номер провадження справи 33/45/21
29.06.2021 Справа № 908/1197/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченко М.В.,
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1197/21
за позовом: Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Завод малогабаритних конструкцій” (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 54)
про стягнення суми
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
28.04.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 26.04.2021) Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Завод малогабаритних конструкцій” про стягнення 24572,11 грн., із яких: 17200,00 грн. повернення суми попередньої оплати, 7372,11 грн. подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1197/21 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.05.2021 суддею Мірошниченко М.В. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1197/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/45/21. Судове засідання призначено на 01.06.2021.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання вих. № б/н від 12.05.2021 Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 908/1197/21.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 відкладено розгляд справи на 29.06.2021.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання вих. № б/н від 05.06.2021 Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 908/1197/21.
У судове засідання 29.06.2021 представники сторін не з'явилися.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У судовому засіданні 29.06.2021 справу розглянуто по суті, підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо поставки товару згідно специфікації № 2 від 24.09.2019, попередню оплату за договором поставки № 1309-19 від 13.09.2019 у сумі 17200,00 грн. не повернув. На підставі п. 8.2 договору позивач нарахував пеню у сумі 7372,11 грн. Позов обґрунтований ст. 55 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 612, 693 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України, умовами договору поставки № 1309-19 від 13.09.2019.
У судове засідання 29.06.2021 позивач не з'явився. Згідно письмового клопотання, що надійшло до суду 07.06.2021, просив розглянути справу без його участі на підставі наявних у суду матеріалів. Клопотання судом задоволено.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, причин неявки не повідомив, обґрунтованого відзиву на позов не подав. Про розгляд справи у господарському суді повідомлений належним чином. Ухвала про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 54. Ухвала про відкриття провадження у справі, направлена відповідачу, повернута до суду з відміткою поштового відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у дійсній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та отримати копії ухвал на поштовому відділенні зв'язку.
У постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17 викладений правовий висновок, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України", no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білий проти України", no. 14475/03, від 21.10.2010).
Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.
Розглянувши наявні матеріали справи, суд
13.09.2019 між Фізичною особою-підприємцем Василевським Віктором Яковичем
(покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Завод малогабаритних конструкцій” (постачальник за договором, відповідач) укладений договір поставки № 1309-19, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у порядку та на умовах, визначених даним договором, передавати (поставляти) покупцю у зумовлені сторонами строки певне устаткування (далі - товар), а покупець зобов'язався приймати такий товар і сплачувати за нього певну грошову суму.
Строки та умови передачі постачальником товару покупцю визначається сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору (п. 3.1).
Вартість кожної окремої партії товару, порядок та строки її оплати установлюється і зазначається сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору (п. 2.1).
Відповідно до п. 11.1 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2019 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором, які виникли під час його дії.
Сторонами до договору підписано специфікацію № 2 від 24.09.2019, за умовами якої відповідач зобов'язався поставити товар: опорну раму для рампи гідравлічної у кількості 1 шт. на загальну суму 29000,00 грн. із ПДВ.
Згідно з пунктом 3 специфікації покупець зобов'язався сплатити постачальнику загальну вартість, а саме: платіж № 1: попередня оплата у розмірі 80% від загальної вартості, що складає 23200,00 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даної специфікації та отримання наданого постачальником рахунку; платіж № 2: оплата у розмірі 20% від загальної вартості, що складає 5800,00 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 5-х банківських днів з моменту отримання покупцем товару на складі покупця.
Згідно з пунктом 4 специфікації постачальник зобов'язався передати товар покупцю, а покупець зобов'язався прийняти товар протягом 10 робочих днів з моменту зарахування на відповідний розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів у вигляді попередньої оплати покупцем загальної вартості, у визначеному п. 3.1 даної специфікації розмірі.
Фактична передача товару від постачальника до покупця оформлюється відповідною видатковою накладною, що підписується сторонами (п. 5.2 специфікації).
Відповідач виписав рахунок на оплату № 71 від 24.09.2019 на суму 29000,00 грн. на товар: опорна рама для рампи гідравлічної.
Як слідує з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач згідно з платіжним дорученням № 5423 від 10.10.2019 перерахував відповідачу 23200,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за оп. раму згідно рах. № 71 від 24.09.2019».
Відповідач меморіальним ордером № 344 від 21.07.2020 згідно з призначенням платежу повернув позивачу частково попередню оплату у сумі 6000,00 грн. по договору № 1309-19, специфікації № 2 від 24.09.2019.
Листом з описом вкладення від 07.04.2020 позивач направив відповідачу претензію від 07.04.2021, якою просив повернути остаточну суму попередньої оплати у розмірі 17200,00 грн. у зв'язку з не поставкою товару на суму 29000,00 грн., а також сплатити пеню.
Оскільки вимоги за претензією задоволені не були, позивач звернувся до суду з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як встановлено судом, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором поставки від 13.09.2019 № 1309-19 та специфікацією № 2, товар на загальну суму 29000,00 грн. не поставив.
Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач повідомляв позивача про готовність до передачі товару на загальну суму 29000,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказів повернення позивачу суми 17200,00 грн. попередньої оплати матеріали дійсної справи не містять та відповідачем не подані.
Відтак, вимога про повернення суми попередньої оплати товару у розмірі 17200,00 грн. заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на його користь на підставі п. 8.2 договору № 1309-19 пені у сумі 7372,11 грн.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).
Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 8.2 договору сторони визначили, що за порушення постачальником терміну передачі товару покупцю більше ніж на 5 робочих днів, постачальник зобов'язується сплатити покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення терміну передачі товару.
Відтак, сторонами у договорі не встановлено іншого (більшого) строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначено у ч. 6 ст. 232 ГК України.
Як зазначалося судом вище, товар за договором відповідачем поставлений не був.
Позивач нарахував пеню на суму 29000,00 грн. за загальний період із 25.10.2019 по 26.04.2021, тобто з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.
Зробивши перерахунок пені за період із 25.10.2019 по 26.04.2020 (185 днів прострочення) судом встановлено, що пеня за вказаний період складає 3692,01 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 3680,10 грн. пені судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю позову у цій частині.
На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір у сумі 2270,00 грн. стягується з відповідача в дохід бюджету. Суд покладає на відповідача судовий збір у сумі 2270,00 грн. на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторонни.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Завод малогабаритних конструкцій” (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 54, код ЄДРПОУ 37407480) на користь Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) 17200 (сімнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. суми попередньої оплати, 3692 (три тисячі шістсот дев'яносто дві) грн. 01 коп. пені.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Завод малогабаритних конструкцій” (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 54, код ЄДРПОУ 37407480) на користь на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; стягувач: Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 02.07.2021.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко