номер провадження справи 32/196/20
02.07.2021 Справа № 908/3353/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.,
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
розглянувши у судовому засіданні матеріали заяви (вих. № 22/3-1 від 07.06.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон” про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/3353/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварц” (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, буд. 68-А)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон” (69002, м. Запоріжжя, вул. Слобідська, буд. 49, кім. 124)
про стягнення 80093,78 грн.
За участю представників учасників справи:
від позивача (стягувача): Шкабуро О.В., ордер серії АР № 1052535 від 30.06.2021
від відповідача (заявника, боржника): Чалаплюк С.В., ордер серії АР № 1012560 від 11.03.2021
08.06.2021 до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон” надійшла заява (вих. № 22/3-1 від 07.06.2021) про розстрочення виконання судового рішення по справі № 908/3353/20.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021, враховуючи перебування судді Колодій Н.А. у відпустці, заяву визначено для розгляду судді Мірошниченко М.В.
Оскільки станом на час надходження вказаної заяви матеріали справи № 908/3353/20 знаходились в апеляційній інстанції, суд ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.06.2021 відклав вирішення питання щодо прийняття до розгляду заяви (вих. № 22/3-1 від 07.06.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон” про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/3353/20 до повернення матеріалів справи № 908/3353/20 до Господарського суду Запорізької області.
У зв'язку з поверненням матеріалів справи № 908/3353/20 до Господарського суду Запорізької області, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.06.2021 у справі № 908/3353/20 вказана заява прийнята до розгляду суддею Мірошниченко М.В., судове засідання призначено на 30.06.2021.
У судове засідання 30.06.2021 з'явилися представники сторін.
Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник відповідача (заявник) у судовому засіданні підтримав заяву про розстрочку виконання судового рішення у справі № 908/3353/20. У заяві зазначено, що боржником рішення суду виконується, а саме: позивачу сплачено 12195,78 грн. (повністю погашені: 1256,18 грн. пені, 5157,60 грн. штрафу, 2102,00 грн. судового збору, 3680,00 грн. основного боргу). На сьогоднішній день у відповідача ще мається заборгованість згідно судового рішення у розмірі 70000,00 грн. основного боргу. Така ситуація склалася у зв'язку з заходами, викликаними через картинні обмеження, дія яких продовжена до 30.06.2021. На сьогоднішній день господарська діяльність відповідача відновлюється, з'явилися нові замовлення від контрагентів, перші оплати плануються з червня 2021. На даний час на банківському рахунку відповідача не достатньо грошових коштів для повного розрахунку з позивачем. Просив суд розстрочити залишок суми виконання рішення суду від 24.02.2020 у справі № 908/3353/20 та затвердити графік виконання судового рішення: сплати до 30.07.2021, до 30.08.2021, до 30.09.2021, до 30.10.2021 суми 17500,00 грн. щомісяця.
У судовому засіданні представник заявника повідомив, що відповідачем рішення суду у дійсній справі наразі виконано повністю.
Представник позивача (стягувача) заперечив проти розстрочення виконання судового рішення.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали заяви, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду у дійсній справі, виходячи з такого.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2021 у справі № 908/3353/20, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “КВАРЦ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон” про стягнення 80093,78 грн. задоволений. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон” (69002, м. Запоріжжя, вул. Слобідська, буд. 49, кім. 124, код ЄДРПОУ 40088452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварц” (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, буд. 68-А, код ЄДРПОУ 19274160) 73680 (сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1256 (одна тисяча двісті п'ятдесят шість) грн. 18 коп. пені, 5157 (п'ять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 60 коп. штрафу та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
11.06.2021 Господарським судом Запорізької області на виконання вказаних рішення та постанови виданий відповідний наказ.
18.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. ухвалено постанову ВП № 65857203 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 908/3353/20, виданого 11.06.2021.
Відповідно до ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною четвертою даної статті визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Боржник (заявник) жодних доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості одночасного виконання рішення суду по дійсній справі не надав. Навпаки, додана до заяви копія платіжного доручення № 67 від 04.06.2021 про сплату позивачу 12195,78 грн. є підтвердженням фінансової можливості оплати заборгованості. Відтак, відповідачем не доведено наявності у нього обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Також суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин, дію якого Уряд неодноразово продовжував.
Введення карантину негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб'єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), але і позивача (стягувача).
Суд враховує, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ст.ст. 42, 44 ГК України). Відтак, сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, не може бути поставлена у невигідне становище (у разі розстрочення виконання судового рішення) у зв'язку з неналежним здійсненням відповідачем підприємницької діяльності. Крім того, відповідачем не подано належних доказів на підтвердження його фінансового стану, а саме відповідної фінансової та бухгалтерської звітності, що подається до контролюючих органів.
Проаналізувавши доводи заявника щодо розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, з'ясувавши правову позицію стягувача, який заперечив проти розстрочки, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду у дійсній справі.
Таким чином, суд відмовляєи у задоволенні заяви (вих. № 22/3-1 від 07.06.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон” про розстрочення виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви (вих. № 22/3-1 від 07.06.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон” про розстрочення виконання судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України. Повний текст ухвали складений та підписаний 02.07.2021.
Суддя М.В. Мірошниченко