справа №359/6602/19 Головуючий у І інстанції - Журавський В.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/1043/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
17 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Гуля В.В.,
суддів Сержанюка А.С., Суханової Є.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітнього сина,-
встановив:
В липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що в період часу з 20 листопада 2005 року по 12 червня 2010 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Від цього шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10 березня 2010 року та до досягнення дитиною повноліття. В подальшому, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2018 року був змінений розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено у розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Водночас, на даний час у позивача виникли додаткові підстави, передбачені законом, для зменшення розміру аліментів на утримання сина, які не існували та не були предметом дослідження під час ухвалення рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2018 року. У позивача змінився сімейний стан, оскільки від шлюбу з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилась дочка ОСОБА_5 . Крім цього, непрацездатна матір позивача потребує постійної матеріальної допомоги. У зв'язку з цим, ОСОБА_2 просив зменшити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , які стягуються з нього на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2018 року, з ј частини заробітку (доходу) до ⅙ частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Наприкінці вересня 2019 року ОСОБА_1 пред'явила зустрічний позов, який обґрунтувала тим, що для успішного розвитку здібностей та уподобань сина ОСОБА_3 самостійно несе значні додаткові витрати, а саме: в період з 09 липня 2016 року по 06 серпня 2016 року ОСОБА_3 перебував на дитячій розважальній програмі «Творчий табір «Час Індиго», за який ОСОБА_1 сплатила грошові кошти у розмірі 25668 гривень. В подальшому ОСОБА_3 щороку відвідував вказаний творчий табір, а саме: в період з 27 липня по 26 серпня 2017 року - вартістю 28380 гривень; в період з 10 серпня по 27 серпня 2015 року - вартістю 6800 гривень; в період з 29 жовтня 2017 року по 05 листопада 2017 року - вартістю 7300 гривень. З 23 по 29 березня 2019 року ОСОБА_3 перебував в наметовому містечку в рамках експедиції «Драгобрат -2-2019» вартість якої у розмірі 6300 гривень оплатила ОСОБА_1 , з 01 по 11 червня 2019 року в наметовому містечку в рамках експедиції «Лебедівка-1-2019» - 7000 гривень, з 31 липня по 13 серпня 2019 року оздоровлення та відпочинок в таборі «Green Park Sergeevka» - 9982 гривень, з 16 по 29 липня 2018 року оздоровлення та відпочинок в таборі «Green Park Sergeevka» - 7560 гривень, з 22 червня по 04 липня 2018 року в оздоровчому таборі вартістю 11200 гривень. Крім цього, 03 січня 2019 року ОСОБА_1 був придбаний ноутбук з супутніми комп'ютерними програмами загальною вартістю 33397 гривень 90 копійок. У зв'язку з цим ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 понесені нею додаткові витрати на утримання сина у розмірі 71793 гривні 95 копійок.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2020 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина, відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітнього сина, відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм ст.. 185 СК України, просила рішення суду скасувати і її зустрічний позов задовольнити.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм ст.ст. 182, 192 СК України, просив рішення суду скасувати і його первісний позов задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилалась на відсутність підстав для задоволення первісного позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилався на відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд дійшов наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10 березня 2010 року та до досягнення дитиною повноліття (т.1 а.с.7).
В подальшому рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2018 року був зменшений розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2010 року, та визначений у розмірі ј всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (т.1 а.с.9-10).
Крім цього, встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 щороку з 2015 по 2017 року відвідував дитячу розважальну програму в творчому таборі «Час Індиго», а саме: в період з 10 серпня по 27 серпня 2015 року, з 09 липня по 06 серпня 2016 року, з 27 липня по 26 серпня 2017 року, з 29 жовтня по 05 листопада 2017 року. Загальна вартість перебування ОСОБА_3 у вказаному творчому таборі становила 68148 гривень (25668 + 28380 + 6800 +7300), оплата у повному обсязі поступила від ОСОБА_1 . Дана обставина підтверджується довідками, виданими директором ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 (т.1 а.с.239-241,244).
В період з 16 липня по 29 липня 2018 року ОСОБА_3 перебував на оздоровленні та відпочинку у ТОВ «Дитячий заклад санаторного типу «Сергіївка» (дитячий табір «Green park Sergeevka»). Вартість путівки становила 7560 гривень, згідно довідки, виданої директором ОСОБА_9 (т.1 а.с.245) та дубліката квитанції (т.1 а.с.246).
В період з 31 липня по 13 серпня 2019 року ОСОБА_3 перебував на оздоровленні та відпочинку у ТОВ «Дитячий заклад санаторного типу «Сергіївка» (дитячий табір «Green park Sergeevka»). Вартість путівки становила 9982 гривень, згідно довідки, виданої директором ОСОБА_9 (т.1 а.с.242) та дубліката квитанції (т.1 а.с.243).
В період з 01 червня по 11 червня 2019 року ОСОБА_3 перебував в наметовому містечку в рамках експедиції «Лебедівка-1-2019». Вартість цього відпочинку, з урахуванням вартості трансферу, склала 7000 гривень, згідно копій акту приймання-здачі виконаних послуг (т.1 а.с.247), рахунків на оплату (т.1 а.с.248,249), копій квитанцій про оплату (т.1 а.с.250).
В період з 23 березня по 29 березня 2019 року ОСОБА_3 перебував в наметовому містечку в рамках експедиції «Драгобрат-2-2019». Вартість цього відпочинку, з урахуванням вартості трансферу, склала 6300 гривень, згідно копій акту приймання-здачі виконаних послуг (т.2 а.с.1), рахунків на оплату (т.2 а.с.2,3), копій квитанцій про оплату (т.2 а.с.4).
В період з 22 червня по 04 липня 2018 року за договором про надання путівки в літній дитячий оздоровчий табір, який укладений між ГО «Асоціація дитячого плавання України «Школа плавання Н20» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 перебувавав в дитячому оздоровчому таборі за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість путівки 11200 гривень (т.2 а.с.19-23). Згідно копії квитанції про оплату ОСОБА_1 сплатила 2000 гривень (т.2 а.с.24).
03 січня 2019 року ОСОБА_1 придбала ноутбук марки «Acer» вартістю 22582 гривень 58 копійок, послугу «Екстра Сервіс» - 291 гривня 67 копійок, примірник комп'ютерної програми «Eset Nod32» - 699 гривень, примірник комп'ютерної програми «Support.ua» - 1950 гривень, килимок для миші - 333 гривні 25 копійок, примірник комп'ютерної програми «AdLock Mobile Protection» - 2899 гривень 90 копійок, що в загальному розмірі становить 33397 гривень 90 копійок. Дана обставина підтверджується копією договору купівлі-продажу (на умовах товарного кредиту) від 03 січня 2019 року (т.2 а.с.5-6), копією акту приймання-передачі товару/послуг (т.2 а.с.7), копією квитанції про оплату (т.2 а.с.8).
Встановлено, що з 26 січня 2018 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Від цього шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб та копією свідоцтва про народження (т.1 а.с.15,16).
Згідно акту №167 про проживання, складеного майстром технічної дільниці Тарасенко О.В. на підставі заяв сусідів, ОСОБА_2 постійно проживає разом з ОСОБА_4 та малолітньою дочкою за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.17).
У зв'язку з цим, суд погодився з доводами позивача стосовно того, що з часу ухвалення рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2018 року, у нього змінився сімейний стан, що пов'язано з перебуванням на його утриманні малолітньої дочки ОСОБА_5 .
Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , як діти позивача, мають рівне право на утримання з боку батька.
Згідно вимог ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітку платника аліментів може бути утримано не більше 50%. Дана обставина свідчить, що на утримання кожної дитини повинна припадати ј частка від заробітку (доходу) батька.
Малолітня ОСОБА_5 проживає разом з позивачем. На відміну від неповнолітнього ОСОБА_3 , який проживає окремо від батька, перебуваючи на утриманні матері ОСОБА_1 .
За змістом позовної заяви та пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, вбачається, що на утриманні ОСОБА_2 також перебуває його матір ОСОБА_10 , яка проживає в АДРЕСА_3 .
З 06 серпня 2012 року ОСОБА_10 звільнена з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком (т.1 а.с.118-119). На даний час ОСОБА_10 перебуває на обліку в Управління ПФУ ГУ ПФУ в Чернігівській області, отримує пенсію за віком розмір якої становить станом на червень 2019 року - 2452 гривні 23 копійки (а.с.120).
З квитанцій, приєднаних до матеріалів цивільної справи (т.1 а.с.73-116), вбачається, що в період з січня по червень 2019 року ОСОБА_2 здійснював оплату за споживання житлово-комунальних послуг матір'ю за адресою її проживання в м. Чернігові.
Разом з цим, матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_10 перебуває у скрутному матеріальному становищі та потребує допомоги, яку надає позивач. Зокрема, ОСОБА_10 отримує пенсію у розмірі, що становить величину більшу ніж прожитковий мінімум для особи не лише непрацездатного, а й працездатного віку, визначений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік».
До того ж доводи позивача з приводу того, що весь тягар з оплати житлово-комунальних послуг, спожитих ОСОБА_10 , покладено виключно на нього спростовуються копіями квитанцій, які містяться в цивільній справі. Зважаючи на те, що в частині з вказаних квитанцій платником (відправником) зазначено безпосередньо ОСОБА_10 (т.1 а.с.73-77,80-83,87-88,92-98,101-104,108-112).
Обставини щодо сплати позивачем житлово-комунальних послуг за утримання квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , та є місцем фактичного проживання позивача разом з дружиною та малолітньою дочкою в жодній мірі не свідчать про неспроможність сплачувати аліменти у розмірі, визначеному рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області 18 грудня 2018 року.
Згідно довідок з основного місця роботи та роботи за сумісництвом (т.1 а.с.121,122) встановлено, що ОСОБА_2 продовжує працювати в Національному медичному університеті на посаді доцента кандидата наук, а також в Київській міській клінічній лікарні №3 на посаді лікаря-ендоскописта.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважав, що позивачем не доведено наявність обставин, які б свідчили про суттєве погіршення його матеріального становища.
В зв'язку з цим суд дійшов висновку, що сама по собі зміна сімейного стану ОСОБА_2 не є беззаперечною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 та у випадку зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 це призведе до порушення його матеріального забезпечення, що є неприпустимим.
Твердження позивача стосовно того, що на даний час мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину віком від 6 до 18 років складає 2118 гривень, тому мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину віком від 6 до 18 років складає 1059 гривень (2118 / 2 = 1059), тоді як ним сплачуються аліменти на утримання сина у розмірі, що значно перевищує розмір мінімального рекомендованого розміру аліментів, що є підставою для зменшення розміру аліментів, суд вважав необґрунтованими, оскільки, закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує.
За таких встановлених обставин, суд відмовив у задоволенні первісного позову.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 витратила на оздоровлення та відпочинок неповнолітнього сина грошові кошти у загальному розмірі 100990 гривень (100990 / 2 = 50495), що включає перебування в дитячому творчому таборі «Час Індиго», в наметових містечках в рамках експедицій «Драгобрат-2-2019» та «Лебедівка-1-2019», в дитячому закладі санаторного типу «Сергіївка», в літньому дитячому оздоровчому таборі в м. Трускавець.
Разом з цим, суд погодився з доводами відповідача стосовно того, що відвідування неповнолітнім ОСОБА_3 творчого розважального табору «Час Індиго» не було пов'язано з особливими обставинами та виключною необхідністю цих витрат, а пов'язано лише з забезпеченням відпочинку дитини та його участі у творчих розважальних програмах.
Участь дитини у будь-яких розважальних програмах у відповідних закладах приватної форми власності не є особливими обставинами, в розумінні ст.185 СК України, та направлені в першу чергу на відпочинок та оздоровлення дитини під час шкільних канікул.
Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 березня 2018 року у справі №759/18417/15-ц (провадження №61-8748св18), згідно з якою відповідач повинен нести додаткові витрати на утримання дитини, проте, витрати понесені позивачем на відпочинок дитини, придбання одягу, взуття, мобільного телефону, меблів, рюкзаку, проведення утеплення зовнішнього фасаду будинку не є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України та повинні покриватися за рахунок аліментів, які стягуються з відповідача.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 50495 гривень, витрачені ОСОБА_1 на подорожі та відпочинок неповнолітнього сина не є додатковими витратами на дитину, а пов'язані лише з організацією дозвілля та відпочинку дитини, тобто не є такими, що здійснені за рекомендацією лікаря чи викликані нагальною потребою, чи пов'язані з розвитком певних здібностей чи навичок дитини.
Крім цього, суд врахував також ту обставину, що ОСОБА_1 не було погоджено питання та не досягнуто домовленості з ОСОБА_2 щодо понесених нею витрат на оздоровлення спільної дитини.
Тому суд вважав, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 в цій частині належить відмовити.
При вирішенні вимог за зустрічним позовом з приводу стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 33397 гривень 90 копійок, витрачених на придбання ноутбука разом з супутніми комп'ютерними програмами, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено, що ці речі пов'язані з розвитком здібностей дитини.
Такий висновок суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Не відносяться до додаткових витрат (відповідно до правових висновків Верховного Суду) наступні витрати: витрати одного із батьків на відвідування дитиною спортивної секції та дитячого гуртка. Відповідний висновок Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі № 205/4622/16-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79616008 ).
Не відносяться до додаткових витрат - витрати позивача на літній відпочинок дитини, за умови, якщо місце відпочинку дитини обиралось позивачем на власний розсуд, без узгодження з відповідачем (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 761/6933/17; http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76885747 ).
Що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 березня 2018 року у справі №759/18417/15-ц (провадження №61-8748св18).
За таких обставин, коли відпочинок дитини обирався позивачем на власний розсуд, без узгодження з відповідачем, і такий відпочинок не обґрунтовується медичним висновком, виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів тощо, про потребу такого оздоровлення, а також відсутні докази та не було погоджено питання і не досягнуто домовленості з ОСОБА_2 щодо понесених нею витрат на придбання ноутбука разом з супутніми комп'ютерними программами та, що ці речі пов'язані з розвитком здібностей дитини, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для застосування ст.. 185 СК України є безпідставні.
Проте, апеляційний суд не може погодитись із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення первісного позову про зміну розміру аліментів, виходячи з наступного.
Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей утримувати батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із зазначених умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Отримання матір'ю/батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько/мати не потребують матеріальної допомоги (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19).
Встановлено, що мати ОСОБА_2 є непрацездатною, отримує пенсією у розмірі 2452 грн.
Виходячи з загальної суми місячного доходу ОСОБА_2 на двох роботах за період 2019 року склала 10919,59 грн (9532,73 грн + 1386,86 грн) і середнього розміру витрат позивача за первісним позовом на оплату комунальних послуг по квартирі у місті Чернігові в 20019 році у сумі 1380 грн, вказані витрати на оплату житлово-комунальних послуг за адресою проживання матері склали 12,64% щомісячного доходу позивача (1380/10919,59*100 =12,64).
Таким чином, відповідно до ст.. 182 СК України наявність у позивача непрацездатної матері, щодо якої в силу ст. 202 цього Кодексу він надає добровільну допомогу, яка потребую матеріальної допомоги, оскільки не має можливості забезпечити своє гідне існування у зв'язку з низьким розміром пенсії, є обставиною, яка враховується при визначенні розміру аліментів.
При цьому на утримання ОСОБА_2 знаходиться дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та сама дитина, що також відповідно до ст. 182 СК України є обставинами, які враховується при визначенні розміру аліментів.
Вказані обставини, не були обставинами, які враховувались рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2018 року при зменшенні розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частини на розмір ј частки.
Стаття 15 ЦПК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народилася дочка від іншого шлюбу та знаходиться на утриманні дружина. А також непрацездатна матір позивача потребує постійної матеріальної допомоги.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, наявність на утриманні ОСОБА_2 двох осіб: дружини та дитини віком до трьох років, наявність у позивача непрацездатної матері, щодо якої в силу ст. 202 СК України він надає добровільну допомогу, яка потребую матеріальної допомоги, оскільки не має можливості забезпечити своє гідне існування у зв'язку з низьким розміром пенсії, це є обставинами, які мають враховуватися відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, та відповідно до ст. 192 СК України є підставою для зміни раніше встановленого розміру аліментів, оскільки позивачем доведено зміну матеріального та сімейного стану, що є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів.
Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою, що не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, на утримання якої стягуються аліменти та суперечитиме її інтересам.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Позивач просить зменшити йому аліменти до 1/6 частини та враховуючи його доходи за 2019 рік, розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 складатиме 3925,22 грн., та враховуючи, що діти позивача, мають рівне право на утримання з боку батька, апеляційний суд вважає, що є, передбачені законом підстави для зменшення розміру аліментів, встановлений рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2018 року.
Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, неправильно застосував норми матеріального права в частині матеріального права, що відповідно до ст.. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову з ухваленням нового судового рішення про його задоволення та зміну розміру аліментів.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина задовольнити.
Зменшити розмір аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2010 року у цивільній справі №2-1429/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини з 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 до 1/6 всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач В.В. Гуль
Судді А.С. Сержанюк
Є.М. Суханова