Справа № 606/1855/16-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/88/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України
23 червня 2021 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в залі Тернопільського апеляційного суду 23 червня 2021 р. кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року, яким
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, такого, що не працює,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Покладено на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто із ОСОБА_5 в користь Державного бюджету України 614.40 грн. вартості проведеної НДЕКЦ при Управлінні МВС України в Тернопільській області судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 (дослідження технічного стану транспортних засобів) від 15 жовтня 2015 року № 5-503/15.
Вирішено питання щодо речового доказу.
Справа розглянута з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 .
В апеляційних скаргах та доповненнях до них, які як обвинувачений ОСОБА_5 , так і його захисник ОСОБА_6 визначили, як додаткові клопотання:
- захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просить вирок місцевого суду скасувати, закрити кримінальне провадження у даній справі у зв”язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону відповідно до вимог ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 411 та ч. 2 ст. 412 КПК України.
Зазначає, що місцевий суд хоча і дослідив докази у справі, але не в повній мірі взяв до уваги протокол огляду місця події та план- схему до нього; протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 ; висновок судової автотехнічної експертизи №5-581/15 від 04.11.2015.
Зокрема, як наголошує захисник, суд не взяв до уваги і не проаналізував той факт, що частина доказів у справі не доводять винуватість ОСОБА_5 , а інша їх частина не може бути визнана доказами.
Так, у протоколі огляду ДТП від 15.09.2015 не зафіксовано місце розташування автомобіля «Mersedes Benz Sprinter» д. н. з. НОМЕР_1 , а тому слідство і суд були позбавлені можливості перевірити правдивість показань свідка ОСОБА_9 стосовно того, в якому положенні перебував його автомобіль після ДТП.
Відповідно вказаний протокол захисник і обвинувачений просили визнати недопустимим доказом, що суд відмовився зробити.
Окрім того, до протоколу огляду місця події не долучена план-схема як додаток до цього протоколу від 15.09.2015, яка також не відповідає вимогам ч. 3 ст. 105 КПК.
Незаконне обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, на думку сторони захисту, грунтується, головним чином, на висновку експерта № 5-581/15 від 04.11. 2015 в частині розвитку ДТП по варіанту № 2, який органом досудового слідства було взято за основу.
В той же час в цьому ж висновку експерт зазначає, що за варіантом розвитку події №2 ОСОБА_5 у вчиненні злочину не винен, але місцевий суд цьому твердженню оцінки не дав, хоча він (висновок) підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10 (фельдшера швидкої допомоги), які суд першої інстанції також не врахував.
Так, захист наголошує на тому, що з протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 від 21.09.2015 не вбачається, в який саме час доби він (цей експеримент) проводився, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 104, ч. 1 ст. 240 КПК України; два статісти, які брали участь у слідчому експерименті, заздалегідь не були повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, умовами і порядком їх використання; їм в порушення вимог ч. 3 ст. 66, ч. 2 ст. 222 та ч. 3 ст. 233 КПК України не було роз”яснено обов”язок не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії.
В порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК в протоколі слідчого експерименту не зазначено прізвище, ім”я та по-батькові другого статиста, його місце проживання та дата народження; цим двом статистам не було надано можливості ознайомитися з текстом протоколу слідчого експерименту; протокол не був підписаний статистом ОСОБА_12 ; в ньому відсутні відомості про те, що свідок ОСОБА_11 розказував про швидкість руху перед ДТП автомобіля ОСОБА_5 .
В протоколі слідчого експерименту не вказано, з якою швидкістю перед ДТП рухався водій ОСОБА_5 , відповідно, на думку захисту, наслідком вказаної пригоди є інше порушення, а саме незрозуміло, чому слідчий за основу швидкості водія ОСОБА_5 взяв швидкість 80 км/год., що є неправильним і незаконним, хоча в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 давав показання про те, що швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_5 була 60-80 км/год.
Перед проведенням слідчого експерименту свідка не було ознайомлено із змістом ст. 63 Конституції України, що є порушенням його прав.
В порушення вимог ч. 1 ст. 240 КПК не зазначено, в який одяг були одягнуті статисти, хто і де з них знаходився, чи було включене зовнішне освітлення автомобіля «Mersedes Benz Sprinter» д. н. з. НОМЕР_1 , що безпосередньо впливає на видимість пішохода; у протоколі ОМП місце розташування автомобіля «Mersedes Benz Sprinter» д. н. з. НОМЕР_1 не зафіксовано, що кардинально вплинуло на результати слідчого експерименту, проведеного зі свідком ОСОБА_11 , а тому протокол проведення слідчого експерименту є неналежним і недопустимим доказом.
Окрім того, місцевий суд не визнав недопустимим доказом план-схему - додаток до протоколу ОМП від 15.09.15, исновок ек № 5-518/15 від 04.11.15 в частині складення висновку по варіанту №2; судову інженерно-транспортну експертизу від 04.11.15 №5-581/15 по варіанту 2; неправильно оцінив показання свідка ОСОБА_10 , яка зазначала, що мікроавтобус знаходився на проїжджій частині дороги.
Відповідно просить дослідити в судовому засіданні апеляційного суду протокол ОМП, схему до протоколу ОМП, протокол слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_11 ; допитати в судовому засіданні ОСОБА_5 , прослухати аудіозапис допиту свідка ОСОБА_10 ; заслухати технічний запис судового засідання Теребовлянського районного суду Тернопільської обл. від 07.06.19 із виступом свідка ОСОБА_11 ; викликати в судове засідання судового експерта ОСОБА_13 для дачі роз”яснень здійснених ним експертиз;
-обвинувачений ОСОБА_5 просить вирок місцевого суду скасувати, закрити кримінальне провадження у даній справі у зв”язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону відповідно до вимог ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 411 та ч. 2 ст. 412 КПК України.
Вказує, що на даному відрізку дороги, де мала місце дорожня транспортна пригода із участю ОСОБА_5 , відбулись численні порушення правил дорожнього руху, а саме: невідомий водій, ймовірно рухаючись в напрямку м. Тернополя від м. Чорткова Тернопільської області, на проїжджій частині збив насмерть собаку, яка належала сім'ї ОСОБА_14 , не усунув перешкоди - трупа собаки поблизу роздільної лінії вказаного відрізку дороги і залишив місце ДТП; потерпіла ОСОБА_15 в стані алкогольного сп'яніння вийшла на середину зазначеної дороги поблизу трупа збитої насмерть її собаки і тим самим створила додаткову перешкоду руху; свідок ОСОБА_9 зупинив свій автомобіль посеред дороги, поблизу роздільної лінії дороги і тим самим створив перешкоду для руху на вказаному відрізку; після настання дорожньо - транспортної пригоди, яке привело до смерті ОСОБА_15 , хтось із оточення свідка ОСОБА_9 перегнав автомобіль вправо і вперед на обочину зазначеної дороги.
Вважає, що місцевий суд мав би дотриматись рекомендацій постанови ВСУ №14 від 23.12.2005 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, згідно з якими при призначенні покарання за ст. 286 КК України серед іншого суди мають враховувати вину інших осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо).
У пункті 7 цієї постанови зазначено, що у випадках, коли передбачені ст. 286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також, чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.
Звичайно, протиправність дій пішохода, який вийшов на проїжджу частину дороги, не включає винуватості водія, що здійснив наїзд на нього. Відповідне положення міститься у постанові ККС ВС від 10 грудня 2019 р. у справі № 759/2926/16-к.
Проте, у даному випадку ситуацію з наїздом на пішохода ОСОБА_15 було створено багатьма порушеннями і самим пішоходом, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має. Відповідне положення міститься у постанові ККС ВС від 24 березня 2020 р. у справі №130/720/17.
Апелянт зазначає, що ряд причин, через які створено небезпеку для руху, не має значення, якщо водій мав можливість її вчасно виявити. Так, ККС ВС у справі №163/1753/17 від 16 жовтня 2019 р. вказав, що у ДТП за участю декількох водіїв (учасників дорожнього руху) наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв чи інших учасників, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку, тобто з'ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. Якщо такий зв'язок в діяннях обвинуваченого відсутній, то має місце недоведеність його вини та виправдання.
Зазначає, що суд першої інстанції безпричинно і безпідставно не прийняв до уваги, що частину доказів, зібраних стороною обвинувачення, не може бути визнана доказом по справі.
Одним із таких доказів є протокол огляду місця ДТП від 15.09.2015, в якому взагалі не зафіксовано місце розташування автомобіля «Mersedes Benz Sprinter» д. н. з. НОМЕР_1 .
Вважає, що вищезазначений протокол є неповним, необ'єктивним, складеним з порушеннями вимог закону, а саме ст. ст. 85, 86 КПК України.
На переконання апелянта, незаконне обвинувачення щодо нього ґрунтується на висновку експерта №5-581/15 від 04.11.2015 в частині розвитку ДТП по варіанту №2, який було взято за основу при ухваленні рішення.
При цьому апелянт звертає увагу суду на те, що у вказаному висновку за вказівкою слідчого ОСОБА_16 експертом було досліджено розвиток ДТП у комплексі вихідних даних №1 та №2.
Так, згідно варіанту вихідних даних №1 експерт чітко вказав про те, що невідповідностей в діях водія автомобіля «DAEWOO Lanos» технічним вимогам п. 12.4 ПДР України не вбачається. В цій частині висновоку експерта №5-581/15 від 04.11.2015 стороною обвинувачення та місцевим судом не надано належної оцінки.
Згідно вихідних даних №2 зазначеного висновку експерт взяв величину швидкості водія автомобіля «DAEWOO Lanos» 80 км/год зі слів допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , що підтверджує недопустимість даного доказу.
Зазначає, що місцевий суд незаконно і безпідставно не прийняв показання свідка ОСОБА_10 до уваги, хоча вони є важливим доказом у справі, так як свідок зазначає, що мікроавтобус у день настання дорожньо-транспортної пригоди знаходився на проїжджій частині дороги.
Також вважає, що судом не було проведено додаткових процесуальних дій для встановлення істини у справі, а саме під час розгляду справи місцевим судом не було допитано усіх учасників, оскільки порушення форми досудового розслідування породжують сумніви, які не були усунуті шляхом проведення додаткових процесуальних дій, в тому числі допитів відповідних осіб (експертів, свідків, понятих тощо).
На переконання апелянта, місцевий суд у постановленому вироку не спростував доводи і докази відсутності у водія технічної можливості уникнути наїзду, не зазначив переконливих обґрунтувань щодо створення аварійної ситуації самим водієм, таким чином, при здійсненні судового розгляду не було належно виконано приписів ст. 2 КПК України, а допущені порушення є істотними і перешкоджають безспірності висновку про винуватість чи невинуватість водія у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Одним із доводів апелянта є те, що суд надав помилкову оцінку клопотанню захисника ОСОБА_17 , заявленому під час судового засідання 16 вересня 2019 р., оскільки у вироку зазначено, що захисник обвинуваченого заявив клопотання про визнання висновку експерта, який проводив судову інженерно-транспортну експертизу від 04 листопада 2015 р. №5-581/15, недопустимим доказом, що, як зазначає апелянт, не відповідає дійсності, так як захисником заявлено клопотання про визнання неналежним та недопустимим доказом варіанту №2 даного висновку.
Зазначає, що суд першої інстанції безпричинно і безпідставно не прийняв до уваги, що частину доказів, зібраних стороною обвинувачення, не може бути визнано доказами по справі, а саме: висновок експерта №5-581/15 від 04.11.2015, протокол огляду місця події від 15 вересня 2015 р. та план-схему до нього.
Також просить дослідити в судовому засіданні апеляційного суду ті ж докази, які просив дослідити захисник ОСОБА_6 , а також виступ прокурора, записи судових засідань з 16.09.19 включно.
Так, згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_5 15 вересня 2015 року біля 20.30 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю близько 80 км/год. автомобільною дорогою «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече» в с. Мшанець Теребовлянського району Тернопільської області в напрямку м. Тернополя від м. Чорткова Тернопільської області.
Рухаючись у вказаному напрямку, ОСОБА_5 , порушуючи вимоги ч. 1 п. 1.5, п. 1.10 (в частині визначення поняття «дорожня обстановка»), п. 2.3 «б», «д» Правил дорожнього руху України, які зобов'язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не врахував дорожню обстановку і не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Так, під час руху водій ОСОБА_5 , наближаючись до км. 367+400 м. вказаної автомобільної дороги, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_15 , яка стояла на смузі руху його автомобіля, всупереч вимогам п.1.10 (в частині визначення поняття «перешкода для руху» і виконання його вимог) та п.12.3 Правил дорожнього руху України, виявивши перешкоду для руху, тобто нерухомий об'єкт у межах смуги керованого ним транспортного засобу, негайно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав таку технічну можливість, а продовжував рух. Внаслідок порушення зазначених вимог ПДР України ОСОБА_5 поставив себе в такі умови, що не зміг застосувати своєчасно екстрене гальмування, чим позбавив себе технічної можливості зупинити керований ним автомобіль та передньою лівою його частиною вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_15 .
У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_15 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із переломами кісток склепіння і основи черепа та крововиливами під оболонки головного мозку, від яких настала її смерть на місці пригоди.
Порушення водієм автомобіля марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_18 вимог ч.1 п.1.5, п.1.10 (в частині визначення поняття «дорожня обстановка»), п. 2.3 «б», «д», п. 12.3 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному наслідковому зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_15 .
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та захисника, які підтримали свої доповнені апеляційні скарги, прокурора, який просить залишити вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, ознайомившись з доводами апеляційних скарг та матеріалами кримінального провадження, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Так, згідно статті 392 КПК України рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у ньому.
При цьому як сторона захисту, так і обвинувачений, ставлячи вимогу про скасування даного вироку, заявили клопотання про повторне дослідження доказів у цьому провадженні, на що апеляційний суд у задоволенні зазначених клопотань відмовив, оскільки вони були повністю досліджені судом першої інстанції і суд у вироку дав їм належну оцінку, тому колегія суддів, враховуючи положення ч. 3 ст. 404 КПК, приймає до уваги докази, безпосередньо дослідженні судом першої інстанції, не даючи їм іншої оцінки, ніж надав суд.
Що стосується клопотання сторони захисту про виклик і допит в судове засідання апеляційного суду експерта ОСОБА_13 , колегія суддів зауважує, що клопотання про виклик даного експерта в суді першої інстанції не заявлялось, відповідно, підстав для його виклику в судове засідання апеляційного суду з огляду на ч. 3 ст. 404 КПК немає.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 , правильно кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.
В оскаржуваному вироку місцевий суд навів всі встановлені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених у судовому засіданні доказів.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав і суду пояснив, що 15 вересня 2015 року біля 20 год. він керував автомобілем марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , без пасажирів та вантажу, рухаючись із м.Чорткова в напрямку до м.Тернополя Тернопільської області. При в'їзді у с. Мшанець Теребовлянського району Тернопільської області рухався із швидкістю приблизно 55 км/год. із увімкненим ближнім світлом фар. На проїзній частині дороги із включеними фарами та аварійним сигналом стояв автомобіль марки «MERSEDES BENZ SPRINTER» під керуванням водія ОСОБА_11 в напрямку м. Чорткова Тернопільської області. Під час руху він здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_15 , яка знаходилась на проїзній частині дороги в напрямку руху його автомобіля, оскільки її не бачив через відсутність конкретної видимості для нього та наявної дорожньої обстановки, а тому не мав технічної можливості уникнути наїзду. Повністю підтримує свої показання, які він давав під час проведення 08 жовтня 2015 року слідчого експерименту із його участю. Крім того, вказав, що він не володіє спеціальними технічними знаннями щодо настання ДТП, слідчий йому не роз'яснив, що він повинен робити у зв'язку із тим, що під час досудового розслідування були відкинуті дані, здобуті під час проведення із його участю слідчого експерименту. Також вказав, що місця настання дорожньо-транспортної пригоди він не залишав, а відразу повідомив поліцію та медичних працівників.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_5 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, його вина повністю доводиться зібраними та дослідженими в судовому засіданні місцевого суду доказами.
Потерпілий ОСОБА_19 суду пояснив, що 15 вересня 2015 р. біля 20 год. йому стало відомо про те, що його дружина, ОСОБА_15 , померла на місці вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце у с. Мшанець Теребовлянського району Тернопільської області за участю водія автомобіля марки «DAEWOO Lanos». Коли він прийшов на місце дорожньо-транспортної пригоди, побачив, що жінка лежала посеред автомобільної дороги, де також знаходились автомобілі марки «DAEWOO Lanos» та марки «MERSEDES BENZ SPRINTER», останній знаходився на обочині. Обвинувачений ОСОБА_5 після дорожньо-транспортної пригоди частково відшкодував йому майнову шкоду.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що 15 вересня 2015 року у вечірній час (ще не було темно, але вже смеркалось) він керував автомобілем марки «MERSEDES BENZ SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому знаходилось семеро пасажирів, які попросили відвезти їх на панахиду в с. Мшанець Теребовлянського району Тернопільської області. Коли він заїхав у с. Мшанець, на горизонті побачив невідому особу (дівчину віком 20 років) на середині проїзної частини дороги, після чого повернув праворуч, зупинив автомобіль на узбіччі таким чином, що менша частина автомобіля знаходилась на дорозі, а більша - на узбіччі, та, увімкнувши аварійну сигналізацію і ближнє світло фар, підійшов до жінки, яка в той час плакала над збитою собакою, і відтягнув її на відстань 20-30 см від місця її знаходження. У той час зі сторони м. Чорткова Тернопільської області підбігли ще двоє осіб -жінка (зрозумів, що це була мати дівчини) та чоловік, жінка знаходилась на смузі перетину двох ліній, а чоловік- на узбіччі. Він повернувся до свого автомобіля і коли відкрив передню дверку, побачив світло фар іншого автомобіля, який проїхав повз його автомобіль. Був очевидцем, як дівчина лежала на дорозі, не рухаючись, а її мати падала на дорогу від наїзду автомобіля марки «DAEWOO Lanos», який після цього зупинився та з нього вийшов водій - ОСОБА_5 . Самого моменту наїзду не бачив. На його думку, водій автомобіля марки «DAEWOO Lanos» рухався зі швидкістю приблизно 80 км/год., звуку гальмування вказаного автомобіля перед зіткненням із пішоходом не чув. Також вказав, що із його участю проводився слідчий експеримент, в якому відображені всі обставини вчинення зазначеної ДТП, зауважень до проведення вказаної процесуальної дії у нього не було.
В подальшому свідок уточнив свої показання, зазначивши, що автомобіль обвинуваченого рухався зі швидкістю 60-80 км/год.
Свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , пояснили суду, що у вересні 2015 року біля 20-20.30 год. їхали автомобілем марки «MERSEDES BENZ SPRINTER» під керуванням водія ОСОБА_11 в с. Кобиловолоки Теребовлянського району на панахиду. Коли вони доїхали до с. Мшанець Теребовлянського району, водій автомобіля зупинив його на узбіччі, оскільки на проїзній частині дороги знаходилась дівчина, яка схилилась над собакою, та підійшов до неї. Через деякий час почули тупий удар, який виявився наслідком наїзду іншого апвтомобіля на потерпілу, яка підійшла до вказаної дівчини та знаходилась на проїзній частині дороги. Водій автомобіля, який вчинив наїзд на потерпілу, на місці вчинення ДТП визнав свою провину. Крім того, свідок ОСОБА_24 вказала, що місце настання ДТП частково освітлювалось, в тому числі і від світла фар їхнього автомобіля, а тому водію ОСОБА_5 було видно пішоходів, які перебували в той час на дорозі;
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що восени 2015 року вона, як медичний працівник, виїжджала на виклик у зв'язку із ДТП в с. Мшанець Теребовлянського району Тернопільської області. На місці ДТП знаходилось два автомобілі, один із яких легковий, а інший - мікроавтобус. Вказала, що мікроавтобус знаходився на дорозі, однак, ближче до узбіччя чи до дороги, не пам'ятає. Після того, як вона надала допомогу водіям, водій мікроавтобуса перемістив його приблизно на відстань 20-50 м, однак моменту його руху вона не бачила.
Водночас, свідок ОСОБА_11 наголошував, що автомобіль він не пересував, будь-яких доказів, які б спростовували його показання, в справі немає, самого моменту руху автомобіля свідок ОСОБА_10 не бачила, а тому колегія суддів вважає показання свідка ОСОБА_11 такими, що відповідають дійсності, підстав піддавати їх сумніву у суда немає.
Більш того, посилаючись на показання свідка ОСОБА_10 як такі, що свідчать на користь обвинуваченого щодо переміщення водієм автомобіля «MERSEDES BENZ SPRINTER» на відстань 20-50 метрів вперед і вправо, сторона захисту не наводіть аргументів, яким чином це вплинуло чи могло вплинути на недовенденість винуватості обвинуваченого.
Крім показань допитаних осіб винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину доводиться дослідженими у судовому засіданні і іншими доказами:
- даними, відображеними в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15 вересня 2015 року, план-схемі до нього, фотоілюстраціями, відповідно до яких дорожньо-транспортна пригода - наїзд на пішохода відбулась на 367 км+400 м автомобільної дороги «Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече» в межах с. Мшанець Теребовлянського району Тернопільської області.
При цьому в протоколі ОМП від 15.09.15 зазначені параметри автодороги. На лівій смузі руху головою у напрямку м. Тернополя виявлено труп ОСОБА_15 в лежачому положенні на спині, ноги витягнуті, руки в сторони. Також на проїзній частині автодороги виявлено плями речовини бурого кольору та фрагменти бокового дзеркала автомобіля марки ««DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 . Автомобіль марки «MERSEDES BENZ SPRINTER» своєю більшою частиною знаходився на узбіччі автодороги в напрямку м. Чорткова.
До протоколу ОМП від 15.09.15 додані план-схема та фотоілюстрації.
Твердження захисту про те, що до протоколу в порушення вимог ст. ст. 104 - 105 КПК не долучені план-схема та фотоілюстрації, не відповідає дійсності, оскільки вони містяться в т. 3 а.к.п. 22-28 як додаток до протоколу ОМП від 15.09.15. План - схема так і називається - “додаток до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди” від 15 вересня 2015 р., підписана вона як учасниками слідчої дії, так і понятими, зазначеними в протоколі ОМП.
Також не відповідає дійсності твердження захисту про те, що у протоколі огляду місця події від 15.09.2015 не зафіксовано місце розташування автомобіля «Mersedes Benz Sprinter» д. н. з. НОМЕР_1 , а тому слідство і суд були позбавлені можливості перевірити правдивість показань свідка ОСОБА_9 стосовно того, в якому положенні перебував його автомобіль після ДТП, оскільки до протоколу, як вже зазначалось вище, долучений план-схема, де під номером 7 зазначено розташування автомобіля «Mersedes Benz Sprinter» д. н. з. НОМЕР_1 .
Відповідно, місцевий суд, на думку колегії суддів, з наведених у скаргах аргументів не мав підстав визнавати цей доказ неналежним та недопустимим;
- даними, вказаними у висновку судово-медичного експерта від 16 вересня 2015 року - 16 жовтня 2015 року, з яких випливає, що потерпілій ОСОБА_15 заподіяно транспортну травму.
Смерть ОСОБА_15 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння і основи черепа та крововиливами під оболонки головного мозку. Між спричиненими внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями і настанням смерті потерпілої існує прямий причинно-наслідковий зв'язок. Незадовго до настання смерті ОСОБА_15 вживала алкогольні напої, в її крові виявлено етиловий спирт в концентрації 2.30 проміле, така кількість етилового спирту в крові живих осіб відповідає стану середнього ступеня алкогольного отруєння;
- даними, вказаними у висновку експерта, який проводив інженерно-транспортну експертизу, від 15 жовтня 2015 року № 5-503/15, згідно з якими рульове керування, робоча гальмова система автомобіля марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , знаходяться у працездатному стані;
- даними, зазначеними у висновку експерта, який проводив інженерно-транспортну експертизу, від 20 жовтня 2015 року № 5-504/15, відповідно до яких первинний контакт автомобілем марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , при наїзді на пішохода відбувся передньою лівою частиною на висоті 0.51-0.83 м від рівня опорної поверхні (облицювальна накладка фари, фара, капот моторного відсіку, переднє крило), при цьому експерт не виключив, що контакт з пішоходом міг відбутися декоративною накладкою переднього бампера. Виявлені пошкодження (потертості) утворились внаслідок дії тупого предмета, місце наїзду автомобілем марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , на пішохода відбулось у поперечному напрямку по відношенню до елементів дороги-на правій смузі руху до м. Тернополя поблизу вузької суцільної лінії дорожньої розмітки, яка розділяє зустрічні смуги руху. У повздовжньому напрямку дещо передує розміщенню зафіксованої плями бурого кольору та «осипу речей» потерпілої.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту із план-схемою до нього із участю свідка ОСОБА_11 від 21 вересня 2015 року останній дав пояснення щодо обставин події, повідомив орієнтовне місце наїзду автомобіля марки ««DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , на пішохода, розташування автомобіля марки «MERSEDES BENZ SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, який частково знаходився на правому узбіччі в напрямку руху до м. Чорткова. Під час проведення слідчого експерименту учасникам слідчої дії було роз'яснено поняття «видимість у напрямку руху» і «конкретна видимість», після чого визначено місце наїзду автомобіля марки ««DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , на пішохода ОСОБА_15 відносно елементів проїзної частини дороги, встановлено конкретну видимість пішохода з робочого місця водія автомобіля марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , а також загальну видимість в напрямку руху, з урахуванням показань свідка ОСОБА_11 .
Аналогічно слідчий експеримент був проведений з участю ОСОБА_5 08 жовтня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_5 пояснив про обставини події, повідомив на орієнтовне місце наїзду автомобіля марки ««DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 на пішохода, розташування автомобіля марки «MERSEDES BENZ SPRINTER», який повністю знаходився на смузі руху до м. Чорткова. Під час проведення слідчого експерименту учасникам слідчої дії було роз'яснено поняття «видимість у напрямку руху» і «конкретна видимість», після чого визначено місце наїзду автомобіля марки ««DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , на пішохода ОСОБА_15 відносно елементів проїзної частини дороги, конкретну видимість пішохода з робочого місця водія автомобіля марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , а також загальну видимість в напрямку руху, з урахуванням пояснень ОСОБА_5 .
Принциповою відмінністю одного слідчого експерименту від другого є показання свідка ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_5 щодо розташування автомобіля марки «MERSEDES BENZ SPRINTER», який належав свідку ОСОБА_11 , по відношенню до елементів проїзної частини дороги, та швидкості, з якою пересувався водій автомобіля «DAEWOO Lanos» ОСОБА_5 .
При цьому водій ОСОБА_11 на слідчому експерименті зазначив, що швидкість автомобіля «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 була до 80 км/год., і це він підтвердив в судовому засіданні місцевого суду 07.06.19 (“Все те, що було на слідчому експерименті, я підтверджую”), і його автомобіль, як він хзазначає, в момент аварії стояв на узбіччі і лише лівими колесами - на проїжджій частині дороги, оскільки узбіччя було вузьким і повністю з”їхати на нього було неможливо, в той час, як обвинувачений ОСОБА_5 стверджував, що автомобіль останнього перебував на проїжджій частині дороги і саме тому обмежив йому видимість наявної дорожньої обстановки, внаслідок чого він не мав технічної можливості уникнути ДТП. Швидкість його автомобіля на момент ДТП була 55 км/год.
Результати даних слідчих експериментів були покладені в основу висновку експерта, який проводив судову інженерно-транспортну експертизу, від 04 листопада 2015 року № 5-581/15, відповідно до якої:
- при заданому слідством комплексі у варіанті № 2 вихідних даних (з показань свідка ОСОБА_11 ) водій автомобіля марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , діючи відповідно до вимог п. 12.4 ПДР України, з моменту виникнення перешкоди для руху мав технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішохода і тим самим уникнути наїзду на останнього. В умовах даної дорожньо-транспортної ситуації, що склалась, водій автомобіля марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України.
При заданому слідством комплексі у варіанті № 1 вихідних даних (з показань обвинуваченого ОСОБА_5 ) водій автомобіля марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , з моменту виникнення перешкоди для руху (настання об'єктивної можливості виявити пішохода, яка стоїть на проїзній частині дороги), рухаючись з швидкістю 55 км/год., так і при умові руху з швидкістю по умові видимості, не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішохода і тим самим уникнути наїзду на останнього.
При встановлених обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди і заданому слідством комплексі у варіанті № 2 вихідних даних невідповідність дій водія автомобіля марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України привела до виникнення ДТП, тобто причиною настання даної ДТП - наїзд транспортного засобу на пішохода у цьому варіанті з технічної точки зору були обставини, пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , зазначеним вимогам пункту ПДР України.
При встановлених обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди і заданому слідством комплексі у варіанті № 1 вихідних даних, причиною наїзду транспортного засобу на пішохода з технічної точки зору були обставини, які пов'язані із виникненням перешкоди для руху (настання об'єктивної можливості виявити пішохода, який стоїть на проїзній частині дороги) на такій відстані до автомобіля марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , в межах якої водій керованого транспортного засобу був позбавлений технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода.
На думку колегії суддів, саме слідчий експеримент від 21 вересня 2015 р. із свідком ОСОБА_11 був правильно покладений місцевим судом в основу обвинувального вироку, оскільки він ґрунтувався не тільки на показаннях останнього, а підтверджується і івншими доказами, здобутими у справі та дослідженими в судовому засіданні.
З показань свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 вбачається, що коли водій автомобіля марки «MERSEDES BENZ SPRINTER» ОСОБА_11 побачив на дорозі дівчину, яка схилилась над збитою собакою, зупинив транспортний засіб на узбіччі дороги, і деякі з них, коли виходили з автомобіля, під ногами відчули саме грунт, а не асфальтове покриття.
Підстав не довіряти показанням зазначених свідків у місцевого суду не було: з обвинуваченим вони не знайомі, в неприязних стосунках, відповідно, не перебувають, як наслідок, обмовляти останнього їм немає сенсу.
Не суперечать зазначеним доказам і показання свідка ОСОБА_10 , на що наголошує сторона захисту, як про це зазначалось вище, оскільки вони не є конкретними з огляду на те, що свідок не бачила самого факту пересування свідком ОСОБА_11 свого автомобіля, і її показання грунтуються лише на припущеннях.
Підстав не довіряти зазначеним доказам немає і у суду апеляційної інстанції.
Не відповідають матеріалам кримінального провадження твердження сторони захисту про те, що у протоколі слідчого експерименту від 21.09.15 не зазначено, в який саме час доби він (цей експеримент) проводився, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 104, ч. 1 ст. 240 КПК України.
Зокрема, у протоколі вказано, що погодні умови та час доби повністю відповідають умовам, при яких відбулася ДТП, а саме темна пора доби (завершальна фаза вечірніх сутінок), без опадів, проїзна частина дороги суха. В місці ДТП дорожне освітлення (ліхтарі) вимкнене.
Протокол був підписаний понятими та іншими учасниками слідчої дії. Жодних зауважень від них не надходило.
Дана слідча дія була проведена відповідно до вимог ст. ст. 223, 240 КПК.
Учасникам, які брали участь у проведенні слідчого експерименту, заздалегідь було повідомлено про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання, а також роз”яснено вимоги ч. 3 ст. 66 КПК України про їх обов”язок не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії всупереч твердженням захисту про порушення органом досудового розслідування вимог ч. 3 ст. 66, ч. 2 ст. 222 та ч. 3 ст. 233 КПК України.
Порушення прав статистів при проведенні слідчого експерименту, як зазначено у апеляційних скаргах сторони захисту, а саме непідписання ними цього протоколу, не є таким, що свідчить про незаконність проведеної слідчої дії, оскільки матеріали кримінального провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протокол слідчого експерименту відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК, а саму слідчу дію проведено за правилами та в порядку, передбаченими ст. 240 цього Кодексу, з дотриманням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури проведення слідчого експерименту за участю свідка та процесуальних гарантій, що виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від свідка у ході слідчого експерименту.
Доказ, отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, відповідно до ст. 86 КПК є допустимим. У той же час у матеріалах провадження відсутні підстави, визначені ст. 87 цього Кодексу, для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини, водій автомобіля марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , діючи відповідно до вимог п. 12.4 ПДР України, з моменту виникнення перешкоди для руху мав технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішохода і тим самим уникнути наїзду на останнього. В умовах даної дорожньо-транспортної ситуації, що склалась, водій автомобіля марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України.
Колегія суддів в зв”язку з наведеним додатково зауважує, що можлива різниця у швидкості, при який пересувався автомобіль марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , (60-80 км/год, а не виключно 80 км/год), при наявності визначених умов даної дорожньо-транспортної ситуації, відображеній у протоколі ОМП від 15.09.15, не є принциповою.
Так, як вбачається з висновку експерта від 04 листопада 2015 року № 5-581/15, якщо водій автомобіля марки «DAEWOO Lanos» мав технічну можливість уникнути зіткнення із потерпілою при швидкості 80 км/год., то при швидкості 55 км/год., на думку колегії суддів, він таку можливість мав тим більше.
Тобто вирішальним в даному випадку є місце розташування автомобіля марки «MERSEDES BENZ SPRINTER» під керуванням свідка ОСОБА_11 .
Доводи обвинуваченого у апеляційній скарзі стосовно висновку експерта № 5-581/15 від 04.11.2015 про те, що при встановлених обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди і заданому слідством комплексі даних у варіантів №1 він не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода, а місцевий суд не взяв цей висновок до уваги, є непереконливими, про що зазначалось вище.
Так, згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
Як встановлено, жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість судової інженерно-транспортної експертизи № 5-581/15 від 04.11.2015, або таких, які б викликали сумніви в її правильності, матеріали справи не містять. Висновок проведеної експертизи є достатньо обґрунтованим, логічним та об'єктивним, наданий в межах компетенції експерта, істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи не встановлено, а тому у колегії суддів сумніву він не викликає.
Не відповідають матеріалам кримінального провадження і твердження сторони захисту про те, що місцевий суд всупереч вимогам закону не вирішив питання про визнання доказів неедопустимими за клопотанням від 19.09.19, оскільки у вироку суду зроблено посилання на безпідставність такого клопотання відповідно до вимог ст. ст. 85, 86 КПК.
Таким чином, наведені судом у вироку докази зібрані у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, обґрунтовано визнані належними, достатніми та допустимими. Правильність висновків суду щодо наведених доказів у колегії суддів сумнівів не викликає та не спростовується доводами апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції в достатній мірі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази і дав їм належну оцінку, на що вказує у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів, а тому посилання захисника обвинуваченого та самого обвинуваченого на неповноту досудового та судового слідства є необґрунтованими.
Відповідно колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він не винен в даній дорожньо-транспортній пригоді, так як діяв в межах ПДР України, і у нього не було технічної можливості уникнути зіткнення з потерпілим, оскільки вина обвинуваченого стверджується сукупністю вищевказаних доказів, досліджених у справі, які в свою чергу об'єктивно узгоджуються між собою.
За відсутності даних, які б вказували на те, що в діях обвинуваченого відсутній склад даного злочину, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 .
Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до вимог ст. 50 КК метою покарання є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Статтею 65 КК передбачено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд врахував те, що останній раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на час вчинення злочину мав на утриманні одну неповнолітню дитину, думку потерпілого при призначенні обвинуваченому покарання, який просить призначити покарання, не пов'язане із позбавленням волі, інші пом'якшуючі вину обставини, зокрема, те, що обвинувачений попросив пробачення у потерпілого.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання за своїм видом і розміром відповідає вимогам статей 50, 65, 75 КК.
З огляду на те, що інших порушень, які б свідчили про наявність при розгляді даного кримінального провадження істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування чи зміни оскаржуваного вироку Теребовлянського районного суду Тернопільської обл. від 23 грудня 2020 р., а також закриття провадження у справі відносно ОСОБА_5 , як того просять апелянти.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 р. залишити без задоволення, а вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 р. про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді