номер провадження справи 18/42/21
16.06.2021 справа № 908/526/21
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129А)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Вільнянський молокозавод” (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65)
про стягнення 275846,24 грн.
Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
учасники справи:
від позивача: Балховітіна В.Г., довіреність № 15 від 04.01.2021
від відповідача: Макаренков О.Л., довіреність № 718 від 11.03.2020
Комунальне підприємство “Облводоканал” Запорізької обласної ради звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Вільнянський молокозавод” 275846,24 грн., які складаються з: 269963,25 грн. пені, 2444,35 грн. 3% річних та 3438,64 грн. інфляційних втрат, нараховані на підставі договору № 60/8 від 02.05.2019 про надання послуг з водопостачання та водовідведення. У позовній заяві позивач заявив клопотання щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2021 справу № 908/526/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 09.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/526/21, присвоєно справі номер провадження 18/42/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 05.04.2021 ухвалено розглядати справу № 908/526/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 12.05.2021. Ухвалою від 12.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 10.06.2021. Ухвалою від 10.06.2021 судове засідання відкладалось на 16.06.2021.
У судовому засіданні 16.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача позов підтримав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зобов'язання по оплаті отриманих послуг з водопостачання та водовідведення за період квітень-грудень 2020 року за договором № 60/8 від 02.05.2019 виконав, сплативши борг в розмірі 1529201,22 грн., але сплата відбулась з порушенням строків виконання зобов'язань, визначених договором, а саме: до 15-го числа місяця, наступного за звітним не менше 40% суми, зазначеної в акті-рахунку, решту суми - до останнього банківського дня місяця. Неналежне виконання відповідачем умов договору, за доводами позивача, є підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на ст.ст. ст.ст. 509, 530, 610, 611, 612 ЦК України та ст.ст. 3, 6, 216, 217, 220 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на позов (№ 1 від 04.06.2021) частково заперечив проти позову, вважає заявлення позивачем до стягнення 269963,25 грн. пені таким, що суперечить Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (СОVID-19)”, а саме: у п. 4 ч. 3 ст. розділу ІІ «Прикінцеві положення» зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Зазначений карантин безперервно діє на території України, відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і постанов КМУ від 11.03.2020 №211, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236 та від 21.04.2021 №405. Отже, стягнення пені заборонено законом й вимоги позивача у цій частині незаконні. У відзиві відповідач просив визнати причину неможливості подання цього відзиву поважною, продовжити процесуальний строк і прийняти його до матеріалів справи, посилаючись на положення п. 4 (розділу Х “Прикінцеві положення”) ГПК України щодо продовження процесуальних строків, встановлених судом, ст. 207 ГПК України, хворобу представника відповідача, принципи верховенства права, рівноправності й диспозитивності, змагальності, а також права відповідача на захист.
Крім того, відповідачем 07.06.2021 подана заява про застосування строку позовної давності, в якій вказує, що позивач просить стягнути штрафні санкції за строк з квітня 2020 року по лютий 2021 року, що складає 11 місяців. З урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, заявлені до стягнення штрафні санкції, що виходять за межі 6-місячного строку, є незаконні. В заяві відповідач також просив визнати причину неможливості подання цієї заяви поважною, продовжити процесуальний строк і прийняти її до матеріалів справи.
У відповіді на відзив, поданій до суду 15.06.2021, позивач зазначив, що як передбачає пункт 2 розділу І Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» до 1 липня 2020 року зупинено дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Позивачем, як вбачається із розрахунку пені, виконано нарахування пені, починаючи з 01.07.2020, тобто з урахуванням вимог Закону. Таким чином, твердження відповідача про те, що стягнення пені заборонено законом, є безпідставним та необґрунтованим.
У поясненнях, поданих позивачем 15.06.2021, щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, позивач зазначив, що в позовній заяві зроблений розрахунок пені починаючи з 01.07.2020, максимальна кількість днів нарахування пені - 118, тобто нарахування зроблено в межах 6 місяців (183 днів відповідно), період виникнення заборгованості - починаючи з травня 2020 року. Вказаний розрахунок відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 ст. 258 ЦК України. Таким чином, заява відповідача про застосування строків позовної давності є безпідставною та необґрунтованою.
Відзив та заява відповідача про застосування строків позовної давності, яка розцінюється судом як заява-заперечення щодо періоду нарахування пені, прийняття яких судом відкладалось через процесуальні недоліки, судом приймаються, в порядку ст. 207 ГПК України, враховуючи принцип змагальності сторін, диспозитивності, з огляду на недопустимість надмірного формалізму.
Відповідь на відзив позивача та пояснення судом також приймаються.
Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.
З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.
Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
Комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради (Облводоканал, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “Вільнянський молокозавод” (Споживач, відповідач у справі) 02.05.2019 укладений договір № 60/8 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, предметом якого є забезпечення Облводоканалом Споживачу водопостачання на господарсько-питні, побутові і технічні потреби, а також приймання стічних вод по наступним майданчикам: через мережі централізованого водопостачання та водовідведення: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул.Запорізька, 65; через мережі централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) (надалі - Договір).
Відповідно до розділу 2 Договору він діє з 01 травня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.
У відповідності до п.п. 3.1.1 Договору Водоканал зобов'язався, зокрема, забезпечити Споживачу подачу питної води в точці підключення вводу Споживача до мереж Облводоканалу згідно схеми розподілу зон обслуговування та меж балансової належності водопровідних і каналізаційних мереж.
За визначенням п. 3.2.1 Договору, Споживач зобов'язався, зокрема, своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку та у відповідності з даним договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 договору.
В розділі 5 Договору визначено порядок розрахунків.
Так, згідно з п. 5.1 Договору основним документом на оплату є Акт-рахунок.
Акти-рахунки виписуються Споживачу представником Облводоканалу при наявності особистого посвідчення 25-31 числа кожного місяця у трьох примірниках. Відповідальна особа споживача зобов'язана підписати Акти-рахунки у трьох примірниках та самостійно отримати у Облводоканала один примірник. Акт-рахунок має бути виписаний на підставі Звіту по обсягам спожитої питної води або даних наданих споживачем за допомогою сервісу «Особистий кабінет для підприємств»
Згідно Додаткової угоди № 1 від 01.11.2019, якою абзац четвертий п. 5.1. Договору викладено в новій редакції, Споживач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Облводоканалу до 15-го числа місяця, наступного за звітним не менше 40% суми, зазначеної в акті-рахунку, решту суми до останнього банківського дня місяця.
Позивачем за період з квітня по грудень 2020 року відповідно до умов п.5.1. договору визначено обсяги наданих відповідачу послуг і розмір їх оплати та виставлено відповідачу до сплати Акти-рахунки на загальну суму 1529201,22 грн.:
- Акт-рахунок № 2917/39998 від 30.04.2020 на суму 127380,59 грн.;
- Акт-рахунок № 2917/40885 від 31.05.2020 на суму 186291,70 грн.;
- Акт-рахунок № 2917/41688 від 30.06.2020 на суму 220233,84 грн.;
- Акт-рахунок № 2917/42856 від 31.07.2020 на суму 224476,63 грн.;
- Акт-рахунок № 2917/43698 від 31.08.2020 на суму 193704,34 грн.;
- Акт-рахунок № 2917/45730 від 30.09.2020 на суму 177025,88 грн.;
- Акт-рахунок № 2917/45730 від 31.10.2020 на суму 152105,71 грн.;
- Акт-рахунок № 2917/46557 від 30.11.2020 на суму 136305,05 грн.;
- Акт-рахунок № 2917/47729 від 31.12.2020 на суму 111677,48 грн.
Відповідач зобов'язання по оплаті отриманих послуг з водопостачання та водовідведення за період квітень-грудень 2020 року за договором № 60/8 від 02.05.2019 виконав, сплативши борг в розмірі 1529201,22 грн., але сплата відбулась з порушенням строків виконання зобов'язань, визначених договором (до 15-го числа місяця, наступного за звітним не менше 40% суми, зазначеної в акті-рахунку, решта суми - до останнього банківського дня місяця).
Неналежне виконанням відповідачем зобов'язань за Договором щодо вчасної сплати послуг водопостачання стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів з вимогами про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення” послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з:
підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;
підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;
об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів;
власниками будинків, що перебувають у приватній власності;
індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Укладений між сторонами договір про надання послуг з водопостачання за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Нарахування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснюються позивачем за тарифами, встановленими відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1040 від 18.06.2019 з 01.07.2019 та № 283 від 04.02.2020 по тарифам, встановленим споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем у період з квітня по грудень 2020 року включно відповідачу надано обумовлені Договором послуги на загальну суму 1529201,22 грн.
Про факт надання позивачем послуг в рамках договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 60/8 свідчать складені акти-рахунки, долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати наданих послуг у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, є доведеним.
Відповідачем за спірний період повністю погашено заборгованість в сумі 1529201,22 грн. про що свідчать платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 269963,25 грн. пені, 2444,35 грн. 3% річних та 3438,64 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті 6.2 Договору сторонами узгоджено, що у разі прострочення сплати наданих Облводоканалом послуг в термін, зазначений в розділі 5 «Прядок розрахунків» даного Договору, Споживач зобов'язаний сплатити Облводоканалу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати, але в будь-якому разі пеня не може перевищувати 100% загальної суми боргу згідно Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення платежів за спожиті комунальні послуги та утримання придомових територій”.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 269963,25 грн. пені, нарахованої згідно з наданим до позовної заяви розрахунком за загальний період з 01.07.2020 по 14.02.2021.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” №2189-VIII від 09.11.2017 до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 2 частини четвертої статті 7 вказаного Закону передбачено, що колективний споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг для споживачів, яких об'єднує такий колективний споживач.
Згідно п. 2 ч. 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення платежів за спожиті комунальні послуги та утримання придомових територій” за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
17.03.2020 прийнятий Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 533-ІХ (який набрав чинності 18.03.2020).
Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 533-ІХ встановлено: до 1 липня 2020 року зупинити дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Також, 17.03.2020 прийнятий Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 530-ІХ (який набрав чинності 17.03.2020).
Відповідно до п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 641 (зі змінами, внесеними згідно з постановами КМУ № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020) вирішено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 року на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 20 травня 2020 року №392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року №611 до постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2020 року №1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (далі - COVID-19), на території України продовжено до 31 серпня 2021 року дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами), від 20 травня 2020 року №392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2” (зі змінами) та від 22 липня 2020 року №641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами).
Враховуючи те, що послуга з водопостачання та водовідведення є житлово-комунальною послугою, в період з 01.07.2020 по 14.02.2021, за який позивач нарахував пеню в даній справі, на території України діяв карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 641 від 22.07.2020 та № 760 від 26.08.2020, з огляду на норму, передбачену п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 269963,25 грн. не підлягають задоволенню, оскільки за вказаний період забороняється нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2444,35 грн. 3% річних, які нараховані за загальний період з 18.05.2020 по 14.02.2021.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за період з 18.05.2020 по 14.02.2021, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд встановив, що розрахунки позивача є правильними. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 2444,35 грн.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат за визначений позивачем період: з червня 2020 року по січень 2021 року за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 3438,64 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті наданих послуг в повному обсязі та у визначений договором строк, не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 2444,35 грн. 3% річних та 3438,64 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (269963,25 грн. пені) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 88,24 грн. судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Вільнянський молокозавод” (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65, ідентифікаційний код 38993915) на користь комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129, ідентифікаційний код 03327115) 2444,35 грн. (дві тисячі чотириста сорок чотири грн. 35 коп.) 3% річних, 3438,64 грн. (три тисячі чотириста тридцять вісім грн. 64 коп.) інфляційних втрат, та 88,24 грн. (вісімдесят вісім грн. 24 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 01.07.2021.
Суддя В.В. Левкут