Справа № 598/308/20Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І.
Провадження № 22-ц/817/547/21 Доповідач - Сташків Б.І.
23 червня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Сташків Б.І.
суддів - Хома М. В., Щавурська Н. Б.,
за участю секретаря - Іванюти О.М.
та сторін-представника позивача ТзОВ "Олишківецьке" - Тришак О.Г., представників відповідача ТзОВ"Агродружба" - Пірог І.М., Букавіної О.І., відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу № 598/308/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 березня 2021 року, ухвалене суддею Левків А.І., повний текст рішення складено 03 березня 2021 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродружба", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відділ державної реєстрації Теребовлянської районної державної Тернопільської області,-
У лютому 2020 року в суд звернулось ТзОВ «Олишківецьке» з позовом до ТзОВ «Агродружба», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відділ державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказував, що 03 липня 2014 року між ТзОВ «Олишківецьке» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передана земельна ділянка загальною площею 1,47 га кадастровий номер 6122483300:01:001:0100. Згідно п.8 договору строк його дії становив 5 років, тобто включно до 14 серпня 2019 року. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк. Позивач до 30 днів до закінчення терміну оренди в усній формі звертався до ОСОБА_1 з пропозицією продовжити договору оренди. Надалі між позивачем та ОСОБА_1 15 серпня 2019 року було укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передана земельна ділянка загальною площею 1,47 га кадастровий номер 6122483300:01:001:0100 терміном на 10 років. Позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію вказаного договору оренди землі, однак йому було відмовлено, оскільки вже було зареєстровано договір оренди цієї ж самої земельної ділянки укладеного між відповідачами ТзОВ «Агродружба» та ОСОБА_1 . Позивач вважає, що він належним чином продовжив строк дії договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», однак не може провести його державну реєстрацію, а тому звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки договір про оренду землі від 15 серпня 2019 року був укладений першим у часі, є чинним з моменту його укладення та він має переважне право на продовження строку дії оренди.
Враховуючи вищенаведене, позивач просив визнати недійсним договір оренди землі від 16 серпня 2019 року укладений між ТзОВ «Агродружба» та ОСОБА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 48413117 від 28 серпня 2019 року, здійсненого державним реєстратором відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області.
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 березня 2021 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Олишківецьке» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродружба», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відділ державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області - відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду від ТзОВ "Олишківецьке" поступила апеляційна скарга, в якій позивач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТзОВ "Олишківецьке" у повному обсязі.
У доводах апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування усіх обставин справи.
Зокрема вказує, що уповноважений представник позивача звернувся до державного реєстратора із заявою додавши до неї усі необхідні документи для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, відповідно до договору оренди землі, укладеного між ТОВ «Олишківецьке» та ОСОБА_1 15 серпня 2019 року, проте здійснити державну реєстрацію Договору оренди землі від 15 серпня 2019 року було неможливо, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився запис і проведений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48413117 від 28.08.2019 року, здійснений державним реєстратором Відділу державної реєстрації Теребовлянської РДА згідно якого, зареєстровано право оренди на земельну ділянку кадастровим номером 6122483300:01:001:0100 за Товариством з обмеженою відповідальність «Агродружба».Підставою для Державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку послу» договір оренди землі Б/Н від 16.08.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Агродружба».
Таким чином, позивач уклавши з Орендодавцем 15 серпня 2019 року договір оренди землі у новій редакції не зміг провести його державну реєстрацію у відповідності до вимог закону, оскільки в реєстрі містився запис про державну реєстрацію права оренди спірної земельні ділянки за ТОВ «Агродружба», що є грубим порушенням переважного права позивача в поновлення договору оренди землі.
Звертає увагу суду на те, що Позивач до закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки від 14 липня 2014 року належної ОСОБА_1 ініціював процес укладення Договору оренди на новий строк. Факт ініціювання даного процесу неодноразово підтверджувала орендодавець ОСОБА_1 . Внаслідок чого між ТОВ «Олишківецьке» та ОСОБА_1 було підписано Договір оренди землі в новій редакції 15 серпня 2019 року. Вказує, що ОСОБА_1 , підтвердила факт підписання даного Договору, що свідчить про прийняття нею пропозиції та погодження усіх істотних умов Договору оренди.
Вважає безпідставним твердження суду першої інстанції про те, що Позивач позбавився свого переважного права на укладення Договору оренди землі на новий строк, у зв'язку з тим, що останній не надав доказів направлення на адресу Орендодавця листа -повідомлення про необхідність укласти Договір , оскільки вони спростовуються іншими матеріалами справи, зокрема показам ОСОБА_1 про те, що з нею дійсно велись перемовини, щодо укладення даного Договору, а також самим підписаним Договором, що не заперечується сторонами.
Натомість підписуючи Договір оренди земельної ділянки із відповідачем ТОВ «Агродружба» 16 серпня 2019 року, ОСОБА_1 зобов'язана була повідомити Товариство про те що нею уже укладено Договір оренди земельної ділянки із діючим Орендарем ТзОВ«Олишківецьке».
Також звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 на протязі всього розгляду даного спору, як в Господарському суді Тернопільської області так і в Збаразькому районному суді Тернопільської області, постійно змінювала свої пояснення, і зокрема під час підготовчого судового засідання в Господарському суді Тернопільської області, ОСОБА_1 вказувала що під час підписання оспорюваного договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Агродружба» 16 серпня 2019 року не розуміла його змісту та не усвідомлював наслідків його підписання. Стверджувала, що при його підписанні бачила лише останню сторін договору та не була ознайомлена з його змістом повністю. Дійсно підписувала акт приймаки передачі земельної ділянки та повідомлення про не бажання продовжувати строк дії договору оренди з ТОВ “Олишківецьким” однак такий Акт та повідомлення самостійно не відправляла.
Апелянт зазначає, що під час розгляду справи у Збаразькому районному суді Тернопільської облав позиція ОСОБА_1 щодо укладення договору оренди землі між нею та ТОВ “Олишковецьке” декілька разів змінювалась, що на думку апелянта є тиском з боку ТОВ «Агродружба», адже саме з ініціативи ТОВ «Агродружба» та його представників, постійно здійснювалось відкладення розгляду справи, що на його думку свідчить про те, що останні не могли домовитись з ОСОБА_1 про те, щоб вона взяла участь в судовому засіданні та змінила свої пояснення з приводу укладення спірних ОСОБА_2 . В матеріалах справи міститься заява, в якій ОСОБА_1 , визнавала позов та просила проводити розгляд справи без її участі, однак прибула в останнє судове засідання та змінила свою позицію з приводу заявленого позову.
Також, звертає увагу суду, що спірна земельна ділянка незважаючи на підписаний ОСОБА_1 та ТОВ «Агродружба» Договір оренди землі, ніколи ТОВ “Агродружба” не передавалася, адже вона не була повернута ОСОБА_1 від ТОВ «Олишківецьке». ТзОВ «Олишківецьке» і надалі продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та ОСОБА_1 продовжує отримувати орендну плату за вказану земельну ділянку, що підтверджується відповідними доказами які містяться в матеріалах справи, однак суд першої інстанції, жодним чином не надав оцінки даним обставинам,не встановив чи мало місце реальне виконання та чи настали дійсно відповідні правові наслідки у сторін укладеного Договору оренди землі від 16 серпня 2019 року.
Таким чином вважає, що укладення оспорюваного договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Агродружба» від 16 серпня 2019 року було з порушенням вимог ч. 1 cт. 203 ЦК України у зв'язку з тим що таке укладення порушувало вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки укладений між сторонами правочин не породив для них жодних правових наслідків, зокрема ОСОБА_1 по сьогоднішній день не передала в користування ТОВ «Агродружба» спірної земельної ділянки, оскільки така ділянка продовжує перебувати в користуванні ТОВ «Олишківецьке» і за цей період починаючи з 16 серпня 2019 року ніхто з відповідачів не звертався до Позивача щодо її повернення.
Вказує, що апелянт підписавши 15 серпня 2019 року договір землі з ОСОБА_1 звертався до реєстратора, щоб здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, проте не зміг її здійснити з причин що не залежали від нього. Зазначиє, що Закон України «Про оренду землі», не визначає часового проміжку, протягом якого потрібно здійснити державну реєстрацію права оренди землі і по спливу якого Орендар втрачає своє право, а від так, апелянт бувши добросовісним Орендарем та підписавши Договір оренди землі 15 серпня 2019 року з ОСОБА_1 не мав сумнівів в її вільному волевиявленні при укладенні договору, а тому був впевнений, що даний Договор відповідав волі ОСОБА_1 .
Таким чином, при здійсненні державної реєстрації даного Договору, апелянт не керувався принципом змагальності сторін, оскільки не знав і не міг знати про існування іншого Договору оренди спірної землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агродружба» від 16 серпня 2019 року, який безпосередньо порушував його право щодо продовження оренди земельної ділянки.
Також зазначає, що апелянт у своїй позовній заяві не оспорював запис про державну реєстрацію укладеного між відповідачами Договір оренди спірної земельної ділянки в частинні його незаконності, а навпаки просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Агродружба» і тільки потім просив скасувати відповідний запис про його держану реєстрацію, оскільки такий запис є перешкодою для здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки укладеного між- ОСОБА_1 та ТОВ «Олишківецьке» від 15 серпня 2019року.
Таким чином, враховуючи все вищесказане, вважає, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки дійсним, обставинам справи які полягають у порушені відповідачами переважного права апелянта на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, а відтак спірний Договір кладений між ТОВ «Агродружба» та ОСОБА_1 підлягає до скасування.
На апеляційну скаргу поступив відзив від ТзОВ “Агродружба”, у якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення суду без змін.
Відповідач зокрема вказує, що з матеріалів позовної заяви, а також із змісту апеляційної скарги всупереч п. 8 Договору оренди землі від 03.07.2014 року ( зареєстрованого 14.08.2014р.) ТОВ «Олишківецьке» за 30 днів до закінчення чинності договору оренди землі (тобто до 14.07.2019р.) письмово не повідомило Орендодавця про намір продовжити дію даного договору та не направило проект додаткової угоди, а відповідно не запропонувало кращих умов для Орендодавця. Наведене вище, вказує на наявність факту неналежного виконання Позивачем не тільки умов договору оренди землі від 03.07.2014, але й ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Окрім того зазначає,що апелянт хибно вважає, що якщо попередній Орендар належно виконував умови договору оренди, то Орендодавець зобов'язаний автоматично передавати свою ділянку в оренду виключно йому і за будь-яких умов, оскільки він володіє переважним правом. Однак, законодавством передбачено, що якщо Орендодавця надалі не влаштовують попередні умови передачі землі в оренду, а попередній Орендар не пропонує інші умови, то переважне право на пролонгацію (укладення) втрачається.
Вказує, що орендодавець зацікавлений в отриманні більшого прибутку від використання власного майна, і тому не дочекавшись від ТОВ «Олишківецьке» до 14.07.2019р. (30 днів до закінчення чинності договору оренди землі) кращих пропозицій оформлених у формі проекту додаткової угоди до договору 31.07.2019р. направив (цінним листом) на адресу ТОВ «Олишківецьке» лист-повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі з ТОВ «Олишківецьким», у зв'язку з чим вимагалось не приступати до обробітку земельної ділянки площею 1,4746 га з кадастровим №6122483300:01:001:0100.
Також зазначає, що після закінчення чинності договору оренди землі від 03.07.2014р. укладеного з ТОВ «Олишківецьке», а саме 16.08.2019 p., Орендодавець, абсолютно законно, уклав договір оренди землі з ТОВ «Агродружба» з підписанням акту приймання- передачі земельної ділянки, з набагато вигіднішими умовами і щодо строків оренди (10 років), і щодо розміру орендної плати ( в сумі 3632,84 грн. за рік) в порівнянні з попередніми умовами користування земельною ділянкою, зареєстрований 28.08.2019р., Відділом Державної реєстрації Теребовлянської районної адміністрації.
Вказує, що 31.07.2019 р. Орендодавцем було направлено (цінним листом) на адресу ТОВ «Олишківецьке» лист-повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі з ТОВ «Олишківецьким», у зв'язку з чим вимагалось не приступати до обробітку земельної ділянки площею 1,4746 га з кадастровим №6122483300:01:001:0100.
Таким чином вважає, що орендар не мав права продовжувати користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки до закінчення дії договору оренди отримав листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.
Крім того зазначає,що Відділ Державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації мав усі законні підстави здійснити реєстрацію договору оренди землі від 16.08.2019р. укладеного між ТОВ «Агродружба» та ОСОБА_1 , оскільки для здійснення реєстрації були надані усі необхідні документи, в тому числі підписані сторонами договори оренди, докази відправлення листа -повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі з ТОВ «Олишківецьким», та копію даного листа -повідомлення, ознайомлено з актом прийому-передачі земельної ділянки від 16.08.2019р.
Окрім того, ст.17 Закону України «Про оренду землі» визначено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агродружба» від 16.08.2019 р. був зареєстрований аж 28.08.2019р., Відділом Державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації, тобто через два тижні після підписання.
Таким чином вважає що судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки про те, що на момент укладення договору оренди ОСОБА_1 та ТОВ «Агродружба» у ТОВ «Олишківецьке» не було переважного права на поновлення договору на новий строк
Окрім того відповідач вказує, що в своїх поясненнях від 19.12.2019р ОСОБА_1 вказала на те, що пропозиція про укладення договору оренди землі від ТОВ «Агродружба» поступила в другій половині липня, тобто після закінчення строку надання письмових пропозицій на пролонгацію договору попереднім Орендарем. Також, в даних поясненнях ОСОБА_1 стверджує, що спочатку вона підписала документи на оренду землі ТОВ «Агродружба», а вже пізніше представники ТОВ «Олишківецьке» повідомили, що вона має право підписати договір оренди землі виключно з попереднім орендарем, в результаті чого в неї був розгублений стан, і вона підписала договір оренди ще й ТОВ «Олишківецьке».
Беручи до уваги вищенаведене відповідач вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновків, що не заслуговують на увагу пояснення Позивача про те, що він мав переважне право продовження договору оренди, договір оренди підписаний 15 серпня 2019 між ТОВ « Олишківецьке» та ОСОБА_1 не був пролонгованим, а підписано новий договір, всупереч надання листа - повідомлення із додатковою угодою, як визначено нормами Закону.
Окрім того відповідач стверджує,що посилання апелянта про те, що ОСОБА_1 продовжує отримувати орендну плату за користування ТОВ «Олишківецьке» земельною ділянкою згідно договору від 03.07.2014 року не відповідає дійсності, оскільки даний договір припинив свою чинність 14.08.2019 року. Більше того вказує, що судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Олишківецьке» має в користуванні іншу земельну ділянку ОСОБА_1 по якій і проводить розрахунки.
У судовому засіданні представник позивача ТзОВ "Олишківецьке"-Тришак О.Г. підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в ній.
Представники відповідача ТзОВ"Агродружба"- Пірог І.М. та ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечили проти поданої апеляційної скарги, зіславшись на мотиви, які зазначені у поданому відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечила проти поданої апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 03 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Олишківецьке» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,47 га кадастровий номер 6122483300:01:001:0100 строком на 5 років (а.с.6-7).
Згідно акту прийому передачі від 03 липня 2014 року вказана земельна ділянка була передана Орендарю (а.с.8).
Вказаний договір оренди був зареєстрований 14 липня 2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речових прав та їх обтяжень (а.с.9).
31 липня 2019 року ОСОБА_1 надіслала ТзОВ «Олишківецьке» лист повідомлення про те, що не має наміру продовжувати договір оренди земельної ділянки площею 1,47 га. із ТзОВ «Олишківецьке», що підтверджується описом поштового відправлення та квитанцією про оплату (а.с.56).
15 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Олишківецьке» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,47 га кадастровий номер 6122483300:01:001:0100 строком на 10 років (а.с.10-11).
16 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Агродружба» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,47 га кадастровий номер 6122483300:01:001:0100 строком на 10 років (а.с.13-14).
Згідно акту прийому передачі від 16 серпня 2019 року вказана земельна ділянка була передана Орендарю ТзОВ «Агродружба» (а.с.15).
Вказаний договір оренди був зареєстрований 22 серпня 2019 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речових прав та їх обтяжень (а.с.12).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТзОВ "Олишківецьке", суд першої інстанції виходив із безпідставності позовних вимог, оскільки вважав, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачами внаслідок укладання договору оренди землі від 16 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Агродружба».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. 4
Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі», в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі, на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).
З вказаної норми закону слідує, що Орендар повинен в письмовій формі звертатись до Орендодавця із повідомленням про продовження договору оренди, а не в усній формі.
Таким чином, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 письмово повідомила позивача про те, що не бажає продовжувати з ними договір оренди земельної ділянки, що у свою чергу спростовує переважне право позивача.
При цьому, судом враховано, що всупереч п. 8 Договору оренди землі від 03.07.2014 року ( зареєстрованого 14.08.2014р.) ТОВ «Олишківецьке» за 30 днів до закінчення чинності договору оренди землі (тобто до 14.07.2019р.) письмово не повідомило Орендодавця про намір продовжити дію даного договору та не направило проект додаткової угоди, а відповідно не запропонувало кращих умов для Орендодавця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц відмовляючи у позові про визнання договору оренди землі недійсним за аналогічними обставинами виходила з того, що позивачем не надано та не долучено належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів- повідомлень з проектом додаткової угоди та з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшла правового висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі за №610/1030/18.
Колегія суддів вважає, що після закінчення чинності договору оренди землі від 03.07.2014р. укладеного з ТОВ «Олишківецьке», а саме 16.08.2019 p., відповідач ОСОБА_1 правомірно уклала договір оренди землі з ТОВ «Агродружба» з підписанням акту приймання- передачі земельної ділянки, зареєстрований 28.08.2019р., Відділом Державної реєстрації Теребовлянської районної адміністрації.
Отже, оскільки 31 липня 2019року орендодавцем ОСОБА_1 було направлено (цінним листом) на адресу ТОВ «Олишківецьке» лист-повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі з ТОВ «Олишківецьким», у зв'язку з чим вимагалось не приступати до обробітку земельної ділянки площею 1,4746 га з кадастровим №6122483300:01:001:0100.
Таким чином, у орендаря ТзОВ “Олишківецьке” не було підстав продовжувати користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки до закінчення дії договору оренди він отримав листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.
Окрім того, як пояснила в своїх поясненнях ОСОБА_1 , що пропозиція про укладення договору оренди землі від ТОВ «Агродружба» поступила в другій половині липня, тобто після закінчення строку надання письмових пропозицій на пролонгацію договору попереднім Орендарем, стверджуючи, що спочатку вона підписала документи на оренду землі ТОВ «Агродружба», а вже пізніше представники ТОВ «Олишківецьке» повідомили, що вона має право підписати договір оренди землі виключно з попереднім орендарем.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про те, що ТзОВ “Олишківецьке” мав переважне право продовження договору оренди землі, оскільки договір оренди землі підписаний 15 серпня 2019 між ТОВ « Олишківецьке» та ОСОБА_1 не був пролонгованим, а підписано новий договір, всупереч надання листа - повідомлення із додатковою угодою, як визначено нормами Закону.
Також, безпідставними є твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 продовжує отримувати орендну плату за користування ТОВ «Олишківецьке» земельною ділянкою згідно договору від 03.07.2014 року, оскільки дані твердження є голослівними та не підтвердженні належними доказами, що в свою чергу не спростовують припинення дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ “Олишківецьке” 14.08.2019 року.
Посилання апеляційної скарги на видатковий касовий ордер від 15 серпня 2019 року, відповідно до якого, як стверджує апелянт ОСОБА_1 усвідомлювала предмет договору оренди землі від 15 серпня 2019 року, оскільки отримала від позивача 5000 грн. одноразової допомоги при укладанні договору оренди земельної ділянки 1.4746 га не заслуговують до уваги, оскільки умовами договору оренди землі від 15 серпня 2019 року не передбачено будь яких одноразових виплат у тому числі допомоги при укладанні договору оренди земельної ділянки у розмірі 5000 грн., що в свою чергу не може свідчити про те, що вказана виплата була надана ОСОБА_1 у зв'язку із підписанням договору оренди землі з ТзОВ “Олишківецьке” 15 серпня 2019 року.
У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов'язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.
У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відповідно до ст.ст. 6, 20 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону і виникає з моменту державної реєстрації такого права.
У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.
Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі, має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна, з якими закон пов'язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків.
Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз'яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17.
Оскаржуваний договір оренди землі від 16 серпня 2019 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ “Агродружба” на 10 років, було підписано сторонами та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 серпня 2019 року.
Актом прийому-передачі земельної ділянки від 16 серпня 2019 року підтверджується, що орендодавець ОСОБА_1 передала ТОВ “Агродружба” земельну ділянку сільськогосподарського виробництва,площею 1,4746 га.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем належним чином не був зареєстрований договір оренди землі від 15 серпня 2019 року та не набрав чинності, а тому його права внаслідок укладеного договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТзОВ “Агродружба” 16 серпня 2019 року не було порушено.
Враховуючи вищенаведене, інших обставин, які б свідчили про порушення оскаржуваним договором оренди землі від 16 серпня 2019 року права позивача, апелянтом не зазначено і судом не встановлено.
У такому разі висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованими.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишківецьке" - залишити без задоволення.
Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного тексту постанови -29 червня 2021 року.
Головуючий: Сташків Б.І.
Хома М.В.
Судді: Щавурська Н.Б.