1Справа № 335/7924/20 2/335/1236/2021
02 липня 2021 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючої судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря: Якимової О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача- ОСОБА_4 ,
30.06.2021 року відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про компенсацію судових витрат, в якій, на підставі ч.5 ст.142 ЦПК України, просить суд стягнути з позивача на його користь витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4400,00 грн. та витрат на сплату судового збору в розмірі 420,40 грн. На підтвердження своїх вимог надав суду акт виконаних робіт адвокатом від 30.06.2021 договір про надання правничої допомоги від 29.06.2021 року та квитанцію про до прибуткового касового ордеру Серія 021№018 від 30.06.2021 р. Обґрунтовуючи заяву вказує, що позивач подав до нього цивільний позов і він вимушений був захищати свої права і поніс судові витрати.
Дослідивши матеріали справи та заяву відповідача, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що у вересні 2020 позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.10.2020 року відкрито провадження у цивільній справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням від 17.11.2020 року позов задоволено. Ухвалою суду від 01.02.2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, - задоволено. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2020 року скасовано. Призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18.06.2021 року позовна заява залишена без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
На даний час заявник порушує перед судом питання про відшкодування судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, в порядку ч.5 ст.142 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відтак, в порядку визначеному ч.5 ст.142ЦПК України можуть бути компенсовані витрати, пов'язані з розглядом справи виключно, якщо відповідач доведе факт того, що вони настали внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
За ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Поряд з цим ЦПК України не визначено, що необхідно розуміти під необґрунтованими діями позивача.
Питання зловживання правами регламентуються положеннями ст.44 ЦПК України.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов'язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер, подібно тому, як удавана угода у цивільному праві вчиняється лише для цілей прикриття іншої угоди.
Аналіз вищезазначених норм дає підстав дійти до висновку, що відповідач має право заявляти вимоги про компенсацію витрат пов'язаних з розглядом справи у разі залишення позову без розгляду судом, при цьому витрати, пов'язані з розглядом справи мають бути понесені відповідачем саме внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь у тому чи іншому судовому засіданні.
Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Разом із тим, системний аналіз вказаної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що така компенсація можлива виключно у разі наявності відповідної вимоги відповідача, заявленої у зв'язку із вирішенням питання щодо залишення позову без розгляду. При цьому заявник повинен зазначити, у чому саме полягають необґрунтовані дії позивача.
Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Як вбачається з роз'яснень в п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах », що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Позивач звернувся до суду з позовом, оскільки вважав, що його права та інтереси порушено.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст.55,124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року по справі №543/408/17.
Залишення позову без розгляду з підстав повторної неявки позивача в судове засідання само по собі не свідчить про необґрунтованість дій позивача. Суд не вбачає дій позивача по даній справі, які могли б бути розцінені судом як необґрунтовані.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що залишення позову без розгляду не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. На цій стадії судового процесу суд не встановлює обґрунтованості чи необґрунтованості позовної заяви, не встановлює фактичні обставини, не досліджує надані докази та не надає доводам сторін відповідної оцінки, оскільки не розглядає спір по суті. Тобто, вирішення питання обґрунтованості чи безпідставності та доведеності заявлених позовних вимог входить до виключних повноважень суду, який має зробити висновки за результатами розгляду цивільної справи по суті. Судом не приймались рішення про визнання дій позивача такими, що містять ознаки зловживання процесуальними правами, тому не може бути підставою для визнання дій позивача необґрунтованими.
Таким чином, за змістом ч.5ст.142ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно або пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Оскільки такі факти відповідачем не заявлені, а судом не встановлені, тому у задоволенні заяви на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 44,141,142,247 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача- ОСОБА_4 ,на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 15 днів після її проголошення через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.В. Апаллонова