бездоріжжя: підвішування дротів і тросів ВЛ1150 кВ; переміщення машин і механізмів (крім механізованого знаряддя виробництва) від місця роботи на трасі до місця нічної стоянки.
Водночас, жодні із цих застережень технічної частини ДСТУ Б Д.2.2-33:2012, пов'язаних із ускладненими умовами будівництва, під час виконання робіт за договорами ПАТ «Миколаївобленерго» з ТОВ «Светолюкс-Електромонтаж», ДП «Житомирська механізована колона» ПрАТ «Київсільелектро» та ТОВ «Строй-Бьюти» не мали місця та не передбачені проектною документацією замовника та Технічною частиною тендерної документації ПАТ «Миколаївобленерго».
Так, відповідно до п.4.4.2.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва» вивантаження на приоб'єктному складі та внутрішньобудівельне транспортування (як горизонтальне, так і вертикальне) будівельних матеріалів, виробів, конструкцій від приоб'єктного складу до місця встановлення, монтажу чи використання в діло враховано ресурсними елементними кошторисними нормами за винятком випадків, застережених у технічних частинах збірників ресурсних елементних кошторисних норм.
При цьому, переліченими вище підрядними організаціями при включенні до актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) робіт з установлення залізобетонних опор додатково застосовано РЕКНр ЕЗЗ-120-5 «Розвезення по трасі залізобетонних стояків опор для ПЛ-0.38кВ», ЕЗЗ-120-6 «Розвезення по трасі залізобетонних стояків опор СК-105», ЕЗЗ-120-7 «Розвезення по трасі залізобетонних стояків опор для ПЛ 35 кВ», ЕЗЗ-120-10 «Розвезення по трасі матеріалів (траверси, деталі кріплення, штирі, ізолятори та ін.) для ПЛ 0,38», а тому AT «Миколаївобленерго» безпідставно сплачено завищену вартість будівельних робіт.
Так, згідно з нормами п.п. 1.17, 1.19 ДСТУ-Н Б Д.2.2-48: 2012 «Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи» опис робіт, передбачених нормами, містить короткий перелік складу основних процесів виконання робіт. В короткому переліку складу робіт дрібні, допоміжні та супровідні операції, як правило, не згадано, але нормами враховано; у РЕКН враховано вивантаження матеріалів, виробів та конструкцій на приоб'єктному складі, горизонтальне та вертикальне транспортування їх від приоб'єктного складу до місця встановлення, монтажу чи використання в діло (внутрішньобудівельний транспорт).
Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) з одиничними розцінками доводять, що кожна з розцінок ЕЗЗ-103-1 «Установлення залізобетонних одностоякових опор для ВЛ 0,38 кВ і 6-10 кВ (з траверсами)», ЕЗЗ-103-2 «Установлення залізобетонних одностоякових опор з одним підкосом для ВЛ 0,38 кВ і 6-10 кВ (з траверсами)/із гаками-скобами або гаками-кронштейнами», E33-103-4 «Установлення залізобетонних одностоякових опор для спільного підвішування проводів ВЛ 0,38 кВ і 6-10 кВ» зі збірника 33 «Лінії електропередачі» містить транспортну складову (автомобілі бортові тривалістю роботи від 0,56 до 1,1 машино-годин та крани на автомобільному ходу тривалістю роботи від 1,42 до 2,95 машино-годин в залежності від марки опори), вартість такої транспортної складової в кожній з розцінок в грошовому вимірі становить від 742грн. до 1629,50грн. на 1 опору залежно від марки, що складає понад 78% загальної вартості роботи за кожною з розцінок.
Крім того, проведеною під час ревізії зустрічною звіркою у ТОВ «Светолюкс-Електромонтаж» доведено, що останній не мав у власності чи на умовах оренди спеціальних автотранспортних засобів: фермовозів, балковозів, панелевозів, тягачів сідельних, навантаження на сідельно-зчіпний пристрій 14,5 т, напівпричепів загального призначення вантажопідйомність 11,4 т, які включені до складу ресурсів (машин і механізмів) РЕКНр ЕЗЗ-120-5 «Розвезення по трасі залізобетонних стояків опор для ПЛ-0.38кВ», ЕЗЗ-120-6 «Розвезення по трасі залізобетонних стояків опор СК-105», ЕЗЗ-120-7 «Розвезення по трасі залізобетонних стояків опор для ПЛ 35кВ». Зазначене підтверджується підписаним підрядником Реєстром будівельних машин і механізмів, включених до актів приймання будівельних робіт форми КБ-2 в за договорами підряду від 28.04.2016 № 11/т-55, № 11/т-56.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірними п.п. 1, 6 та 7 оскаржуваної вимоги від 07.02.2018р. №15-14-05-14-14/497.
Пунктом 3 оскаржуваної вимоги встановлено, що в порушення вимог п. 5.4.3 ДСТУ -Н Б Д.1.1-5:2013 «Настанова щодо визначення розміру коштів на титульні тимчасові будівлі та споруди і інші витрати у вартості будівництва», п.п. 7, 21 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. №668, АТ «Миколаївобленерго» безпідставно відшкодовані на користь ТОВ «Светолюкс-Електромонтаж» витрати на перевезення працівників підрядної організації автомобільним транспортом на загальну суму 96,62 тис. грн., чим завдано збитків на відповідну суму.
Договори від 28.04.2016р. №11/т-55, 11/т-56 на проведення робіт з реконструкції ПЛ-ІОкВ ф.Лівобережний між ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Светолюкс-Електромонтаж» укладені за результатами процедур відкритих торгів, проведених у відповідності до Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Згідно з Документацією конкурсних торгів на закупівлю Робіт з реконструкції лінії ПЛ-ІОкВ ф.Лівобережний з реконструкцією ПЛ-0,4кВ від КТП-40, КТП-240, КТП-84 та Робіт з реконструкції лінії ПЛ-ІОкВ ф.Лівобережний з реконструкцією ПЛ-0,4кВ від КТП-255, ЗТП-ІЗЗ, ЗТП-128, затвердженою рішенням комітету з конкурсних торгів ПАТ «Миколаївобленерго» від 16.02.2016, у Додатку №4 «Технічні вимоги» розділом II «Основні показники тендерної пропозиції, які встановлюються за наступними фізичними показниками» передбачено: «Проїзд робітників з постійного місця мешкання на об'єкт враховувати не більше 1 разу на місяць». Щоденні перевезення працівників автомобільним транспортом до місця виконання робіт тендерною документацією взагалі не передбачено.
Відповідно до пункту 5.4.3 ДСТУ -Н Б Д.1.1-5:2013 щодо визначення розміру коштів на титульні тимчасові будівлі та споруди і інші витрати у вартості будівництва, витрати на перевезення працівників будівельних організацій автомобільним транспортом враховується у випадках, коли місце розташування будівельної організації знаходиться на відстані більше 3 км від об'єкта будівництва, а міський або приміський транспорт відсутній або не забезпечує перевезення необхідної кількості працівників на будівництво в зазначений час.
Так, об'єкти, на яких здійснювались будівельні роботи, розташовані в межах міста Первомайськ Миколаївської області, який забезпечений міським транспортом, а тому АТ «Миколаївоблнерго» безпідставно відшкодовані ТОВ «Светолюкс-Електромонтаж» витрати на перевезення працівників підрядної організації автомобільним транспортом на загальну суму 96,62тис.грн.
Пунктом 4 оскаржуваної вимоги встановлено, що в порушення вимог п. 6.2.7.4 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» ПАТ «Миколаївобленерго» здійснено оплату на користь ТОВ «Светолюкс-Електромонтаж» компенсації витрат на перебазування будівельних організацій на суму 47,64 тис. грн., здійснення яких не підтверджено проведеною у підрядника зустрічною звіркою, при динамічній ціні, чим товариству завдано збитків на відповідну суму.
Зустрічною звіркою у ТОВ «Светолюкс-Електромонтаж» встановлено відсутність первинних документів щодо здійснення витрат з перебазування техніки і механізмів, а також змін майнового стану підрядника (виникнення зобов'язань, перерахування коштів тощо), пов'язаних із таким перебазуванням.
Згідно з положеннями п.22 Загальних умов №668 приблизна договірна ціна може уточнюватися в міру виконання робіт, здійснення витрат підрядника тощо.
Натомість, ТОВ «Светолюкс-Електромонтаж» внесено до актів виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) в складі інших супутніх витрати на перебазування будівельної організації, що не підтверджено первинними документами, а тому AT «Миколаївобленерго» безпідставно сплачено зазначені витрати, що свідчить про правомірність висновків органу державного фінансового контролю.
Враховуючи викладе, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість висновків ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ «Миколаївобленерго» за період з 01.01.2016р. по 30.08.2017р. щодо порушень, які призвели до втрат на загальну суму 1603784,81грн. з ПДВ, а тому вимога від 07.02.2018р. №15-14-05-14-14/497 «Про усунення порушень» є правомірною.
Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 року по справі № 814/627/18 в касаційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 8 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Виходячи зі змісту ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх нанесення винною особою.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила (п. 5.16 постанови ВП ВС від 18.06.2019 по справі № 920/85/18).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду від 18.02.2020 року по справі № 910/7984/16).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).
У зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується, і саме на неї покладається обов'язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання (постанова КГС ВС від 11.10.2018 по справі № 910/20767/17).
Акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг.
Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.
Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 року по справі № 910/7984/16.
Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов'язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована (п. 53-55 постанови КАС ВС від 01.10.2020 у справі № 814/627/18).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Як вказано вище, 28.04.2016 року між ПАТ «Миколаївобленерго» (замовник) та ТзОВ «Светолюкс-Электромонтаж» (підрядник) укладено два договори про закупівлю робіт № 11/т-55 та № 11/т-56. Відповідачем ТзОВ «Светолюкс-Электромонтаж» виконано роботи за договорами на загальну суму 17 254 822, 60 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт, складени на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт. Позивачем за виконані роботи проведено оплату на загальну суму 17 254 822, 60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.
За результатами проведеної Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Миколаївобленерго» за період з 01.01.2016 по 30.09.2017 встановлено ряд порушень та недоліків, про що складено Акт ревізії від 03.01.2018 року. В акті ревізії встановлено, що внаслідок порушень ПАТ «Миколаївобленерго» завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 1 312 084, 15 грн. з ПДВ.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 року по справі № 814/627/18 встановлено обґрунтованість висновків ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Миколаївобленерго» за період з 01.01.2016 по 30.09.2017 щодо порушень, які призвели до втрат на загальну суму 1 603 784, 81 грн. з ПДВ, а тому вимогу від 07.02.2018 № 15-14-05-4-14/497 "Про усунення порушень" є правомірною.
Так, як вбачається зі змісту постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 року по справі № 814/627/18 вказаним судом (в тому числі на виконання вказівок Верховного Суду у цій справі щодо формування ціни, щодо відповідності обсягу виконаних робіт, щодо дотримання правил формування вартості будівництва) встановлювались та перевірялись обставини, зокрема, як щодо вчинених ТзОВ «Светолюкс-Электромонтаж» порушень за договорами (включення до актів завищеної вартості будівельних робіт, включення до актів компенсації добових працівників будівельної організації у завищених розмірах, безпідставне включення витрат на перевезення працівників підрядної організації автомобільним транспортом, включення компенсації витрат на перебазування будівельних організацій, здійснення яких не підтверджено проведеною у підрядника зустрічною звіркою), так і щодо розміру збитків у сумі 1 312 084, 15 грн. з ПДВ.
В свою чергу, відповідачем на спростування вказаного порушення та розміру збитків не подано жодного доказу. Матеріалами даної господарської справи вищевказані обставини не спростовано.
Протиправна поведінка відповідача ТзОВ «Светолюкс-Электромонтаж» та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками у вигляді завдання збитків полягає у вчиненні порушень за договорами (включенні до актів приймання-виконання будівельних робіт, складених за договорами від 28.04.2016 № 11/т-55 та № 11/т-56, завищеної вартості будівельних робіт, а також витрат, здійснення яких не підтверджено документально) внаслідок чого настали наслідки у вигляді завдання збитків (шкоди), розмір яких в спірному випадку підтверджено судовим рішенням у справі № 814/627/18, яке набрало законної сили. Будь-яких доказів на спростування обставин вчинення вищевказаних порушень за договорами, як і будь-яких доказів на спростування розміру збитків у сумі 1 312 084, 15 грн. з ПДВ суду до матеріалів даної господарської справи відповідачем не подано. Крім того, не подано будь-яких доказів на спростування вини відповідача. Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено склад цивільного правопорушення у даній справі належними та допустимими доказами. Позов є обґрунтованим.
Посилання позивача на застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України є необґрунтованими, оскільки кошти, одержані відповідачем на підставі договору не можуть вважатися безпідставно набутим майном (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року по справі № 908/2711/18).
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (постанова Верховного Суду від 17.03.2020 року по справі № 917/353/19).
Суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц).
Тобто, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Верховного Суду від 17.03.2020 року по справі № 917/353/19).
Щодо застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами “довідалася” та “могла довідатися” у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова ВП ВС від 26.11.2019 по справі № 914/3224/16).
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п. 5.43, п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року по справі № 911/3680/17).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 28.11.2018 по справі № 504/2864/13-ц ).
В силу положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається «від дня», а «не від року», коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (постанова ВС від 02.08.2019 року по справі № 915/823/18).
Отже, виходячи з положень вищевказаного законодавства, строк позовної давності до позовної вимоги повинен обчислюватись з конкретно визначеної дати, з якої позивач АТ «Миколаївобленерго» дізналось про порушення його права.
В свою чергу саме на особу, яка заявляє про сплив строку позовної давності, покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт пропуску цього строку (докази, які підтверджують, що з конкретної дати позивач у справі дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав). В свою чергу, у випадку пропуску строку позовної давності - на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами у справі факт наявності поважних причин пропуску строку.
Позивач АТ «Миколаївобленерго» звернулось до суду із позовом 18.03.2021 року.
Суд дійшов висновку, що позивачу АТ «Миколаївобленерго» про факт заподіяння збитків (шкоди) та розміру стало відомо з дня отримання вимоги про усунення порушень від 07.02.2018 № 15-14-05-14-14/497 Управління південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, тобто 12.02.2018 року, що підтверджується вхідним штампом (том 1, арк. 180). Крім того, 21.02.2018 позивачем направлено відповідачу претензію про перерахування коштів та надання підтвердних документів вартості виконаних підрядних робіт за договорами (том 1, арк. 223).
Отже, строк позовної давності слід обчислювати саме з цієї дати 12.02.2018.
При цьому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для обчислення початку перебігу строку позовної давності з 01.01.2017 (наступний день після закінчення строку дії договорів), оскільки строк позовної давності обчислюється з дня, коли особі стало відомо саме про порушення її прав.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з наступними змінами Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на усій території України карантин.
В подальшому карантин продовжувався й триває на момент винесення судом рішення у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності не пропущено.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Судовий збір в розмірі 19 681, 26 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Светолюкс-Электромонтаж”, вул. Потьомкінська, 131-В, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 30975988) на користь позивача Акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393):
- 1 312 084, 15 грн. (один мільйон триста дванадцять тисяч вісімдесят чотири грн. 15 коп.) - суми збитків;
- 19 681, 26 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна грн. 26 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 30.06.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш