1 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯСправа № 335/3911/21 2/335/1813/2021
01 липня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Апаллонової Ю.В.
за участю секретаря судового засідання Якимової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат в якому просить суд змінити спосіб стягнення аліментів у частці від доходу батька дітей. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на утримання синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дітьми повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання та розвиток дітей у розмірі 7455 (сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.16 у цивільній справі № 335/122//16-Ц (провадження 2/335/622/2016) з ОСОБА_2 стягнути аліменти у твердій грошовій сумі на утримання дітей: ОСОБА_5 у розмірі 728 (сімсот двадцять вісім) гривень щомісяця та ОСОБА_6 у розмірі 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) гривні щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.01.2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. Вищевказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 29.03.2016 року. Виконавчий лист видано 17.05.16. Діти проживають разом з матір'ю, вона займається їх вихованням, лікуванням, навчанням, а також самотужки несе додаткові витрати на їх утримання. Крім цього має самостійно забезпечити синам належний рівень життя. На цей час у неї не має можливості належним чином забезпечувати потреби двох дітей, які з 2016 року значно зросли. Сини навчаються у спортивній школі, де зросли витрати на щомісячні внески на харчування і до фондів (школи, класу). Щорічно збільшуються грошові витрати на придбання дітям спортивного інвентарю та шкільної амуніції. Крім цього, діти потребують додаткових коштів на лікування в разі хвороби, а також на оплату репетиторських послуг тренерів і викладачів. Діти розвиваються, бажають покращувати свої знання з англійської мови. Для гармонійного розвитку їм цікаво читати нові книжки, відвідувати екскурсії та інші місця спілкування дітей, щоб відчувати себе не гірше своїх однолітків. Самостійно не має змоги їм все це забезпечити. Не зважаючи на те, що завданням батьків, у тому числі, є забезпечення розвитку дітей, їх талантів, духовних та культурних потреб, відповідач ухиляється приймати у цьому участь. Упродовж останніх років з цих питань не бажає йти на будь-які контакти. Крім того, з часу винесення рішення судом у 2016 році значно зросли витрати на комунальні послуги, продукти харчування, необхідні для дітей речі та одяг. Також збільшився прожитковий мінімум на дитину, який на даний момент становить, для дітей віком від 6 до 18 років 2395 гривень. Як вбачається, і на ці суттєві факти відповідач ніяким чином не реагує.
24.05.2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Відзив на позов не надходив.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 Цивільно-процесуального кодексу України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов до такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.16 у цивільній справі № 335/122/16-ц (провадження 2/335/622/2016) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено та вирішено стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі на утримання дітей: ОСОБА_3 у розмірі 728 (сімсот двадцять вісім) гривень щомісяця та ОСОБА_4 у розмірі 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) гривні щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.01.2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Виконавчий лист виданий 17.05.2016 року.
Позивач посилається на те, що сума аліментів в твердій грошовій сумі, які за рішенням суду підлягають стягненню з відповідача є не достатньою для повноцінного утримання дитини, а тому просить змінити спосіб стягнення вказаних аліментів та встановити його у формі частки від заробітку (доходу) відповідача, що, як вважає позивач, дозволить їй отримувати більше коштів від відповідача на утримання дитини та забезпечить більш оперативну адаптацію розміру аліментів, що забезпечить кращій захист інтересів дитини.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що за час, який минув після встановлення рішенням суду розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача значно збільшився законодавчо визначений розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, який згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» складає 2395 грн. (відповідно 50% від прожиткового мінімуму складає 1 197 грн. щомісячно).
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 181, 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13.
З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги про зміну порядку способу стягнення аліментів ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дітей їх рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а тому, підлягають до задоволення.
Що стосується дати початку стягнення змінених судом аліментів, то суд приходить до наступного.
Як зазначено в п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
Аналізуючи зібрані по справі докази суд приходить до висновку про необхідність зміни способу стягнення аліментів, присуджених за рішенням Орджоінкідзевського районного суду м.Запоріжжя 17.03.2016 року у розмірі 728 грн. 00 коп. та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на утримання синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
З огляду на вказане зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.
ОСОБА_7 також заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат у розмірі 7455,00 гривен.
Вирішуючи зазначену вимогу суд виходить з такого.
Згідно з вимогами ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі узв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Отже, суд зауважує, що до особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Позивачем не надано жодних доказів того, що в спільних дітей сторін є певні здібності в тій чи іншій галузі (музикальній, художній, танцювальній, мовній тощо) і що саме пошиття уніформи сину а також проплати до школи у загальному розмірі 7455 грн. буде сприяти покращенню і розвитку цих здібностей. Позивачем також не зазначено чи є вказані витрати крайньою необхідністю чи особливими обставинами в розумінні положень статті 185 СК України.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Тим більше, витрати на придбання одягу, пошиття уніформи, не є додатковими витратами на дитину, оскільки це не викликано особливими обставинами у розумінні ст.185 СК України, а відноситься до звичайних витрат для забезпечення нормальних матеріальних умов життя дитини, що передбачені стягненням аліментів з батька дитини, та входять до складу аліментних платежів, які він сплачує щомісячно. Вказані позивачем витрати, пов'язані з повсякденними побутовими витратами на дітей. Так само позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення додаткових витрат по школі, які також не є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вищевикладені обставини, надавши аналіз наявним у справі доказам, керуючись нормами діючого сімейного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на утримання дітей у зазначеному позивачем розмірі, оскільки позивачем неналежно сформовано доказову базу щодо понесення нею саме додаткових витрат на утримання дитини, тобто на розвиток їх особливих здібностей, враховуючи, що додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку.
З урахуванням вищевикладеного, аналізуючи наведені норми законів та докази по справі, надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання дитини є необґрунтованими, а відтак вимога про стягнення з відповідача додаткових витрат на дітей у розмірі 7455,00 грн. не підлягає до задоволення, а тому в цій частині позову слід відмовити.
В порядку п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, суд покладає на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи щодо стягнення аліментів.
Керуючись ст. ст. 10, 84, 180-185, 192 СК України, ст. ст. 5, 81, 141, 263-265, 353 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, присуджених за рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17.03.2016 року у розмірі 728 грн. 00 коп. та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 908,00 грн. судового збору в дохід держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевського районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 01.07.2021 року.
Суддя Ю.В. Апаллонова