Справа № 466/2078/21
30 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Баєвої О.І.
секретаря судового засідання Шукост О.М.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» за участю третьої особи приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати виконавчий напис, вчинений 30.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., який зареєстровано в реєстрі за №112857 таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 20.09.2017 року між ним та ТОВ «Веллфін» укладено договір позики №262343, відповідно до умов якого ТОВ «Веллфін» надав йому грошові кошти в розмірі 800 грн.
30.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис №112857 про звернення стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості за договором позики №262343 від 20.09.2017 року у розмірі 33665,60 грн.
21.12.2020 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові відкрито виконавче провадження №63962079 про примусове виконання виконавчого напису №112857 від 30.11.2020 року.
Позивач вважає виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.М. від 30.11.2020 року №112857 таким, що не підлягає виконанню, оскільки при вчиненні такого нотаріус керувався нормою, яка в судовому порядку визнана незаконною та нечинною. Окрім того, виконавчий напис було вчинено із пропуском трьохрічного строку. У зв'язку із вищевикладеним змушена звернутися до суду.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце, час та дату розгляду справи.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі учасників, позивач та представник позивача не заперечують проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 20.09.2017 року між ТзОВ «Веллфін» в особі директора Стензі Д.В. та ОСОБА_2 укладено Договір позики №262343, відповідно до якого ТзОВ «Веллфін» надав ОСОБА_2 грошові кошти в позику в сумі 800 грн.
Відповідно до п.1.3 Договору позики №262343 від 20.09.2017 року строк позики складає 21 день, позика повинна бути повернута до 11.10.2017 року.
Факт отримання грошових коштів ОСОБА_2 у розмірі 800 грн підтверджується Довідкою від 23.02.2021 року №17GPQOMUR1H8IBCS.
30.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис №112857 про звернення стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості за договором позики №262343 від 20.09.2017 року у розмірі 33665,60 грн.
21.12.2020 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Вареницею М.І. відкрито виконавче провадження №63962079 про примусове виконання виконавчого напису №112857 від 30.11.2020 року.
Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ вказаного Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
На підставі пунктів 3.1. та 3.4 глави 16 розділу ІІ вказаного Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
В ході судового розгляду судом встановлено, що виконавчий напис приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу вчинено 30.11.2020 року, хоча строк позики складав 21 день, позика повинна була бути повернута до 11.10.2017 року, тобто саме від цієї дати слід відраховувати початок перебігу трьохрічного строку.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Враховуючи вищевикладене, виконавчий напис приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу від 30.11.2020 року вчинено із пропуском трьохрічного строку від моменту виникнення ТзОВ «Веллфін» права вимоги з ОСОБА_2 .
Крім того, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 вказав на спірність суми, визначеної відповідачем у виконавчому написі від 30.11.2020 року, оскільки у виконавчому написі зазначено загальну суму заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 33665,60 грн, коли стягнення заборгованості проводилося за період з 20.09.2017 року по 16.11.2020 року. Позивач покликається на те, що ТзОВ «Веллфін» неправомірно продовжував нараховувати відсотки за користування позикою після 11.10.2017 року.
Разом з тим, законодавством не визначено виключного переліку обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у своїй Постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 760/2193/15-ц.
При розгляді справи судом встановлено, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін з моменту винекнення у ТзОВ «Веллфін» права вимоги з ОСОБА_2 , а також вчинив виконавчий напис із пропуском трьохрічного строку.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 80, 81, 141, 259, 263-265, 280-281 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат» суд,
ухвалив:
позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 30.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем який зареєстровано в реєстрі за №112857
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін», код ЄДРПОУ 39952398, місцезнаходження: 03061, м.Київ, вул.Героїв Севастополя, 48.
Третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: 10008, м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, 35.
Суддя О. І. Баєва