23.06.2021 р. cправа № 914/1264/21
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів
до відповідача Санаторію «Нафтуся Прикарпаття», с.Модричі, Дрогобицький район, Львівська область
про стягнення 650 809,47 грн.
За участю представників:
від прокуратури: Рогожнікова Н.Б. - прокурор;
від позивача: Жуган І.О. - представник (довіреність №1/111к від 01.09.2020);
від відповідача: Фартушок Н.Б. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1073673 від 04.05.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001405 від 13.03.2019).
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» про стягнення 650 809,47 грн заборгованості, з яких 568 942,68 грн основний борг, 24 972,52 грн пеня, 56 894,27 грн штраф.
Ухвалою від 14.05.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначити на 09.06.2021.
Ухвалою від 09.06.2021 суд постановив задовольнити клопотання представника відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву; продовжити Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» строк для подання відзиву на позовну заяву на 10 днів; відкласти розгляд клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху; відкласти підготовче засідання на 23.06.2021.
10.06.2021 до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву аналогічне тому, що надійшло 09.06.2021 на електронну адресу суду (вх.№13519/21) та було розглянуто судом у судовому засіданні 09.06.2021.
10.06.2021 представником відповідача подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву (I частина) (вх.№13738/21) з доказами надіслання 08.06.2021 вказаного відзиву на адресу всіх учасників справи. У поданому відзиві представник відповідача просить суд постановити ухвалу, в якій визначити строк для надання прокурором та позивачем відповідей на поставлені відповідачем питання. До відзиву представник відповідача долучив перелік питань для прокуратури та позивача в порядку частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
« 1) Чи проведено державну реєстрацію договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №106 (який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Р.І. та зареєстровано в реєстрі за №1258) (надалі по тексту - «Договір»)? Якщо так, то коли саме?;
3) чи станом на момент підписання Договору за орендодавцем за таким договором було зареєстровано право власності (чи будь-яке інше право) на майно, що визначено об'єктом оренди такого договору?;
4) чи наявні у позивача право розпоряджатися та необхідний обсяг: цивільної дієздатності для розпорядження майном, що визначене об'єктом оренди договору? Якщо так, то на підставі чого і коли виникли такі право та обсяг?;
5) на підставі чого та у зв'язку з чим 15.07.2020р. здійснено державну реєстрацію за позивачем права власності на майно, що визначене об'єктом оренди договору?;
6) що зумовило необхідність проведення 15.07.2020р. державної реєстрації права позивача на майно, що визначене об'єктом оренди договору?;
7) чи передавав (вручав, направляв, надсилав) прокурор позивачу лист №15/4-493вих21 від 28.04.2021р.? Якщо так, то коли і яким способом?
8) чи отримано позивачем лист прокурора №15/4-493вих21 від 28.04.2021р.? Якщо так, то коли і яким способом?
9) в яких розмірах (починаючи з дати підписання договору) визначено орендну плату за кожен місяць користуванням майном, що визначене об'єктом оренди договору? Відповідь на це питання оформити детальним розрахунком розміру орендної плати за кожен місяць строку оренди починаючи з дати підписання вищевказаного договору;
10) в яких розмірах та коли саме орендодавцем за договором зараховано здійснені починаючи з дати підписання договору відповідачем, як орендарем за договором, оплати? Відповідь на це питання надати детально по кожній здійсненій відповідачем оплаті, при цьому, у випадку, якщо отримані від відповідача грошові кошти зараховано на інші, аніж оплата орендної плати за договором цілі, надати обґрунтування такого зарахування із вказівкою цільове призначення відповідних оплат».
Також, 10.06.2021 представником відповідача подано до канцелярії суду клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№13740/21) з доказами надіслання 08.06.2021 вказаного клопотання всім учасникам справи.
15.06.2021 представником прокуратури подано до канцелярії суду заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№14005/21). Вказане заперечення отримано уповноваженими представниками позивача та відповідача 15.06.2021, що підтверджується їхніми підписами на першій сторінці вказаного заперечення.
15.06.2021 представником відповідача подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву (II частина) (вх.№14017/21). Вказаний відзив (II частина) отримано уповноваженими представниками прокуратури та позивача 15.06.2021, що підтверджується їхніми підписами на першій сторінці вказаного відзиву. У поданому відзиві представник відповідача просить суд призначити комплексну судову експертизу, на вирішення якої поставити питання: 1. Чи однакові за змістом поняття «поточний» та «наступний», якщо ні, то в чому їх відмінність? 2. Чи є відмінність в алгоритмах, правилах розрахунку, зазначених у пункті 13 Методики (в редакції, чинні на дату підписання договору) та в пункті 3.3. договору? Якщо так, то у чому та чи може призвести (якщо так, то чи призвела) така відмінність до різного обрахунку розміру орендної плати?
Також у відзиві (II частина) представник відповідача просить суд залишити без руху позовну заяву на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням прокурором обгрунтованого розрахунку сум, що стягуються.
15.06.2021 представником прокуратури подано до канцелярії суду відповідь відзив на позовну заяву (вх.№14006/21). Вказана відповідь на відзив отримана уповноваженими представниками прокуратури та позивача 15.06.2021, що підтверджується їхніми підписами на першій сторінці вказано відповіді на відзив.
Представник прокуратури в підготовче засідання 23.06.2021 з'явилася, в судовому засіданні заперечила проти клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, з підстав наведених у раніше поданому запереченні (вх.№14005/21 від 15.06.2021). Також, в судовому засіданні прокурор усно заперечила проти заявленого у відзиві на позовну заяву (II частина) клопотання представника відповідача про призначення у справі комплексної судової експертизи та клопотання про залишення позову без руху та клопотання про надання відповідей в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, просила відмовити у їх задоволенні.
Представник позивача в підготовче засідання 23.06.2021 з'явилася, в судовому засіданні подала заяву про приєднання доказів у справі (інформацію про стан надходження орендної плати за договором від 04.08.2011 №106 (2 арк. в 1-му прим.)), яка в подальшому була зареєстрована канцелярією суду за вх.№14625/21. Крім того, в судовому засіданні представник позивача усно заперечила проти поданого клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду; проти заявленого у відзиві на позовну заяву (II частина) клопотання представника відповідача про призначення у справі комплексної судової експертизи; проти заявленого у відзиві (ІІ частина) клопотання про залишення позову без руху; проти заявленого у відзиві (І частина) клопотання про надання відповідей в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, просила відмовити у їх задоволенні.
Представник відповідача в підготовче засідання 23.06.2021 з'явився, в судовому засіданні усно заявив, що не підтримує попередньо подане ним клопотання про залишення позову без руху (вх.№13608/21 від 09.06.2021). Крім того, в судовому засіданні представник відповідача підтримав раніше подане ним клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№13740/21 від 10.06.2021), клопотання заявлене ним у відзиві (II частина) на позовну заяву про призначення у справі комплексної судової експертизи, клопотання заявлене ним у відзиві (I частина) на позовну заяву про надання прокурором та позивачем відповідей на поставлені відповідачем питання.
Згідно пункту 10 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
У судовому засіданні 23.06.2021 представник відповідача зазначив, що не підтримує попередньо подане клопотання про залишення позову без руху (вх.№13608/21 від 09.06.2021).
З огляду на вказане, клопотання представника відповідача про залишення позову без руху (вх.№13608/21 від 09.06.2021), слід залишити без розгляду.
Розглянувши подане представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№13740/21 від 10.06.2021), заслухавши думку представника прокуратури (заперечила проти поданого клопотання) та представника позивача (заперечила проти поданого клопотання), дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.
Відповідач вважає, що дану позовну заяву слід залишити без розгляду на підставі пунктів 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання обґрунтоване тим, що прокурор у даній справі не довів нездійснення чи неналежне здійснення позивачем захисту інтересів держави як підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.
Також відповідач зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
На думку відповідача, відсутність коштів для сплати судового збору ще не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави та не є підставою для звернення із даним позовом до суду саме прокурором. Відповідач, просить суд звернути увагу на те, що доказів відсутності у позивача коштів для сплати судового збору матеріали позовної заяви не містять, як і не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивач не мав наміру здійснити судовий захист інтересів держави у разі появи відповідного фінансування. Відповідач звертає увагу на те, що з дня формування прокурором листа-повідомлення про подачу ним позову у цій справі (28.04.2021) до 14.05.2021 позивач особисто подав ряд позовів до Господарського суду Львівської області, а відтак, сплатив судовий збір за подання таких (справи №914/1037/21, №914/1223/21, №914/1313/21). Що на думку відповідача, вказує на наявність у позивача грошових коштів для сплати судового збору за подання позову у даній справі, та можливості звернутися з таким позовом особисто. На думку відповідача, наведене повністю спростовує посилання прокурора на бездіяльність позивача, як компетентного органу, яким, буцімто, не вживалися заходи щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах та водночас свідчить про безпідставність заявлення цього позову в інтересах позивача.
На думку відповідача, прокурором не дотримано обов'язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
У поданому клопотанні відповідач зазначає про те, що як вбачається з матеріалів позовної заяви, у листі №15/4-493вих21 від 28.04.2021 адресованого позивачу, прокурор зазначив, що ним буде подано до Господарського суду Львівської області позовну заяву в інтересах держави в особі позивача про стягнення з відповідача 650 809,47 грн за договором оренди №106 від 04.08.2011. Як стверджує відповідач, з долучених до позовної заяви доказів направлення (опис вкладення у цінний лист) копії позовної заяви вбачається, що вищевказаний лист прокурором було відправлено позивачу разом з позовною заявою. Вказаний лист прокурора підготовлений за 2 (два) дня до дати подачі позову до Господарського суду Львівської області. На думку відповідача, прокурором не було надану позивачу розумного строку на вжиття останнім заходів щодо вирішення спору по стягненню заборгованості в судовому порядку.
Також відповідач зазначає, що долучений до позовної заяви лист за своєю за своєю природою є інформаційним запитом. За своїм змістом такий лист не є повідомленням компетентного органу з констатацією факту виявлених порушень інтересів держави та необхідністю вжити відповідних заходів, а отже не може свідчити про дотримання прокуратурою порядку передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, прокурор зазначає, що підстави для представництва більш детально зазначено в позовній заяві, водночас, з твердженням відповідача, що орган уповноважений - позивач, все таки не позбавлений можливості здійснювати свої повноваження, і в матеріалах справи відсутні докази протилежного, не погоджується. Так, підставою для представництва інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській області шляхом подання вказаного позову є ненадходження коштів до бюджету спричиняє шкоду економічним інтересам держави, загрожує невиконанням загальнодержавних та місцевих програм, які фінансуються з бюджету, підриває основні принципи існуючого ладу. З урахуванням наведеного, несплата відповідачем орендної плати до державного бюджету за оренду державного майна, а також її сплата несвоєчасно та не в повному розмірі порушує економічні інтереси держави з огляду на структуру бюджетної системи України та негативно впливає на стан виконання бюджету, що ставить під загрозу економічну безпеку держави, робить неможливим належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.
Зокрема, у своїх запереченнях прокурор зазначає, що звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання сплати коштів до державного бюджету за оренду державного майна, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власника. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 Постанови). Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38). Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, (п. 40 Постанови). Більше того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Так, незважаючи на очевидний факт існування протягом тривалого часу порушення вимог чинного законодавства, а саме наявності заборгованості перед бюджетом у відповідача за неналежне виконання умов договору, позивачем крім надсилання відповідачу претензії 17.11.2020, не вжито жодних інших заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку, незважаючи на неодноразові звернення з цього приводу прокуратурою (12.03.2021, 31.03.2021, 19.04.2021), що зумовлено неналежним здійсненням повноважень, як органом державної влади. Як стверджує прокурор, зазначені вище обставини свідчать про самоусунення органу від реалізації функції захисту порушених державних інтересів, як наслідок наявність передбачених частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
Зокрема, у своїх запереченнях прокурор зазначає, що в даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб'єкта звернення до суду, оскільки згаданий суб'єкт владних повноважень хоча і має повноваження захистити інтереси держави, але не звернувся до суду з позовною заявою про захист порушених прав.
Щодо посилання відповідача на недотримання частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зазначає, що вказане також не заслуговує на увагу, оскільки прокурором попередньо, до звернення з позовом до суду 28.04.2021 надано повідомлення про звернення до суду, що може підтвердити позивач. А вже 11.05.2021 подано даний позов до суду.
Щодо посилання відповідача про наявність інших позовів, які подано позивачем до суду з дня повідомлення прокурором про звернення до суду, прокурор зазначає, що такі теж не заслуговують на увагу, а навпаки лише підтверджують факт бездіяльності у даній справі, що позивач не вживав заходів щодо стягнення заборгованості шляхом подачі позову.
Зокрема, у своїх запереченнях прокурор зазначає, що відповідачем помилково ототожнюється момент (строк) з якого необхідно рахувати «розумність строку» для надання можливості позивачу відреагувати на порушення. На думку прокурора, відповідач помилково такий рахує з 28.04.2021, в той же час, безпідставно не надає значення листам прокуратури від 12.03.2021, 31.03.2021, 19.04.2021, і зазначає їх інформаційними запитами, оскільки в кожному з них наголошувалось на вжиття дієвих заходів з приводу стягнення заборгованості до держбюджету, і попереджалось про вжиття прокуратурою таких, за їх відсутності.
Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, на думку суду, не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Законом України від 02.06.2016 р. № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016 р., до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України врегульовано Законом України «Про прокуратуру».
Згідно ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Однією з функцій, що покладаються на прокуратуру є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом України «Про прокуратуру».
Представництво прокуратурою інтересів держави в суді врегульовано ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Так, зокрема згідно ч.1 ст.23 вказаного закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до абзацу першого та другого частини третьої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно абзацу першого та другого частини четвертої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 06.02.2019 р. у справі № 927/246/18.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 р. у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19).
Слід зазначити, що є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Порушення принципу справедливого балансу може мати місце виключно у випадку коли обидві сторони у справі - відповідач та позивач відповідно до норм матеріального права мають однакові можливості скористатися підтримкою, що надається прокуратурою.
Враховуючи що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях самостійно не вживало заходів щодо стягнення заборгованості до держбюджету шляхом подачі позову, а прокурор після виявлених порушень повідомив позивача про намір звернення з відповідним позовом, суд визнає обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом у справі до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
Відповідач помилково вважає, що прокуратура зверталась до позивача з листом лише 28.04.2021, в той же час, безпідставно не надає значення листам прокуратури від 12.03.2021, 31.03.2021, 19.04.2021, і зазначає їх інформаційними запитами, оскільки в кожному з них наголошувалось на вжиття дієвих заходів з приводу стягнення заборгованості до держбюджету, і попереджалось про вжиття прокуратурою таких, за їх відсутності.
На думку суду прокурором дотримано встановлену ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» процедуру, що в силу положень ст. ст. 44, 53 ГПК України наділяє прокурора процесуальною дієздатністю, відтак підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
З питань представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді, суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у її постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.
Відкриваючи провадження у цій справі, суд встановив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України. На думку суду прокурором дотримано встановлену частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедуру, що в силу положень статей 44, 53 Господарського процесуального кодексу України наділяє прокурора процесуальною дієздатністю.
З огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає до задоволення.
Розглянувши клопотання представника відповідача, заявлене у відзиві (II частина) на позовну заяву про призначення у справі комплексної судової експертизи, заслухавши думку представника прокуратури (заперечила проти поданого клопотання) та представника позивача (заперечила проти поданого клопотання), дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Аналіз норм Господарського процесуального кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що судова експертиза є одним із видів доказів та може призначатися судом за його ініціативою у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.
Виходячи з повноважень, наданих суду Господарським процесуальним кодексом України, та принципу диспозитивності дослідження обставин справи, оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, незалежно від волевиявлення сторін.
Представник відповідача на розгляд експертизи поставив наступні запитання : 1. Чи однакові за змістом поняття «поточний» та «наступний», якщо ні, то в чому їх відмінність? 2. Чи є відмінність в алгоритмах, правилах розрахунку, зазначених у пункті 13 Методики (в редакції, чинні на дату підписання договору) та в пункті 3.3. договору? Якщо так, то у чому та чи може призвести (якщо так, то чи призвела) така відмінність до різного обрахунку розміру орендної плати?
На думку суду, в призмі положень пункту 1 частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, такі запитання поставлені відповідачем не потребують спеціальних знань та залучення експерта.
Крім того, відповідач на підставі положень частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України не позбавлений можливості подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про призначення експертизи.
Розглянувши клопотання представника відповідача, заявлене ним у відзиві (I частина) на позовну заяву про надання прокурором та позивачем відповідей на поставлені відповідачем питання, заслухавши думку представника прокуратури (заперечила щодо поданого клопотання) та представника позивача (заперечила щодо поданого клопотання), дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Згідно частини 5 статті 90 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання: 1) з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу; 2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; 3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.
Відповідно до частини 6 статті 90 Господарського процесуального кодексу України за наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, а наведені відповідачем запитання стосуються виключно обставин щодо здійснення державної реєстрації договору оренди та реєстрації права власності на майно, що визначене об'єктом оренди та, відповідно, не стосуються обставин щодо здійснення господарських операцій, спрямованих на виконання такого договору.
Оскільки поставлені запитання відповідачем для прокурора та позивача в порядку частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України не стосуються обставин, що мають значення для справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо надання прокурором та позивачем відповідей на поставлені відповідачем питання.
Щодо викладеного у відзиві (ІІ частина) клопотання про залишення позову без руху, суд зазначає наступне.
Представник відповідача просить суд залишити без руху позовну заяву на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням прокурором обгрунтованого розрахунку сум, що стягуються.
Водночас, суд не вважає, що в даному випадку необхідно застосувати це положення, оскільки це буде проявом формалізму. Крім того, зважаючи на перебування справи на стадії підготовчого провадження, прокурор та позивач на вимогу суду зобов'язані подати такий розрахунок, без застосування частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача викладеного у відзиві (ІІ частина) про залишення позову без руху.
У відповідності до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Керуючись статтями 7, 13, 90, 99, 182, 183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання відповідача про залишення позову без руху подане в судовому зкасіданні 09.06.2021 (вх.№13608/21) залишити без розгляду.
2. У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без руху, викладеного у відзиві (ІІ частина) (вх.№14017/21 від 15.06.2021)) відмовити.
3. У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.
4. У задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи відмовити.
5. У задоволенні клопотання відповідача про надання прокурором та позивачем відповідей на питання в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України відмовити.
6. Відкласти підготовче засідання на 14.07.21 о 14:50 год.
7. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 3, другий поверх.
8. У зв'язку з епідеміологічною ситуацією в Україні, явка представників учасників справи у судове засідання не визнається судом обов'язковою. При цьому учасники справи мають виконати вимоги суду щодо подання процесуальних документів.
9. Прокуратурі та позивачу - повністю виконати вимоги п.11. ухвали суду від 14.05.2021, надати розрахунок заборгованості в сумі 259 706,46 грн, яка вказана як сальдо станом на 11.02.2020 року.
10. Запропонувати учасникам справи:
- враховуючи критичну ситуацію, що склалась у зв'язку з відсутністю достатнього фінансування на відправку поштової кореспонденції, з метою своєчасного повідомлення учасників справи про день та час судового засідання, а також для отримання процесуальних документів, сторони можуть зареєструватись в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду) розміщеній на офіційному веб порталі Судової влади України за адресою: mail.gov.ua. Для цього потрібно подати заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі Судової влади України. Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після дати подання вказаної заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua. Крім того, подавати всі необхідні для розгляду справи документи до господарського суду можна через особистий кабінет, відкритий у системі “Електронний суд”;
- у разі звернення до суду з клопотаннями, заявами, вказувати номер телефону, а також адресу електронної пошти.
- звернути увагу учасників справи, що з урахуванням епідеміологічної ситуації в України, вони мають право подати до суду клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності по наявних у справі матеріалах.
10. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст ухвали
складено 29.06.2021
Суддя Ю.О. Сухович