88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
01.07.2021 м. Ужгород Справа № 907/243/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/243/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕ Ужгород”, м. Ужгород до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення суми 2.927,88грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 2.927,88грн. заборгованості за Договором про надання послуг з поводження з побутовими відходами №4096 від 01.11.2019 року.
В ході вирішення питання прийняття заяви до розгляду судом встановлено, що відповідачем є фізична особа - ОСОБА_2 . З огляду на це, ухвалою суду від 12.04.2021 в порядку ст. 176 ГПК України постановлено звернутися до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб виконавчого комітету Ужгородської міської ради із запитом про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ).
На виконання ухвали суду відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради надіслав до суду довідку від 19.04.2021 №819/18-06, якою повідомив суд про місце реєстрації вказаної фізичної особи-відповідача. Така адреса співпадає з адресою, зазначеною в поданій суду позовній заяві.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору Договір №4096 від 01.11.2019 року про надання послуг з поводження з побутовими відходами, чим порушив вимоги ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Даний договір укладено між позивачем та відповідачем, як фізичною особою-підприємцем, який станом на день звернення з позовом припинив свою підприємницьку діяльність, що підтверджується приєднаним позивачем відомостями з ЄДРЮОФОП, а відтак, позивач вказує на те, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного суду у справі №910/8729/18 висловлену у Постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2019 року, оприлюднену 20 лютого 2019 року, а саме у п.4.11. вказаної Постанови «...ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції» Позивач визначив підсудність даної справи за Господарським судом Закарпатської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/243/21, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2020 суд ухвалив відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 01.06.2021 р.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 22.04.2021 була надіслана відповідачу 22.04.2021 рекомендованим листом, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 11.05.2021.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, надані сторонами, суд, -
Між Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕ Ужгород”, м. Ужгород (позивач, постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (замовник, відповідач) був укладений договір №4096 від 01.11.2019 року про надання послуг з поводження з побутовими відходами (далі - договір), відповідно до умов п.1 Договору Заявник надає Боржникові послуги з поводження з побутовими відходами, а Боржник зобов'язується оплачувати вказані послуги на умовах і в порядку, передбачених Договором.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на день подачі позовної заяви Боржник припинив свою підприємницьку діяльність, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.05.2020, Номер запису: 23240060003033402.
Проте, враховуючи позицію Великої Палати Верховного суду у справі №910/8729/18 висловлену у Постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2019 року, оприлюднену 20 лютого 2019 року, а саме у п.4.11. вказаної Постанови «...ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції».
Відтак, дана справа підлягає розгляду Господарським судом Закарпатської області.
Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів» № 1010 від 26 липня 2006 року (надалі - «ПКМУ № 1010») тариф на комунальні послуги з вивезення побутових відходів є регульованим тарифом, який затверджується рішенням виконавчого комітету відповідної місцевої ради.
Місячна вартість послуг за даним Договором по діючим на момент укладення Договору тарифам становить 325 грн. 32 коп. з ПДВ (місячний обсяг утворення ТПВ становить 1,83 м. куб.) відповідно до п.15 Договору та згідно рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.11.2018 р. № 325 тариф на вивезення побутових відходів для інших підприємств, організацій, установ за 1 м. куб. становить 177,77 грн. з ПДВ.
Згідно з умовами п. 1 б та п.17 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, а платежі за послуги вносяться не пізніше, ніж протягом останнього дня місяця, що настає за розрахунковим.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та надав послуги Відповідачу в повному обсязі. Однак, всупереч умовам Договору Відповідач належним чином свої зобов'язання за даним Договором не виконав та не оплатив в повному обсязі надані послуги.
Станом на 01.02.2021 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 2 927 грн. 88 коп. (розрахунок заборгованості додано).
Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються фізичним та юридичним особам певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка е власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно зі ст. 35-1 Закону України «Про відходи» поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил. Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.
Згідно з ч. 2. ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором;
Послуги з поводження з побутовими відходами надаються суб'єктам господарювання, визначеним органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах в установленому законодавством порядку виконавцем послуг з вивезення побутових відходів згідно Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1070
Позивач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕ Ужгород» являється єдиною юридичною особою, уповноваженою в порядку чинного законодавства України на надання послуг із вивезення твердих побутових відходів на території Ужгорода з 2012 року на підставі Договору на надання послуг з вивезення побутових відходів на території м. Ужгород від 15 жовтня 2012 року, укладеного на підставі рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №357 від 15.10.2012 року(зі змінами).
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживачі зобов'язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.
Такі спеціальні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про відходи» свідчать про обов'язковість договору про поводження з побутовими відходами для споживача.
Позивач, як єдиний постачальник послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів на території міста Ужгород, підтверджується Довідкою Закарпатської Торгово-Промислової палати від 22.01.2021 року.
В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем не здійснено своєчасно оплату наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього утворився борг у сумі 2.927,88грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, в тому числі, на підставі укладених договорів.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктам господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі бор. Боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач оплату вартості наданих позивачем послуг не здійснив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача за договором №4096 від 01.11.2019 про наданих послуг з поводження з побутовими відходами становить 2 927 грн. 88 коп.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором №4096 від 01.11.2019 року про надання послуг з поводження з побутовими відходами у розмірі 2 927,88 грн. грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕ Ужгород”, м. Ужгород до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення суми 2.927,88грн..
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Ужгород» (ідентифікаційний код юридичної особи (код ЕДРПОУ): 38330105, 88018, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Л. Толстого, 33, IBAN № НОМЕР_2 , суму основної заборгованості за оплату наданих послуг з поводження з побутовими відходами в розмірі 2 927 грн. 88 коп. ( дві тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень 88 копійок) та судовий збір у сумі 2043,00 (дві тисячі сорок три гривні 00 коп.).
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 02.07.2021.
Суддя О.Ф. Ремецькі