Справа № 607/2354/21Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М.
Провадження № 33/817/372/21 Доповідач - Коструба Г.І.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
23 червня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І., розглянувши 23 червня 2021 року у м. Тернополі адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживачого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не працює,
Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн. в дохід держави.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнєцова М. І. просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що оскаржувану постанову було ухвалено 20 квітня 2021 року. Проте повний постанови отримано лише 03 червня 2021 року, що підтверджується відміткою на заяві про видачу копію судового рішення, яка міститься в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а скаргу повернути апелянту, виходячи з таких міркувань.
Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, ч. 2 ст. 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Таким чином, законодавець пов'язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не отримання особою копії постанови.
Відповідно до вищенаведеної норми закону апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Законом передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскаржувана постанова була винесена 20 квітня 2021 р. Відповідно останнім днем для подачі апеляційної скарги у даній справі є 30 квітня 2021 р.
Апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 - адвокатом Кузнєцовою М. І. було подано 11 червня 2021 року з пропуском встановленого ст. 294 КУпАП строку, що підтверджується штампом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (Вх. №35401).
Однією з причин пропуску строку на апеляційне оскарження захисник вказала те, що оскаржувану постанову отримано лише 03.06.2021, що підтверджується відміткою на заяві про видачу копію судового рішення, яка міститься в матеріалах справи.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, адвокат Кузнєцова М. І. була присутня у судовому засіданні під час винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, і відповідно була обізнана про її зміст та строки апеляційного оскарження.
Так, 20 квітня 2021 року, в день винесення постанови, ОСОБА_2 подала клопотання про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що ні ОСОБА_1 , ні його захисник більше ніж місяць не цікавилась рішенням щодо розгляду справи, вважаю, що в даному конкретному випадку пропуск строку на оскарження рішення судді з наведених підстав, а саме того, що представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнєцова М. І. оскаржувану постанову отримала лише 03.06.2021, як про це зазначено у скарзі, не є поважною причиною для його поновлення, а свідчить лише про зловживання апелянтом своїми процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі “Сабадаш проти України” поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.
Також, у справі “Каракуця проти України” у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
Враховуючи викладене, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду від 20 квітня 2021 року не вбачаю, а тому відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Відмовити представнику ОСОБА_1 - адвокату Кузнєцовій М. І. у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 квітня 2021 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Повернути представнику ОСОБА_1 - адвокату Кузнєцовій М. І. апеляційну скаргу в зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Тернопільського
апеляційного суду Г.І. Коструба