номер провадження справи 12/112/21
23.06.2021 Справа № 908/1598/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/1598/21
за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" (69037, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 2)
про стягнення 10 171,81 грн.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № б/н від 28.05.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 10171,81 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202015 від 01.01.2007.
При цьому, в пункті 1 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Разом з тим в пункті 4 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд повернути йому надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 1934,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1598/21, присвоєно справі номер провадження 12/112/21, клопотання Концерну "Міські теплові мережі" про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 23.06.2021 о 14:15. Вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу подати відзив на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В судове засідання 23.06.2021 представники сторін не з'явилися, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили.
Позивач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення копії ухвали суду від 07.06.2021.
Відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надіслання копії ухвали суду від 07.06.2021 на його адресу, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неявка в судове засідання 23.06.2021 представників сторін, належним чином повідомлених про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без їх участі.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що 01.01.2007 року між Концерном "Міські теплові мережі", далі Теплопостачальна організація, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус", далі Споживач, був укладений договір № 202015 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
До вказаного Договору між сторонами були укладені та підписані додаткова угода № 2 від 01.08.2008, додаткова угода від 01.03.2011, додаткова угода від 01.10.2014.
Згідно із п. 1.2. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про теплопостачання», Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, «Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж», та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами.
Умовами п. 2.1. Договору сторони визначили, що теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;
- підігрів води - за наявної можливості;
- кондиціювання - по замовленню Споживача;
- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.
Пунктами 3.2.6., 3.2.26. Договору передбачені обов'язки Споживача, а саме: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, та щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (далі - Акт).
Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Умовами пунктів 6.1. - 6.5. Договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату. При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.
Згідно із п. 6.6. Договору сторони дійшли згоди, що при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі Споживач повинен зазначити район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.
Відповідно до п. п. 6.7. Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм.Нахімова, буд. № 4, тел. 33-00-65, 34-44-72, документи за розрахунковий період:
- рахунок-фактуру;
- акт приймання-передачі теплової енергії;
- податкову накладну (платникам ПДВ).
Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:
- при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у Господарському суді.
Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з «___» ______2007 року і діє до 01 січня 2008 року.
Згідно із п. 10.2. Договору він припиняє свою дію у випадках:
- взаємної згоди сторін про його припинення;
- прийняття відповідного рішення Господарським судом;
- ліквідації однієї із сторін.
Відповідно до п. 10.4. Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.
Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов Договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив в повному обсязі оплату за спожиту теплову енергію за період з листопада 2019 по квітень 2021, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, яка з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати боргу в розмірі 2000,00 грн., складає 10171,81 грн.
Матеріали справи свідчать, що додатком № 1а до Договору визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об'єкту - приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 2 (об'єкт теплопостачання), опалювальна площа 146,00 м2.
З матеріалів справи вбачається, що за період з грудня 2019 по квітень 2020 та з листопада 2020 по квітень 2021 позивач оформив акти приймання-передачі теплової енергії відповідачу за Договором, а саме:
- акт приймання-передачі теплової енергії № 202015 від 31.12.2019 на суму 1344,48 грн.;
- акт приймання-передачі теплової енергії № 202015 від 31.01.2020 на суму 777,71 грн.;
- акт приймання-передачі теплової енергії № 202015 від 29.02.2020 на суму 1183,18 грн.;
- акт приймання-передачі теплової енергії № 202015 від 31.03.2020 на суму 914,34 грн.;
- акт приймання-передачі теплової енергії № 202015 від 30.04.2020 на суму 205,68 грн.;
- акт приймання-передачі теплової енергії № 202015 від 30.11.2020 на суму 799,56 грн.;
- акт приймання-передачі теплової енергії № 202015 від 31.12.2020 на суму 1312,86 грн.;
- акт приймання-передачі теплової енергії № 202015 від 31.01.2021 на суму 1393,02 грн.;
- акт приймання-передачі теплової енергії № 202015 від 28.02.2021 на суму 1384,51 грн.;
- акт приймання-передачі теплової енергії № 202015 від 31.03.2021 на суму 1146,83 грн.;
- акт приймання-передачі теплової енергії № 202015 від 30.04.2021 на суму 526,78 грн.
Втім, вищевказані акти приймання-передачі теплової енергії не містять підписів відповідача.
На підставі актів приймання-передачі теплової енергії позивачем були виписані рахунки на оплату № 202015 від 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020, 30.04.2020, 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021.
З аналізу змісту п. 6.7. Договору вбачається, що Споживач (відповідач у справі) з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: АДРЕСА_1 , документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).
Позивач в позові зазначає, що відповідач не з'явився для отримання зазначених документів в порядку, визначеному Договором, у зв'язку з чим позивач направив розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників на адресу споживача. На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії реєстрів відправлених рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії за листопад 2019, за грудень 2019, за січень 2020, за лютий 2020, за березень 2020 та квітень 2020, за листопад 2020 та за грудень 2020.
Позивач в позовній заяві самостійно зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату заборгованості в сумі 2000,00 грн. Часткові оплати відповідача зазначені в розрахунку основного боргу, доданому до позову.
В матеріалах справи міститься претензія № 607/05-юр від 21.05.2021 щодо погашення заборгованості за теплову енергію, в якій позивач вимагав відповідача терміново вирішити питання погашення заборгованості і добровільно сплатити заборгованість за договором № 202015 від 01.01.2007 в сумі 10171,81 грн. На підтвердження факту направлення вказаної претензії на адресу відповідача позивач надав копію фіскального чеку від 21.05.2021.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу теплової енергії. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статі 24 Закону України “Про теплопостачання” № 2633-IV від 02.06.2005 року споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Статтею 19 Закону України “Про теплопостачання” визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У статті 1 Закону України “Про теплопостачання” зазначено, що суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Матеріали справи свідчать, що до укладання договору № 202015 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (об'єкт теплопостачання) передавалось відповідачу в оренду спочатку на 3 роки, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення № 16/12 від 01.11.1999, а в подальшому передавалось в оренду строком на 5 років про що свідчить рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 379/39 від 03.12.2002.
21.11.2005 між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради (орган приватизації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус" (далі Покупець) був укладений договір № 168 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності, відповідно до п. 1.3. якого орган приватизації зобов'язується передати у власність Покупця об'єкт приватизації, вказаний у п. 1.2. договору, а Покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації, сплатити повну вартість об'єкта приватизації відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Пунктом 1.2. вказаного договору визначено, що об'єктом приватизації є нежитлове приміщення № 81 підвалу (літера А-5) загальною площею за внутрішніми замірами 176,0 кв.м., що складає 71/100 частину приміщення № 81 підвалу (літера А-5), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Грибановою О.В.
Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 23.02.2006 внесений запис про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Сіріус" на 71/100 частину приміщення № 81 підвалу (літера А-5), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому з вказаного витягу вбачається, що 29/100 частина приміщення № 81 підвалу (літера А-5), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 2 перебуває у комунальній власності Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Таким чином до укладання договору № 202015 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007 відповідач був власником 71/100 частини приміщення № 81 підвалу (літера А-5), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вказано вище, додатком № 1а до договору № 202015 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007 визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об'єкту - приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (об'єкт теплопостачання), опалювальна площа 146,00 м2.
Позивачем до матеріалів справи надана інформаційна довідка № 194130375 від 20.12.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, в якій міститься актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна, а саме що 27.02.2019 проведена державна реєстрація приватної власності (спільної часткової) на 71/100 частку об'єкта нерухомого майна - нежиле приміщення підвалу, літ. А-5 загальною площею 176 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . При цьому власником вказаного об'єкта нерухомого майна зазначений ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності зазначений договір купівлі-продажу частки нежилого приміщення № 1575 від 27.02.2019.
Таким чином, наявна в матеріалах справи інформаційна довідка № 194130375 від 20.12.2019 свідчить про те, що з 27.02.2019 власником 71/100 частки об'єкта нерухомого майна - нежилого приміщення підвалу, літ. А-5 загальною площею 176 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 є ОСОБА_1 .
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача - ТОВ «Сіріус» заборгованість за відпущену теплову енергію за загальний період з грудня 2019 по квітень 2021.
Заявивши вказані вимоги позивач зобов'язаний довести суду, що в спірний період саме відповідач фактично споживав (отримував) теплову енергію в приміщенні, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 2 (об'єкт теплопостачання).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Втім, всупереч приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України позивач не надав суду докази, які підтверджують факт споживання в спірному періоді (з грудня 2019 по квітень 2021) саме відповідачем теплової енергії в приміщенні, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 2.
Натомість наявна в матеріалах справи інформаційна довідка № 194130375 від 20.12.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про те, що об'єкт теплопостачання за договором № 202015 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007 починаючи з 27.02.2019 року знаходиться у приватній власності Чорного Євгена Анатолійовича.
Отже, починаючи з 27.02.2019 відповідач не є власником приміщення, на яке відпускалась теплова енергія позивачем за Договором, а відтак позивачем не доведено що відповідач є споживачем теплової енергії, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію в сумі 10171,81 грн.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 10171,81 грн. слід відмовити.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. покладаються на позивача у справі - Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач сплатив за подання до господарського суду позовної заяви в даній справі судовий збір в загальній сумі 4204,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9930 від 22.09.2020, № 9931 від 22.09.2020.
Проте за розгляд заявлених в даній справі позовних вимог позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Таким чином, позивачем переплачений судовий збір на суму 1934,00 грн.
Як вказано вище в пункті 4 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд повернути надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 1934,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1934,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 9930 від 22.09.2020, про що винести відповідну ухвалу.
У судовому засіданні, яке відбулося 23.06.2021, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 10171,81 грн. відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. покласти на позивача у справі - Концерн "Міські теплові мережі".
3. Повернути Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ідентифікаційний код 32121458) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1934 (одна тисяча дев'ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 9930 від 22.09.2020, про що винести відповідну ухвалу.
Повне рішення складено - 01.07.2021 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.