справа №759/5111/2020 Головуючий у І інстанції - Ул'яновська О.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/3412/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
29 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ітек» про визнання договору недійсним та відшкодування збитків,
встановив:
В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Будівельна компанія «Ітек» про визнання договору недійсним та відшкодування збитків, мотивуючи свої вимоги тим, що 05 червня 2019 позивач та відповідачі уклали договір, відповідно до умов якого останні зобов'язались виконати внутрішні ремонтні та оздоблювальні роботи у квартирі за рахунок своїх чорнових та витратних матеріалів, здійснити установлення електрофурнітури та сантехнічних приладів у строк з 06 червня 2019 року до 04 вересня 2019 року, надавати безкоштовне гарантійне обслуговування протягом року.
Вартість робіт складала 210000 грн.
На виконання умов договору, відповідачу передано частину грошових коштів розмірі 146000 грн., проте, в порушення умов договору, відповідач не забезпечив його виконання, ремонтні роботи не виконані, на телефонні дзвінки ОСОБА_2 не відповідає.
Тобто, відповідач не мав на меті спрямувати договір на реальне настання обов'язків та правових наслідків, таких як якісне виконання робіт та гарантійних зобов'язань, чим позивача було введено в оману.
Просила визнати недійсним договір №24 від 05 червня 2019 року, укладений між нею та ОСОБА_2 від імені та в інтересах ТОВ «Будівельна компанія «Ітек».
Стягнути на її користь збитки в сумі по 292000 грн. з кожного відповідача та судові витрати.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалася на те, що невиконання ремонтних робіт, неякісне роз починання ремонтних робіт і відмова відповідачів від письмового листування підтверджується двома листами позивача до відповідачів від 24 листопада 2019 року. Обидва листи повернулись, один - через відмову у прийнятті кореспонденції, другий - через сплив строку зберігання.
Також, невиконання договору підтверджується показами свідків.
Окрім цього, на думку ОСОБА_1 , обов'язок позивача розпочати прийняття робіт за договором не виникає до того моменту, як роботи чи окремі етапи виконані, а експертиза призначається лише у разі наявності спору з приводу недоліків.
Так, відповідачами очевидно прострочений строк виконання робіт за договором, який згідно п.1.1 договору становить 04 вересня 2019 року.
Відповідачі зникли і ремонтні роботи не велись взагалі, а щодо незначної частини робіт, які були лише розпочаті, то вони не можуть бути оцінені і доведені, у тому числі експертизою, оскільки ні один етап робіт не завершений.
Основний аргумент позивача полягає не у недоліках виконаних робіт, а в тому, що роботи не були розпочаті вчасно, а тим більше взагалі не були виконані і завершені, а після того, як відповідачі зробили вигляд, що нібито розпочали роботи, і отримали гроші, вони зникли.
Оскільки роботи не виконані взагалі, а позивач не одержував ніякого повідомлення про готовність до передання робіт, то відповідно у позивача не виникає обов'язку розпочати їх приймання.
Отримавши кошти, ОСОБА_2 довгий час не розпочинав роботи на об'єкті (незважаючи на те, що роботи повинні були бути розпочаті наступного дня згідно п.1.1 договору), а потім привів якогось хлопця, який розпочав роботи вкрай неякісно.
Після неодноразового нагадування, ОСОБА_2 погодився виконати певний проміжний перелік робіт до 20 вересня 2019 року, про що поставив свій підпис на проміжному плані робіт від 13 вересня 2019 року.
Одразу після цього ОСОБА_2 зник, на телефонні дзвінки не відповідав, а ремонтні роботи досі не виконані.
Таким чином, відповідачі лише робили вигляд, що вони приступили до виконання договору, щоб отримати всі проміжні платежі, і зникли одразу після отримання останнього платежу.
Просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
На апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав відзив, який обґрунтовував тим, що укладаючи договір, ОСОБА_1 повідомила, що вона перебуває у скрутному матеріальному становищі і попросила знизити ціну на ремонтні роботи, на що ОСОБА_2 поставився з розумінням та погодився на знижку. Сторони узгодили всі важливі умови Договору, у тому числі, дійшли згоди, що платежі будуть здійснюватися строго та точно по мірі виконання робіт і в залежності від виконаних робіт.
У день підписання договору, 05 червня 2019 року, Замовник здійснив платіж у сумі 20000 грн., що відповідає пункту 5.2 укладеного договору.
Після початку ремонтних робіт, 10 червня 2019 року, ОСОБА_2 отримав від Замовника кошти в розмірі 43 000 грн., також відповідно до пункту 5.2 договору.
27 червня 2019 року ОСОБА_2 отримав від Замовника два проміжні платежі по 11000 грн. та 50 000 грн., у зв'язку з майже повним виконанням Підрядником етапу робіт, передбаченого п. 5.3 Договору.
18 липня 2019 року у зв'язку із закінченням виконання робіт, передбачених п.5.3 Договору, Замовник сплатив ОСОБА_2 кошти в розмірі 22000 грн.
Усі перелічені кошти були отримані ОСОБА_2 під розписку.
Приходить до висновку, що належне виконання Підрядником ремонтних робіт підтверджується здійсненням Замовником поетапних платежів, що встановлені у Договорі.
Крім цього, на момент заявлення вимоги про розірвання договору, невиконаними залишилися лише такі роботи як: проклейка шпалер, укладка паркету та керамічної плитки, установка сантехніки.
Ці роботи він не зміг виконати з вини Замовника, що полягає у затримці Замовником оплати, що відбувалось неодноразово і на інших етапах робіт; невизначеності Замовника та частій зміні рішень щодо матеріалів, які необхідно придбати/встановити для проведення ремонту.
Зокрема, відповідач не зміг установити паркет у квартирі позивача, оскільки остання повідомила, що хоче використати інший, дорожчий матеріал для укладки паркету, відмінний від того, що був передбачений додатком до Договору, і різницю у вартості позивач оплачувати відмовляється.
Також зазначає, що у ході виконання останніх етапів робіт, Замовник неодноразово прострочував виплату коштів, що призводило до простою Підрядника, перенесення строків виконання роботи і, як наслідок, до завдання Підряднику збитків. Зокрема, Підрядником підраховано, що внаслідок недобросовісних дій Замовника, перший поніс збитки у сумі близько 80000 грн., оскільки йому доводилось власними коштами сплачувати штрафи за відмову від доставлених матеріалів та їх повернення, тощо.
Просив, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року залишити без змін.
На відзив позивачем надано відповідь, у якій зазначено, що єдиним належним і допустимим доказом виконання і передання робіт зі сторони ТОВ «Будівельна компанія «Ітек» і прийняття їх зі сторони скаржника повинен бути акт, який повинен містити всі обов'язкові реквізити і бути підписаним Товариством і скаржником.
Проте, у акті виконаних робіт, який приєднаний відповідачами до відзиву: відсутні обов'язкові реквізити, а саме дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати виконання робіт саме по договору із скаржником.
Вказана зовсім інша адреса об'єкту, яка не дає змогу ідентифікувати об'єкт скаржника.
Відсутній підпис скаржника або відсутні дані, що скаржник відмовився від підписання акту.
Таким чином, акт виконаних робіт, наданий відповідачами не є належним доказом виконання робіт, оскільки не містить інформацію, що роботи були виконані саме ТОВ «Будівельна компанія «Ітек», роботи були виконані саме по договору із скаржником, роботи були виконані саме по об'єкту скаржника, роботи були прийняті скаржником або були передані саме скаржнику, але він відмовився від їх прийняття.
Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 червня 2019 року ТОВ «Ітек» та ОСОБА_1 уклали договір №24, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник (виконувач) приймає на себе зобов'язання виконати комплексний ремонт квартири (під ключ) за адресою: АДРЕСА_1 , в термін з 06 червня 2019 року по 04 вересня 2020 року.
Підрядник зобов'язується якісно виконати внутрішні ремонтні та оздоблювальні роботи власними силами з використанням спеціального інструменту і техніки відповідно до вихідних даних замовника.
Підрядник також зобов'язався виконати фінальну установку електро, фурнітури та сантехнічних приладів.
Замовник зобов'язується своєчасно виконувати виплати.
Пунктом 5 договору визначено, що оплата за виконання даного договору виконується замовником, сума договору складає 210 000 грн при врахуванні площі квартири 76 кв.м. по плану.
Замовник виконує поетапну оплату в залежності від кількості виконаних робіт.
Замовник виплачує підряднику виконавцю аванс в розмірі 30% від вартості робіт і матеріалів, 10% 20 000 грн. перед початком робіт та 20% 43 000 грн. після початку робіт, але не пізніше 3 дня.
Один проміжний платіж в розмірі 40% від суми договору виконується замовником по мірі виконання робіт.
На виконання умов вказаного договору позивачем сплачено частину грошових коштів на загальну суму 146 000 грн.
30 листопада 2019 року позивач надіслала на адресу відповідачів повідомлення про розірвання договору через неякісне проведення ремонтних робіт, порушення строків виконання умов договору.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що ремонтні роботи не виконуються, а проведені роботи виконано неналежної якості.
Відповідної експертизи під час судового розгляду суду надано не було, відповідне клопотання стороною не заявлялось.
Також не підтверджені посилання щодо введення відповідачем в оману позивача через відсутність реального виконання умов договору.
Наявність умислу введення в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення, наявності активних, пасивних дій недобросовісним відповідачем судом не встановлено, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено.
Проте, у повній мірі з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
По справі встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з договору підряду.
Так, 05 червня 2019 року ТОВ «Ітек» та ОСОБА_1 уклали договір №24, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник (виконувач) приймає на себе зобов'язання виконати комплексний ремонт квартири (під ключ) за адресою: АДРЕСА_1 , в термін з 06 червня 2019 року по 04 вересня 2020 року.
Підрядник зобов'язується якісно виконати внутрішні ремонтні та оздоблювальні роботи власними силами з використанням спеціального інструменту і техніки відповідно до вихідних даних замовника.
Замовник виконує поетапну оплату в залежності від кількості виконаних робіт.
Замовник виплачує підряднику виконавцю аванс в розмірі 30% від вартості робіт і матеріалів, 10% 20000 грн. перед початком робіт та 20% 43000 грн. після початку робіт, але не пізніше 3 дня.
Один проміжний платіж в розмірі 40% від суми договору виконується замовником по мірі виконання робіт.
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1,2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно положень ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Враховуючи вищезазначені правові норми, суд вважає, що між сторонами за договором №24 від 05 червня 2019 року виникли правовідносини в якому сторони, керуючись приписами ст.627 ЦК України, самостійно визначили межі повноважень кожного з учасників та порядок виконання договору (істотні умови).
Згідно зі ст.629 ЦК України з моменту укладання договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
З додатку до договору №24 від 05 червня 2019 року та розписки вбачається, що на виконання умов вказаного договору позивачем сплачено частину грошових коштів на загальну суму 146 000 грн. (т.1 а.с.158,164).
Проте, в порушення умов договору підряду ТОВ «БК «Ітек» не приступило до виконання передбачених договором етапів робіт.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання врегульовані положеннями ст.611 ЦК України у відповідності до яких у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Крім цього, за приписами статті 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
У пункті 1.1 договору сторони погодили види робіт, які підрядник зобов'язується виконати і терміни виконання, серед яких проведення робіт з 06 червня 2019 року по 04 вересня 2019 року.
Наслідки порушення умов договору щодо строків виконаних робіт передбачені частинами другою та третьою статті 849 ЦК України в межах здійснення замовником права перевірки у будь-який час ходу та якості роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Зокрема, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Колегія суддів вважає, що в зв'язку з невиконанням ТОВ «БК «Ітек» протягом значного терміну часу прийнятих на себе зобов'язань, передбачених договором №24 від 05 червня 2019 року, у ОСОБА_1 виникло право відмовитись від договору, що і було зроблено позивачем шляхом направлення на адресу ТОВ «БК «Ітек» повідомлення 30 листопада 2019 року.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала заявлені вимоги невиконанням у встановлений у договорі строк обов'язків, взятих на себе підрядником, а також сплатою суми авансу підрядникові.
Верховний Суд послідовно у своїй практиці зазначав, що під час розгляду спору між сторонами, який стосується виконання умов договорів підряду, до предмета дослідження, серед іншого, входить встановлення обставин щодо характеру, обсягу, якості робіт, що є предметом договору, строків їх виконання та порядок їх прийняття, аналіз доказів, поданих на підтвердження виконання та передання цих робіт, встановленню підлягає також відповідність визначеної в договорі вартості робіт фактично виконаним роботам (підпункт 8.4.1 постанови Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі №910/3802/19, пункт 4.6 постанови Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №910/15234/18, постанова Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №910/5253/19, постанова Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі №910/14846/19).
Для правильного вирішення спору, що виник у зв'язку з виконанням договору підряду необхідно з'ясовувати обставини належного/неналежного виконання як замовником, так і підрядником умов договору підряду, в тому числі і щодо виникнення/невиникнення у замовника права на відмову від договору підряду, яке відповідно до частини другої статті 849 ЦК України не є безумовним і пов'язано із діями підрядника (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим), та чи належним чином воно (право на відмову) реалізовано (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі №910/14846/19).
За правилами ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з частиною четвертою статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відтак, договір підряду складається із двох пов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має виконати певну роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
На теперішній час у ТОВ «БК «Ітек» існують цивільно-правові зобов'язання з повернення замовнику переданої нею суми передоплати у розмірі 146000 грн.
В свою чергу, відповідачем не надано належних та допустимих доказів (акту приймання-передачі, тощо), які б підтверджували виконання відповідачем договору.
Разом з тим, відсутні підстави для стягнення грошових коштів зі ОСОБА_2 , який є директором ТОВ «БК «Ітек», оскільки стороною договору підряду є саме юридична особа - ТОВ «БК «Ітек», а ОСОБА_2 у спірних відносинах діяв як її представник.
Відсутні також підстави для визнання договору недійсним, як такий що вчинений під впливом обману.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 19,20 постанови від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст.79 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Натомість позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність умислу введення в оману позивача відповідачем.
З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнення з ТОВ «БК «Ітек» на користь ОСОБА_1 авансових платежів на загальну суму 146 000 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з вимогами п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги позивача колегія суддів задовольняє частково, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 4 175,50 грн.
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ітек» про визнання договору недійсним та відшкодування збитків задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ітек» (03134, м. Київ, вул. Якутська, 9, оф. 7, ЄДРПОУ 42087864) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збитки в сумі 146 000 (сто сорок шість тисяч) грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ітек» (03134, м. Київ, вул. Якутська, 9, оф. 7, ЄДРПОУ 42087864) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4 175 (чотири тисячі сто сімдесят п'ять) грн 50 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 01 липня 2021 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба