вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/236/21
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця Чорного Дмитра Георгійовича
до приватного акціонерного товариства “Зернопродукт МХП” в особі філії приватного
акціонерного товариства “Зернопродукт МХП” “Перспектив”
про стягнення заборгованості,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився,
19 січня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Чорного Дмитра Георгійовича (далі - позивач) до приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» в особі філії приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» «Перспектив» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 387 777,21 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору підряду №07/09/2018 від 07.09.2018 року, згідно з якими позивач зобов'язувався виконати підрядні роботи, а відповідач зобов'язувався прийняти роботи та оплатити їх.
Відповідач роботи, виконані позивачем прийняв, проте оплатив частково.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 358 603,44 грн. основного боргу, 3 586,03 грн. штрафу, 11 789,70 грн. трьох процентів річних та 13 798,04 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Ухвалою суду від 25.01.2021 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 24 лютого 2021 року.
19 лютого 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відзив на позовну заяву, а 23 лютого 2021 року через канцелярію та електронну адресу суду подала клопотання про відкладення підготовчого засідання.
23 лютого 2021 року через канцелярію суду представник позивача подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою оплатою заборгованості, просила суд стягнути з відповідача 324 710,62 грн. основного боргу, 3 586,03 грн. штрафу, 11 789,70 грн. трьох процентів річних, 13 798,04 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції. Крім цього, представник позивача подала відповідь на відзив.
У судовому засіданні 24 лютого 2021 року підготовче засідання відкладено на 17 березня 2021 року, про що постановлено ухвалу суду.
12 березня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом, а також клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.
17 березня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання доказів суду.
17 березня 2021 року представник відповідача у засіданні проти задоволення клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача не заперечувала, а також просила відкласти підготовче засідання.
Представник позивача у засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Ухвалою суду від 17.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 21 квітня 2021 року.
08 квітня 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в задоволенні якого судом було відмовлено, про що постановлено ухвалу суду від 12.04.2021 року.
19 квітня 2021 року на електронну пошту Господарського суду Київської області, 20 квітня 2021 року на адресу суду та 21 квітня 2021 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які підлягали задоволенню судом.
21 квітня 2021 року через канцелярію суду представник відповідача подала клопотання про продовження строку для подання додаткових доказів та клопотання про відкладення підготовчого засідання.
21 квітня 2021 року в засіданні представник позивача проти задоволення вищевказаних клопотань заперечувала.
Представник відповідача у судовому засіданні просила продовжити строк для подання додаткових доказів.
Судом розглянуто клопотання представника відповідача про продовження строку для подання додаткових доказів та поновлено строк відповідачу для подання доказів.
Ухвалою суду від 21.04.2021 року підготовче засідання відкладено на 12 травня 2021 року, до наступного судового засідання відповідачу надано строк для подання доказів.
26 квітня 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в задоволенні якого судом було відмовлено, про що постановлено ухвалу суду від 28.04.2021 року.
07 травня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.
11 травня 2021 року через електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача, яке було задоволено судом.
12 травня 2021 року через канцелярію суду представник відповідача подала пояснення щодо обставин справи.
12 травня 2021 року в засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.
Представник позивача у засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Ухвалою суду від 12.05.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 16 червня 2021 року.
Ухвалою суду від 23.06.2021 року відкладено судове засідання на 30 червня 2021 року.
29 травня 2021 року через електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача, яке було задоволено судом.
30 червня 2021 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
07 вересня 2018 року між фізичною особою-підприємцем Чорним Дмитром Георгійовичем (далі - позивач) та приватним акціонерним товариством «Зернопродукт МХП» в особі філії приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» «Перспектив» (далі - відповідач) був укладений договір підряду №07/09/2018 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався виконати підрядні роботи, а відповідач зобов'язувався роботи прийняти та оплатити.
Згідно з п. 1.2 договору, невід'ємними частинами договору, які визначають зобов'язання сторін та регулюють його окремі положення є додаток №1 - Умови, застосовні до договорів, укладених між відповідачем та позивачем, в яких відповідач виступає платником за виконані позивачем зобов'язання і які обов'язкові до виконання сторонами договору. Дані Умови опубліковані у газеті «Урядовий кур'єр», розміщені на сторінці офіційного сайту відповідача https://www.mhp.com.ua/uk/partners/yurydychna-informatsiya та діють у відповідності до вказаних у них Положень (п. 1.2.1 договору). Додаток №2 - найменування робіт, граничний термін виконання робіт, строки та порядок оплати робіт, максимальну суму договору, строк дії договору, строк надання акту приймання-передачі робіт, відповідальність (п. 1.2.2 договору). Додаток №3 - договірна ціна з локальним кошторисом (та відомостями ресурсів) або сукупність договірних цін з локальними кошторисами (та відомостями ресурсів). Надалі по тексту відповідно договірна ціна та локальний кошторис (п. 1.2.3 договору). Додаток №4 - графік виконання робіт (п. 1.2.4 договору).
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що ним були виконані роботи в повному обсязі, на загальну суму 9 256 634,80 грн., проте відповідач роботи, виконані позивачем, оплатив частково, а саме в сумі 8 907 031,36 грн.
Оскільки відповідач повністю виконані позивачем роботи не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 358 603,44 грн. основного боргу, 3 586,03 грн. штрафу, 11 789,70 грн. трьох процентів річних та 13 798,04 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
23 лютого 2021 року через канцелярію суду представник позивача подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковою оплатою заборгованості, просила суд стягнути з відповідача 324 710,62 грн. основного боргу, 3 586,03 грн. штрафу, 11 789,70 грн. трьох процентів річних та 13 798,04 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 07 вересня 2018 року був укладений договір підряду №07/09/2018, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався виконати підрядні роботи, а відповідач зобов'язувався виконані роботи прийняти та оплатити.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 843 Цивільного кодексу України, ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість робіт, що є предметом цього договору вказується у додатку №2 до цього договору.
Пунктом 4 додатку №2 до договору встановлено, що загальна вартість робіт згідно умов договору не може перевищувати 8 000 000 грн. (вісім мільйонів грн.) в т.ч. ПДВ 1 333 333,33 грн.
Відповідно до п. 2.3 договору, фактична загальна вартість робіт за цим договором визначається сторонами на підставі підписаних актів виконаних робіт та не може перевищувати вартість робіт визначену договірною ціною додаток №3 до цього договору.
Пунктом 2.4 договору встановлено, що договірна ціна робіт відповідає рівню звичайних цін, відповідно до положень чинного законодавства. У вартість робіт згідно з даним договором, входить вартість матеріалів поставки позивача, обумовлених в технічному завданні та договірній ціні, а також доставка позивачем в зону монтажу матеріалів та конструкцій, які надає відповідач, з приоб'єктного складу відповідача, який знаходиться на території майданчика виконання робіт (надалі по тексту - майданчика) у разі домовленості сторін про використання матеріалів та конструкцій відповідача.
Згідно з п. 2.5.1 договору, вартість робіт по договору, в т.ч. матеріалів, необхідних для їх виконання, може бути змінена лише за згодою сторін, шляхом укладання додаткових угод до даного договору, у разі необхідності виконання додаткових робіт, які не були враховані при укладенні цього договору, в т.ч. у разі внесення змін в технічне завдання.
Відповідно до п. 2.9 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі акту передачі-приймання виконаних робіт, актів виконаних робіт (по формі договірної ціни або формі №КБ-2в з додатком підсумкової відомості ресурсів), розрахунків загальновиробничих та супутніх витрат, калькуляції на експлуатацію машин та механізмів, накладних на придбання матеріалів поставки позивача, форми №М-29 «цільове використання матеріалів поставки відповідача» або відповідного аналогу (у разі надання таких матеріалів позивачу від відповідача), довідок про вартість виконаних робіт, в т.ч. по формі №КБ-3, по кожному етапу робіт (надалі все разом по тексту - акти передачі-приймання виконаних робіт).
01 червня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору підряду №07/09/2018 від 07.09.2018 (далі - додаткова угода №1).
Згідно з п. 2 додаткової угоди №1, вартість робіт, згідно даної угоди, узгоджена сторонами в договірній ціні та локальному кошторисі (додаток №1) та складає - 1 200 000,00 грн. (один мільйон двісті тисяч грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ / без ПДВ. Відповідно пункт 4 додатку 2 договору викласти в наступній редакції: « 4. Загальна вартість робіт даного договору не перевищує 9 200 000,00 (дев'ять мільйонів двісті тисяч грн. 00 коп.) грн. в тому числі ПДВ».
Також між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2 до договору підряду №07/09/2018 від 07.09.2018 (далі - додаткова угода №2).
Відповідно до п. 2 додаткової угоди №2, вартість робіт, згідно даної угоди, узгоджена сторонами в договірній ціні та локальному кошторисі (додаток №1) та складає - 100 000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ. Відповідно пункт 4 додатку 2 договору викласти в наступній редакції: « 4. Загальна вартість робіт даного договору не перевищує 9 300 000,00 (дев'ять мільйонів триста тисяч грн. 00 коп.) грн. в тому числі ПДВ».
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Пунктом 2 додатку №2 до договору встановлено, що граничний термін виконання робіт протягом 30 (тридцять) календарних днів з моменту передачі позивачу проектної документації та підписання сторонами акту приймання-передачі будівельного майданчика для виконання робіт.
Згідно з п. 3 додаткової угоди №1 та №2, терміни (строки) виконання робіт - протягом 5 календарних днів з моменту передачі позивачу проектної документації та підписання сторонами акту приймання-передачі будівельного майданчика для виконання робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до п. 5.1 договору, позивач приступає до виконання робіт з моменту підписання даного договору, якщо інше не зазначено у графіку виконання робіт (додаток №4 до договору), а також зобов'язується виконати роботи у строки передбачені договором.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що передача виконаного обсягу робіт (їх частини) здійснюється з супровідними документами позивача. За результатами виконання робіт позивач протягом строку передбаченого додатком №1 до цього договору, подає відповідачу акт приймання - передачі виконаних робіт та виконавчу документацію (акти прихованих робіт, робочі креслення, протоколи вимірювань, протоколи ущільнення ґрунту (у разі виконання земляних робіт), протоколи якості з'єднувальних конструкцій та ін.), затверджену уповноваженим представником позивача. Акти, у разі приймання виконаних робіт відповідачем, повинні бути підписані останнім протягом строку передбаченого додатком №2 до цього договору.
Згідно з п. 5.5 договору, при виявленні недоліків в процесі здачі-приймання робіт сторонами складається акт з переліком виявлених недоліків та строків їх усунення, затверджений представниками відповідача та позивача. У разі виявлення недоліків (дефектів) у роботах при здачі-прийманні відповідач повідомляє позивача і запрошує його для складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо позивач не з'явиться без поважних причин протягом трьох робочих днів з моменту отримання повідомлення відповідача, то акт, складений без участі позивача, має юридичну силу (вважається таким, що узгоджений сторонами) і надсилається йому для виконання після складання. У разі ухилення позивачем від усунення виявлених недоліків чи порушення позивачем строків їх усунення, відповідач має право відсторонити позивача від виконання робіт за договором та розірвати договір в односторонньому порядку без здійснення оплати за роботи, в яких виявлені такі недоліки або прийняти рішення, про усунення недоліків (дефектів) власними силами або із залученням третіх осіб із відшкодуванням витрат та понесених збитків за рахунок позивача.
Судом встановлено, що позивач виконав роботи в повному обсязі, а відповідач їх прийняв, на загальну суму 9 265 635,40 грн., що підтверджується підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт:
- №1 за 10 жовтня 2018 року на суму 501 954,00 грн.;
- №2 за 17 жовтня 2018 року на суму 925 180,80 грн.;
- №3 за 24 жовтня 2018 року на суму 740 652,00 грн.;
- №4 за 01 листопада 2018 року на суму 443 818,80 грн.;
- №5 за 07 листопада 2018 року на суму 653 941,20 грн.;
- №6 за 14 листопада 2018 року на суму 602 758,80 грн.;
- №7 за 19 листопада 2018 року на суму 474 728,40 грн.;
- №8 за 28 листопада 2018 року на суму 827 338,80 грн.;
- №9 за 28 листопада 2018 року на суму 49 488,00 грн.;
- №10 за грудень 2018 року на суму 766 954,80 грн.;
- №11 за 13 грудня 2018 року на суму 71 958,00 грн.;
- №12 за 26 березня 2019 року на суму 886 887,70 грн.;
- №13 за 26 березня 2019 року на суму 64 799,90 грн.;
- №14 за 20 травня 2019 року на суму 126 890,40 грн.;
- №15 за 20 травня 2019 року на суму 253 783,20 грн.;
- №15/1 за 27 травня 2019 року на суму 211 485,60 грн.;
- №16 за 23 травня 2019 року на суму 200 911,20 грн.;
- №17 за 28 травня 2019 року на суму 15 600,00 грн.;
- №18 за 29 травня 2019 року на суму 211 485,60 грн.;
- №20 за 05 червня 2019 року на суму 158 612,40 грн.;
- №21 за 05 червня 2019 року на суму 34 576,60 грн.;
- №22 за 10 червня 2019 року на суму 249 921,87 грн.;
- №23 за 24 червня 2019 року на суму 59 503,20 грн.;
- №24 за 24 червня 2019 року на суму 344 048,40 грн.;
- №25 за 24 червня 2019 року на суму 201 748,80 грн.;
- №26 за 24 червня 2019 року на суму 23 784,00 грн.;
- №27 за 20 листопада 2019 року на суму 110 914,53 грн.;
- №28 за 20 листопада 2019 року на суму 51 908,40 грн., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, копії яких долучені до матеріалів справи.
Крім цього, до матеріалів справи долучені податкові накладні, на загальну суму 9 265 634,81 грн., а саме: №45 від 26.09.2018 року, на суму 2 144 175,84 грн., №46 від 24.10.2018 року, на суму 351 367,81 грн., №47 від 22.10.2018 року, на суму 351 367,81 грн., №48 від 24.10.2018 року, на суму 237 697,34 грн., №50 від 29.10.2018 року, на суму 58 561,30 грн., №53 від 05.11.2018 року, на суму 819 369,32 грн., №54 від 19.11.2018 року, на суму 470 043,34 грн., №55 від 21.11.2018 року, на суму 341 917,88 грн., №57 від 28.11.2018 року, на суму 278 219,84 грн., №58 від 19.12.2018 року, на суму 135 326,89 грн., №1 від 14.01.2019 року, на суму 458 853,64 грн., №2 від 16.01.2019 року, на суму 206 633,92 грн., №3 від 21.01.2019 року, на суму 22 554,48 грн., №10 від 04.02.2019 року, на суму 110 914,60 грн., №7 від 11.02.2019 року, на суму 3 759,08 грн., №11 від 26.03.2019 року, на суму 951 687,60 грн., №15 від 20.05.2019 року, на суму 124 954,28 грн., №20 від 23.05.2019 року, на суму 200 911,70 грн., №21 від 27.05.2019 року, на суму 236 451,00 грн., №22 від 28.05.2019 року, на суму 15 600,00 грн., №23 від 29.05.2019 року, на суму 184 590,00 грн., №24 від 05.06.2019 року, на суму 176 238,00 грн., №25 від 10.06.2019 року, на суму 132 177,00 грн., №29 від 24.06.2019 року, на суму 1 089 439,20 грн., №52 від 20.11.2019 року, на суму 110 914,54 грн., №53 від 20.11.2019 року, на суму 51 908,40 грн., а також квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 2.9 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі акту передачі-приймання виконаних робіт, актів виконаних робіт (по формі договірної ціни або формі №КБ-2в з додатком підсумкової відомості ресурсів), розрахунків загальновиробничих та супутніх витрат, калькуляції на експлуатацію машин та механізмів, накладних на придбання матеріалів поставки позивача, форми №М-29 «цільове використання матеріалів поставки відповідача» або відповідного аналогу (у разі надання таких матеріалів позивачу від відповідача), довідок про вартість виконаних робіт, в т.ч. по формі №КБ-3, по кожному етапу робіт (надалі все разом по тексту - акти передачі-приймання виконаних робіт).
Згідно з п. 3 додатку №2 до договору, відповідно до умов договору відповідач здійснює оплату робіт шляхом перерахування на поточний банківський рахунок позивача у наступному порядку:
- авансового платежу в розмірі 30% від вартості замовлених робіт протягом 5 банківських днів з дати підписання Договору (в т.ч. додатків до нього) та виставлення відповідного рахунку;
- платежу у розмірі 60% від вартості виконаних робіт не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт згідно умов договору;
- остаточного платежу в розмірі 10% від вартості виконаних робіт, не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами без зауважень акту приймання-передачі, але у будь-якому випад після досягнення змонтованим обладнанням показників потужності передбачених технічним завданням протягом 240 годин безперебійної роботи, про що сторонами складається відповідний двосторонній акт. Усі платежі здійснюються з урахування договору. Платіжним днем відповідача є вівторок.
Судом встановлено, що відповідач роботи, виконані позивачем, оплатив частково, а саме в сумі 8 940 924,38 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки взаємних розрахунків за період з 26.09.2018 року по 01.11.2020 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
19 лютого 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому проти боргу перед позивачем заперечувала, послалась на те, що позивач порушив умови договору та не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим, у відповідача не наступив обов'язок сплатити грошові кошти в сумі 358 603,24 грн.
Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Так, договір підряду за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого обумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У цих правовідносинах обов'язку підрядника виконати роботи кореспондує обов'язок замовника оплатити виконані роботи.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
У своєму відзиві представник відповідача послався на те, що позивач порушив умови договору та не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В обґрунтування вищевикладених у відзиві обставин, представник відповідача надав копію податкової консультації №1729/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 26.04.2021 року, з якої вбачається, що податкова накладна, складена за операцією з постачання послуг (виконання робіт), показники якої не відповідають даним первинних (бухгалтерських) документів, оформлених за такою операцією, зокрема, у якій обсяг постачання не відповідає вартості виконаних робіт, зазначеній у акті виконаних робіт (у разі, якщо оформлення таких актів є першою подією за операцією), є такою, що складена з порушенням норм Податкового кодексу України, а тому не може бути підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту (у тому числі якщо така податкова накладна зареєстрована в ЄРПН). Якщо протягом одного дня було оформлено кілька актів виконаних робіт (у разі, якщо оформлення таких актів є першою подією за операцією), постачальнику необхідно при складанні податкових накладних враховувати вимоги пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з яким податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.
Разом з тим, помилки, допущені у податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, можуть бути виправлені постачальником шляхом складання розрахунків коригування до таких податкових накладних, відповідно до статті 192 Податкового кодексу України. При цьому роз'яснення щодо порядку виправлення таких помилок можуть бути надані такому постачальнику (платнику податку) на підставі його відповідного звернення до контролюючого органу з детальним описом обставин здійснення відповідних господарських операцій. Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Податковим кодексом України.
Згідно з п. 5.2 додатку №1 до договору, сторони договору домовились та погодили, що відповідача безвідклично та безумовно уповноважено позивачем не здійснювати оплату за вже поставлений товар/надані послуги/виконані роботи, тут та надалі в розумінні Податкового кодексу України у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ, до отримання відповідачем податкової накладної (податкових накладних) з ПДВ, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо її складання та реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої позивачем особи, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних з даними, що відповідають фактично поставленому товару/наданим послугам/виконаним роботам. Відповідач здійснює оплату суми, що дорівнює податковому кредиту з ПДВ протягом 5-ти банківських днів з моменту виконання позивачем відповідних зобов'язань, передбачених Податковим кодексом України (надалі по тексту - "ПКУ") та цим пунктом договору, при умові виконання позивачем всіх обов'язків щодо передання усіх документів, передбачених договором. Зазначений пункт сторони застосовують незалежно від умов оплати, передбачених додатками до цього договору, і має перевагу перед будь-якими іншими умовами оплати товару/послуг/робіт.
Відповідно до п. 187.1 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати її покупцю. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
До матеріалів справи представником позивача долучено податкові накладні, на загальну суму 9 265 634,81 грн., а саме: №45 від 26.09.2018 року, на суму 2 144 175,84 грн., №46 від 24.10.2018 року, на суму 351 367,81 грн., №47 від 22.10.2018 року, на суму 351 367,81 грн., №48 від 24.10.2018 року, на суму 237 697,34 грн., №50 від 29.10.2018 року, на суму 58 561,30 грн., №53 від 05.11.2018 року, на суму 819 369,32 грн., №54 від 19.11.2018 року, на суму 470 043,34 грн., №55 від 21.11.2018 року, на суму 341 917,88 грн., №57 від 28.11.2018 року, на суму 278 219,84 грн., №58 від 19.12.2018 року, на суму 135 326,89 грн., №1 від 14.01.2019 року, на суму 458 853,64 грн., №2 від 16.01.2019 року, на суму 206 633,92 грн., №3 від 21.01.2019 року, на суму 22 554,48 грн., №10 від 04.02.2019 року, на суму 110 914,60 грн., №7 від 11.02.2019 року, на суму 3 759,08 грн., №11 від 26.03.2019 року, на суму 951 687,60 грн., №15 від 20.05.2019 року, на суму 124 954,28 грн., №20 від 23.05.2019 року, на суму 200 911,70 грн., №21 від 27.05.2019 року, на суму 236 451,00 грн., №22 від 28.05.2019 року, на суму 15 600,00 грн., №23 від 29.05.2019 року, на суму 184 590,00 грн., №24 від 05.06.2019 року, на суму 176 238,00 грн., №25 від 10.06.2019 року, на суму 132 177,00 грн., №29 від 24.06.2019 року, на суму 1 089 439,20 грн., №52 від 20.11.2019 року, на суму 110 914,54 грн., №53 від 20.11.2019 року, на суму 51 908,40 грн., а також квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім цього, представником позивача долучено до матеріалів справи лист від Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №13691/6/04-36-24-03-10 від 30.03.2021 року, з якого вбачається, що податковою службою з 01.09.2018 року до 30.03.2021 року до позивача штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які передбачені п. 1201 ст. 1201 Податкового кодексу України, не застосовувалось.
Зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, а обов'язок відповідача щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт не може ставитись у залежність від оформлення (неоформлення) податкових накладних позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідач документів, що підтверджували б оплату виконаних позивачем робіт, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 324 710,62 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача штраф у сумі 3 586,03 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 6.3 договору, у разі несвоєчасного здійснення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаного зобов'язання, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми. У разі прострочення належного виконання зобов'язання більше ніж на 10 (десять) календарних днів, відповідач сплачує штраф у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми.
Оскільки роботи були прийняті відповідачем 20 листопада 2019 року (дата останнього акту приймання виконаних будівельних робіт), обов'язок відповідача оплатити прийняті роботи, - до 30 листопада 2019 року включно. Відтак, судом встановлено прострочення виконання зобов'язання відповідачем більше, ніж на 10 календарних днів.
1% від вартості виконаних робіт (358 603,44 грн.) становить 3 586,03 грн., які підлягають стягненню.
Крім стягнення штрафу, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 11 789,70 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 13 798,04 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що відповідач прийняті на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт №25 за 24 червня 2019 року, на суму 171 996,51 грн., №26 за 24 червня 2019 року, на суму 23 784,00 грн., №27 за 20 листопада 2019 року, на суму 110 914,53 грн. та №28 за 20 листопада 2019 року, на суму 51 908,40 грн., не оплатив.
Оскільки, згідно з п. 3 додатка №2 до договору, відповідач здійснює оплату робіт шляхом перерахування на поточний банківський рахунок позивача у наступному порядку:
- авансового платежу в розмірі 30% від вартості замовлених робіт протягом 5 банківських днів з дати підписання Договору (в т.ч. додатків до нього) та виставлення відповідного рахунку;
- платежу у розмірі 60% від вартості виконаних робіт не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт згідно умов договору;
- остаточного платежу в розмірі 10% від вартості виконаних робіт, не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами без зауважень акту приймання-передачі, але у будь-якому випад після досягнення змонтованим обладнанням показників потужності передбачених технічним завданням протягом 240 годин безперебійної роботи, про що сторонами складається відповідний двосторонній акт. Усі платежі здійснюються з урахування договору. Платіжним днем відповідача є вівторок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Так, відповідач зобов'язаний був оплати акти приймання виконаних будівельних робіт наступним чином:
- №25 за 24 червня 2019 року на суму 171 996,51 грн., - до 09.07.2019 року включно (оскільки 5 банківських днів з дати підписання акту припадало на 02.07.2019 року, а перший платіжний день після настання строку оплати, - вівторок, припадало на 09.07.2019 року);
- №26 за 24 червня 2019 року на суму 23 784,00 грн., - до 09.07.2019 року включно (оскільки 5 банківських днів з дати підписання акту припадало на 02.07.2019 року, а перший платіжний день після настання строку оплати, - вівторок, припадало на 09.07.2019 року);
- №27 за 20 листопада 2019 року на суму 110 914,53 грн., - до 03.12.2019 року включно (оскільки 5 банківських днів з дати підписання акту припадало на 27.11.2019 року, а перший платіжний день після настання строку оплати, - вівторок, припадало на 03.12.2019 року);
- №28 за 20 листопада 2019 року на суму 51 908,40 грн., - до 03.12.2019 року включно (оскільки 5 банківських днів з дати підписання акту припадало на 27.11.2019 року, а перший платіжний день після настання строку оплати, - вівторок, припадало на 03.12.2019 року).
Три проценти річних за актом приймання виконаних будівельних робіт №25 за 24 червня 2019 року, враховуючи період заборгованості з:
10.07.2019 року до 06.01.2021 року, складає 547 днів, тому три проценти річних від суми 171 996,51 грн. становлять 7 718,64 грн.;
- за актом приймання виконаних будівельних робіт №26 за 24 червня 2019 року, враховуючи період заборгованості з:
10.07.2019 року до 06.01.2021 року, складає 547 днів, тому три проценти річних від суми 23 784,00 грн. становлять 1 067,35 грн.;
- за актом приймання виконаних будівельних робіт №27 за 20 листопада 2019 року, враховуючи період заборгованості з:
04.12.2019 року до 06.01.2021 року, складає 400 днів, тому три проценти річних від суми 110 914,53 грн. становлять 3 637,39 грн.;
- за актом приймання виконаних будівельних робіт №28 за 20 листопада 2019 року, враховуючи період заборгованості з:
04.12.2019 року до 06.01.2021 року, складає 400 днів, тому три проценти річних від суми 51 908,40 грн. становлять 1 702,31 грн.,
а разом 14 125,69 грн. (за розрахунком суду).
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки позивачем три проценти річних визначені в розмірі 11 789,70 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:
- за актом приймання виконаних будівельних робіт №25 за 24 червня 2019 року:
за період з 10.07.2019 року до 06.01.2021 року: у липні 2019 року - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), жовтні - 101,0% (УК №219 від 11.11.2020 року); листопад - 101,3% (УК №241 від 11.12.2020 року); грудень - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року) від суми 171 996,51 грн., складає 9 297,02 грн.;
- за актом приймання виконаних будівельних робіт №26 за 24 червня 2019 року:
за період з 10.07.2019 року до 06.01.2021 року: у липні 2019 року - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), жовтні - 101,0% (УК №219 від 11.11.2020 року); листопад - 101,3% (УК №241 від 11.12.2020 року); грудень - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року) від суми 23 784,00 грн., складає 1 285,61 грн.;
- за актом приймання виконаних будівельних робіт №27 за 20 листопада 2019 року:
за період з 04.12.2019 року до 06.01.2021 року: у грудні 2019 року - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), жовтні - 101,0% (УК №219 від 11.11.2020 року); листопад - 101,3% (УК №241 від 11.12.2020 року); грудень - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року) від суми 110 914,53 грн., складає 5 304,32 грн.;
- за актом приймання виконаних будівельних робіт №28 за 20 листопада 2019 року:
за період з 04.12.2019 року до 06.01.2021 року: у грудні 2019 року - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), жовтні - 101,0% (УК №219 від 11.11.2020 року); листопад - 101,3% (УК №241 від 11.12.2020 року); грудень - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року) від суми 51 908,40 грн., складає 2 482,44 грн.,
а разом 18 369,39 грн. (за розрахунком суду).
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 13 798,04 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну допомогу відбувається в наступній послідовності:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну допомогу, що підлягають розподілу (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України);
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір, - обґрунтованим (рішення в справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2020 року між фізичною особою - підприємцем Чорним Дмитром Георгійовичем (далі - клієнт) та адвокатським бюро "Коваленко та партнери" (далі - бюро) був укладений договір №0710/1 про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого клієнт доручав, а бюро взяло на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У якості доказів надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. адвокатом Коваленко Д.П. до матеріалів справи долучені: копія договору №0710/1 про надання правової (правничої) допомоги від 07.10.2020 року; копія рахунку на оплату №1112/1 від 11 грудня 2020 року, на суму 20 000,00 грн.; копія акту надання послуг №1/1101 від 11 січня 2021 року, на суму 20 000,00 грн.; копія платіжного доручення №1074 від 24.12.2020 року, на суму 10 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів" від 27.10.1993 року).
Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливо виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, не дотримано вимог стосовно співмірності із складністю виконаної роботи, її обсягом та часом, витраченим на їх виконання.
Судом встановлено, що відповідачем клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу заявлено не було, а розмір заявлених позивачем витрат є розумним та виправданим, враховуючи обставини цієї справи, її складність, обсяг наданої адвокатом позивачу правової допомоги.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, ст. 124 Конституції України, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1, ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", п. 187.1, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 2 ст. 549, ч. ч. 1, 2 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 837, ч. ч. 1, 3 ст. 843, ч. 1 ст. 846, ч. 1 ст. 875, ч. ч. 1, 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 79, ст. 86, ст. 123, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 126, ч. 5, ч. 8, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов фізичної особи-підприємця Чорного Дмитра Георгійовича до приватного акціонерного товариства “Зернопродукт МХП” в особі філії приватного акціонерного товариства “Зернопродукт МХП” “Перспектив” про стягнення заборгованості.
Стягнути з приватного акціонерного товариства “Зернопродукт МХП” в особі філії приватного акціонерного товариства “Зернопродукт МХП” “Перспектив” (08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Елеваторна, будинок 1, ідентифікаційний код 32547211) на користь фізичної особи-підприємця Чорного Дмитра Георгійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 324 710,62 грн. (триста двадцять чотири тисячі сімсот десять грн. 62 коп.) основного боргу; 3 586,03 грн. (три тисячі п'ятсот вісімдесят шість грн. 03 коп.) штрафу; 11 789,70 грн. (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять грн. 70 коп.) трьох процентів річних; 13 798,04 грн. (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто вісім грн. 04 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу; 5 308,27 грн. (п'ять тисяч триста вісім грн. 27 коп.) витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 02.07.2021 року.
Суддя С. Грабець