ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2021Справа № 910/18694/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ" (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВЄТРОВА, будинок 11)
до Публічного акціонерного товариства "Фармак" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 63)
про припинення дій та заборону вчинення дій, які можуть порушити право
За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Фармак"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ"
про заборону вчинення дій
Представники сторін:
від позивача за первісним договором (відповідача за зустрічним): Питель Л.С. - ордер № 066285 від 09.09.2020 року;
від відповідача за первісним договором (позивача за зустрічним): Тесля Ю.О. - ордер № 1080558 від 02.02.2021 року;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фармак" про припинення дій та заборону вчинення дій, які можуть порушити право, а саме про зобов'язання Публічне акціонерне товариство "Фармак" не чинити перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ" у здійсненні ним права власності - у користуванні належним йому на праві власності майном: нежитловою будівлею № 64 літ. "Ц" по вул. Фрунзе у м. Києві, включаючи виконання робіт з розчищення території цієї будівлі від залишків будівельних конструкцій та сміття, і забезпечити вільний доступ працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ" та уповноважених ним осіб до нежитлової будівлі № 64 літ. "Ц" по вул. Фрунзе у м. Києві; зобов'язання Публічне акціонерне товариство "Фармак" не вчиняти дії (заборонити вчинення дій) щодо відведення (з метою набуття у власність чи користування) земельної ділянки з кадастровим номером 85:289:016, на якій розташовано нежитлову будівлю №64 літ. "Ц" по вул. Фрунзе у м. Києві. - з метою припинення порушення права власності на дану будівлю Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ" та для запобігання такому порушенню у майбутньому.
В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на наявність у нього права власності на будівлю 64 літера "Ц" по вул. Фрунзе у м. Києві, яке порушується ПАТ "Фармак" шляхом вчинення останнім перешкод в користуванні позивачем вказаним майном, а саме забороною виконання робіт з розчищення території від залишків будівельних конструкцій та сміття, а також, на думку позивача, наявністю намірів відповідача щодо вчинення інших дій, якими будуть порушені права ТОВ "Інновація Інвест Компані".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/18694/15.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Фармак" про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ" вчинення будь-яких дій, які можуть порушити право Публічного акціонерного товариства "Фармак" на належне йому на праві власності майно до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/18694/15.
В обґрунтування заявленого зустрічного позову позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) посилається на те, що проведення заявлених ТОВ "ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ" робіт з реконструкції будівлі в м. Києві по вул. Фрунзе, 64 літ. Ц, розчищення його території від зруйнованих залишків будівельних конструкцій та сміття без згоди ПАТ "Фармак" як власника є порушенням прав останнього на будівлю, що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 64-А, і яка, за твердженнями ПАТ "Фармак", є одним і тим же об'єктом нерухомості. При цьому неодноразове твердження ТОВ "ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ" про намір проведення таких робіт дає ПАТ "Фармак" достатні підстави передбачати реальну можливість порушення свого права власності та є підставою для звернення до суду.
Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання 18.08.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від відповідача надійшли, зокрема, відзив на позовну заяву № 17/132 від 17.08.2015, в якому відповідач за первісним позовом заперечує проти первісного позову з підстав відсутності у первісній позовній заяві фактів порушення ПАТ "Фармак" прав позивача за первісним позовом як власника будівлі 64 літера "А" по вулиці Фрунзе у місті Києві та безпідставність посилання на лист № 17/11 від 25.06.15 р. як на загрозу порушення прав ТОВ «Інновація Інвест Компані», розцінюючи його як попередження про захист ПАТ "Фармак" свого права. Відзив долучений судом до матеріалів справи; клопотання № 17/134 від 17.08.15 р. про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з неї іншої справи № 826/3370/13-а про визнання нечинними рішень Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 та № 282/2857 від 21.04.2005, що розглядається в порядку адміністративного судочинства.
Вказане клопотання про зупинення провадження мотивоване тим, що укладанню договору купівлі-продажу будівлі 64 Ц за адресою м. Київ, вул. Фрунзе між ПП "Ачи-Кале" та ТОВ "ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ" передувало визнання у судовому порядку у межах справи № 2/394 укладеним договору купівлі-продажу нерухомого майна по вул. Фрунзе, 64 Ц в м. Києві загальною площею 1893,4 кв. м. між Відділом приватизації комунального майна Подільського району м. Києва та ПП "Ачи-Кале", а отже спір щодо визнання нечинними та скасування рішення Київської міської ради IX сесія XXIII скликання від 27 грудня 2001 року № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва" та рішення Київської міської ради X сесії IV скликання №282/2857, якими відбувалось включення до комунальної власності будівлі 64-А по вул. Фрунзе у місті Києві та її подальше перейменування шляхом зміни літери з "А" на "Ц", та його результати безпосередньо пов'язані з даною справою та впливають на оцінку доказів судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 року задоволено клопотання відповідача № 17/134 від 17.08.2015 року та зупинено провадження у справі № 910/18694/15 до вирішення пов'язаної з нею справи № 826/3370/13-а за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Фармак" до Київської міської ради, за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору позивача - Подільської районної у м. Києві ради в особі Комісії з припинення діяльності Подільської районної у м. Києві ради (ліквідаційна комісія), ТОВ "Інновація Інвест Компані", ПП "Ачи-Кале" про часткове визнання нечинними рішень Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 та № 282/2857 від 21.04.2004.
Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) 04.06.2020 року через канцелярію суду надійшло клопотання б/н б/д про поновлення розгляду справи, в якому позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просить суд поновити провадження у справі в зв'язку з тим, що провадження у справі № 826/3370/13а за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Фармак" до Київської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Подільської районної у м. Києві ради в особі Комісії з припинення діяльності Подільської районної у м. Києві ради (ліквідаційна комісія), ТОВ "Інновація Інвест Компані", ПП "Ачи-Кале" про часткове визнання нечинними рішень Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 року та № 282/2857 від 21.04.2004 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 року закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 157, ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.
За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року враховуючи вищенаведені положення Господарського процесуального кодексу України, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені сторонами вимоги та предмет доказування у даній справі, суд на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України дійшов висновку, що господарським судом дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, з призначенням підготовчого засідання, у зв'язку з чим за результатами розгляду клопотання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) від 04.06.2020 року поновлено провадження у справі № 910/18694/15, змінено найменування відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) у справі № 910/18694/15 з Публічного акціонерного товариства "Фармак" на Акціонерне товариство "Фармак", ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08.07.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 та 19.08.2020 року підготовче засідання було відкладено на 19.08.2020 та 10.09.2020 року відповідно.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 19.08.2020 року від відповідача (за зустрічним позовом) 06.08.2020 року надійшов відзив на позовну заяву разом з доказами направлення на адресу позивача, в якому відповідач за зустрічним позовом заперечує проти зустрічних позовних вимог, посилаючись на ненадання АТ «Фармак» будь - яких належних, допустимих та достовірних доказів, які б могли підтвердити факт наявності у АТ «Фармак» права власності на спірну будівлю з 31.12.1992 року, відсутність підстав для врахування посилання АТ «Фармак» на наявність у нього права власності на підставі рішення Господарського суду міста Києві від 18.03.2009 року №32/95, оскільки ТОВ «Інновація Інвест Компані» не брало участі у вказаній справі, а також наголошує, що зважаючи на реєстрацію за ТОВ «Інновація Інвест Компані» права власності на спірну будівлю, цього достатньо для висновку про факт володіння ним таким майном.
Через канцелярію суду 11.08.2020 року від позивача (за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив (за зустрічним позовом) № 84/20 від 10.08.2020 року разом з доказами направлення на адресу відповідача, згідно якої позивач за зустрічним позовом вважає аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновація Інвест Компані», висловлені у відзиві, безпідставними та необґрунтованими, а зустрічний позов АТ «Фармак» у справі №910/18694/15 таким, що підлягає задоволенню повністю, посилаючись, зокрема, на те, що при розгляді справи №910/14258/17, рішення у якому набрало законної сили, встановлено, що спірна будівля не перебуває у володінні ТОВ «Інновація Інвест Компані», що саме АТ «Фармак» здійснює постійний оперативний контроль над будівлею, володіє нею, сплачує податок на нерухомість, земельний податок за ділянку під будівлею та остання ніколи не вибувала з володіння АТ «Фармак». Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.
Також від позивача (за первісним позовом) 17.08.2020 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Подані документи долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 року прийнято до розгляду заяву позивача (за зустрічним позовом) № 75/20 від 06.07.2020 року про зміну предмету позову шляхом викладення їх в наступній редакції:
1. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інновація Інвест Компані" (місцезнаходження: вул. Вєтрова, 11, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 35208394) вчинення будь-яких дій, які можуть порушити право Акціонерного товариства "Фармак" (місцезнаходження: вул. Кирилівська, 63, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ: 00481198) на належне йому на праві власності майно: будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 64-А, включаючи: виконання робіт з розчищення території цієї будівлі від залишків будівельних конструкцій та сміття, виконання робіт з реконструкції цієї будівлі, доступ працівників ТОВ "ІІК" та уповноважених ним осіб до будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 64-А.
2. Визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновація Інвест Компані" (місцезнаходження: вул. Вєтрова, 11, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ: 35208394) права власності на будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 64-А, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 235736280000) та на нежилу будівлю (літ. Ц) за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе, 64, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 572565980000.
3. Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновація Інвест Компані" (місцезнаходження: вул. Вєтрова, 11, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ: 35208394) на нежилу будівлю (літ. Ц) за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе, 64, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 572565980000.
4. Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновація Інвест Компані" (місцезнаходження: вул. Вєтрова, 11, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ: 35208394) на нежилу будівлю (літ. Ц) за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе, 64, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 572565980000.
5. Закрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відкритий при реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновація Інвест Компані" (місцезнаходження: вул. Вєтрова, 11, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ: 35208394) на нежилу будівлю (літ. Ц) за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе, 64, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 572565980000, номер запису про право власності: 8560681.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновація Інвест Компані" (місцезнаходження: вул. Вєтрова, 11, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ: 35208394) на користь Акціонерного товариства "Фармак" (місцезнаходження: вул. Кирилівська, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ: 00481198) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Окрім того, в підготовчому засіданні 10.09.2020 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/18694/15 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 15.10.2020 року.
Проте судове засідання, призначене на 15.10.2020 року, у зв'язку з перебування судді Селівона А.М. на лікарняному не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 року розгляд справи призначено на 17.12.2020 року.
До початку судового засідання 17.12.2020 року від відповідача (за зустрічним позовом) надійшла заява про застосування позовної давності та письмові пояснення на заяву позивача про зміну предмету позову разом з доказами направлення на адресу позивача (за зустрічним позовом); 17.12.2020 року від позивача (за зустрічним позовом) надійшли пояснення щодо письмових пояснень позивача (за зустрічним позовом) на заяву про зміну предмета позову та щодо заяви про застосування позовної давності № 104/20 від 16.12.2020 року разом з доказами направлення на адресу позивача.
У судовому засідання 17.12.2020 року протокольно оголошено перерву на 03.02.2021 року.
Через канцелярію суду до початку судового засідання 03.02.2021 року від відповідача (за первісним позовом) надійшли додаткові пояснення щодо окремих процесуальних питань № 03/21 від 01.02.2021 року, які долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 року засідання з розгляду справи по суті відкладено на 25.02.2021 року.
Від позивача (за зустрічним позовом) 12.03.2021 року надійшли додаткові пояснення щодо підтвердження обставин справи відповідними доказами.
Проте судове засідання, призначене на 25.02.2021 року у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 року судове засідання призначене на 17.03.2021 року.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.03.2021 року судом оголошено перерву на 24.03.2021 року.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правових позицій, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час розгляду справи та станом на 24.03.2021 року до суду не надходило.
В судові засідання з розгляду справи по суті 17.12.2020 року, 17.03.2021 року та 24.03.2021 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, в судове засідання 03.02.2021 року з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився.
В судових засіданнях з розгляду справи по суті 17.12.2020 року, 17.03.2021 року та 24.03.2021 року представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив їх задовольнити, а також заперечив проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом та задоволення клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) про застосування позовної давності.
В судових засіданнях з розгляду справи по суті 17.12.2020 року, 17.03.2021 року, 03.02.2021 року та 24.03.2021 року представник відповідача за первісним позовом проти позовних вимог за первісним позовом заперечив з підстав, викладених у відзиві на первісну позовну заяву, а також підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом та клопотання про застосування позовної давності.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.03.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, Рішенням Київської міської ради IX сесії XXIII скликання № 208/1642 від 27.12.2001 року «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва та будинків, які визнані непридатними для проживання, але не переведені у нежитловий фонд (мешканці відселені), до якого, серед іншого, пунктом 88 Додатку 8 таблиці 6 віднесено будинок по вул. Фрунзе, 64-А.
Рішенням XII сесії Подільської районної у місті Києві ради XXIV скликання №166 від 27.11.2003 року до переліку будинків, що підлягають викупу орендарем-інвестором в першому півріччі 2004 року віднесена нежила будівля за адресою вул. Фрунзе, 64 літера Ц (попередня адреса - вул. Фрунзе, 64 літера А), покупцем зазначено Приватне підприємство «АВК - 2000».
Рішенням Подільської районної у місті Києві ради № 265 від 22.07.2004 року змінено адресу переданої ПП "АВК - 2000" будівлі на Фрунзе, 64 Ц, замість Фрунзе, 64 А.
Відповідно до змін, внесених до рішення сесії Подільської районної у місті Києві ради № 166 від 27.11.2003 року нежила будівля за адресою вул. Фрунзе, 64 літера Ц (попередня адреса - вул. Фрунзе, 64 літера А) продана Приватному підприємству «АВК - 2000».
Рішенням Київської міської ради X сесії IV скликання № 282/2857 від 21.04.2005 року «Про внесення змін до рішення Київради від 29.11.2001 року № 51/1585 та до рішення Київради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва» у додатку 8 до рішення (таблиця 6, розділ «Будинки, які визнані непридатними для проживання, але не переведені в нежитловий фонд (мешканці відселені)») позиції 88 та 104 викладено в такій редакції: пункт 88 нежилий будинок за адресою вул. Фрунзе, 64 літера Ц.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2007 у справі № 2/394 визнано укладеним між Приватним підприємством "Ачи-Кале" (далі - ПП "Ачи-Кале") та Відділом приватизації комунального майна Подільського району м. Києва договір купівлі-продажу нерухомого майна по вул. Фрунзе 64, літера Ц, в м. Києві загальною площею 1 893,4 кв.м у запропонованій ПП "Ачи-Кале" редакції, що викладена у зазначеному рішенні суду.
В свою чергу між Приватним підприємством «АЧИ-КАЛЕ» як продавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ» як покупцем 22 серпня 2008 року укладено Договір купівлі - продажу нежилої будівлі (літ. Ц) загальною площею 1893,40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Фрунзе, буд 64, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Т.Ю., реєстровий № 6235, копія якого наявна в матеріалах справи.
Згідно п. 1.2 Договору купівлі - продажу право власності продавця на нерухомість підтверджується Договором купівлі - продажу об'єкту нерухомості, укладеним між Приватним підприємством "Ачи-Кале" та Відділом приватизації комунального майна Подільського району м. Києва, актом прийняття - передачі № 4 від 11.01.2008 року та рішення Господарського суду міста Києва у справі №2/394 від 10.12.2007 року, що зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 31.01.2008 року за реєстровим № 8813-П, про що записано в реєстрову книгу № 166П-293.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Акту прийняття - передачі від 22.08.2008 року продавець - ПП «Ачи - Кале» передав покупцю - ТОВ «Інновація Інвест Компані», а останній прийняв предмет договору, а саме: нежилу будівлю (літ. Ц) загальною площею 1893,40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Фрунзе, буд 64.
Окрім цього в матеріалах справи наявний Витяг з Державного реєстру правочинів № 6411031 від 22.08.2008 року про реєстрацію вказаного правочину та права власності позивача.
Відповідно до реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 012301 від 23 жовтня 2008 року спірний будинок зареєстрований на праві власності за ТОВ «Інновація Інвест Компані», про що зроблено запис у реєстрову книгу № 166п-293 за реєстровим № 8813-П.
Окрім цього згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.01.2015 року, виданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, індексний номер витягу 32944669, спірний об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 562565980000 зареєстровано на праві власності за позивачем за первісним позовом на підставі вищезазначеного договору купівлі - продажу від 22.08.2008 року.
Відповідно до Інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 23.01.2015 року НЖ-2015 № 20 на ім'я Головного управління юстиції у м. Києві за даними БТІ нежила будівля (літ. Ц) загальною площею 1893,4 кв. м в буд. 64 по вул. Фрунзе на праві власності зареєстрована за ТОВ «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМГІАНІ» на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.08.2008 року № 6235 Смірновою Т.Ю. та зареєстрованого в бюро 23.10.2108 року за реєстровим № 8813п. Копія вказаної довідки наявна в матеріалах справи.
Згідно з довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 17.02.2015 року № 1926 (И-2015 станом на 15.02.2015 року відсоток зносу нежилої будівлі під літерою «Ц», що знаходиться в м. Києві, Подільському районі по вул. Фрунзе, 64 складає 85 відсотків і її технічний стан оцінюється як непридатний до експлуатації.
Також позивач з первісним позовом зазначає, що вказаний будинок обліковується на балансі ТОВ «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМГІАНІ» згідно Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 31.03.2015 року в розділі 1 "Необоротні активи", підрозділ «Незавершені капітальні інвестиції» вартістю 2 425,1 тис. грн.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За даними Реєстру земельних ділянок, зокрема, згідно доданого позивачем за первісним позовом до позовної заяви Витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 10.03.2015 року, земельна ділянка з кодом 85:289:016, за адресою : вул. Фрунзе, 64 ліг «Ц», на якій розташована спірна будівля, обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ» як землекористувачем.
В той же час, як зазначено позивачем за первісним позовом в позовній заяві, в розділі Реєстру земельних ділянок «Ділянки, що знаходяться на стадії розробки оформлення прав» землекористувачем земельної ділянки з кодом 85:289:016 визначено Публічне акціонерне товариство «Фармак», яке має наміри щодо викупу.
Позивач за первісним позовом, маючи намір провести реконструкцію спірного будинку як непридатного до експлуатації, 19 червня 2015 року звернувся до відповідача з листом № 15-27/42-6 та зазначив, що шляхом вчинення АТ «Фармак» дій по викупу земельної ділянки, на якій розташована спірна нежила будівля, порушуються законні права та інтереси позивача ТОВ «Інновація Інвест Компані» як власника останньої, запропонувавши припинити процедуру відведення земельної ділянки 85:289:016 для її викупу, оскільки позивач приступає до робіт з розчищення території будинку від зруйнованих залишків будівельних конструкцій та сміття.
За результатами розгляду звернення позивача за первісним позовом відповідач за первісним позовом листом 25.06.2015 року № 17/111 повідомив ТОВ «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ» про те, що він заперечує проти таких намірів останнього, оскільки саме ПАТ "ФАРМАК" є власником нерухомого майна - будівлі по вул. Фрунзе. 64 А в м. Києві, що розташоване на земельній ділянці 85:289:016, мотивуючи, окрім іншого, таку свою позицію тим, що 31.12.1992 року наказом № 590 Фонд державного майна України передав у власність Акціонерній фірмі «Фармак», правонаступником якої є ПАТ «Фармак», будівлю № 64 А, яка знаходиться по вул. Фрунзе у м. Києві, а окремої будівлі за адресою: вул. Фрунзе, 64 літ. «Ц» у місті Києві не існує, позаяк згідно інформації Київського МБТІ це один і той же будинок, отже будь - які дії ТОВ «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ» щодо спірного будинку будуть розцінені як грубе порушення права власності АТ «Фармак», яке буде ним захищатись передбаченими законодавством України заходами.
Раніше позивач за первісним позовом 28.05.2012 року звертався до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з листом № 12-27/42-10 щодо роз'яснення ідентифікації нерухомого майна, розташованого у м. Києві по вул. Фрунзе, будинок 64 літера «Ц», належного на праві власності позивачу, та будинок 64 «А», зареєстрованого на праві власності за ВАТ (ПАТ) «Фармак».
Листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 16 травня 2012 року № 19300 (И-2012) позивача за первісним позовом повідомлено, що за матеріалами технічної інвентаризації на будинок літ. «А» за адресою: вулиця Фрунзе, 64а, та матеріалами технічної інвентаризації на будинок літ. «Ц» за адресою: вулиця Фрунзе, 64, вказані об'єкти є фактично (в натурі) одним і тим же будинком.
Аналогічний висновок міститься в довідці Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 17.02.2015 р. № 1926 (И-2015).
Також постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 у справі № 826/3370/13-а встановлено, що будинок за адресою вул. Фрунзе, 64-А та будинок по вул. Фрунзе, 64-Ц є однією і тією ж будівлею.
Окрім цього в обґрунтування первісних позовних вимог позивач посилався на той факт, що за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ» Вищим адміністративним судом України 09 червня 2015 року ухвалою у справі № К/800/50418/13 за позовом ПАТ «Фармак» до Київської міської ради про визнання нечинним з моменту прийняття рішення Київської міської ради IX сесії XXII скликання від 27 грудня 2001 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» в частині п. 88 Додатку 8 таблиці (Будинки, які визнані непридатними для проживання, але не переведені в нежитловий фонд (мешканці відселені) щодо включення до переліку об'єктів нерухомості - будівлі 64 (літера А) по вулиці Фрунзе у місті Києві і визнання нечинним з моменту прийняття рішення Київської міської ради X серії IV скликання від 21.04.2005 року № 282/2857 «Про внесення змін до рішення Київради від 29 листопада 2001 року № 151/1585 та до рішення Київради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва» в частині внесення змін до п.88 додатку 8 таблиці 6, скасовані постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 року, якими було задоволено позовні вимоги ПАТ «Фармак», і справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Статтею 3 вказаного закону передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно га їх обтяжень, а права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Цим же Законом передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови, що реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Таким чином, за твердженням позивача за первісним позовом, оскільки Вищим адміністративним судом України у справі № К/800/50418/13 фактично визнано пріоритет права власності ТОВ «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ» на спірний будинок, а також правочин, на підставі якого позивачем за первісним позовом набуто право власності на будинок, не визнано недійсним, державна реєстрація права власності позивача на спірний будинок не скасована, не оскаржується та є чинною, ТОВ «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ» на підставі ст. 391 ЦК України звернулось до суду з вимогами про усунення перешкод у здійсненні ним права власності (користування) будівлею № 64 літ. «Ц» по вул. Фрунзе у м. Києві, а також на підставі ст. 386 ЦК України з похідною вимогою щодо заборони АТ «Фармак» вчиняти певні дії щодо земельної ділянки, на якій розташована спірна будівля.
В свою чергу під час розгляду судом первісних позовних вимог ТОВ «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ» до АТ «Фармак» про усунення перешкод у здійсненні права власності на спірну будівлю та заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності, відповідачем за первісним позовом - АТ «Фармак» було подано зустрічну позовну заяву (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про зміну предмету позову), а саме про заборону ТОВ «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ» вчинення дій, які можуть порушити право власності АТ «Фармак» на спірну будівлю, визнання відсутності у ТОВ «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ» права власності на будівлю, припинення права власності на будівлю, скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ» на спірну будівлю та закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлову будівлю, право власності на яку на даний час зареєстроване за ТОВ «ІННОВАЦІЯ ІНВЕСТ КОМПАНІ».
Як зазначено позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) в зустрічній позовній заяві та встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 року у справі № 32/95 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Фармак» до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа - Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання права власності, яке набрало законної сили, позов задоволено та визнано за Відкритим акціонерним товариством «Фармак» право власності на будинок у м. Києві по вул. Фрунзе, 64-А, загальною площею 1789,3 кв.м, інвентарний номер 13445, та встановлено, зокрема, що ВАТ «Фармак» є правонаступником АТ «Фірма Фармак», в тому числі в частині права власності на спірну будівлю.
Зокрема, судом під час розгляду справи № 32/95 встановлено, що згідно з наказом Фонду державного майна України № 590 від 31.12.1992 року «Про внесення змін та доповнень до засновницьких документів акціонерної фірми «Фармак» передано у власність Акціонерній фірмі «Фармак» (правонаступник Відкритого акціонерного товариства «Фармак»), а саме, включено до переліку майна, переданого до статутного фонду, будинок по вул. Фрунзе, 64-А, інвентарний номер 13445.
Окрім цього Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.03.2007 року складено на ім'я Генерального директора ВАТ "Фармак" лист № 309, в якому зазначено про те, що працівниками Подільської районної в м. Києві державної адміністрації з виходом на місце було обстежено місцезнаходження будівлі за адресою: вул. Фрунзе, 64 А та встановлено, що в 1987 році жильці житлового будинку по вул. Фрунзе 64А відселені за рахунок житлової площі Київського хіміко - фармацевтичного заводу ім. М.В. Ломоносова (правонаступник ВАТ «Фармак»), яка будувалась в порядку дольової участі, а сам будинок відведений із житлового фонду. Також в зазначеному листі вказано про те, що будинок по вул. Фрунзе, 64 А з дати відселення не використовується, не був знесений, не належить до житлового фонду Подільського р-ну м. Києва, та не оформлений на праві власності.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (14-208цс18) однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
За висновками суду, рішення суду про визнання права власності є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто, в разі задоволення позову таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Право власності за Відкритим акціонерним товариством «Фармак» на спірний об'єкт - будівля заг. пл. 1789,30 кв.м за адресою вул. Фрунзе будинок 64 «А» зареєстровано 29.12.2011 року, що підтверджується витягом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 29.12.2011 року про державну реєстрацію прав № 32736704, а також реєстрація права власності ПАТ «Фармак» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підтверджується витягом з цього реєстру за індексним номером 14237033 від 09.12.2013 р., виданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві.
Загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Фармак" 15.03.2012 року (протокол №21) затверджено статут Публічного акціонерного товариства "Фармак", відповідно до якого останньому передано усі майнові та немайнові права та обов'язки, в тому числі усі права інтелектуальної власності, Відкритого акціонерного товариства "Фармак" (код за ЄДРПОУ 00481198), що створено на базі Київського хіміко-фармацевтичного заводу ім. М.В.Ломоносова шляхом перетворення акціонерного товариства "Фірма Фармак" відповідно до рішення загальних зборів трудового колективу акціонерного товариства "Фірма Фармак", оформленого протоколом №13 від 17.02.1994 року.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Враховуючи, що будівля у м. Києві по вул. Фрунзе, 64-А була передана до статутного фонду акціонерної фірми «Фармак» у 1992 році, до відносин, що пов'язані із виникненням права власності на неї, підлягають застосуванню чинні на той час нормативні акти.
Так, відповідно до статті 20 Закону України «Про власність» (у редакції, чинній станом на 31.12.1992 року) акціонерні товариства відносились до суб'єктів колективної власності. Підстави набуття права колективної власності визначалися статтею 21 згаданого Закону, за змістом якої право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.
При цьому редакція Закону України «Про власність», чинна на момент передачі спірної будівлі у м. Києві по вул. Фрунзе, 64-А до статутного фонду, як і Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, не передбачали проведення реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Відтак, в силу приписів ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» таке право власності на спірну будівлю визнається дійсним з дня його виникнення, тобто з 31 грудня 1992 року.
Публічне акціонерне товариство "Фармак" з метою оформлення оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля 64 літера «А», що знаходиться по вулиці Фрунзе у місті Києві, звернулось до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у відповідь на яке Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 03-459/6587 від 16.03.2012 року повідомило, що земельна ділянка обліковується за ТОВ «Інновація інвест компані» площею 2270,16 кв.м, обліковий код 85:289:016 на вул. Фрунзе, 64, літ «Ц» на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.
Посилаючись на наявність рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 32/95 про визнання ПАТ "Фармак" власником спірної будівлі, та зазначаючи, що остання вибула з його володіння поза волею власника, позивач за зустрічним позовом ПАТ «Фармак» звернувся з позовними вимогами до ТОВ «Інновація Інвест Компані» про витребування спірної будівлі відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України від ТОВ "Інновація Інвест Компані" як від добросовісного набувача за Договором купівлі-продажу від 22.08.2008 року, згідно якої Господарським судом міста Києва порушено провадження № 910/18694/15.
Постановою Верховного Суду від 02.04.2020 року у справі № 910/15258/17 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 року, якими відмовлено за задоволенні позовних вимог, та зазначено, що спірне майно фактично перебуває у володінні ПАТ «Фармак», який здійснює над ним постійний оперативний контроль, тобто не вибуло з володіння останнього, товариством здійснюється оплата земельного податку та податку на нерухомість тощо. За висновками суду, той факт, що право власності на це майно зареєстровано також за відповідачем, сам по собі не свідчить про вибуття його з володіння ПАТ «Фармак».
Окрім цього судами встановлено, що спірна будівля, яка розташована за адресою: вул. Фрунзе, 64 «А», і будинок за адресою: вул. Фрунзе, 64 «Ц» є одним і тим самим об'єктом нерухомості, на який ПАТ «Фармак» набуто право власності, отже включення Подільською районною у місті Києві радою будівлі за адресою вул. Фрунзе, 64 «Ц» із площею 1 893 кв.м до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, не змінило право власності ПАТ «Фармак» на спірну будівлю, а отже останнє є власником цієї будівлі, яка одночасно знаходиться у власності ТОВ "Інновація Інвест Компані".
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, "Справа "Совтрансавто-Холдинг" проти України" п. 72 "В. Оцінка Суду").
Принцип юридичної визначеності вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII). Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015р. Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановления нового рішення.
Таким чином, фактичні обставини як такі, що в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлені рішенням судів, які набрали законної сили, а саме: у справі № 2/394, в якій визнано укладеним між Відділом приватизації комунального майна Подільського району м. Києва та Приватним підприємством "Ачи-Кале" договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке в подальшому останнім відчужено на підставі договору купівлі - продажу позивачу за первісним позовом - ТОВ «Інновація Інвест Компані»; у справі № 32/95, якою визнано за Відкритим акціонерним товариством «Фармак» як правонаступником АТ «Фірма Фармак» право власності на спірний будинок; у справі № 910/15258/17 щодо перебування спірної будівлі у власності АТ «Фармак», яким здійснюється над нею постійний оперативний контроль та за відсутності факту вибуття будівлі з володіння АТ «Фармак».
Отже, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що за ТОВ "Інновація Інвест Компані" в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на нежилу будівлю (літ. Ц) за адресою м. Київ, вул.Фрунзе, 64, і вказана будівля є тією ж самою будівлею, власником і фактичним володільцем якої є АТ «Фармак», що встановлено судовими рішеннями у справі № 910/15258/17 та № 826/3370/13-а, тобто ТОВ "Інновація Інвест Компані" формально також наділене правомочностями власника на спірну будівлю, зокрема, щодо володіння та користування, позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) - АТ «Фармак» звернувся з зустрічними позовними вимогами щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, яким наділений власник майна згідно ст. 391 ЦК України, визнання відсутності права власності, а також з метою забезпечення можливості реалізації судового рішення та внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду, позивачем за зустрічним позовом також заявлено позовні вимоги про припинення права власності ТОВ "Інновація Інвест Компані" на нежилу будівлю літ «Ц» за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 64, та закриття розділу Державного реєстру прав щодо цього нерухомого майна.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
Окрім цього відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Згідно із ст. 386 ЦК України та ст. 133 ГК України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).
Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (статті 387 Цивільного кодексу України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (статті 391 Цивільного кодексу України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (статті 392 Цивільного кодексу України).
Як зазначалось судом вище, ТОВ "Інновація Інвест Компані" подано до суду на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України негаторний позов з вимогами про усунення перешкод у здійсненні ним права власності (користуванні) будівлею № 64 літ. «Ц» по вул. Фрунзе у м. Києві, а також заборону вчиняти певні дії щодо земельної ділянки, на якій розташована дана спірна будівля.
В свою чергу АТ «Фармак» подано зустрічну позовну заяву з позовними вимогами, зокрема, згідно приписів ст. 391 ЦК України про усунення перешкод з боку ТОВ «Інновація Інвест Компані» у здійсненні АТ «Фармак» права користування та розпорядження належним товариству на праві власності майном - будівлею, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, будинок № 64 «А» , включаючи виконання відповідачем за зустрічним позовом робіт з розчищення території цієї будівлі від залишків будівельних конструкцій та сміття, виконання робіт з реконструкції цієї будівлі, доступу працівників ТОВ «Інновація Інвест Компані» до спірної будівлі.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц зазначено, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Такий висновок щодо застосування норм ст. 391 ЦК України висловлений також в інших чисельних рішеннях Верховного Суду.
Висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, в т.ч. приписів ст. 391 ЦК України, підлягають врахуванню судами відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Таким чином, вимагати усунути перешкоди у користуванні спірною будівлею має право лише власник будівлі, який нею фактично володіє.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право, а також суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право.
Таким чином, вказана норма закону закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.
Обставини справи свідчать та позивачем за первісним позовом зазначено в позовній заяві, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Інновація Інвест Компані" зареєстроване право власності на нежилу будівлю (літ. Ц) за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 64, що підтверджується витягом з Реєстру від 30.01.2015 року.
В той же час, матеріалами справи підтверджується, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване також право власності АТ «Фармак» на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 64 «А».
При цьому, як встановлено судами під час розгляду справи № 910/15258/17, зокрема, згідно довідки Київського МБТІ від 17.02.2015 року №1926 (И-2015), та визнається обома сторонами, вищезгадані об'єкти нерухомого майна фактично є однією і тією ж будівлею.
Оскільки вищевказана обставина була зумовлена прийняттям Київською міською радою рішень № 208/1642 від 27.12.2001 та № 282/2857 від 21.04.2005 року, якими зазначену будівлю включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району та внесено зміни в цей перелік шляхом зазначення назви та адреси будівлі як нежилий будинок за адресою вул. Фрунзе, 64 літера «Ц», АТ «Фармак» зверталось із адміністративним позовом до Київської міської ради з вимогами про визнання нечинними вказаних рішень органу місцевого самоврядування, які розглядались у справі №826/3370/13-а, до розгляду якої зупинялось провадження у даній господарській справі.
Разом з тим, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі № 826/3370/13-а було закрито провадження в указаній адміністративній справі з огляду на те, що даний спір стосується права власності на будівлю 64-А, 64-Ц по вул. Фрунзе у м. Києві, й має вирішуватись в порядку господарського судочинства між суб'єктами відповідного права власності - АТ «Фармак» та ТОВ "Інновація Інвест Компані".
В свою чергу, в ході розгляду судової справи № 910/15258/17 за позовом АТ «Фармак» про витребування вищевказаної спірної будівлі з чужого незаконного володіння судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що Акціонерному товариству «Фірма Фармак», правонаступником якого є відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) - Акціонерне товариство «Фармак», передано у власність спірну будівлю згідно з наказом Фонду державного майна України № 590 від 13.12.1992 року, та подальше відчуження права власності на дану будівлю, передача її в комунальну, чи будь-чию іншу власність, не відбувалась, тобто вищезгадана спірна будівля з володіння АТ "Фармак" не вибула та перебуває у фактичному володінні останнього.
Отже, судовими рішеннями у господарських справах № 910/15258/17 та № 32/95, які мають преюдиційне значення для даного спору, встановлено, зокрема, що вищевказана спірна будівля, з вимогами щодо усунення перешкод у користуванні якою звернулось із первісним позовом ТОВ "Інновація Інвест Компані", є власністю та перебуває у володінні АТ «Фармак».
Таким чином на час прийняття Київською міською радою рішень від 27.12.2001 року №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва», від 21.04.2005 року №282/2857 «Про внесення змін до рішення Київради від 29.11.2001 року №51/1585 та до рішення Київради від 27.12.2001 року №208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва» спірна будівля вже перебувала у приватній власності АТ «Фармак».
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 823/378/16, одночасне існування державної реєстрації кількох прав власності на один і той самий об'єкт нерухомого майна суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів власника, у якого виникло право власності на будівлю.
В свою чергу з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 09.03.2021 року у справі № 756/4120/16-ц, суд зазначає, що реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності юридичної особи є лише оформленням відповідного права, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто фіксує факт його наявності, а отже для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно має бути скасовано рішення органу або визнано недійсними договір купівлі-продажу, на підставі яких здійснено реєстрацію такого права власності.
Наразі, як зазначалось судом вище, доказів визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 та № 282/2857 від 21.04.2005 року, якими зазначену будівлю включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району та внесено зміни в цей перелік шляхом зазначення назва та адреси будівлі як нежилий будинок за адресою вул. Фрунзе, 64 літера «Ц», матеріали справи не містять та сторонами під час розгляду справи не надано.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зокрема, суд виходить з того, що під час судового розгляду даної справи не встановлено, позивачем за зустрічним позовом не доведено, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази визнання недійсним Договору купівлі - продажу від 22 серпня 2008 року нежилої будівлі (літ. Ц) загальною площею 1893,40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Фрунзе, буд 64, за яким спірне майно було придбано ТОВ «Інновація Інвест Компані».
Суд наголошує на наявності чинних/дійсних підстав, на яких виникло як право власності ТОВ «Інновація Інвест Компані», так і право власності АТ «Фармак» на спірний об'єкт нерухомості - нежилу будівлю за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 64, оскільки на час розгляду даної справи судом одночасно з ТОВ «Інновація Інвест Компані», право власності якого виникло на підставі правочину купівлі - продажу, який не визнавався недійсним, володільцем вказаного майна є АТ «Фармак», підстави правомірності набуття яким права власності на спірну будівлю підтверджені чинними судовими рішеннями.
Тобто, за висновками суду зазначене в сукупності унеможливлює встановлення судом пріоритетності права власності одного володільця майна над правом власності іншого.
За змістом вищенаведеного суд зазначає, що для вірного визначення наявності або відсутності підстав для твердження про порушення належним чином зареєстрованого права власності особи на нерухоме майно, та, відповідно, задоволення позовних вимог, необхідним є встановлення обставин недійсності та/або незаконності підстав виникнення такого права власності, які, враховуючи зміст позовних вимог первісного та зустрічного позовів і відповідний предмет доказування у даній справі, не були предметом розгляду суду, а отже господарським судом оцінка їм не надавалась.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на які позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом посилаються в обґрунтування своїх вимог, за умови встановлення судом обставин одночасного існування у позивача за первісним позовом - ТОВ «Інновація Інвест Компані» та позивача за зустрічним позовом - АТ «Фармак» рівносильних документів, на які вони спираються як на підтвердження свого права власності на нерухоме майно, та відсутності доказів вчинення дій щодо об'єкту нерухомості, які АТ «Фармак» розцінюються як порушення права власності, суд дійшов висновку про недоведеність як позивачем за первісним позовом, так і позивачем за зустрічним позовом наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині негаторних позовів про усунення перешкод у здійсненні права власності (користування) будівлею, а також позовних вимог про припинення права власності на нежилу будівлю та визнання відсутнім права власності.
Також позивач за зустрічним позовом в обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на те, що заявлені у листі від 09.06.2015 року № 15-27/42-5 та викладені в первісній позовній заяві ТОВ «Інновація Інвест Компані» наміри щодо реконструкції спірного будинку, розчищення його території від зруйнованих залишків будівельних конструкцій та сміття створюють реальну загрозу порушення прав АТ «Фармак» на належну йому на праві власності будівлю, що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 64 «А», а відтак право власності позивача за зустрічним позовом підлягає захисту судом.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 2-962/2009, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, що кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 лютого 2020 року у справі №903/523/17.
Суд зазначає, що при вирішенні спору підлягають застосуванню загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 р. у справі № 910/1255/20.
В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
При цьому всупереч вищевказаних вимог процесуального законодавства, позивачем за зустрічним позовом не надано жодного документального доказу та не доведено належними засобами доказування обставин та факту проведення ТОВ «Інновація Інвест Компані» робіт з реконструкції спірної будівлі та розчищення території від зруйнованих залишків, позаяк в матеріалах справи наявні тільки докази висловлення намірів ТОВ «Інновація Інвест Компані» щодо проведення таких робіт.
Окрім цього позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) - АТ «Фармак» звернувся також з вимогами про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Інновація Інвест Компані" на спірне майно та закриття відповідного розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відкритого при реєстрації права власності ТОВ "Інновація Інвест Компані" на нежилу будівлю (літ. Ц) за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 64, посилаючись на приписи ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме частину 7 вказаної норми, приписи якої, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, прямо вказують на можливість закриття розділу Державного реєстру на підставі судового рішення у зв'язку з наявністю в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об'єкт нерухомого майна.
Суд зазначає, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV із змінами та доповненнями, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно їх та обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок).
Згідно статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.
Тобто, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.
Частина 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Так, згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об'єкта нерухомого майна; 2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об'єкт незавершеного будівництва; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки.
У разі наявності в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об'єкт нерухомого майна в результаті допущення технічної помилки закривається розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа, відкриті пізніше.
При цьому згідно ч. 6 вказаної статті, уразі закриття розділу Державного реєстру прав у зв'язку з наявністю в цьому реєстрі двох і більше розділів на один об'єкт нерухомого майна в результаті допущення технічної помилки розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа, відкриті пізніше, закриваються, а реєстраційний номер такого об'єкта скасовується. Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в розділі Державного реєстру прав, що закривається як помилковий, одночасно із закриттям такого розділу переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого раніше на об'єкт нерухомого майна.
У разі наявності зареєстрованих речових прав, похідних від права власності, та/або обтяжень речових прав, відомості про які містяться в розділі Державного реєстру прав, що закривається як помилковий, за результатом перенесення відомостей про такі права, обтяження державний реєстратор обов'язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача про закриття розділу Державного реєстру прав та перенесення відомостей про речові права, обтяження.
У разі якщо у зв'язку з наявністю в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об'єкт нерухомого майна в результаті допущення технічної помилки виявлено суперечності між зареєстрованими речовими правами, закриття розділу Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставі судового рішення.
Згідно ч. 7 ст. 14 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно в разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об'єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та встановлені судами підстави набуття сторонами - АТ «Фармак» та ТОВ "Інновація Інвест Компані" права власності на спірне майно і внесення до Державного реєстру прав відповідних записів про наявність такого права, суд зазначає, що підстави для застосування приписів ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не узгоджуються з встановленими судом підставами внесення в Державний реєстр двох записів щодо реєстрації права власності на один і той самий об'єкт нерухомого майна, відтак не можуть бути розцінені саме як помилкові, а отже відсутність встановлення судом факту помилки під час внесення таких реєстраційних записів та помилки під час відкриття розділів унеможливлює задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом у відповідній частині, заявлених саме на підставі ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Окрім цього з урахуванням підстав для відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог АТ «Фармак» про визнання відсутнім права власності ТОВ «Інновація Інвест Компані» та припинення його права власності на спірне майно, позовні вимоги АТ «Фармак» щодо скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Інновація Інвест Компані» та закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також задоволенню не підлягають.
Також суд зазначає, що однією з позовних вимог позивача за первісним позовом були вимоги про зобов'язання АТ «Фармак» не вчиняти дії (заборонити вчинення дій) щодо відведення з метою набуття у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 85:289:016, на якій розташовано спірну нежитлову будівлю, з метою припинення порушення права власності на дану будівлю та для запобігання такому порушенню в майбутньому.
Так, набуття права власності на земельну ділянку або користування земельною ділянкою здійснюється у порядку визначеному Земельним кодексом країни та рядом інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами країни або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
За змістом ст. 377 ЦК України, статей 120, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі" з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган державної влади або місцевого самоврядування
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Таким чином, встановлення наявності та/або відсутності підстав для надання права власності на земельну ділянку комунальної власності або користування нею віднесено до компетенції органу місцевого самоврядування - Київської міської ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами країни, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Як визначено п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги висновки суду про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог ТОВ "Інновація Інвест Компані" про усунення перешкод у здійсненні ним права власності на спірну будівлю, та, окрім цього, за відсутності рішень уповноважених органів про надання спірної земельної ділянки у власність або оренду АТ «Фармак», позовні вимоги позивача за первісним позовом про заборону АТ «Фармак» як власнику нерухомого майна вчинення дій щодо відведення з метою набуття у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 85:289:016, на якій перебуває таке майно, відповідно, також задоволенню не підлягають.
Окрім того, під час розгляду судом зустрічних позовних вимог АТ «Фармак» до ТОВ "Інновація Інвест Компані", останнім подано заяву про застосування позовної давності до вимог позивача за зустрічним позовом, оскільки АТ «Фармак» було відомо про факт набуття ТОВ "Інновація Інвест Компані" права власності на спірну будівлю та реєстрацію за ним права власності під час звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва, ухвалою від 21.11.2012 року у справі № 2а-11636/12/2670 позовну заяву залишено без розгляду, у зв'язку з чим ТОВ "Інновація Інвест Компані" зазначає про наявність підстав згідно приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України для відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Фармак».
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Отже, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд.
Суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу(ст. 256 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Згідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.(п. 5).
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі - Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
При цьому, як зазначено в п. 2.2. Постанови № 10 за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог статті 43 ГПК України, з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Положення закону про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть бути застосовані судом тільки у тому випадку, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення чи оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити у позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової-вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на зазначене, зважаючи на вищевикладені висновки суду щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог АТ «Фармак», підстави для застосування строку позовної давності до негаторного позову АТ «Фармак» та задоволення відповідного клопотання ТОВ «Інновація Інвест Компані» відсутні.
Поміж тим суд вбачає за доцільне зазначити, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України), які можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
З урахуванням висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц суд зазначає, що поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що як позивач за первісним позовом, так і позивач за зустрічним позовом не довели в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх позовних вимог (первісних та зустрічних), суд вважає за необхідне відмовити позивачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом в задоволенні позовів (первісного та зустрічного) з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом, за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 30 червня 2021 року.
Суддя А.М. Селівон