Справа № 607/10048/19Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.
Провадження № 22-ц/817/443/21 Доповідач - Ходоровський М.В.
Категорія -
25 червня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Ходоровський М.В.
суддів - Бершадська Г. В., Щавурська Н. Б.,
секретаря - Панькевич Т.І.
з участю - представника позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідача ОСОБА_2 , Рукавець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 січня 2021 року (головуючий суддя Черніцька І.М., повний текст рішення складено 11 січня 2021 року) у справі № 607/10048/19 за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни, Товариства індивідуальних забудовників “Наука”, управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора,-
У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни, Товариства індивідуальних забудовників «Наука», Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сагайдак І.В. за № 30331314 про державну реєстрацію права власності на квартиру за АДРЕСА_1 за Товариством індивідуальних забудовників «Наука».
Позивачка зазначила, що у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває справа за її позовом до ТІЗ «Наука» про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 . В ході розгляду даної справи їй стало відомо про рішення державної реєстрації прав та обтяжень від 06 липня 2016 року за № 30331314 щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ТІЗ «Наука». Вважає вказане рішення незаконним та таким, що підлягає до скасування, оскільки в порушенням вимог Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 року за №1127, надані документи на державну реєстрацію права власності на спірну квартиру не відповідали вимогам чинного законодавства. Державний реєстратор прийняв до уваги довідку від 23.06.2016 року про те, що будівництво квартири ТІЗ «Наука» здійснювало власними силами, проте, ця довідки не підтверджує те, що будівництво було здійснено за кошти товариства. Дана квартира збудована за її кошти, що підтверджується наступним:
- у 2003 року її зять ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 прийняли рішення про купівлю квартири в м.Тернополі, у зв'язку з чим звернулись до ТІЗ «Наука», де було запропоновано придбати квартиру АДРЕСА_2 , Для укладення договору необхідно, щоб первинний покупець був працівником Тернопільського педагогічного університету. ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_6 , який на той час був працівником педагогічного Університету та 21 липня 2003 року між ТІЗ «Наука» та ОСОБА_6 було укладено договір про дольову участь у будівництві. Згідно умов договору ТІЗ «Наука» прийняло ОСОБА_6 у дольову участь у будівництві квартири за АДРЕСА_3 на першому поверсі заг. пл. 41.9 кв.м., орієнтованою вартістю 44420 грн. На підставі вказаного договору ОСОБА_4 , від імені ОСОБА_6 , через касу банку на рахунок ТІЗ «Наука» було сплачено кошти у розмірі 44420 грн.
- у 2003 році ОСОБА_6 написав заяву про відмову від даної квартири та договір було переукладено на ОСОБА_4
- через деякий час, головний бухгалтер ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_4 , що усі квартири на першому поверсі потрібно звільнити та запропонувала квартиру АДРЕСА_4 , площа якої більша, а тому він через касу банку вніс доплату у розмірі 810 грн. Кошти у сумі 44420 грн. були перераховані за квартиру за АДРЕСА_4 . Договір про дольову участь було переукладено на ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_4 . Вказаний договір було переукладено заднім числом 26.06.2003 року.
- на початку травня 2004 року ОСОБА_4 написав заяву про переуступлення прав на дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_4 на неї. Одночасно, нею було отримано ключі від даної квартири. Станом на жовтень 2005 року даний будинок було збудовано, однак не здано в експлуатацію. Багато дольовиків, у тому числі і вона, з донькою та зятем, зробили ремонт та почали проживати у даній квартирі. Вважає, що нею повністю сплачено кошти за спірну квартиру.
Посилаючись на наведене, зокрема, що спірна квартира є її власність - нею у повному обсязі сплачено дольовий внесок, а з 2005 року члени її сім'ї постійно проживають у спірній квартирі; довідка видана ТІЗ «Наука» про те, що будівництво будинку по АДРЕСА_5 товариство здійснювало власними силами, не відповідає дійсності; згідно статуту ТІЗ «Наука», останнє здійснює свою діяльність без отримання прибутку, тобто є неприбутковим та здійснює будівництво виключно за кошти пайовиків, позивачка просила її вимоги задовольнити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 04 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно не прийняв до уваги доводи позивача про те, що власником квартири є вона, а не відповідач, не дав правової оцінки наявним у справі доказам, що підтверджують факт оплати за спірну квартиру.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Товариства індивідуальних забудовників “Наука” - Рукавець О.В. просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін посилаючись на те, що право вимоги у ОСОБА_3 відсутнє, вона не має відношення до правовідносин (реєстрації права власності на нерухоме майно кв. АДРЕСА_4 ), які мали місце 06.07.2016р. між ТІЗ «Наука» та Державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації ТМР. Вона не була стороною чи учасником даних правовідносин.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, представники відповідача її заперечили, вважають рішення суду законним, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що згідно договору про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року, укладеного між ТІЗ "Наука (Сторона 1) та ОСОБА_3 (Сторона 2), Сторона 1 приймає Сторону 2 у дольову участь на будівництво квартири АДРЕСА_1 , та зобов'язується після закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію передати Стороні 2 у власність 2-ох кімнатну квартиру, загальною площею 42,4 кв.м., а Сторона 2 зобов'язалась сплатити вартість квартири у розмірі 45230грн. Планове завершення будівництва будинку та здачі його в експлуатацію третій квартал 2004 року. Відповідно до п.п. 4, 5 цього договору, проплату Сторона 2 проводить протягом 5 банківських днів, після отримання повідомлення від Сторони 1. У випадку систематичного порушення умов даного договору однією із сторін, інша сторона вправі достроково розірвати даний договір.
06 серпня 2003 року ОСОБА_6 сплачено ТІЗ "Наука" 44420 грн., що стверджується квитанцією №2, наявною у матеріалах справи, оригінал якої був наданий для огляду в судовому засіданні.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23 квітня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства індивідуальних забудовників “Наука” про визнання майнового права та зустрічним позовом Товариства індивідуальних забудовників “Наука” до ОСОБА_3 про визнання договору розірваним, (справа №2-5647/11), яке набрало законної сили, відмовлено у позові ОСОБА_3 до ТІЗ "Наука" про визнання майнового права на спірну квартиру та відмовлено у зустрічному позові ТІЗ "Наука" до ОСОБА_3 про визнання договору розірваним. Згідно даного рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_3 не подала жодного підтвердження стосовно оплати вартості квартири АДРЕСА_1 , а також не подала доказів виконання нею умов договору від 03.05.2004 р. та переуступлення їй права на вказану квартиру. Вирішуючи зустрічний позов, суд виходив з того, що договір дольової участі на квартиру від 03.05.2004 р. слід вважати розірваним в односторонньому порядку, внаслідок невиконання ОСОБА_3 умов договору щодо оплати вартості квартири.
01 липня 2016 року ТІЗ «Наука» звернулось до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТІЗ «Наука». До заяви було долучено наступні документи: копія паспорта керівника ОСОБА_2 , картка про отримання ОСОБА_2 ідентифікаційного номера платника податків, відомості з ЄДР підприємств та організації України, технічний паспорт на дану квартиру, список розподілу житлових площ в житловому будинку по АДРЕСА_5 , довідка ТІЗ «Наука» про те, що будівництво спірної квартири здійснювалось власники силами ТІЗ «Наука».
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Сагайдак І.В. за № 30331314 від 06 липня 2016 року вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, на квартиру АДРЕСА_1 за ТІЗ «Наука».
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами те, що здійснена за ТІЗ «Наука» державна реєстрація права власності на спірну квартиру не відповідала вимогам чинного законодавства, відтак є незаконною та порушує права позивача.
З таким висновком суду слід погодитись, виходячи з наступного.
В силу вимог ст. 55 Конституції України ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на захист можливе лише у разі його порушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з вимогами ст. 5 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абз. 2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Саме такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України у справі за № 6-137цс14 від 17 грудня 2014 року.
Встановлено, що позивач звертаючись до суду із вказаним позовом посилається на те, що спірна квартира є її власністю, оскільки нею у повному обсязі сплачено внесок, з 2005 року у ній проживають члени її сім'ї, а документи подані державному реєстратору на реєстрацію не відповідали вимогам чинного законодавства.
Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачка є власником спірної квартири, навпаки наявне у справі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 квітня 2012 р.( справа №2-5647/11), яке набрало законної сили, вказує на факт розірвання договору про дольову участь в односторонньому порядку зі сторони ОСОБА_3 , оскільки остання умов договору щодо оплати вартості квартири не виконала.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи щодо переуступлення позивачці права на квартиру та оплати її вартості, так як відповідно до матеріалів справи у ній відсутні будь-які докази, які б свідчили про зазначені обставини.
Суд правильно визнав, що сам по собі факт укладення договору, який у подальшому було розірвано в односторонньому порядку, проживання у спірній квартирі членів сім'ї позивача не свідчить про набуття позивачем будь- яких майнових прав чи права власності на спірну квартиру.
Відповідно до положень п. 63 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за №1127 (в редакції, що діяв станом на час здійснення реєстраційної дії) для державної реєстрації прав на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, подаються:
1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об'єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо), або довідка житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу про членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.
У разі участі у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування.
У разі придбання безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснилося закріплення відповідного об'єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).
У разі придбання майнових прав на об'єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав;
2) довідка (виписка) з переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва, видана особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, про участь особи, державна реєстрація права власності якої проводиться, в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва (крім випадків, коли перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися на інвестування (фінансування) об'єкта будівництва, подано особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідно до пункту 62 цього Порядку, або копію такого переліку подано відповідно до підпункту 4 цього пункту);
3) технічний паспорт на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна;
4) завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом копії документів, передбачених пунктом 62 цього Порядку (у разі, коли такі документи не подано особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом).
Встановлено, що відповідно до матеріалів справи (т.1ас.109-120) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 липня 2016 року, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, прийнято на підставі, крім інших документів, додаткового списку розподілу житлових площ в житловому будинку по АДРЕСА_5 , довідки Товариства індивідуальних забудовників «Наука», що видані 23 червня 2016 року про те, що будівництво спірної квартири АДРЕСА_4 ” здійснювала власними силами.
Посилання позивачки про те, що надані документи на державну реєстрацію права власності на спірну квартиру не відповідали вимогам чинного законодавства,є безпідставними, вони не підтвердженні жодними належними та достатніми доказами.
Окрім цього колегія суддів вважає, що факт реєстрації права власності на спірну квартиру за ТІЗ «Наука» сам по собі не порушує прав позивачки, яка не є власником та не набула майнових прав на неї згідно договору від 03.05.2004р., і не породжує для неї жодних обов'язків і правових наслідків.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позивачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами те, що здійснена за ТІЗ «Наука» державна реєстрація права власності на спірну квартиру не відповідала вимогам чинного законодавства, відтак є незаконною та порушує її права.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав його скасування не має.
Стосовно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 січня 2021 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони в межах ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 липня 2021 року.
Головуючий
Судді