Справа № 2-423/2010р.
25 травня 2010 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Чебан А.П.
при секретарі Білик М.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вказуючи на те, що 11 квітня 2006 року вона у відділі реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області зареєструвала шлюб з відповідачем по справі, ОСОБА_2, про що було зроблено відповідний актовий запис за № 17. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка вказує, що з вини відповідача сумісне життя та збереження сім'ї стали неможливим, оскільки ОСОБА_2 покинув сім'ю та проживає окремо. Крім цього, позивачка зазначає, що ОСОБА_2 ніякої допомоги на утримання дитини не надавав, в зв'язку з чим вона була вимушена звернутися до суду з завою про стягнення аліментів на утримання дитини.
Подальше життя та збереження сім'ї ОСОБА_1 вважає неможливим, а тому, просить розірвати шлюб у судовому порядку.
Відповідач у судове засідання не з'явився, направив заяву про можливість заслухати справу за його відсутності у попередньому судовому засіданні, проти позову не заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню .
Зі свідоцтва про укладення шлюбу(а.с.14) видно, що 11 квітня 2006 року був укладений шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області, про що було зроблено відповідний актовий запис за № 17.
Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У судовому засіданні встановлено, що між сторонами виникали непорозуміння, які негативно позначилися на їх взаємовідносинах, а врешті привели до розриву сімейних відносин, а тому подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам обох сторін, у зв'язку з чим, суд вважає, що шлюб має бути розірваний.
Керуючись ст.112 Сімейного Кодексу України, ст. 58, 59, 60, 213, 215 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований 11 квітня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області, між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, які мають одну малолітню дитину.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: державне мито в сумі 17 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави при реєстрації розірвання шлюбу державне мито в розмірі 17 гривень, ОСОБА_1 від витрат звільнити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Чебан