Справа № 307/1736/21
Провадження № 2-а/307/13/21
02 липня 2021 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді - Чопик В.В., при секретарі - Олексій Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, місце розташування: м. Ужгород, вул. Ракоці, 13, про скасування постанови.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що із нечитабельної постанови від 23.05.2021 року вбачається, що інспектором СРПП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області Микитюк В. було винесено постанову серії БАБ № 9257012 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст.121 КУпАП, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.
У постанові зазначено, що 23 травня 2021 року, о 04 годині 30 хвилин в смт. Великий Бичків, Рахівського району, Закарпатської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Opel Vivaro, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого не освітлювався номерний знак в темну пору доби, що не давало змоги чітко визначити номерні символи з відстані 20 метрів, чим порушив п.п 2.9 В, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Вважає, що дана постанова є незаконною, протиправною та такою, що підлягає до скасування, оскільки відповідачем під час винесення постанови не дотримано процедури розгляду справи, не надано можливості подати заперечення та скористатися правовою допомогою.
Звертає увагу, що поліцейський зупинив його автомобіль, яким він керував в смт. В. Бичків, Рахівського району, Закарпатської області та звинуватив його в тому, що він керував автомобілем у якого не освітлений номерний знак. Він повідомив поліцейського, що номерний знак освітлюється, однак співробітник поліції виніс оскаржувану постанову. Він навіть не представився й не показував свої документи. Прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції у постанові вказані нерозбірливо.
У даному випадку відсутні докази вчинення правопорушення, номерний знак був освітлений, а всі символи були читабельні.
Тому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі складену 23 травня 2021 року на бланку серії БАБ № 925012 та закрити справу про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 3 червня 2021 року позов було прийнято до провадження суду і призначено до розгляду в спрощеному порядку без викликом сторін.
Суд, дослідивши наявні у справі докази приходить до на ступного висновку.
Судом встановлено, що постановою від 23 травня 2021 року інспектором СРПП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області Микитюк В. було винесено постанову серії БАБ № 9257012 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст.121 КУпАП, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень..
У постанові зазначено, що 23 травня 2021 року, о 04 годині 30 хвилин в смт. Великий Бичків, Рахівського району, Закарпатської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Opel Vivaro, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого не освітлювався номерний знак в темну пору доби, що не давало змоги чітко визначити номерні символи з відстані 20 метрів, чим порушив п.п 2.9 В, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду відповідачем не подано жодних доказів в обґрунтування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, при цьому з доводів позовної заяви вбачається, що позивач зазначеного у оскаржуваній постанові правопорушення не вчиняв, вимоги Правил дорожнього руху не порушував, тому підстави для накладення адміністративного стягнення були відсутні.
Відповідачем під час розгляду справи жодним належним доказом не підтверджено факту вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові правопорушення, тому суд вважає, що всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України відповідач не довів правомірності своїх дій.
Доводи позивача, про не порушення правил дорожнього руху, відповідачем не спростовані, будь-які підтвердження порушення ним правил дорожнього руху (фото фіксація, покази свідків) суду не подані.
В матеріалах справи відсутні дані, які б спростовували доводи позову про недотримання при винесення оскаржуваної постанови приписів ст.ст. 7, 245 КУпАП, чим порушено законні права позивача.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, суд вважає недоведеним.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки наявні у матеріалах справи докази вказують на відсутність підстав про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог ПДР України, що свідчить про відсутність відповідного складу правопорушення в діях позивача, суд вважає необхідним скасуватиоскаржувану постанову.
За таких обставин позов слід визнати обґрунтованим, тому він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132Кодексу адміністративного судочинства України судовівитрати складаютьсяіз судовогозбору тавитрат,пов'язанихз розглядомсправи.До витрат,пов'язаних зрозглядом справи,крім іншого,належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 454,00 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі.
Керуючись ст. 2, 6-11, 72-77, 90, 94, 139, 242-246, 250, 255, 257, 286 КАС України, ст. ст. 251-252, 280 КУпАП, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі складену 23 травня 2021 року на бланку серії БАБ № 925012 та закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Ракоці, 13, ЄДРПОУ: 40108913) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат в сумі 454 грн.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади в Україні за адресою: http://court.gov.ua/sud0711/.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів зі дня складання повного тексту рішення через Тячівський районний суд Закарпатської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, місце розташування: м. Ужгород, вул. Ракоці, 13.
Суддя: В.В. Чопик