ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2021Справа № 910/4611/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ"
про стягнення суми на відшкодування збитків у розмірі 277 000,00 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 17.06.2021,
У березні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" про стягнення суми на відшкодування збитків у розмірі 277 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені в банкоматах № ЧкОП-09/61 від 01.09.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 вищевказана позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4611/21, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 28.04.2021.
У судовому засіданні 28.04.2021 було оголошено перерву до 26.05.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 сторін повідомлено, що унаслідок перебування судді Джарти В. В. у відпустці, судове засідання, призначене на 26.05.2021, не відбудеться, а тому суд призначає судове засідання у справі № 910/4611/21 на 31.05.2021.
У судовому засіданні 31.05.2021 оголошено перерву до 17.06.2021 року.
16.06.2021 до суду надійшли додаткові документи від позивача та додаткові пояснення від відповідача.
У призначеному судовому засіданні 17.06.2021 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові.
Представник відповідача у свою чергу заперечував проти задоволення позовних вимог, пославшись на викладені у відзиві обставини.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.09.2015 між Акціонерним товариством Комерційний Банк " ПРИВАТБАНК" (далі - Банк, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" (далі - Товариство, виконавець) укладено договір №ЧкОП-09/61 про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах (далі - Договір).
Підпунктом 2.1 розділу 2 Договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець здійснює за допомогою ПЦО охорону банкоматів замовника, перерахованих в Додатку № 1 до Договору, де під позицією 25 визначено банкомат, що розташований за адресом Звенигородський район, с. Шевченково, вул. Шевченка, 74 , час прибуття до об'єкту охорони - 8 хв., що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.п. 5.1.1. Договору обов'язком виконавця є здійснення спостереження за станом сигналізації, встановленої на банкоматі, у визначений договором період.
Згідно п. 5.1.2. Договору в разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації, або інформації про непрацездатність системи сигналізації, виявленої під час її тестування, негайно направити ГЗ та забезпечити її прибуття на об'єкт для встановлення причин її спрацювання в термін, що не перевищує часу зазначеного в Додатку № 1 (день - 10хв., ніч - 8хв.).
Положення п. 6.2.5 Договору передбачають право виконавця залучати третіх осіб для надання послуг за цим Договором в частині реагування ГЗ, при цьому виконавець несе матеріальну відповідальність перед замовником за дії третіх осіб.
Відповідно до п.п. 6.2.4. Договору виконавець має право брати участь у роботі комісії по обстеженню об'єкта охорони для встановлення розмірів майнових збитків, спричинених замовнику через неналежне виконання виконавцем зобов'язань за договором.
Як встановлено п.п. 7.1.2 Договору, розмір збитку повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості викрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей та викрадених грошових сум.
Підпунктом 7.1.3. Договору сторонами погоджено, що при наявності письмової заяви замовника про заподіянні збитки, уповноважені представники виконавця в обов'язковому порядку беруть участь у визначенні розміру цих збитків та знятті залишків товарно- матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку на день події. Зняття залишків матеріальних цінностей повинно бути проведено терміново по прибуттю представників сторін на місце події.
Пунктом 8.1 Договору визначено, що виконавець звільняється від відповідальності за умов відсутності його вини у спричиненні збитків замовнику.
Відповідно до додатку № 1 до Договору майнова відповідальність по банкомату за адресою Звенигородський район, с. Шевченково, вул. Шевченка, 74 , становить 277 000,00 грн.
До реагування на банкомат, що розташований за адресом Звенигородський район, с. Шевченково, вул. Шевченка, 74 , залучено дві фізичні особи на підставі угод про співпрацю, укладених 01.01.2020 за №452/1 та №452/2.
Відповідно до Угоди про співпрацю № 452/1 від 01.01.2020 щодо обміну інформацією про стан охорони об'єкта, ОСОБА_1 є співробітником групи реагування ТОВ «ВЕНБЕСТ», старшим наряду по реагуванню на об'єкт - банкомат CACS1655 АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н. Шевченково, вул. Шевченка, 74, приміщення коледжу.
19.05.2020 в 04.22 год. на його мобільний телефон за номером НОМЕР_1 зателефонував оператор пункту централізованого спостереження ТОВ «ВЕНБЕСТ» та повідомив, що спрацював сигнал «тривога» на Об'єкті.
У той же час, співробітник групи реагування ТОВ «ВЕНБЕСТ» ОСОБА_2 відповідно до Угоди про співпрацю № 452/2 від 01.01.2020 щодо обміну інформацією про стан охорони об'єкта, прибула на Об'єкт в 04.28 год. 19.05.2020. Під час огляду Об'єкту виявлено, що Об'єкт підірвано, поряд з ним розкидані банкноти, вибиті шибки в приміщені коледжу, поблизу будівлі людей та транспортних засобів не було, про що вказаний співробітник повідомив ОСОБА_1 . В 04.36 год. 19.05.2020 ОСОБА_1 передав відповідну інформацію оператору пункту централізованого спостереження ТОВ «ВЕНБЕСТ» м. Кропивницький.
Наведені обставини викладені в нотаріально засвідченій заяві свідка ОСОБА_1 , який підтверджує факт отримання в 04.22 год. 19.05.2020 на свій мобільний телефон за номером НОМЕР_1 від оператора пункту централізованого спостереження ТОВ «ВЕНБЕСТ» м. Кропивницький повідомлення про спрацювання сигналу «тривога» на Об'єкті, а також факт передачі вказаного повідомлення в 04.23 год. 19.05.2020 співробітнику групи реагування ОСОБА_2 по телефону за номером НОМЕР_2 . Аналогічні обставини зазначені в заяві свідка ОСОБА_2 , яка підтверджує факт отримання повідомлення в 04.23 год. 19.05.2020 на її мобільний телефон за номером НОМЕР_2 від ОСОБА_1 (старшого наряду групи реагування ТОВ «ВЕНБЕСТ») про спрацювання сигналу «тривога» на Об'єкті, а також про необхідність негайного прибуття на Об'єкт з метою з'ясування причин спрацювання сигналу «тривога» на Об'єкті та факт свого прибуття на Об'єкт в 04.28 год. 19.05.2020.
Відповідно до довідки Банку від 20.05.2020 на момент підриву в банкоматі знаходились купюри: номіналом 500 грн. у кількості 678 шт. в сумі 339000 грн., номіналом 100 грн. - 937 шт. в сумі 93700 грн., номіналом 50 грн. - 972 шт. в сумі 48600 грн., а всього грошових коштів на загальну суму 481 300,00 грн.(завантаження/залишок), з яких викрадено у сумі 397 550 грн., а на місці пригоди, в результаті пошкодження касет з грошима, були знайдені пошкоджені купюри номіналом 500 грн. у кількості 3 шт. в сумі 1500 грн., купюри номіналом 100 грн. у кількості 344 шт. в сумі 34400 грн. та купюри номіналом 50 грн. - 957 шт. в сумі 47850 грн., а всього грошових коштів на загальну суму 83 750,00 грн.
Відтак, Банк звернувся до Товариства з заявою про заподіяння збитків та вимогою № E.CS.0.0.0.0/18-132 та № E.CS.0.0.0.0/18-132 від 11.06.2020 про добровільне відшкодування збитків, з посиланням на те, що в результаті дій злочинців 19.05.2020 Банку спричинено прямі дійсні збитки, які враховуючи обмежену матеріальну відповідальність охорони, становлять до відшкодування 277 000,00 грн. До вищевказаної заяви доданий Акт про розмір майнової шкоди, заподіяної в результаті викрадення грошових коштів та пошкодження майна.
У свою чергу, Товариство листом № 156 від 22.06.2020 повідомило Банк про відсутність правових підстав для задоволенні вищевказаних заяви та вимоги, оскільки Товариством виконано умови договору та реагування у визначений договором час, що здійснено співробітником групи реагування, та розмір збитків у порушення вимог Договору визначено Банком самостійно, що відповідно до п. 8.3 Договору звільняє охорону від відповідальності.
Відомості щодо підриву банкомата 19.05.2020 занесені в ЄРДР, кримінальне провадження № 12020250140000368, за повідомленням ОСОБА_1 про надходження 19.05.2020 близько 04 год. 43 хв. на мобільний телефон дзвінку від пульта охорони «Венбест» про спрацювання сигналізації на банкоматі «Приватбанк», який знаходиться за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н. Шевченково, вул. Шевченка, 74 , приміщення коледжу.
Звернувшись з даним позовом до суду, Банк зауважив на тому, що УГР прибула до об'єкту охорони з порушенням передбачених термінів часу прибуття, унаслідок чого Банку заподіяно прямі збитки, що з урахуванням обмежень відповідальності Товариства становлять 277 000,00 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з приписами частини першої статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
За положеннями частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.
Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв'язок.
Отже, саме на позивача як особу, якою заявлено вимогу про відшкодування збитків, покладено обов'язок доведення факту спричинення збитків саме діями відповідача, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.
Як зазначив Банк, 19.05.2020 о 04:21:26, 04:21:27 на ПЦС надійшло повідомлення про тривогу ДРС шафи (сейфа), в 04:21:30 год. про тривогу СМК дверей шкафа (сейфа). В 04:22:23 год. здійснено дзвінок співробітнику усіченої групи реагування про спрацювання ДРС та СМК сейфу банкомату, в 04:36:12 год. надійшла доповідь співробітника усіченої групи про руйнування банкомату, тобто через 13:11 хв., а не через 8 хв., як передбачено Договором. При цьому, до чергової частини СБ ГО повідомлення Товариства надійшло 19.05.2020 лише о 04:50 год., хоча умовами Договору передбачено негайне інформування Банку.
Утім, виходячи з наявних у матеріалах справи документів, до реагування на банкомат, що розташований за адресом Звенигородський район, с. Шевченково, вул. Шевченка, 74 , Товариством залучено дві фізичні особи на підставі угод про співпрацю, укладених 01.01.2020 за №452/1 та №452/2, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Так, ОСОБА_2 прибула на Об'єкт в 04.28 год. 19.05.2020 та під час огляду виявила, що Об'єкт підірвано, поряд з ним розкидані банкноти, вибиті шибки в приміщені коледжу, поблизу будівлі людей та транспортних засобів не було, про що повідомила ОСОБА_1 .
Наведені обставини підтверджуються показаннями свідків, наданих у заявах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до заяви свідка ОСОБА_1 підтверджує факт отримання в 04.22 год. 19.05.2020 на свій мобільний телефон за номером НОМЕР_1 від оператора пункту централізованого спостереження ТОВ «ВЕНБЕСТ» м. Кропивницький повідомлення про спрацювання сигналу «тривога» на Об'єкті, а також факт передачі вказаного повідомлення в 04.23 год. 19.05.2020 співробітнику групи реагування ОСОБА_2 по телефону за номером НОМЕР_2 . Аналогічні обставини зазначені в заяві свідка ОСОБА_2 , яка підтверджує факт отримання повідомлення в 04.23 год. 19.05.2020 на її мобільний телефон за номером НОМЕР_2 від ОСОБА_1 (старшого наряду групи реагування ТОВ «ВЕНБЕСТ») про спрацювання сигналу «тривога» на Об'єкті, а також про необхідність негайного прибуття на Об'єкт з метою з'ясування причин спрацювання сигналу «тривога» на Об'єкті та факт свого прибуття на Об'єкт в 04.28 год. 19.05.2020.
За приписами статті 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (частина 1 статті 87 ГПК України).
Суд зауважує, що за умовами Договору Товариство здійснює комплекс заходів по забезпеченню збереження майна шляхом спостереження за станом сигналізації, встановленої на об'єкті, яка контролює цілісність його будівельних конструкцій.
При цьому судом враховано, що руйнування банкомату відбулося внаслідок підриву банкомата за допомогою вибухового пристрою невстановленими особами.
Відтак, виходячи з фактичних обставин справи, зокрема, прибуття співробітника Товариства на місце події у межах визначеного Договором періоду - через 6 хв. після надходження повідомлення, суд дійшов висновку, що недоведеність Банком обставин порушення умов Договору та можливості запобігти Товариством вчинення правопорушення і завдання матеріальної шкоди.
Натомість, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Тобто, слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо пов'язана зі збитками.
Отже, непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими.
Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Верховний Суд у постанові Великої Палати від 18.06.2019 по справі №920/85/18 зазначив, що для доведення причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем договору та завданими позивачу збитками необхідно встановити чи зміг би негайний виїзд та прибуття представників відповідача протягом мінімально необхідного проміжку часу запобігти вчиненню відповідного правопорушення або забезпечити затримання ймовірних злочинців.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями Товариства та завданими Банку збитками, що є обов'язковим для встановлення відповідальності Товариства.
В силу положень ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За правилами ст. 1, 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.
Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
В силу положень ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим зокрема у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
При цьому, відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Разом з тим, матеріали справи не містять звіт з оцінки майна пошкодженого банкомату, що в силу положень ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України може підтверджувати вартість втраченого майна.
При цьому, пунктом 7.1.3. Договору погоджено, що при наявності письмової заяви замовника про заподіянні збитки, уповноважені представники виконавця в обов'язковому порядку беруть участь у визначенні розміру цих збитків та знятті залишків товарно- матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку на день події. Зняття залишків матеріальних цінностей повинно бути проведено терміново по прибуттю представників сторін на місце події.
У той же час, складений одноосібно Банком акт про розмір майнової шкоди, заподіяної в результаті викрадення грошових коштів та пошкодження майна, що надавався Товариству разом з вимогою 11.06.2020, не може бути належним доказом розміру завданих збитків, оскільки уповноважені представники Товариства для визначення розміру збитків позивачем не запрошувались.
Більш того, відповідний акт надано Товариству 11.06.2020, тобто зі спливом майже місяця, після настання події на об'єкті спостереження, якою заподіяно збитки.
У зв'язку з цим, судом не приймається в якості доказів додані до матеріалів справи дефектна відомість № 481 від 19.05.2020 на суму 362 400,00 грн щодо ремонтно-відновлювальних робіт та запчастин банкомату, довідки № 20.1.0.0.0/7-83213 від 20.05.2020 щодо обліку на балансі банкомату ProCash 2050хе USB інв DN1205170000205442, заводський номер САСS1655 , серійний номер 5300676215 за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, с. Шевченково, вул. Шевченка, 74, балансова вартість 32327,90 грн; довідки № 20.1.0.0.0/7-93402 від 05.06.2020 щодо обліку на балансі обладнання охоронної сигналізації банкомату інв СS1206210000025418 САСS1655за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, с. Шевченково, вул. Шевченка, 74 , балансова вартість 1314,91 грн.
Суд зауважує, що виходячи з умов укладеного між сторонами Договору, представники Товариства в обов'язковому порядку мали брати участь у визначенні розміру збитків та відповідні дії мали бути проведені терміново по прибуттю представників сторін на місце події.
Отже, суд дійшов висновку про те, що Банком не доведено правомірності визначення розміру завданих збитків у сумі 277 000,00 грн.
Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, наведені судом обставини в їх сукупності свідчать про недоведеність Банком наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, вини Товариства у завданні збитків, факту завдання збитків, а також правомірності визначення їх розміру, що зумовлює суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
За положеннями статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" про стягнення суми на відшкодування збитків у розмірі 277 000,00 грн відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 01.07.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ